2. Археологічні розкопки

Відомий титул "Златообільние" Мікени отримали не дарма - тепер ми це знаємо точно. У 1874-76 роках Шліман, розкопуючи т.зв. могильний коло А, виявив майже на 14 кілограмів золотих прикрас. У самій Греції родовищ золота не було, тому, очевидно, золото доставлялося з Нубії через Єгипет, а також діставалося Мікенам як військова здобич.

Могильні круги А і Б - це групи поховань представників правлячих кіл (царських династій) на західному схилі пагорба, на якому розташовані Мікени.

Могильний коло А (середньоелладського часу, 2000-1500 рр.. До н. Е.., Діаметром 27,5 м) приблизно близько 1250 р. до н.е. був включений до складу території акрополя. Поверх старої огорожі була побудована стіна, а вхід на некрополь виявився з боку Левових воріт.

Всього в могильному колі А було розкопано 6 шахтових (або, по Т.В. Блаватської - грунтових) гробниць (5 відкрив Шліман, а шосту гробницю розкопав в 1877 р. грецький доглядач П. Стаматакіс, всі 1600 - 1450 рр.. До н . е..), що позначаються римськими цифрами I-VI (цю нумерацію дав Стаматакіс: могила I = No 2 у Шлімана, могила II = No 5, могила III = No 3, могила IV = No 4, могила V = No 1). Могили були різного розміру і глибини, облицьовані зсередини кам'яними плитами, на краю яких були покладені дерев'яні бруси, які утримували стелю. Останній споруджувався з гілок і покривався або глинистої грунтом, або сланцевими плитами. Над стелею зазвичай насипався невеликий курган, на вершині якого встановлювали надгробну стелу (вони також були виявлені при розкопках). У загальній складності в похованнях були знайдені останки 19 осіб - 9 чоловіків, 8 жінок і двох дітей. Похоронні дари були надзвичайно багаті: крім Мінійської кераміки, виробів зі слонової кістки, бронзи, срібла і т.д. вельми велике було кількість прикрас із золота - від гудзиків і перснів до похоронних масок, що зберегли індивідуальні риси похованих.

Могильний коло Б був відкритий майже на 100 років пізніше, в 1951-53 роках, грецької археологічною експедицією під керівництвом І. Пападімітріу і Г. Мілонаса (ун-т Сент-Луї) за межами микенского акрополя. Він містив у собі 24 поховання, позначені грецькими літерами від А до Ω (з них шахтових - 14), найстарші з яких були древнє гробниць могильного кола А (бл. 1650 - 1550 рр.. До н.е). "Улов" тут був набагато скромніше шліманівських.

Знахідки з Мікен зберігаються не в музеї Мікен, а в Афінському Національному археологічному музеї. У Мікенах ж залишилася головним чином кам'яні стели і кераміка з могильного кола Б (особливо цінні зразки, тим не менш, в Афінах) та копії деяких знахідок з могильного кола А, створені батьком і сином Жильеронами

В Афінах микенские предмети займають два зали - 3 і 4 і групуються за хронологією і місцем знахідки. Крім експонатів, знайдених у власне Мікенах, на експозиції представлені знахідки з поселень і поховань мікенського часу в Тірінфі і Пілосі, в Аттиці, Арголіді, Лаконії, Фессалії і т.д.

Висновки

Творцями ахейської (мікенської) культури були греки-ахейц, що вторглися на Балканський півострів на рубежі III-II тисячоліття до н.е. з півночі, з району Придунайської низовини або зі степів Північного Причорномор'я, де вони мешкали спочатку. Просуваючись все далі на південь територією країни, яка в подальшому стала назватися їхнім ім'ям, ахейці частково знищували, а частково асимілювали корінне догрецьке населення цих областей, яке пізніші грецькі історики назвали пеласгами. Це був, судячи з усього, народ індоєвропейського походження. Пізніші грецькі історики вважали пеласгів та інших найдавніших мешканців країни варварами, хоча насправді їхня культура не тільки не поступалася культурі самих греків, а й спочатку мабуть багато в чому її перевершувала. Про це свідчать археологічні пам'ятки так званої ранньоелладської епохи (друга половина III тисячоліття до н. е). У III тис. до н.е. пеласги створили досить високу культуру. Проте її розвиток був перерваний вторгненням на півострів першої хвилі грецьких племен з району Придунайської низовини.

Греки прийшли на свою нову батьківщину на рубежі III-II тис. до н.е. Провідну роль серед них у той період грала племінна група ахейців. Звідси і цивілізацію, створену ними, зазвичай називають ахейська цивілізація. Місцеве населення частково було знищено, частково змішалося із завойовниками. Після застою, який тривав кілька століть і був викликаний вторгненням і війнами, з XVI ст. до н.е. в Греції знову починається економічний та культурний підйом. З'явилося гончарне коло, в області військової справи найважливішим нововведення була бойова колісниця з запряженими в неї кіньми. Аристократи, які відокремилися від рядових общинників, стали будувати неприступні фортеці. Виникли перші, поки досить примітивні державні утворення.

На першому етапі ахейці відчули сильний вплив розвинутої цивілізації Криту. Критяни панували на морі і греки змушені були підкоритися їм та платити данину. У Криту були запозичені багато важливих елементів ахейської культури і відповідно ахейської цивілізації: деякі релігійні культи, фресковий живопис, водопровід і каналізація, тип одягу. Перейняли греки у критян і писемність, пристосувавши її до своєї мови.

Найбільшим центром ахейської цивілізації було місто Мікени в Арголіді. Тому саму цю цивілізацію дуже часто називають також мікенською. Іншими важливими центрами були Тірінф по сусідству з Мікенами, Пілос в Мессенії, Іолка у Фессалії, Афіни, Фіви. В епоху свого розквіту мікенська (ахейська) цивілізація охоплювала всю Південну та Центральну Грецію, частину Північної і численні острови Егейського моря. Ахейська Греція була багатою країною з численним населенням.