
- •Розділ 1 Предмет, історія, методи і значення фізіології
- •Предмет фізіології
- •1.2. Фізіологічні дисципліни
- •1.3. Зв'язки фізіології з іншими науками
- •1.4. Історія фізіології
- •1.5. Методи фізіологічних досліджень
- •1.6. Значення фізіології людини і тварин
- •Розділ 2 Організм і його фізіологічні функції
- •2.1. Біологічні реакції
- •2.2. Регуляція фізіологічних функцій
- •Розділ 3 Біоелектричні потенціали
- •3.1. Мембранний потенціал спокою
- •3.2. Потенціали дії
- •3.3. Поширення потенціалів дії
- •Розділ 4 Закономірності подразнення клітин електричним струмом
- •4.1. Аналіз порогових умов подразнення
- •4.2. Залежність порогової сили струму від його тривалості
- •4.3. Залежність порогової сили струму від крутості наростання його сили
- •4.4. Полярний закон
- •4.5. Фізичний електротон
- •4.6. Локальний потенціал
- •4.7. Закон "все або нічого"
- •4.8. Фізіологічний електротон
- •4.9. Зміни збудливості під час збудженні
- •5.1.2. Рухові (нейромоторні) одиниці
- •5.1.3. Фізіологічні властивості скелетних м 'язів
- •5.1.4. Мембрано-міофібрилярний зв'язок
- •5.1.5. Види скорочення м'язів
- •5.1.6. Механізм скорочення м'язів
- •5.1.7. Енергетика м'язового скорочення
- •5.1.8. Теплопродукція м'язів
- •5.1.9. Робота м 'язів
- •5.1.10. Сипа м 'язів
- •5.1.11. Втома м'язів
- •5.1.13. Робоча гіпертрофія м 'язів і атрофія від бездіяльності
- •5.1.14. Тонус м'язів
- •5.2. Фізіологія гладеньких м'язів
- •Розділ 6 Загальна фізіологія нервової системи
- •6.1. Будова і функції нейронів
- •6.2. Класифікація нейронів
- •6.3. Нейроглія
- •6.4. Нервові волокна
- •6.5. Закони проведення збудження нервовими волокнами
- •6.6. Аксонний транспорт
- •6.7. Фізіологія синапсів
- •6.7.1. Будова і механізм передачі збудження через хімічні синапси
- •6.7.2. Постсинаптичне гальмування
- •6.7.3. Пресинаптичне гальмування
- •6.7.4. Електрична передача збудження
- •6.7.5. Медіатори
- •6.8. Рефлекторна діяльність нервової системи
- •6.8.1. Класифікація рефлексів
- •6.8.2. Рефлекторна дуга
- •6.8.3. Нервові центри та їх властивості
- •6.8.4. Координація рефлекторних процесів
- •Розділ 7 Фізіологія центральної нервової системи
- •7.1. Спинний мозок
- •7.1.1. Рефлекторна діяльність спинного мозку
- •7.1.2. Провідникова функція спинного мозку
- •7.2. Головний мозок
- •7,2.1. Довгастий мозок і вароліїв міст
- •7.2.2. Середній мозок
- •7.2.3. Мозочок
- •7.2.4. Проміжний мозок
- •7.2.4.1. Таламус
- •7.2.4.2. Гіпоталамус
- •7.2.5. Кінцевий мозок
- •7.2.5.1. Базальні ганглії
- •7.2.5.2. Лімбічна система
- •7.2.5.3. Кора великих півкуль
- •Розділ 8 Фізіологія вищої нервової діяльності
- •8.1. Природжені форми поведінки
- •8.2. Набуті форми поведінки
- •8.3. Закономірності умовно-рефлекторної діяльності
- •8.4. Гальмування умовних рефлексів
- •8.5. Аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку
- •8.6. Типи вищої нервової діяльності людини і тварин
- •Розділ 9 Фізіологічні основи вищої нервової (психічної) діяльності людини
- •9.1. Перша і друга сигнальні системи
- •9.2. Анатомо-фізіологічні основи мови
- •9.3. Фізіологія голосового апарату
- •9.4. Типи вищої нервової діяльності людини
- •9.5. Фізіологічні основи мислення
- •9.6. Свідомість як функція мозку
- •9.8. Функціональна асиметрія мозку людини
- •9.9. Фізіологія сну
- •9.10. Онтогенез кори та вищої нервової діяльності людини
- •9.11. Патологічні зміни вищої нервової діяльності людини
- •Розділ 10 Фізіологія аналізаторів
- •10.1. Зоровий аналізатор
- •10.2. Слуховий аналізатор
- •10.3. Вестибулярний аналізатор
- •10.4. Нюховий аналізатор
- •10.5. Смаковий аналізатор
- •10.6. Соматосенсорний аналізатор
- •Розділ 11 Автономна (вегетативна) нервова система
10.4. Нюховий аналізатор
Нюх - це здатність людини і тварин сприймати і розрізняти різні запахи. Він є одним з видів хеморецепції і здійснюється нюховим аналізаторомє. Нюх відіграє роль у відшукуванні їжі, особин протилежної статі, виявлення ворогів, орієнтації та спілкуванні тварин. Добре розвинений нюх мають хижаки копитні, слаборозвинений - ластоногі, примати і людина, не мають органів нюху, дельфіни, зубаті кити.
Подразниками нюхових рецепторів є молекули пахучих речовин, які надходять до рецепторів разом з повітрям через ніздрі або через хоани з ротової порожнини під час ковтання. Джерелами пахучих речовин є рослини, хижаки, жертва або інші особини того ж виду. Речовини, які служать для знаходження особин того ж виду і для передачі інформації у суспільних комах, називають феромонами. Самці деяких нічних метеликів можуть відшукати у такий спосіб рамку, що знаходиться на відстані кількох кілометрів. У комах нюхові рецептори розміщені найчастіше на антенах.
У нижчих хребетних нюхові рецептори знаходяться у глибині носових ямок або мішечків, а у вищих - у порожнині носа. У людини нюхові рецептори розміщені у верхніх носових ходах. Загальна їх кількість у людини становить приблизно 10 млн.
Нюхові рецептори - це первинні біполярні сенсорні клітини, від яких відходять два відростки - дендрит, який має війки, і аксон. Війки занурені у шар слизу, що виробляють боуменові залози, і вони не здатні до активних рухів, але збільшують поверхню контакту з молекулами пахучих речовин. Нюхові клітини функціонують близько 60-ти днів і постійно оновлюються (Г.Шеперд, 1987). Це є єдиний приклад нейронів, які безперервно оновлюються протягом життя організму.
Для того, щоб виникло відчуття запаху, речовина повинна бути леткою (щоб з повітрям попасти в порожнину носа) і розчинною у воді (щоб проникати через слиз до рецепторів). Згідно сьогоднішніх уявлень, молекули пахучих речовин взаємодіють з білковими молекулами мембрани нюхових рецепторів. Унаслідок цього нюхові рецептори Генерують рецепторні потенціали, а потім імпульси, які волокна нюхового нерва проводять у нюхову цибулину - первинний центр нюхового аналізатора. Потім імпульси надходять у гіпокамп, лобові і скроневі частки кори.
Зареєструвати рецепторні потенціали нюхових рецепторів важко. Тому реєструють сумарну електричну активність нюхового епітелію (електроольфактограму).
Кожен нюховий рецептор реагує не на одну, а на багато пахучих речовин, але віддає перевагу деяким з них. Нараховують від 50-ти до 100-та первинних нюхових відчуттів (П.Стерки, 1987). Людина здатна розрізняти запах кількох тисяч речовин (Х.Альтнер, Й.Бекх, 1996). Чутливість нюхового аналізатора людини досить висока: збудження невеликої кількості рецепторів супроводжується виникненням відчуття запаху. Адаптація нюхового аналізатора відбувається досить повільно (десятки секунд або хвилин). Зниження нюхової чутливості називається гіпосмією, а втрата - аносмією. Зустрічаються нюхові галюцинації (нюхові відчуття за відсутності пахучих речовин) і паросмія - неправильне сприймання запаху.