8.5. Аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку

Вища нервова діяльність полягає у безперервному аналізі складових частин зовнішнього світу і їхньому подальшому синтетичному злитті у цілісне сприй­мання. Аналіз і синтез подразнень є найважливішими функціями кори великих півкуль. Аналіз подразнень - це розрізнення сигналів, диференціювання впливів на організм. Синтез подразнень проявляється у зв'язуванні, об'єднанні і узагальненні збуджень, які виникають у різних ділянках кори. Проявом синтетичної діяльності кори є утворення тимчасових зв'язків, які лежать в основі вироблення умовних рефлексів.

Аналіз подразнень починається у рецепторах, продовжується у нижчих від­ділах центральної нервової системи і закінчується у корі півкуль головного мозку.

Утворення простого умовного рефлексу містить у собі елементи аналізу і синтезу. Про це свідчить той факт, що умовний рефлекс удосконалюється, переходячи зі стадії генералізації до стадії спеціалізації. Наприклад, молоді щенята підходять на оклик не тільки до господарів, а й сторонніх людей, а потім вчаться слухати тільки своїх господарів. Таким чином, стадія генералізації характеризується узагальненням реакцій на схожі подразники, а стадія спеціалізації - виділенням основного сигналу як єдиного.

У природних умовах діють, зазвичай, не поодинокі подразники, а їхні комплекси, аналіз і синтез яких визначають характер реакцій. Незмінний стереотипний порядок дії подразників називають зовнішнім стереотипом. Унаслідок багатора­зового повторення системи подразників у певному порядку фіксується послідовна зміна функціональних станів нервових центрів, синтезується в єдине ціле, у ціліс­ну систему рефлексів. Така зафіксована послідовність процесів збудження і галь­мування, що виникають у мозку, називається динамічним стереотипом. Динамі­чний стереотип - це фіксована система з умовних і безумовних рефлексів, які об'єднані в єдиний функціональний комплекс, утворений під впливом стереотип­них змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

Розрізняють простий ритмічний стереотип, до складу якого входить кіль­ка позитивних і негативних умовних рефлексів (++-+-++); ритміко-мозаїчний, який складається з регулярного поєднання позитивних і негативних умовних реф­лексів (+-+-+-+-+), а також стереотип стереотипів, який лежить в основі життє­вих поведінкових реакцій людини і тварин та праці людини.

Процес утворення динамічних стереотипів є складним, але вони стають міцними. Внаслідок зміни зовнішнього стереотипу починає змінюватись і система умовних рефлексів, тобто переробляється динамічний стереотип. Переробленім динамічного стереотипу є складним, іноді воно стає непосильним, тому можуть виникнути функціональні розлади вищої нервової діяльності.

8.6. Типи вищої нервової діяльності людини і тварин

Лікарі античного світу (Гіппократ, Гален) звернули увагу на індивідуальні відмінності темпераменту людей і виділили чотири його типи залежно від складу "життєвих соків". Якщо в організмі людини переважає "гаряча" кров (sangvis), то у її поведінці виявляються риси сангвініка - енергія, впертість, рішучість. Якщо "гарячу" кров охолоджує "надлишковий слиз" (phlegma), це зумовлює флегматич­ний характер, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях, "їдка" жовта жовч (сhole) спричинює запальність і неврівноваженість холерика. Чорна "зіпсована" жовч (melan chole) визначає характер в'ялого меланхоліка.

Майже до XVIII століття пов'язували темперамент з будовою та функціями кровоносної системи. Пробували пояснювати (Кречмер, 1924) залежність відмін­ностей у характері людей від особливостей складу їхнього тіла.

Тільки І.П.Павлов науково обґрунтував індивідуальні відмінності характе­ру людей у вченні про типи вищої нервової діяльності. Дослідження умовних рефлексів показало, що в одних собак вони виробляються швидко і стають міц­ними, а у інших тяжко виробляються і легко згасають. Отже, умовнорефлекторна діяльність залежить від індивідуальних особливостей нервової системи.

Сукупність властивостей, які визначаються генетично і попереднім життє­вим досвідом, називають типом вищої нервової діяльності. Від типу вищої нер­вової діяльності залежать швидкість утворення умовних рефлексів, їх величина та міцність, інтенсивність зовнішнього та внутрішнього гальмування.

Поділ вищої нервової діяльності людини і тварин на чотири типи І.П.Павлов здійснив за силою нервових процесів, їхньою врівноваженістю і рухливістю.

Сила нервових процесів означає здатність нервових клітин адекватно реагувати на сильні та дуже сильні подразники. Врівноваженість нервових процесів залежить від співвідношення між збудженням і гальмуванням, а рухливість – від швидкості переходу нервових клітин із стану збудження у стан гальмування і на­впаки. За цими ознаками І.П.Павлов виділив три сильних (нестримний, жвавий, спокійний) і один слабкий типи вищої нервової діяльності. Сильні типи відріз­няються врівноваженістю і рухливістю нервових процесів.

Нестримний тип, якому відповідає холеричний темперамент, має сильну, неврівноважену нервову систему з переважанням збудження над гальмуванням. Для характеристики цього типу не підходить таке поняття, як рухливість нерво­вих процесів. Люди нестримного типу можуть багато зробити, вони не знають міри як у праці, так і стосунках між людьми, характеризуються запальністю.

Жвавий тип, який відповідає темпераменту сангвініка, має сильну, врівноважену, рухливу нервову систему. Людина жвавого типу може долати труднощі (сила), характеризується самовладанням (урівноваженість), вміє швидко орієн­туватись у новій обстановці, перебудовує свої звички й уподобання (рухливість).

Спокійний тип (флегматик) має сильну, врівноважену, але інертну нервову систему. Люди, що належать до цього типу, характеризуються великою працездатністю, самовладанням і вмінням стримувати себе (врівноваженістю), про­те у них спостерігається консерватизм, повільність прийняття рішень, особливо у раптових ситуаціях. Це свідчить про малу рухливість нервових процесів.

Слабкий тип, що відповідає темпераменту меланхоліка, характеризується загальною слабкістю нервових процесів. Для характеристики цього типу не підходять такі поняття, як урівноваженість і рухливість нервових процесів. Навіть під впливом помірних подразників розвивається позамежне гальмування. Для лю­дей цього типу характерна нерішучість, нездатність наполягати на своєму. Меланхоліки легко піддаються волі інших людей, за незвичних умов панікують, життя їм видається важким, вони намагаються ізолюватися, уникають товариства, бояться відповідальності.

І.П.ІІавлов стверджував, що описані ним чотири типи вищої нервової діяльності у чистому вигляді рідко трапляються, а зустрічаються проміжні форми з переважанням властивостей того чи іншого типу.

Тип вищої нервової діяльності є природженим і змінити його повністю не можна. Проте І.П.Павлов довів можливість корекції окремих типологічних властивостей. Необхідно також зауважити, що тип вищої нервової діяльності не зумо­влює соціальну повноцінність людини. Немає підстав вважати людей "різносортними", якщо вони відрізняються типом вищої нервової діяльності.