Розділ 8 Фізіологія вищої нервової діяльності

Фізіологія вищої нервової діяльності вивчає нервові процеси, що проті­кають у вищих відділах центральної нервової системи (корі і підкірці) і забезпе­чують акти поведінки людини і тварин. У людини на основі вищої нервової діяль­ності грунтуються вищі психічні явища.

Засновником вчення про вищу нервову діяльність став І.П.ІІавлов. Він стверджував, що нижча нервова діяльність забезпечує рефлекторну саморегу­ляцію внутрішніх органів, а вища нервова діяльність - доцільну поведінку у мінливих умовах зовнішнього середовища.

Крім поведінкових реакцій, фізіологія вищої нервової діяльності вивчає фізіологічні основи навчання, пам 'яті, мови, мислення та свідомості людини.

Поведінка - це складна діяльність людини і тварин, яка спрямована на задоволення природних потреб і відповідає за пристосування до умов середовища. Більшість дослідників виділяють такі види поведінки, як харчову, статеву, обо­ронну, батьківську і соціальну. Різні види поведінки взаємозумовлені і переплітаються між собою.

Поведінка людини і тварин складається із сукупності генетично детермінованих (інстинктивних) форм і набутих, які грунтуються на навчанні. Чим ви­ще місце посідають організми в еволюційному ряду, тим більшою є частка у їхній поведінці елементів навчання. Доведено, що в організації доцільної поведінки організмів важливу роль відіграють нова кора, лімбічна система і гіпоталамус. Причому, кора відповідає за набуті форми поведінки, а підкіркові утвори – за природжені.

Поведінкові реакції вивчають науки етологія і фізіологія вищої нервової діяльності. Етологія досліджує в основному природжені компоненти поведінки тварин, а фізіологія вищої нервової діяльності - нейрофізіологічні механізми, які лежать в основі поведінкових реакцій.

8.1. Природжені форми поведінки

Природжені (інстинктивні) форми поведінки характеризуються тим, що во­ни генетично детерміновані і не потребують навчання.

Інстинкти - це сукупність складних природжених стереотипних актів поведінки, що властиві всім особинам певного виду тварин у конкретних умовах існування. Прикладами можуть бути інстинкти харчування, самозбереження, продовження роду, міграційні, побудови гнізд, нір і сховищ, стадні, ігрові і т.д.

Кожен такий інстинкт включає більш прості інстинктивні акти (наприклад, випльовування пташенят з яєць, клювання зерна, ссання молока тощо) .

В основі нервових механізмів інстинктивної поведінки лежать складні безумовні рефлекси, що грунтуються не на поодиноких рефлекторних дугах, а на їхніх комплексах. До них входять усі генетично детерміновані механізми, необ­хідні для здійснення поведінкових актів. Очевидно, що вони не можуть бути сформовані до моменту народження. Деякі з них (наприклад, статеві) формуються в онтогенезі з дозріванням нервової і ендокринної систем. Л.А.Орбелі сформулю­вав концепцію постнатального дозрівання безумовних рефлексів у взаємодії з умовними. Погляд на виключно генетичну природу інстинктів дещо змінився. Ге­ни визначають протікання онтогенезу залежно від умов існування, тому поведін­кові реакції є результатом взаємодії генетичних механізмів і впливу середовища існування. Нині віддають перевагу терміну природжені форми поведінки, під­креслюючи їхню відносну незалежність від впливу навколишнього середовища.

Еволюція нервових механізмів інстинктивної поведінки виражалась у зрос­танні здатності організмів диференціювати зовнішні подразники за їхнім біологі­чним значенням і ускладненні рухових і вегетативних компонентів пристосуваль­них реакцій.

У риб за інстинктивну поведінку відповідає насамперед діяльність серед­нього і проміжного мозку. В амфібій і рептилій спостерігається залежність пове­дінкових реакцій і від кінцевого мозку. У птахів вищим регулятором поведін­кових реакцій стало смугасте тіло. Інстинктивна поведінка ссавців дуже залежить від екологічно зумовлених видових відмінностей. У людини інстинкти не зникли, але вони перебувають під контролем свідомості.

Найліпше вивченими є інстинкти харчування, самозбереження і продовження роду.

Інстинкти харчування складаються з пошуку їжі, оволодіння нею, оцінки її їстівних якостей і споживання їжі. Найбільш різноманітними є видові форми поведінки при пошуках і оволодінні їжею. Проте тільки деякі дії тут мають природжений характер, а у більшості випадків уміння добувати їжу набувається через навчання молоді батьками і вдосконалюється у процесі нагромадження власного досвіду.

Інстинкти самозбереження проявляються у виявлені небезпеки власне оборонній реакції і загальній мобілізації організму до боротьби. Крім природжених самооборонних реакцій, найбільш досконалі спроби виявлення небезпеки тварини набувають завдяки утворенню оборотних рефлексів. Оборотні реакції мають різну форму. Агресивно-оборотні реакції виникають під час зустрічі з більш слабким противником. Пасивно-оборотні реакції проявляються у вигляді затаювання (захисна нерухомість деяких пташенят), використання захисних по­кривів тіла (їжак), утечі (заєць) або реакції покірності. Суспільні тварини вико­ристовують несення окремими особинами сторожової служби (деякі птахи, бобри, копитні).

Інстинкти продовження роду складаються з пошуку партнера, підготовці його до спарювання, здійсненні цього процесу і турботі про потомство. У стате­вій поведінці, крім природжених форм, беруть участь і набуті, тому вона може дуже відрізнятись у різних особин. Ендокринна регуляція стану нервових механі­змів інстинктів визначає циклічність статевої поведінки, що пов'язано з сезонною активністю гонад.