- •Розділ 1 Предмет, історія, методи і значення фізіології
- •Предмет фізіології
- •1.2. Фізіологічні дисципліни
- •1.3. Зв'язки фізіології з іншими науками
- •1.4. Історія фізіології
- •1.5. Методи фізіологічних досліджень
- •1.6. Значення фізіології людини і тварин
- •Розділ 2 Організм і його фізіологічні функції
- •2.1. Біологічні реакції
- •2.2. Регуляція фізіологічних функцій
- •Розділ 3 Біоелектричні потенціали
- •3.1. Мембранний потенціал спокою
- •3.2. Потенціали дії
- •3.3. Поширення потенціалів дії
- •Розділ 4 Закономірності подразнення клітин електричним струмом
- •4.1. Аналіз порогових умов подразнення
- •4.2. Залежність порогової сили струму від його тривалості
- •4.3. Залежність порогової сили струму від крутості наростання його сили
- •4.4. Полярний закон
- •4.5. Фізичний електротон
- •4.6. Локальний потенціал
- •4.7. Закон "все або нічого"
- •4.8. Фізіологічний електротон
- •4.9. Зміни збудливості під час збудженні
- •5.1.2. Рухові (нейромоторні) одиниці
- •5.1.3. Фізіологічні властивості скелетних м 'язів
- •5.1.4. Мембрано-міофібрилярний зв'язок
- •5.1.5. Види скорочення м'язів
- •5.1.6. Механізм скорочення м'язів
- •5.1.7. Енергетика м'язового скорочення
- •5.1.8. Теплопродукція м'язів
- •5.1.9. Робота м 'язів
- •5.1.10. Сипа м 'язів
- •5.1.11. Втома м'язів
- •5.1.13. Робоча гіпертрофія м 'язів і атрофія від бездіяльності
- •5.1.14. Тонус м'язів
- •5.2. Фізіологія гладеньких м'язів
- •Розділ 6 Загальна фізіологія нервової системи
- •6.1. Будова і функції нейронів
- •6.2. Класифікація нейронів
- •6.3. Нейроглія
- •6.4. Нервові волокна
- •6.5. Закони проведення збудження нервовими волокнами
- •6.6. Аксонний транспорт
- •6.7. Фізіологія синапсів
- •6.7.1. Будова і механізм передачі збудження через хімічні синапси
- •6.7.2. Постсинаптичне гальмування
- •6.7.3. Пресинаптичне гальмування
- •6.7.4. Електрична передача збудження
- •6.7.5. Медіатори
- •6.8. Рефлекторна діяльність нервової системи
- •6.8.1. Класифікація рефлексів
- •6.8.2. Рефлекторна дуга
- •6.8.3. Нервові центри та їх властивості
- •6.8.4. Координація рефлекторних процесів
- •Розділ 7 Фізіологія центральної нервової системи
- •7.1. Спинний мозок
- •7.1.1. Рефлекторна діяльність спинного мозку
- •7.1.2. Провідникова функція спинного мозку
- •7.2. Головний мозок
- •7,2.1. Довгастий мозок і вароліїв міст
- •7.2.2. Середній мозок
- •7.2.3. Мозочок
- •7.2.4. Проміжний мозок
- •7.2.4.1. Таламус
- •7.2.4.2. Гіпоталамус
- •7.2.5. Кінцевий мозок
- •7.2.5.1. Базальні ганглії
- •7.2.5.2. Лімбічна система
- •7.2.5.3. Кора великих півкуль
- •Розділ 8 Фізіологія вищої нервової діяльності
- •8.1. Природжені форми поведінки
- •8.2. Набуті форми поведінки
- •8.3. Закономірності умовно-рефлекторної діяльності
- •8.4. Гальмування умовних рефлексів
- •8.5. Аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку
- •8.6. Типи вищої нервової діяльності людини і тварин
- •Розділ 9 Фізіологічні основи вищої нервової (психічної) діяльності людини
- •9.1. Перша і друга сигнальні системи
- •9.2. Анатомо-фізіологічні основи мови
- •9.3. Фізіологія голосового апарату
- •9.4. Типи вищої нервової діяльності людини
- •9.5. Фізіологічні основи мислення
- •9.6. Свідомість як функція мозку
- •9.8. Функціональна асиметрія мозку людини
- •9.9. Фізіологія сну
- •9.10. Онтогенез кори та вищої нервової діяльності людини
- •9.11. Патологічні зміни вищої нервової діяльності людини
- •Розділ 10 Фізіологія аналізаторів
- •10.1. Зоровий аналізатор
- •10.2. Слуховий аналізатор
- •10.3. Вестибулярний аналізатор
- •10.4. Нюховий аналізатор
- •10.5. Смаковий аналізатор
- •10.6. Соматосенсорний аналізатор
- •Розділ 11 Автономна (вегетативна) нервова система
1.6. Значення фізіології людини і тварин
Фізіологія людини і тварин є однією з основних біологічних дисциплін, тому відіграє важливу роль у пізнанні явищ живої природи і підготовці спеціалістів медико-біологічного профілю. її значення необхідно розглядати як галузі знань і як навчальної дисципліни.
Фізіологія людини і тварин має велике теоретичне і практичне значення. Досліджуючи процеси життєдіяльності організмів та їх складових частин, які часто носять загадковий характер, фізіологія насамперед має пізнавальне значення і відіграє роль у формуванні наукового світогляду.
Фізіологія людини є теоретичною основою медицини. Лікар оцінює тяжкість захворювання за ступенем функціональних порушень, тобто за величиною відхилення їх від норми і ставить завдання повернути їх до норми. Проте значення фізіології для медицини не обмежується тільки цим. З'ясування функцій різних органів дало змогу моделювати їх за допомогою технічних пристроїв. Так були сконструйовані і штучна нирка, і апарати для електростимуляції серця, і апарати штучного кровообігу, і дефібрилятори тощо.
Значення фізіології не обмежується тільки лікувальною медициною. Вона відіграє роль у науковому обгрунтуванні і забезпеченні здорового способу життя і попередженні захворювань. Фізіологічні закономірності служать основою для наукової організації праці і попередження втоми, наукової організації фізичного виховання і спорту, навчання і виховання підростаючого покоління, організації раціонального харчування. Фізіологія допомагає обґрунтовувати і забезпечувати все необхідне для життя і роботи людини в екстремальних умовах: у космічних польотах, під водою, в умовах гранично низьких і високих температур.
Фізіологія сільськогосподарських тварин служить теоретичною основою ветеринарії, зоотехнії і раціонального тваринництва. Вона ставить за мету: вивчати і змінювати в потрібному для людини напрямі функції тварин для збільшення їх продуктивності, плодючості, підтримання здоров'я і підвищення якості продукції.
Фізіологія людини і тварин має значення і для розвитку техніки, оскільки використання явищ, способів і принципів, які діють у живих організмах, відкриває можливості для технічного прогресу.
Загальний курс фізіології людини і тварин, який вивчається студентами біологічних спеціальностей університетів, спрямований на формування уявлень про фізіологічні функції, щоб вони стали корисними для майбутнього зоолога, ботаніка, біофізика, біохіміка, мікробіолога, генетика, фізіолога рослин і багатьох інших фахівців. Він розвиває мислення і розширює світогляд, оскільки разом з іншими біологічними дисциплінами складає фундамент для теоретичної підготовки біологів різних спеціальностей.
Розділ 2 Організм і його фізіологічні функції
Оскільки предметом вивчення фізіології є функції організму і його складових частин, необхідно з'ясувати, що таке організм, клітини, тканини, органи і те, які існують фізіологічні функції.
Організм (гр. organon, лат. organismus ) - це самостійно існуюча одиниця органічного світу, що являє собою відкриту систему, здатну до саморегуляції, самовідновлення і самовідтворення, і яка відповідає на різні зміни зовнішнього середовища як єдине ціле.
Спробуємо проаналізувати складові цього визначення. Організм самостійно існує, тобто живе, а основою життєдіяльності є обмін речовин. Розрізняють зовнішній обмін (поглинання і виведення у середовище речовин) і внутрішній обмін (хімічне перетворення речовин у клітинах). Організми можуть існувати тільки у нерозривному зв'язку з зовнішнім середовищем, до якого вони пристосовані. З ним вони обмінюються речовиною, енергією та інформацією. З точки зору термодинаміки такі системи називають відкритими.
Обмін речовин (метаболізм) - це закономірний порядок перетворення речовин і енергії у живих системах, який спрямований на їх збереження, самовідновлення і самовідтворення. Метаболізм включає два процеси, що взаємопов'язані і відбуваються водночас - асиміляцію (анаболізм) і дисиміляцію (катаболізм).
У ході катаболітичних реакцій розщеплюються великі органічні молекули до простих з вивільненням енергії, яка накопичується у макроергічних фосфатних зв'язках. При анаболітичних перетвореннях відбувається біосинтез складних, властивих даному організму, молекул з більш простих попередників. Отже, руйнуючи в процесі обміну органічні речовини зовнішнього середовища, тваринні організми синтезують нові речовини, в яких акумулюється вільна енергія (енергія, що здатна перетворюватись у роботу). Цей процес нагромадження вільної енергії дає змогу оберігати організм від руйнівного впливу середовища і зберігати його живий стан.
Для збереження живої системи необхідно, щоб у процесі метаболізму синтезувались не будь-які макромолекули, а тільки ті, які властиві конкретному організмові. Відбувається це за рахунок реплікації, тобто самовідтворення макромолекул нуклеїнових кислот. Після цього здійснюється точне копіювання і передача генетичної інформації, а значить самовідтворення живої системи.
З обміном речовин пов'язаний і процес самовідновлення клітинних структур і міжклітинної речовини, тобто безперервної заміни старих молекул новими. Встановлено, що у дорослих тварин половина всіх тканинних білків оновлюється за 3 місяці, білків печінки - за 2 тижні, білків крові - за один тиждень. У процесі старіння організму швидкість самовідновлення тканин уповільнується.
Тваринні організми є одноклітинні і багатоклітинні. В одноклітинному організмі (амеба, інфузорія та інші) існує надмолекулярний або клітиний рівень організації, при якому спостерігається розділення функцій між окремими органоїдами. Наприклад, рухова функція пов'язана з війками або джгутиком, граніт - зі спеціалізованими вакуолями і т.д. Проте всі фізіологічні функції протікають в одній клітині.
У багатоклітинних організмах виникають відмінності між клітинами за формою, розмірами, будовою і функціями. З однаково диференційованим клітин виникають тканини, які спеціалізовані для виконання окремих функцій: наприклад, м'язова - для здійснення рухових функцій. Спеціалізовані клітини тканин здійснюють і загальні для всіх клітин функції: обмін речовин, живлення, дихання, виділення. Між клітинами, що утворюють тканину, відбувається взаємодія.
На певному етапі філогенезу і онтогенезу формуються органи, які складаються з різних тканин. Органи - це анатомічні утвори, що характеризуються структурним і функціональним поєднанням різних тканин. Сукупність органів, які беруть участь у здійсненні складних видів діяльносіі, називають системою органів (травна система, дихальна система, система кровообігу, видільна система, ендокринна система і т.д.).
Отже, у вищих тварин і людини можна виділити молекулярний, клітинний, тканинний, органний і системний рівні організації. Для пізнання функцій вищих організмів необхідне вивчення всіх рівнів їх організації, бо живий організм функціонує як єдине ціле, в якому діяльність усіх його структур узгоджена і підпорядкована цілому.
Як одноклітинний, так і багатоклітинний організми реагують на різні зміни зовнішнього середовища як єдине ціле. Особливо складні і багатоманітні реакції цілісного організму вищих тварин. Такі реакції не можуть бути зведені до суми реакцій окремих клітин, тканин і органів.
Фізіологічні функції - це прояви життєдіяльності, що носять пристосувальний характер. Здійснюючи різні функції, організм пристосовується до зовнішнього середовища.
Основним проявом життєдіяльності є обмін речовин і енергії, з яким пов'язані всі інші фізіологічні функції (ріст, розвиток, розмноження, живлення, травлення, дихання, кровообіг, виділення, секреція, збудження і його проведення, скорочення і рухомість, захист від інфекції і т.д.). Усі фізіологічні функції можна розділити па дві групи: пластичні (будівельні) і регуляторні. Перші лежать в основі клітинно-тканинних процесів, другі - забезпечують життєдіяльність органів і систем.
У результаті фізико-хімічних перетворень виконання функцій веде у клітинах до структурних змін. В одних випадках їх можна виявити за допомогою світлового мікроскопа, в інших - за допомогою електронного мікроскопа. Такі структурні зміни носять зворотний характер. Фізіологічні функції, які ґрунтуються на хімічних, фізичних і механічних змінах, не можна звести ні до однієї з них, оскільки фізіологічні функції є їх складною сукупністю і єдністю.
