
- •Розділ 1 Предмет, історія, методи і значення фізіології
- •Предмет фізіології
- •1.2. Фізіологічні дисципліни
- •1.3. Зв'язки фізіології з іншими науками
- •1.4. Історія фізіології
- •1.5. Методи фізіологічних досліджень
- •1.6. Значення фізіології людини і тварин
- •Розділ 2 Організм і його фізіологічні функції
- •2.1. Біологічні реакції
- •2.2. Регуляція фізіологічних функцій
- •Розділ 3 Біоелектричні потенціали
- •3.1. Мембранний потенціал спокою
- •3.2. Потенціали дії
- •3.3. Поширення потенціалів дії
- •Розділ 4 Закономірності подразнення клітин електричним струмом
- •4.1. Аналіз порогових умов подразнення
- •4.2. Залежність порогової сили струму від його тривалості
- •4.3. Залежність порогової сили струму від крутості наростання його сили
- •4.4. Полярний закон
- •4.5. Фізичний електротон
- •4.6. Локальний потенціал
- •4.7. Закон "все або нічого"
- •4.8. Фізіологічний електротон
- •4.9. Зміни збудливості під час збудженні
- •5.1.2. Рухові (нейромоторні) одиниці
- •5.1.3. Фізіологічні властивості скелетних м 'язів
- •5.1.4. Мембрано-міофібрилярний зв'язок
- •5.1.5. Види скорочення м'язів
- •5.1.6. Механізм скорочення м'язів
- •5.1.7. Енергетика м'язового скорочення
- •5.1.8. Теплопродукція м'язів
- •5.1.9. Робота м 'язів
- •5.1.10. Сипа м 'язів
- •5.1.11. Втома м'язів
- •5.1.13. Робоча гіпертрофія м 'язів і атрофія від бездіяльності
- •5.1.14. Тонус м'язів
- •5.2. Фізіологія гладеньких м'язів
- •Розділ 6 Загальна фізіологія нервової системи
- •6.1. Будова і функції нейронів
- •6.2. Класифікація нейронів
- •6.3. Нейроглія
- •6.4. Нервові волокна
- •6.5. Закони проведення збудження нервовими волокнами
- •6.6. Аксонний транспорт
- •6.7. Фізіологія синапсів
- •6.7.1. Будова і механізм передачі збудження через хімічні синапси
- •6.7.2. Постсинаптичне гальмування
- •6.7.3. Пресинаптичне гальмування
- •6.7.4. Електрична передача збудження
- •6.7.5. Медіатори
- •6.8. Рефлекторна діяльність нервової системи
- •6.8.1. Класифікація рефлексів
- •6.8.2. Рефлекторна дуга
- •6.8.3. Нервові центри та їх властивості
- •6.8.4. Координація рефлекторних процесів
- •Розділ 7 Фізіологія центральної нервової системи
- •7.1. Спинний мозок
- •7.1.1. Рефлекторна діяльність спинного мозку
- •7.1.2. Провідникова функція спинного мозку
- •7.2. Головний мозок
- •7,2.1. Довгастий мозок і вароліїв міст
- •7.2.2. Середній мозок
- •7.2.3. Мозочок
- •7.2.4. Проміжний мозок
- •7.2.4.1. Таламус
- •7.2.4.2. Гіпоталамус
- •7.2.5. Кінцевий мозок
- •7.2.5.1. Базальні ганглії
- •7.2.5.2. Лімбічна система
- •7.2.5.3. Кора великих півкуль
- •Розділ 8 Фізіологія вищої нервової діяльності
- •8.1. Природжені форми поведінки
- •8.2. Набуті форми поведінки
- •8.3. Закономірності умовно-рефлекторної діяльності
- •8.4. Гальмування умовних рефлексів
- •8.5. Аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку
- •8.6. Типи вищої нервової діяльності людини і тварин
- •Розділ 9 Фізіологічні основи вищої нервової (психічної) діяльності людини
- •9.1. Перша і друга сигнальні системи
- •9.2. Анатомо-фізіологічні основи мови
- •9.3. Фізіологія голосового апарату
- •9.4. Типи вищої нервової діяльності людини
- •9.5. Фізіологічні основи мислення
- •9.6. Свідомість як функція мозку
- •9.8. Функціональна асиметрія мозку людини
- •9.9. Фізіологія сну
- •9.10. Онтогенез кори та вищої нервової діяльності людини
- •9.11. Патологічні зміни вищої нервової діяльності людини
- •Розділ 10 Фізіологія аналізаторів
- •10.1. Зоровий аналізатор
- •10.2. Слуховий аналізатор
- •10.3. Вестибулярний аналізатор
- •10.4. Нюховий аналізатор
- •10.5. Смаковий аналізатор
- •10.6. Соматосенсорний аналізатор
- •Розділ 11 Автономна (вегетативна) нервова система
1.5. Методи фізіологічних досліджень
Перед фізіологією стоїть завдання відповідати на питання, що відбувається в організмі, чому і як здійснюється той чи інший фізіологічний процес. Тому фізіологи-дослідники для відповіді на ці питання використовують метод спостере ження і самоспостереження, при якому активуються увага і мислення і відсутнє будь-яке втручання у фізіологічний процес. Ці методи дають змогу тільки якісно охарактеризувати фізіологічне явище (звуження-розширеня зіниці) і служать часто джерелом суб'єктивних помилок.
Фізіологи не обмежуються тільки спостереженнями. Щоб отримати відповіді на питання як і чому протікають фізіологічні процеси, у фізіології застосовують експеримент.
Експеримент (лат. experimentum - спроба, дослід) - один з основних методів пізнання фізіологічних явищ. Отже, фізіологія - експериментальна наука. Експериментатор втручається в хід фізіологічних процесів у спеціально підібраних умовах, робить висновки про причинно-наслідкові зв'язки. Він дає не тільки якісну, а й кількісну оцінку фізіологічним процесам, виражає їх числом і мірою, документуючи їх. Вимірювання і документація вимагають застосування спеціальних інструментів, приладів і апаратів. На сьогодні під час фізіологічного експерименту широко використовуються прилади, які грунтуються на найновіших досягненнях фізики, хімії, електроніки, автоматики, кібернетики і обчислювальної техніки.
Експериментальний метод застосовують у двох варіантах: гострі досліди (вівісекції) і хронічні (тривалі) досліди.
Під час гострого досліду тварині вводять знеболюючі препарати, знерухомлюють її, розтинають тіло і досліджують роботу певного органа. Різновидністю гострих дослідів є методика ізольованих органів, тканин і клітин. їх життєдіяльність під час дослідів підтримують з використанням спеціальних розчинів, поживних середовищ, аерації і обігрівання. Вважається, що гострі досліди є основним експериментальним підходом аналітичної фізіології.
Хронічні експерименти проводять на цілісних тваринах і служать вони основою синтетичної фізіології. Такі експерименти проводять на спеціально прооперованих і інтактних тваринах. Сюди відносять операції з накладання фістул, виведення назовні проток, видалення органів або їх частин (ендокринних залоз, ділянок головного мозку), вживляння електродів для подразнення і відведення біоелектричних потенціалів.
Тривалі досліди виконують і на інтактних тваринах, коли вивчають енерговитрати, вплив температури і складу повітря, поведінкові реакції. Для цього тварин поміщають на певний період у спеціально обладнані камери.
Перелік використовуваних у фізіології конкретних методик досить обширний. Сюди належать: екстирпація (видалення органа), трансплантація (пересадка органа), денервація (позбавлення нервового контролю), накладання лігатур (перев'язок), методика судинних анастомозів, фістульна методика, методика катетеризації, перфузія ізольованих органів, електрофізіологічні методи (подразнення електричним струмом, позаклітинне та внутрішньоклітинне відведення біоелектричних потенціалів, електричні методи вимірювання температури, тиску,
запису скорочення м'язів), біохімічні методи, радіотелеметричні методи (передавання на відстань фізіологічної інформації за участю радіохвиль), кібернетичні методи (математичне, програмне та фізичне моделювання фізіологічних функцій). Слід також наголосити, що у фізіології на сьогодні широко застосовують фізичні та фізико-хімічні методи дослідження (колориметрію, спектрофотометрію, рН-метрію, хроматографію, електрофорез, рентгенографію, електронну мікроскопію, метод радіоактивних міток і інші).
Як піддослідних використовують лабораторних тварин (собак, кролів, морських свинок, щурів, білих мишей, жаб) і сільськогосподарських тварин (птахів, овець, кіз, свиней, велику рогату худобу, коней), яких утримують в умовах, що відповідають критеріям гуманного поводження з ними. Експериментальні дані, отримані під час дослідження лабораторних і сільськогосподарських тварин, можуть бути використані для пояснення відповідних функцій людини. Проте повної аналогії проводити не слід.