Кабельні системи розподілення телевізійних сигналів

Захист систем ефірного прийому, обробка і подальший розподіл телевізійних сигналів кабельними лініями зображено на прикладі (рис. 34).

 

Рис. 36. Захист мережі Ethernet 100BaseT топології «зірка» (показано лише

захист інформліній; лінії живлення належить захистити окремо)

 

Будь-яка лінія розглядається як можлива шпарина, крізь яку може просочитися  небезпека. ОПН-2 і ОПН-3 монтуються у розрив інформлінії безпосередньо перед захищуваним пристроєм: розгалужувачем або робочою станцією. На вхідному кінці ОПН є розетка RJ-45, куди вставляється штекер патч-корда. Вихід ОПН являє собою кабель 15—20 см завдовжки зі штекером RJ-45. Зазвичай він механічно закріплюється на корпусі захищуваного пристрою, до якого електрично приєднується й «земляний» провід ОПН. Захисних пристроїв набирається чимало, тож їхня сумарна вартість змушує замислитися. Зекономити тут можна, хіба що відмовившись від захисту розгалужувача, плекаючи примарну надію, що пошкодження (або збій) на одній з ліній не заторкне решти.

Особливу увагу належить приділити захисту сервера і тих робочих станцій, лінії до яких проходять у несприятливих умовах. Добирати ОПН належить за їхньою категорійністю, яка позначається у технічних характеристиках як LPZ (Lightning Protection Zone), тобто ЗЗБ (табл. 10).

 

      Таблиця 10. Категорійність ОПН

ОПН-1	ОПН-2	ОПН-3
ЗЗБ 0→2 (LPZ 0→2)	ЗЗБ 1→3 (LPZ 1→3)	ЗЗБ 1→3 (LPZ 1→3)

 

Поважаючи вітчизняних виробників різноманітних пристроїв захисту від імпульсних перенапруг, важко втриматися від доброї поради: «Придбайте у Фонді стандартів текст IEC 62305 та зазначайте ЗЗБ (LPZ) у технічних даних ваших виробів!» Це значно полегшить користувачам вибір потрібного захисного пристрою. Якось коннекти, месседжі, джеки (і багато такого) прижилося, а от з LPZ досі проблеми.

Серед ОПН локальних обчислювальних мереж немає унормованого (як це зроблено для ОПН захисту живлення) поділу на три типи, призначених для встановлення на межах розділу ЗЗБ. Проте деякі виробники також розділяють їх на три групи, вирізняючи кольором корпусів, або позначок (див. рис. 36). Це дає змогу вибудовувати «глибоко ешелоновану оборону», як звикли висловлюватися військові. Червоні — грубий захист (попередній, «першої лінії»). Вони мають захищати вхідні лінії і контури від потужних імпульсів: фронт 10 мс, напівспад 350 мс (у технічних характеристиках ОПН позначається, як 10/350 — «повний грозовий імпульс»). Сині — стандарт (середні, основного захисту), при­значені для подальшого зниження енергії імпульса, аж до прийнятного, безпечного рівня. Зелені — тонкий (чутливий, додатковий), розраховані для захисту кінцевих приладів від незначних наводок на з’єднувальних лініях. Дві останні групи ОПН випробовують так званим вторинним (або наведеним) імпульсом 8/20. Зверніть увагу: земляний провід ОПН «тонкого» захисту слід приєднувати до корпусу захищуваного апарата (сервер, комутатор, робоча станція), а не до віддаленої ШЗП.

Гранична частота, понад яку ОПН починають впливати на передачу даних, становить від 70 до 160 МГц. Нема ради! «Блискавична» швидкість, з якою, щодалі, працюють комп’ютерні мережі, призводить до того, що корисний сигнал стає аж надто подібним до пачки імпульсів від близького удару блискавки, комутації у невдало прокладеній силовій мережі або розряду електростатичної природи.