Тема №7. Участь юридичної служби у захисті прав та законних інтересів підприємств План

1. Господарсько-правова відповідальність підприємств.

2. Діяльність юридичної служби в досудовому врегулюванні господарських спорів.

3. Позовна робота на підприємстві та участь в ній юридичної служби.

4. Участь юридичної служби у перегляді рішень, ухвал господарського суду в апеляційному провадженні.

5. Участь юридичної служби у перегляді рішень господарського суду в касаційному провадженні.

Література:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV. Редакція від 03.02.2013 // Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15

2. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII. Редакція від 18.01.2013 // Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1798-12

3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. Редакція від 01.12.2012. // Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

4. Вінник О. М. Господарське право: Навчальний посібник. – 2-ге вид., змін, та доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766с.

5. Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. 4-е вид., перероб. Та доп. – Харків: Консум, 2004. – 286 с.

6. Господарське процесуальне право: Підручник / В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук’янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. – 2-ге вид., перероб. І доп. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 378 с.

7. Віхров О. Роль і місце організаційно-господарських зобов’язань у сучасній економіці // Право України. – 2004. – № 4. – С.53-57.

8. Гуйван П. Відповідальність сторін за договором за неналежне застосування санкцій до контрагента // Право України. – 2004. – № 6. – С.36-38.

9. Журик Ю.В. Антимонопольно-конкурентне право України. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 272 с.

1. Господарсько-правова відповідальність підприємств

Більшість учасників господарських правовідносин, зацікавлена у правомірній поведінці як власній так і контрагентів. Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагматичному ставленню до будь-якої справи, адже застосування будь-якої (господарсько-правової) відповідальності спричиняє для правопорушника негативні наслідки.

Відсутність правопорушень на підприємстві є бажаним для підприємств оскільки це впливає на стан як всього економічного життя підприємства, установи, організації, так і на моральний клімат. Причинами неправомірної поведінки на підприємстві є:

1. низька правосвідомість частини учасників господарських правовідносин, яка часто зумовлюється недостатністю і відсутністю правових знань; умінь, навичок, захисту власних інтересів;

2. наявністю у чинному законодавстві прогалин, застарілих норм, нестабільності, що призводить до незабезпечення нормального стану економічних відносин та їх правового регулювання;

3. прийняття необґрунтованих нормативно-правових актів, які не мають чіткого прогнозування результату їх застосування і збалансованого врахування найтиповіших інтересів основних учасників господарського життя;

4. неправомірна поведінка посадових осіб і втому числі зловживання своїм посадовим становищем, посадових осіб уповноважених державних органів (податкових, контролюючих, органів місцевого самоврядування), щодо учасників господарських правовідносин;

5. нестабільність господарських правовідносин і непередбачуваних обставин, різні зміни у правовому регулюванні;

6. безпечність, некомпетентність частини учасників господарських правовідносин в результаті чого приймаються рішення, беруться зобов’язання, укладаються договори які приреченні на невдачу та інші чинники.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським та Господарським процесуальним Кодексом, іншими законами та договорами.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові), характерні для будь-якої юридичної відповідальності, та специфічні (видові) риси.

До родових рис відноситься:

1. юридична підстава – закон;

2. фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності (правопорушення);

3. зміст – негативні наслідки яких зазнає порушник;

4. можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько – правової відповідальності.

Водночас зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах виявляються специфічно. Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави), а й укладений із дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст, 216 ГК), у тому числі засновницький – як установчий документ.

Система актів законодавства, що передбачають випадки відповідальності у господарських відносинах, містить нормативно-правові акти різної юридичної сили, по-перше, кодекси: ГК України, зокрема, розділ V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання", що складається з 5 глав і 48 статей (статті 216 - 262); ЦК України, зокрема: ст. 22 ("Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди"), ст. 23 ("Відшкодування моральної шкоди"), глава 19 "Позовна давність" (статті 256 - 268), глава 29 "Захист права власності" (статті 386 - 394), параграф 2 "Неустойка" і параграф 7 "Притримання" глави 49, глава 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", глава 82 "Відшкодування шкоди" та ін.

По-друге, закони: від 14.10.1994 р. "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування"; від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; від 18.11.1997 р. "Про внесення змін до деяких законів України, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів за рахунок юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності"; від 22.12.1998 р. "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну"; від 14.01.2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"; від 06.04.2000 р..

По-третє, Укази Президента України: від 12.06.1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"; від 04.03.1998 р. № 1241/99 "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації антидемпінгового законодавства"; від 22.06.2000 р. "Про додаткові заходи з посилення боротьби з приховуванням від оподаткування доходів, а також відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом"; від 25.12.2001 р.№ 1251/2001 "Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері" тощо.

По-четверте, акти Уряду: постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2002 р. № 675 "Про затвердження Порядку прийняття органом ліцензування рішення про застосування до суб'єктів господарювання спеціальних заходів, спрямованих на припинення порушень вимог Закону України від 17.01.2002 р. "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування"; Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177, тощо.

По-п'яте, відомчі нормативно-правові акти: Інструкція про застосування Положення про порядок накладення штрафів на суб'єктів господарської діяльності, затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.09.1999 р. № 1134; наказ Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542 "Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства"; наказ Мінекономіки, Мінфіну, Державної податкової адміністрації України, Держкомстандарту України, Держмитслужби України, Антимонопольного комітету України від 29.03.2001 р. № 67/305/181/286/404/3 "Про посилення боротьби з реалізацією на внутрішньому ринку незаконно ввезених (виготовлених) товарів" тощо.

Підставами виникнення зобов'язань і відповідальності за їх невиконання може бути договір, в якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції (якщо закон встановлює межу-мінімальну чи максимальну, чи не забороняє сторонам самостійно визначати розмір чи різновид певних санкцій) або встановлює не передбачені законом санкції за конкретні порушення договірних зобов'язань (за відсутності відповідних заборон у законі).

Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності в господарському праві також має свої особливості. Відомо, що класичним складом правопорушення є сукупність чотирьох елементів: протиправної поведінки; негативних наслідків такої поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків; вини правопорушника. Проте в господарському праві наявність усіх чотирьох елементів є необхідною для застосування, як правило, однієї форми відповідальності, – це відшкодування збитків. У інших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій ще й вини. Відповідно до господарського законодавства (ч. 2 ст. 218 ГК) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов'язань, якщо не доведе, що: 1) ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення або 2) належне виконання договірних зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування).

Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом. Однак цей примус може виявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов'язань штрафних санкцій та/або збитків) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту; відмова від пролонгації договору на новий термін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов'язань протягом строку дії договору).

Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є:

– сфера застосування-господарські правовідносини (господарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);

– юридична підстава - акти господарського законодавства та господарські договори;

– фактичні підстави - господарське правопорушення, склад якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відповідальності;

– презумпція вини порушника та особливість визначення вини;

– суб'єктами господарсько-правової відповідальності є учасники господарських правовідносин (суб'єкти господарювання, суб'єкти господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасники господарських організацій, власники майна суб'єктів господарювання; контрагенти суб'єктів господарювання за господарськими договорами);

– спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на майнову базу порушника і лише в окремих випадках на особу порушника (примусова реорганізація та примусова ліквідація);

– змістом господарсько-правової відповідальності є заходи впливу (санкції) – майнової (відшкодування збитків, штрафні санкції, конфіскація) та/або організаційної (призупинення дії або анулювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації, примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що відбиваються на економічних інтересах порушника;

– порядок застосування – залежно від виду та форми господарсько-правової відповідальності: а) судовий або претензійно-позовний (статті 222 - 223 ГК України); б) безпосередньо кредитором в оперативному порядку (статті 235 - 237 ГК України); в) спеціальний - уповноваженими органами (ст. 238 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність – це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.