Правила нормопроектування

Робер К.Бержерон, к.р.

Robert C.Bergeron, c.r

.

Документ, вироблений з фінансовою допомогою Канадського агентства міжнародного розвитку в рамках програми співробітництва між Міністерством юстиції Канади та Міністерством юстиції України

1999

Правила нормопроектування вступ

Текст закону має тяжіти до довершеності самим своїм висловом. В ідеальному випадку він мусить мати таку якість нормопроектування, яка б запобігала виникненню будь-якої критики щодо редакції тексту і з усією ясністю вказувала б читачеві на його права та обов'язки, а також на санкції, які можуть на нього накладатися в разі їх недотримання. На жаль, - і це лише проста констатація без цинізму та без зневіри -тексти законів складаються за умов, коли особи, котрі відповідають за їх редакцію, не мають на це необхідного часу. Це - нормальний стан речей, який випливає з парламентської реальності: проект закону - це політичний документ, що залежить від стислих термінів і на який нормопроектувальник має обмаль часу для опанування. Час, який йому необхідний, йде на рахунок політичних діячів, наділених правом законотворення.

Ось чому вироблення інструментів нормопроектування видається як засіб надзвичайної важливості в усіх країнах, що піклуються про ефективність законодавчої комунікації. Вони в жодному разі не замінять обміркований вибір нормопроектувальників, але зможуть допомогти їм зосередити зусилля на фундаментальних проблемах, вирішенню яких вони мають сприяти.

Суспільна вартість погано сладених законів скрізь і завжди занадто велика.

Крім того, нормопроектування є конкретизацією в прийнятому юридичному порядку гарантій, що їх надає Конституція громадянинові. Якщо свобода і власність можуть бути обмежені лише законом, то треба ще й, щоб цей закон був доступний та зрозумілий.

Ці Правила нормопроектування не претендують на те, щоб охопити всю сукупність розробки та оформлення нормативних текстів. Вони є лише зародком того, що, при постійному внеску українських юристів, стане головним робочим знаряддям для професіоналів, яким доручено редагування проектів законів, постанов або декретів для органів влади, наділених законодавчими повноваженнями. Я не мав наміру закодифікувати усі правила, які має знати хороший законопроектувальник, як і всі винятки, які може мати будь-яке правило. Я, скоріше за все, ставив собі за мету встановити дороговкази вірного шляху до ясного та стислого тексту, який надав би змогу всім зацікавленим дізнатися про їхні права та обов'язки і передав би точно та ефективно волю Законодавця.

Навіть, якщо в деяких країнах з плином часу та зі звичаями, які врізуються в пам'ять, деякі прийоми конкретизуються та закріплюються, сукупність базових правил, які пропонують елементи рішень нормопроектувальникам, може створюватися лише внаслідок неослабних та нелегких роздумів над усіма аспектами законознавства.

Оформлення цих правил дотримується моделі нормативного тексту, виробленої під час семінару з питань оформлення законів, що відбувся у міністерстві Юстиції України в квітні 1998 року. Кожний з елементів цієї моделі став предметом досліджень, основаних, головним чином, на прикладах законодачих текстів усіх канадських провінцій та федерального Парламенту, а також дискусій з обраною групою українських юристів.

Правила, самі по собі короткі, стислі, навіть лапідарні, супровождуються Коментарями з правил нормопроектування. Обидва тексти мають читатися разом.

Головне - добре усвідомити, що ці правила не замислювались, щоб стати одного чудового дня складовою частиною українського законодавчого корпусу. На мою думку, це означало б спровокувати їх скам'янілість. Та повага, яку ми надаємо текстам закону, за своєю суттю є такою, що могла б завадити будь-якій еволюції цих правил. Навпаки, необхідно, щоб вони мали змогу відносно легко змінюватися з тим, щоб й надалі відповідати потребам тих, для кого вони призначені. Закон підлягає санкціонуванню. Це не стосується цих правил. Успіх їх застосування не буде вимірюватися їх неухильним дотриманням; успіх полягатиме вже в тому, що особи, на яких покладено опрацювання текстів законопроектів, будуть з ними ознайомлені. Наша мета полягає не в тому, чи скористаються ці особи нашими настановами, чи ні. Хай ці люди поміркують над проблемами, які становитимуть основу наступних кроків, а потім приймуть рішення, яке відповідатиме реальності їх дій; це, на мою думку, і буде великим успіхом.

Ця перша версія Правил нормопроектування була запропонована на розгляд великій кількості українських спеціалістів-правників та мовників. Я зважив на їх зауваження. Я виношу їм щиру подяку за їх співробітництво. Виношу особливу подяку викладачам Харківської Академії Юридичних Наук під керівництвом пана доцента Тацького, колективу викладачів під керівництвом пана доцента Нора з Львівського університету, а також юристам міністерства Юстиції та інших центральних міністерств українського уряду за їх підтримку та високу якість їх коментарів.

Подальші правила можуть в деяких випадках -сподіваюсь, дуже рідко - не повністю адаптуватися до українського контексту. Інші можуть бути з прогалинами: ви їх доповните. Інші врешті-решт можуть бути непридатними: ви їх відкинете. Ці правила й були замислені, щоб бути покращеними.

Оттава, 15 грудня 1998 р.

Директор канадсько-української Програми з нормопроектування

Робер С. Бержерон

ПРАВИЛА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ

ПРЕАМБУЛА

Преамбула

1 Преамбули треба уникати.

НАЗВА

Єдина назва

2(1) Закон має лише єдину назву, стислу, описову і значущу.

Вказівка на дату

2(2) Вказівки на дату прийняття не включаються в назву закону.

ВИЗНАЧЕННЯ

Вживання визначень

3(1) Закон має включати визначення лише в разі, коли вони необхідні.

Фундаментальні положення

3(2) Фундаментальні правила мають знаходитися в положенні закону, а не у визначеннях.

Вживане значення

3(3) Визначення терміну не повинно суперечити його нормальному значенню.

Розміщення та оформлення

3(4) Стаття, яка містить в собі визначення, розміщується безпосередньо після назви. Визначення фігурують у ній в алфавітному порядку і є іменниками.