Лекція 6 Теоретичні засади грошей та грошового обігу.
Скільки грошей додому не принесеш, все одно залишишся винен.
Коли одні роблять гроші з повітря, у інших перекривається кисень.
Народна мудрість
Закономірності виникнення та сутність грошей.
Функції грошей та їх еволюція.
Грошовий обіг та грошова система.
Питання. 1. Сучасні функціональні форми грошей. 2. Інфляція, її сутність і причини. - розглянемо на семінарському занятті.
1. Закономірності виникнення і сутності грошей.
Актуальність.
Гроші мають багатотисячолітню історію. Це складний і найважливіший елемент ринкової економіки.
Визначаючи важливість дослідження грошей в економіці лауреат Нобелевської премії 1976 року «за досягнення в сфері аналізу споживання та історії грошового обігу» Мілтон Фрідмен, вказує «…Гроші всюди присутні, і якщо порушити грошовий обіг, порушиться нормальне функціонування усього господарського організму».
Зрозуміти економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин їх виникнення та закономірностей розвитку.
Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична та еволюційна (рис. 6.1).
Рис. 6.1. Основні концепції виникнення грошей
Раціоналістична концепція панувала до кінця XVIII ст. Вона має прихильників і серед деяких сучасних економістів. Так, Пол Самуельсон визначає гроші як "штучну соціальну умовність", а Джон Кеннет Гелбрейт вважає, що закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами — "продукт угоди між людьми".
Гроші у своїх найпростіших проявах виникли на ранніх етапах розвитку окремих народів, коли ні фактор взаємної угоди, ні влада держави не могли відігравати істотної ролі у конституюванні такої складної категорії, як гроші.
І сьогодні, коли значно зросла регулятивна роль держави щодо грошей, не означає що вона є творцем сучасних грошей. Держава може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей — їх форму, номінал, масу, порядок емісії грошових знаків, курс обміну валют з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання своєї суспільної ролі.
Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх родової сутності і не заперечують їх об'єктивного походження, зумовленого тривалим розвитком товарного виробництва й обміну.
Еволюційна концепція вперше була сформульована засновниками класичної політичної економії Адамом Смітом, Давідом Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони аргументовано довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну та послідовної історичної зміни форм вартості: проста, поодинока, або випадкова; повна, або розгорнута; загальна; грошова.
Гроші є категорією товарного господарства, і історія їх появи нерозривно пов’язана з товарообміном. На ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли суспільний поділ праці тільки започатковувався, відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли в різних груп людей унаслідок певного збігу обставин з’являлись надлишки окремих продуктів за нестачі інших, що і зумовило виникнення потреби в обміні.
Такий обмін може бути виражений формулою:
х товару А = у товару В
У цьому випадку певна кількість одного товару обмінюється на відповідну кількість іншого. В основі обміну лежить вартість як внутрішня суспільна властивість товару, що проявляється в кількісній визначеності мінових пропорцій. Це була епоха натурального (бартерного) товарообміну (Т1 — Т2), коли товар Т1 виражав свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т2.
У такій послідовності товар А виражає свою вартість у товарі В, перебуває в активній відносній формі вартості, а товар В, який виражає вартість товару А, фігурує в пасивній еквівалентній формі вартості.
Оскільки на початковому етапі розвитку суспільства обмін мав епізодичний і нерегулярний характер, а ні товари, які обмінюються, ні самі пропорції обміну ще не були усталеними, то відповідна форма вартості (х товару А = у товару В) отримала назву простої (одиничної, чи випадкової), де одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає тільки один інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості.
Подальше поглиблення суспільного поділу праці поява спочатку ремісників, а потім і купців, сприяло розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Він знаменував також перехід від простої, одиничної чи випадкової форми вартості до повної, або розгорнутої. Її формулу можна виразити так:
х товару А = у товару В = z товару С = k товару D = w товару L
Отже, на відміну від простої форми вартості при її розгорнутій формі еквівалентами вартості окремого товару (товару А) в обміні виступає велика кількість інших товарів, а мінові пропорції вже отримують усталений характер, що пов’язано зі зростанням регулярності обміну.
Повна (розгорнута) форма вартості — це така форма, за якої одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що перебувають у еквівалентній формі вартості.
Саме тому в умовах подальшого поглиблення суспільного поділу праці й розвитку обміну відбувається поступове стихійне виділення із загальної маси товарів таких, які починають відігравати роль головних предметів обміну або роль загального еквівалента.
х товару А =
z товару С = у товару В
k товару D =
Однак сама поява такого товару, який виконував функції загального еквівалента, є закономірною. Вона свідчить про перехід від повної, чи розгорнутої, форми вартості до загальної, чи грошової. Отже, загальна (грошова) форма вартості — це така форма, за якої безлічі товарів, що перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі, внаслідок чого цей товар перетворюється у загальний еквівалент і набуває властивості загальної обмінюваності.
Таким чином, загальна, чи грошова, форма вартості відрізняється від повної тим, що в ній замість численних еквівалентів з’являється один, на який усі товаровиробники обмінюють свої товари, а вже його обмінюють на потрібні їм продукти чи послуги. Саме через це обмін перетворюється на постійну життєву потребу.
У різних народів товарами, що виконували роль загальновизнаних еквівалентів, були: худоба, хутро, сіль, риба, зерно, чай, рис, дорогоцінні раковини, залізо, мідь, бронза та ін. З подальшим розвитком товарних відносин роль товару-посередника, який виконував функцію загального еквівалента, закріпилась за дорогоцінними металами — сріблом та золотом, а згодом — тільки за золотом.
Золото стало краще інших товарів виконувати роль загального еквівалента і називатися грошима завдяки своїм природним властивостям (рідкісність, висока вартість, однорідність, подільність без втрати вартості, портативність, тривалість зберігання, здатність до приймання скрізь, де розвинута торгівля тощо).
х товару А =
у товару В =
z товару С = 2 унціям золота
k товару D =
і т.д.
Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну (Т1 — Т2) у товарно-грошовий обіг (Т1 — Г — Т2). Гроші являють собою один з найважливіших винаходів людства за всю його тривалу історію існування.
Сутність грошей виявляється в єдності трьох їхніх властивостей (рис. 6.2).
Рис. 6.2. Основні властивості грошей
Гроші — це особливий товар, який виконує роль загального еквівалентна, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.
Люди завжди намагались зрозуміти природу грошей та описати їх властивості. Ці прагнення історично втілювались у різні теорії, що описували феномен грошей з різних боків. Так,
металістична теорія ототожнювала гроші з благородними металами, приписуючи останнім властивість бути грішми від природи;
номіналістична теорія зводила гроші до умовних знаків;
державна теорія розглядає їх як продукт творіння державної влади, установлений політичним законом платіжний засіб.