Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інтелектуальна власність перелік питань з відпо...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
390.66 Кб
Скачать

68)Право і.В на наукове відкриття.

ЦКУ: Науковим відкриттям є комплекс властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Ознаки наукового відкриття: самостійний об’єкт права ІВ; існує в природі об’єктивно, людиною не створюється, а лише нею пізнається; здійснює істотні зрушення науково-технічного прогресу, розвитку людства в цілому; є теоретичною передумовою для автора створення певного винаходу чи іншого об’єкта промислової власності.

ЗУ "Про наукову і науково-технічну діяльність" , "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про освіту", "Про вищу освіту" .

Єдиним субєктом права ІВ на наукове відкриття є його автор. Автором наукового відкриття є фізична особа завдяки творчій праці якої це відкриття було зроблено. Якщо наукове відкриття зроблено на підставі творчої праці одночасно кількох осіб, вони вважаються співавторами наукового відкриття.

Об'єктом відкриття можуть виступати закономірності, властиво­сті та явища матеріального світу. Закономірність матеріального світу — це стійкий зв'язок між явищами та властивостями матеріалького світу. Властивість матеріального світу — це якісна сторона об'єкта матеріального світу. Явище матеріального світу — це форма вияву сутності об'єкта матеріального світу. Критеріїї охороноздатності: бути раніше невідомим (новим); бути об'єктивно існуючим; вносити докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Закріплено законодавством осо­бисте немайнове право автора наукового відкриття на присвоєння відкриттю свого імені або спеціальної назви. Посвідчується таке право дипломом. Для набуття права ІВ на наукове відкриття не достатньо самого факту здійснення наукового відкриття, необхідно щоб цей факт був засвідчений дипломом.

Тому за законодавством України на наукові відкриття не виникають майнові права ІВ (!!!).Наукове відкриття з моменту його створення стає суспільним надбанням. Будь-хто без дозволу особи, яка здійснила відкриття, і без виплати винагороди, має право використовувати знання, отримані у зв'язку з науковим відкриттям, у власній науково-дослідній, виробничій, творчій чи іншій діяльності. Такий стан речей кардинально відрізняє правовий режим наукових відкриттів від інших об'єктів права інтелектуальної власності, щодо яких законом передбачається встановлення юридичної та/або фактичної монополії. Це є один з тих виняткових випадків, які маються на увазі у положенні частини 2 ст. 54 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може використовувати або поширювати результати інтелектуальної діяльності особи без її згоди, за винятками, встановленими законом.

69) Характеристика договорів щодо розпорядження майновими правами.

На сьогодні сформувалося два основні підходи: 1) договори щодо об'єктів ІВ не виді­ляються в самостійну групу цивільно-правових договорів; 2) в системі договірних зобов'язань цим договорам відводиться самостійне місце.

Відповідно до ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватися на підставі таких договорів:1) ліцензія на використання об´єкта ПІВ- 2) ліцензійний договір;3) договір про створення за замовленням і використання об´єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності є двосторонніми, консенсуальними , від-платними. Істотні умови є: предмет (об´єкт права інтелектуальної власності, права щодо використання якого передаються за договором; конкретні права, що передаються; способи використання зазначеного об´єкта тощо), ціна (плата за використання об´єкта права інтелектуальної власності) та строк (період у часі, протягом якого діє договір). Сторонами: є суб´єкт ПІВ(ліцензіар, автор тощо) та особа, яка виявила бажання використовувати об´єкт ПІВ(ліцензіат, замовник тощо). Сторонами даного договору можуть бути як фізичні особи, які досягли 14 років, так і юридичні особи (незалежно від форми власності та місцезнаходження). Форма договорів - письмовою. У разі недодержання письмової форми дані договори є нікчемними. Проте законом можуть встановлюватись випадки, в яких договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності можуть укладатися усно (ч. 2 ст. 1107 ЦК України).

Не підлягають обов´язковій державній реєстрації, хоча вона може бути здійснена на вимогу однієї із сторін у порядку, встановленому законом.