Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інтелектуальна власність перелік питань з відпо...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
390.66 Кб
Скачать

54) Визнання патенту недійсним.

Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам натентоздатності, що визначені ст. 7 цього Закону; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення вимог ч. 2 ст. 37 цього Закону (йдеться про випадки, коли мало місце порушення порядку патентування винаходів, корисних моделей в іноземних державах); г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Підстави відносно промислового зразка такі самі. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патента.

55)Характеристика засобів індивідуалізації.

До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг за законодавством України належать такі об'єкти права ІВ: 1) комерційне (фірмове) найменування; 2) торговельна марка (знак для товарів і послуг);3) географічне зазначення. Спільна риса, - є їхнє призначення, бо вони є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу.

Особливості правового режиму засобів індивідуалізації: 1) оскільки ці об'єкти не є результатами творчої діяльності, у відноси­нах, що виникають з приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець.Зміст права ІВ на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права. 2) оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивіду­алізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них.

56) Комерційне (фірмове) найменування: поняття, структура, вимоги.

Термін «КМ» є новим для законодавства України про інтелектуальну власність. За чинним раніше законодавством цей інститут називався «фірмове найменування» або «фірма». Поняття «фірмове найменування» закріплене в міжнародно-правових актах, учасницею яких є Україна (ст. 1, 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.), а також в окремих актах законодавства України (ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7.06.1996 р.; ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції Закону від 12.01.2006 p.). З огляду на це, в ст. 420 Цивільного кодексу України, де міститься перелік об'єктів права інтелектуальної власності, згадуються «комерційні (фірмові) найменування». Тобто поняття «КМ» і «фірмове найменування» розглядаються як синонімічні. Законодавство України не містить визначення КМ, проте це певне позначення (найменування), під-яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.

Вимоги: у зв'язку з цим у літературі вказуються три принципи: 1) істинність фірми - КМ не має вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи (ст. 489 ЦК України). Цей принцип потрібно тлумачити з урахуванням принципу свободи підприємницької діяльності (ст. 3 ЦК України) і положень про правоздатність юридичної особи (ст. 91 ЦК України).; 2) виключність фірми КМ має давати можливість відрізняти цю особу з-поміж інших (ст. 489 ЦК України). Основне призначення комерційного найменування — індивідуалізація певної особи. Як правило, це забезпечується завдяки оригінальності комерційного найменування, яке має відрізнятися від вже існуючих комерційних найменувань інших осіб.; 3) постійність фірми- стабільність КМ, що забезпечується, як правило, протягом всього часу існування юридичної особи.

Поняття «КМ» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності. Сказане відображено, зокрема, у ст. 90 ЦК України, яка закріплює право на КМ не за всіма юридичними особами, а лише за підприємницькими товариствами, які є ЮО (філії чи представництва не визнаються права на КМ).

Відповідно до ч. 2 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на КМ є чинним з моменту першого використання цього найменування і охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є КМ частиною торговельної марки, що відповідає ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності. Ст489 ЦК України передбачає, що відомості про КМ можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Сьогодні в Україні поки що відсутній такий реєстр як і закон, який передбачав би порядок його ведення.