Тема 8 – 2 години Нетрадиційні банківські операції та послуги

1. Характеристика та види нетрадиційних банківських опера­цій і послуг.

2. Лізингові операції.

3. Банківські гарантії та поручительства. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги банку.

4. Трастові (довірчі) послуги.

5. Факторинг та форфейтинг

6. Операції банку з дорогоцінними металами.

1. Характеристика та види нетрадиційних банківських опера­цій і послуг.

Конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кредит­ними установами, а також всередині самої банківської системи, сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг можна, зокрема, віднести: лізинг; факторинг; довірчі (трастові) послуги; операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги; фінансовий інжиніринг.

У своїй діяльності комерційні банки все більше уваги приділяють наданню клієнтам послуг. Зауважимо, що в економічній літературі розрізняють поняття «банківські операції» та «банківські послуги». Не вдаючись до аналізу всіх поглядів щодо змісту цих понять, зазначимо, що між ними існують суттєві відмінності, хоча на практиці банківські операції та банківські послуги зовнішньо розрізнити дуже важко. Передусім це пов’язано з тим, що окремі банківські операції та послуги взаємозв’язані, надаються клієнтам одночасно, в одному «пакеті».

З погляду зв’язку банківських послуг з рухом матеріального продукту розрізняють послуги, пов’язані з рухом матеріального продукту, та «чисті» послуги, тобто послуги, безпосередньо не пов’язані з рухом матеріального продукту.

Здійснюючи нетрадиційні банківські операції та надаючи послуги, слід особливу увагу звертати на їх правове оформлення. Найпоширенішою підставою виникнення зобов’язань є договір.

В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов’язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких операцій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.

2. Лізингові операції.

У Законі України «Про лізинг» зазначено: «Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів». Отже, лізинг розглядається законодавцем як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцем лізингоодержувачу на певний строк і за певну плату майна. При цьому право власності на об’єкт лізингу залишається у лізингодавця на строк дії договору.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг. Розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб’єктами лізингу є сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкта лізингу. При цьому їх можна умовно поділити на прямих і непрямих учасників.

Існують різні ознаки класифікації видів лізингу. Залежно від типу майна, яке може бути об’єктом лізингу, розрізняють лізинг рухомого майна (машини, транспортні засоби, устаткування тощо) та лізинг нерухомого майна (споруди, будівлі, їхні структурні компонен­ти тощо).

Залежно від складу суб’єктів лізингу розрізняють:

• прямий лізинг, за якого власник майна самостійно здає його в лізинг.

• непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через посередників.

Відповідно до сектора ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:

• внутрішній (національний) лізинг, коли всі суб’єкти угоди перебувають під юрисдикцією однієї країни;

• зовнішній (міжнародний) лізинг, коли суб’єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

За характером лізингових платежів виокремлюють:

• лізинг з грошовими платежами/

• лізинг з компенсаційними платежами

• лізинг зі змішаними платежами,

За цільовим призначенням лізинг може бути:

• дійсний

• фіктивний лізинг,

Відповідно від умов амортизації майна розрізняють:

• лізинг з повною амортизацією,

• лізинг з неповною амортизацією,

Залежно від намірів учасників продовжувати термін договору лізинг може бути

- строковий (одноразовий, на один строк)

- поновлювальний (револьверний),

Залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють:

• чистий лізинг,

• лізинг з частковим набором послуг

• лізинг з повним набором послуг (повний або «мокрий» лізинг

За способом фінансування об’єкта лізингу виокремлюють такі його види:

• лізинг за рахунок власних коштів

• лізинг за рахунок залучених коштів роздільний, або пайовий, лізинг

Залежно від рівня окупності об’єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.

Схема організації багатосторонньої лізингової угоди має такий вигляд (рис. 1).

Рис. 1. Організація лізингового процесу при багатосторонній лізинговій угоді

Майбутній лізингоодержувач складає заявку, в якій зазначається об’єкт лізингу, його технічні характеристики, назва постачальника (виробника), строк лізингу та його вид, дані про господарсько-фі­нансовий стан лізингоодержувача тощо, та надає її лізингодавцю (1). Після одержання заявки та інших необхідних документів, лізингодавець перевіряє їх та всебічно аналізує лізинговий проект, одночасно з’ясовуючи кредитоспроможність потенційного лізингоодержувача (2). Прийнявши позитивне рішення про участь у лізинговому договорі, а також про кредитоспроможність потенційного лізинго- одержувача, лізингодавець сповіщає про це останнього та направляє постачальникові замовлення-наряд та інші документи, що визначають умови виконання лізингової угоди (3). Між лізингодавцем і лізингоодержувачем укладається договір лізингу (4). При використанні кредиту як джерела фінансування лізингової угоди лізингодавець одержує в банку кредит (5). Між постачальником і лізингодавцем укладається договір купівлі-продажу об’єкта лізингу, яким, зокрема, регулюються їхні взаємовідносини в процесі виготовлення, доставлення й оплати об’єкта лізингу (6). Постачальник відвантажує об’єкт лізингу лізингоодержувачу, який бере на себе обов’язки щодо його прийняття. Постачальник, як правило, здійснює монтаж і введення в експлуатацію об’єкта лізингу (7). Після закінчення роботи складається акт прийняття в експлуатацію об’єкта лізингу, який підписується всіма сторонами лізингової угоди (8). Підписання акта дає право постачальнику на одержання грошових коштів від лізингодавця (9). Лізингова угода підлягає страхуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до чинного законодавства (10). Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування об’єкта лізингу визначається договором лізингу або окремим договором, укладеним з продавцем (11). Лізингоодержувач за користування об’єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі (12). Після закінчення строку дії договору відбувається повернення об’єкта лізингу лізингодавцю, якщо інше не передбачено договором лізингу (13). Періодично лізингодавець здійснює погашен­ня кредиту та виплату процентів банку (14).

Залежно від методів нарахування лізингових платежів розрізняють: платежі з фіксованою загальною сумою; платежі з авансом (де­позитом); платежі з відстрочкою; невизначені платежі, розрахунок яких базується на певній основі, визначеній у договорі лізингу.