Екологічне виховання у початковій школі

Основна мета екологічного виховання – формування екологічної свідомості та мислення на основі активної життєвої позиції. Пробудження екологічної свідомості нероздільно пов’язане з усвідомленням людиною своєї ролі на Землі. Сьогодні внаслідок технічного прогресу, урбанізації суспільства людина перестала відчувати себе та оточуюче середовище як єдине ціле у межах біосфери.

Розв'язання сучасних екологічних проблем потребує компетентного підходу, який включає природничі, соціальні та гуманітарні науки, наближаючись, таким чином, до філософського рівня пізнання.

Так як всі зміни природної сфери мають вплив на умови життя та здоров'я населення, то розгляд цього взаємозв’язку здійснюється через систему знань про значення окремих компонентів і природи в цілому для життя та господарської діяльності людини, про необхідність раціонального використання природних ресурсів та відновлення. Вивчення основ природокористування, розгляд питань про роль прогнозування змін оточуючого середовища сприяє розумінню учнями важливості врахування особливостей природи у процесі трудової діяльності людини. В цілому шкільний курс природничо-наукових дисциплін допомагає учням усвідомити значення природи для суспільства, зрозуміти, що природа – основне джерело задоволення життєвих і духовних потреб людини, осмислити необхідність відповідального ставлення до неї.

Розвитку ціннісних орієнтацій сприяє виконання учнями практичних робіт оцінного характеру. Для екологічного виховання важливе значення мають роботи на місцевості по оцінці характеру впливу людини на оточуюче середовище, передбачені програмою. На їх основі у школярів виробляється звичка правильно, критично оцінювати свою поведінку у природі, вчинки інших людей, вибрати лінію поведінки, що відповідає законам природи та суспільства. Знання та дотримання учнями правил поведінки у природі під час екскурсій, туристичних та краєзнавчих походів свідчать про ступінь сформованості їх моральності.

В екологічному вихованні не меншу роль, ніж моральне, відіграє естетичне виховання, в яке вагомий внесок роблять і природничо-наукові предмети. На цих уроках учні збагачуються новими естетичними враженнями, чому сприяють різноманітні засоби навчання (картини, кінофільми, діафільми і т.д.), які формують образи територій, різних об’єктів природи, розвивають у дітей емоційну сприйнятливість до краси взагалі та естетичне сприймання оточуючого середовища.

Таким чином, зміст шкільного курсу природничо-наукових дисциплін сприяє екологічному вихованню школярів і має для цього величезні можливості. В їх реалізації і підготовці екологічно грамотного покоління основна роль належить вчителю, його творчій ініціативі.

Етапи шкільного навчання, вікові можливості учнів, реальні умови соціального та природного оточення – все це обумовлює характер ставлення школярів до природи.

Як відомо, виховання у широкому розумінні – це процес і результат розвитку особистості під впливом цілеспрямованого навчання і виховання. Навчання ж – це процес взаємодії вчителя та учня, в ході якого здійснюється освіта людини.

На уроці розв’язуються 3 цілі: освітня, виховна і розвиваюча. Тому урок дає більше можливості для виховання у молодших школярів нового ставлення до природи, основаного на гуманізмі.

Щоб екологічне виховання не було необґрунтованим, обов’язково потрібне формування екологічної свідомості. Екологічно свідома особистість, знаючи, яку шкоду природі наносять ті чи інші дії, формує своє ставлення до цих дій та вирішує для себе питання про їх правомірність. Якщо людина екологічно освічена, то норми і правила екологічної поведінки будуть мати під собою міцне підґрунтя і стануть переконаннями цієї людини. Ці уявлення розвиваються в учнів у курсі „Природознавство”.

Тут, на доступному учням рівні, розглядаються зв’язки між живою та неживою природою, між різними компонентами живої природи (рослинами, тваринами), між природою та людиною. Через пізнання даних зв’язків та відношень учні вивчають оточуючий світ і в цьому їм також допомагають екологічні зв’язки. Їх вивчення сприяє розвитку логічного мислення, пам'яті, уяви, мовлення.

Постійна увага вчителя до розкриття екологічних зв’язків значно підвищує інтерес учнів до предмету. При описовому ж вивченні курсу інтерес у школярів поступово знижується, це відбувається неминуче, навіть у тому випадку, якщо учитель використовує цікаві факти, загадки, прислів’я і т.д., оскільки теоретичний рівень матеріалу залишається по суті незмінним. Якщо ж при вивченні природознавства розкриваються різноманітні і досить складні зв’язки, існуючі у природі, теоретичний рівень матеріалу підвищується, пізнавальні завдання, поставлені перед учнем, ускладнюються і це сприяє розвитку інтересу.

Велике значення має розкриття зв’язків між людиною та природою. Причому людина розглядається як частина природи, вона існує всередині природи і нероздільна від неї. Зв’язок між людиною та природою проявляється, перш за все, у тій різноманітній ролі, яку природа відіграє у матеріальному та духовному житті людей. Разом з тим вони проявляються і у зворотному впливі людини на природу, який у свою чергу може бути позитивним (охорона природи) і негативним (забруднення повітря, води, знищення рослин, тварин та ін.) Матеріал про екологічні зв’язки повинен бути обов'язковим елементом змісту як уроку вивчення нового матеріалу, так і узагальнюючого уроку.

Отримуючи певну систему знань на уроках природознавства, учні також можуть засвоїти норми і правила екологічної поведінки у природі, так як через екологічну просвіту виховується відповідальне ставлення до природи. Але норми і правила поведінки будуть погано засвоєні, якщо не будуть враховувати умови екологічного виховання.

Найважливіша умова – екологічне виховання учнів повинно проводитися у системі, з використанням місцевого краєзнавчого матеріалу, з урахуванням наступності, поступового ускладнення та поглиблення окремих елементів від 1 до 4 класу.

Друга необхідна умова – потрібно активно залучати молодших школярів до посильних для них практичних справ по охороні місцевих природних ресурсів. Таких справ дуже багато: це внутрішнє і зовнішнє озеленення школи, скверу, догляд за квітниками, шефство над лісовими ділянками, збір плодів і насіння рослин, охорона та підгодовування птахів, шефство над пам’ятниками природи в ході вивчення рідного краю і т.ін.

Таким чином, виховання, основане на розкритті конкретних екологічних зв’язків, допоможе учням засвоювати правила і норми поведінки у природі, які будуть усвідомленими та осмисленими переконаннями кожного учня.