9

Екологічне виховання у початковій школі

Екологічне виховання у початковій школі Вступ

Проблема взаємозв’язку людини з природою не нова, вона мала місце завжди. Але зараз екологічна проблема взаємодії людини та природи, а також впливу людського суспільства на оточуюче середовище стала дуже гострою і прийняла великі масштаби. Планету може врятувати лише діяльність людей, яка здійснюється на основі глибокого розуміння законів природи, врахування багаточисленних взаємодій у природі, усвідомлення того, що людина – це лише частина природи. Це означає, що еколого-моральна проблема постає сьогодні не тільки як проблема охорони оточуючого середовища від забруднення та інших негативних впливів господарської діяльності людини на Землі. Вона виростає у проблему попередження стихійного впливу людей на природу, у свідому, цілеспрямовану, планомірну взаємодію з нею. Така взаємодія можлива при наявності у кожної людини достатнього рівня еколого-моральної культури, екологічної та моральної свідомості, формування яких починається з дитинства і продовжується все життя.

В умовах реальної екологічної катастрофи великого значення набуває екологічне виховання та виховання людини різного віку та професій.

Наукова основа охорони природи включає в себе різноманітні області природничих та гуманітарних знань, серед них основне місце займає екологія, яка, в свою чергу, тісно пов’язана з іншими біологічними та географічними науками. Екологія з суто біологічної науки у 60-ті роки трансформувалася у загальну проблему. У 70-тір роки відбулася швидка екологізація природознавства. Екологічний підхід стає всезагальним.

Екологічні проблеми у сучасних умовах переходу суспільства до ринкової економіки викликають кризу моральності, адже екологія та моральність взаємообумовлені. Тому питання екології необхідно розглядати у взаємозв’язку з моральним вихованням. Поки що проблеми екологічного та морального виховання мало досліджені. Теорія взаємозв’язку екологічного та морального виховання підлітків розкрита слабко, практика еколого-морального виховання розроблена недостатньо. Все це ставить перед педагогічною наукою задачу розробки різностороннього еколого-морального виховання учнів різних типів шкіл.

Дана проблема широка, вона ставиться не вперше. У розвиток теорії морального виховання у процесі спілкування з природою значний внесок зробили відомі діячі педагогічної науки та просвіти: К.Д.Ушинський, В.Г.Огородніков, В.О.Сухомлинський та ін.

Протягом багатьох десятиліть ми звикли більше користуватися дарами припроди, ніж думати про її відновлення, бережливе ставлення до неї.

Культивування нової свідомості по відношенню до природи – процес довготривалий, він прямо пов’язаний з екологічними, соціальними та іншими умовами життя суспільства. За обставин погіршення екологічної ситуації у країні, зниження життєвого рівня, відсутності стійких моральних орієнтирів, домінування споживацької психології, в атмосфері байдужості та безкарності за екологічні правопорушення сформувати нове розуміння людиною, особливо молодою, своїх обов’язків перед природою непросто. І все ж таки школа покликана уже сьогодні проявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому притаманне особливе бачення світу як об’єкта його постійного піклування. Формування екологічної свідомості – найважливіше завдання школи у наш час. Зараз дуже багато екологічних проблем. І не тільки в Україні, але й в усьому світі. Це відбувається тому, що России, но и во всем мире. Однією з основних причин незрілості екологічної свідомості людей потрібно вважати недостатньо ефективну систему екологічного виховання та виховання населення. Далеко не кожна людина має можливість залучитися до розуміння екологічних проблем на рівні науки, уявлення про ці проблеми складається іноді досить випадковим чином: під впливом буденних вражень або з повідомлень засобів масової інформації. Розрізнені відомості не дають людині можливості виробити струнку систему екологічних знань, яка необхідна їй, щоб розумно ставитися до природи, не чинити їй шкоди. Завдання суспільства тут – забезпечити системний характер екологічного виховання та виховання населення.

Сьогоднішня екологічна ситуація така, що далі неможливо обійтися без радикальних і всебічних перевиховань практично всіх аспектів громадського життя.

Суттєве переосмислення повинні пройти наукові знання в плані подолання їх традиційної розрізненості та наповнення природничих наук гуманістичним змістом, а суспільних – природничим. Більш органічний та повний, ніж раніше, синтез наук – необхідна передумова формування такої комплексної області наукового знання, як соціальна екологія, яку вже неможливо суворо віднести ні до суспільних, ні до природничих наук. Сьогодні життєво необхідна екологізація всіх сфер громадського життя. І перш за все, звичайно, повинна бути екологізованою сама людина у всіх сферах її діяльності: у виробництві, побуті, у вихованні та навчанні.

Перша умова успіху екологічного виховання та просвіти – досить висока точність даних про стан біосфери в цілому та окремих її регіонів. Крім того, точні дані необхідно доповнювати відомостями про ті взаємопов’язані наслідки, які може мати та чи інша зміна певного компоненту біосфери.

Друга умова успіху екологічного виховання – необхідність комплексного характеру висвітлення екологічних явищ. Важливо відтворити не тільки складну сукупність природних процесів, але й подати їх у відношенні до подій у людському суспільстві.

Важливо мати на увазі, що якщо „розчинити” екологічний аспект у матеріалі навчальної дисципліни, тим більше якщо „розчиняти” систематично, то ефект буде набагато менший бажаного, а еколого-моральні переконання учнів, які і є метою роботи, навряд чи вдасться сформувати.

Головна ж проблема, яку вирішити просто необхідно, - це вплив на свідомість людей, щоб відбувся нарешті перехід від спрощеного, метафізичного розуміння проблеми взаємодії суспільства та природи до більш адекватного (сучасного) розуміння.

Екологічна свідомість у розвинутому вигляді формується на основі пізнання людьми законів цілісності природного середовища і тих законів, які повинні обумовити людську діяльність з метою збереження життєпридатного стану природи. Зрозуміло, що стихійні знання не можуть стати здобутком людини навіть у тому випадку, коли вона має високий рівень виховання та культури. Тут необхідна спеціальна підготовка, яка відповідає індивідуальним особливостям.

Особлива складність міститься в тому, що процес формування екологічної свідомості повинен охопити всі вікові групи учнів, хоча їм властиві далеко не однакові можливості сприйняття знань. Ось чому необхідний широкий спектр методичних та дидактичних прийомів.

Крім цього, екологічна просвіта тільки у тому випадку буде мати помітний вплив на спосіб дій людини, якщо охопить як раціональну, так і емоційну її сферу. Історія людства нероздільно пов’язана з історією природи. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії її з людиною виросли в глобальну екологічну проблему. Якщо люди у найближчому майбутньому не навчаться бережливо ставитися до природи, вони можуть себе погубити. А для цього потрібно виховувати екологічну культуру та відповідальність. І починати екологічне виховання потрібно з молодшого шкільного віку, так як у цей час набуті знання можуть у подальшому сформуватися у стійкі переконання.