7. Запобігання надзвичайним ситуаціям.

Статтею 63 Кодексу Цивільного захисту України визначені основні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. З метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, відверненню або пом‘якшенню їх наслідків, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації організовують та здійснюють:

• проведення оцінок ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;

• прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій;

• своєчасне оповіщення та достовірне інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, розвиток подій, методи та способи захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки;

• спостереження та лабораторний контроль;

• комплекс заходів інженерного, медичного, психологічного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту населення і територій;

• забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту до укриття населення у надзвичайних ситуаціях;

• функціональні заходи державного регулювання та контролю з питань цивільного захисту;

• створення і підтримання в робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

• створення страхового фонду документації для забезпечення проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;

• своєчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій на підставі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів;

• створення резервів фінансових і матеріальних ресурсів;

• розроблення і реалізацію цільових та науко-технічних програм з проблем запобігання надзвичайним ситуаціям;

• створення, підготовку та належне утримання в готовності до дій у надзвичайних ситуаціях необхідних органів управління та оптимально достатньої кількості та спеціалізації сил і засобів цивільного захисту;

• підготовку населення діям в умовах надзвичайних ситуацій.

Реалізація заходів у сфері запобігання виникненню надзвичайних ситуацій є одним із головних пріоритетних напрямів роботи Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

8. Забезпечення техногенної та пожежної безпеки.

Техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є:

• об'єкти підвищеної небезпеки;

• будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації;

• суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов їх експлуатації;

• ядерні установки з порушенням умов експлуатації;

• наслідки терористичної діяльності;

• гідротехнічні споруди;

• неконтрольоване ввезення в Україну, зберігання і використання техногенно небезпечних технологій, речовин, матеріалів;

• надмірне та неврегульоване накопичення побутових і промислових відходів, непридатних для використання засобів захисту рослин;

• негативні наслідки військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

• суб'єкти господарювання, на об'єктах яких здійснюється виробництво, зберігання та утилізації, вибухонебезпечних предметів;

• об'єкти із життєзабезпечення населення з порушенням умов експлуатації;

• інші об'єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварії.

Забезпечення техногенної безпеки, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу, інших законів та нормативно-правових актів.

Діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою частиною виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб та працівників суб'єктів господарювання. Ця вимога відображається в їх статутах або положеннях.

Забезпечення техногенної безпеки в суб'єкта господарювання покладається на керівників цих суб'єктів господарювання.

Забезпечення техногенної безпеки під час проектування, будівництва суб'єктів господарювання, будівель, споруд покладається на орган архітектури, замовників, забудовників, проектні і будівельні суб'єкти господарювання.

Забезпечення техногенної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського жилого фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на житлово-експлуатаційні організації, квартиронаймачів та їх власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Об'єкти підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій обладнуються автоматизованими системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення.

Міста, на території яких розміщені суб'єкти господарювання, що мають важливе економічне і стратегічне значення для економіки і безпеки держави та становлять небезпеку для населення і територій у зв'язку з можливістю радіоактивного, хімічного забруднення чи катастрофічного затоплення, відносяться до відповідних груп цивільного захисту, зокрема особливої, першої, другої і третьої.

Суб'єкти господарювання, які мають важливе значення для національної економіки і оборони держави, відносяться до відповідних категорій цивільного захисту, зокрема особливої важливості, першої та другої.

Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

Пожежна безпека - відсутність ризику виникнення та розвитку пожеж. Пожежна безпека також характеризує стан захисту населення і територій від пожеж. Забезпечення пожежної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, яку реалізують суб'єкти забезпечення цивільного захисту.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб та працівників суб'єктів господарювання. Зазначена вимога відображається в трудових договорах (контрактах) та статутах суб'єктів господарювання.

Забезпечення пожежної безпеки у суб'єктів господарювання покладається на керівників таких суб'єктів господарювання.

Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва суб'єктів господарювання, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і їх власників, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних та садових будинках з господарськими спорудами і будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Нормативні документи (проекти стандартів, норм та правил, технічних умов на виготовлення продукції та виконання робіт), які встановлюють вимоги до пожежонебезпечних технологічних процесів та продукції, повинні включати вимоги пожежної безпеки і погоджуватися з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Вимоги пожежної безпеки, що містяться у відомчих нормативних актах, не повинні суперечити національним стандартам, нормам і правилам.

Виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, обладнання, транспортні засоби, що вводяться в дію чи експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції або технічного переоснащення, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з пожежної безпеки.

Початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб'єктом господарювання об'єктів нерухомості (будівля, споруда, приміщення або їх частини) здійснюється суб'єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (далі - декларація), а для суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику - за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення (далі - оцінки протипожежного стану).

Висновок оформляється за результатами оцінки протипожежного стану, що проводиться центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Перелік суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику визначається Держтехногенбезпеки за погодженням з Мінекономрозвитку. Критерій віднесення суб'єкта господарювання до високого ступеня ризику визначається Кабінетом Міністрів України.

Оцінка протипожежного стану здійснюється на платній основі відповідно до переліку платних адміністративних послуг, які надаються органом державного нагляду у сферах техногенної та пожежної безпеки, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Оцінка протипожежного стану та надання висновку здійснюється органами державного нагляду у сферах техногенної та пожежної безпеки у строк не більш як 60 днів з дня звернення заявника.

Позитивний висновок за результатами оцінки протипожежного стану видається за відсутності фактів порушення правил пожежної безпеки без обмеження строку його дії.

Підставою для відмови у наданні позитивного висновку за результатами оцінки протипожежного стану є виявлення фактів порушення правил пожежної безпеки, що може призвести до виникнення пожежі або перешкод під час її гасіння та евакуації людей.

Декларація подається суб'єктом господарювання до державного адміністратора у разі:

початку роботи новоутворених підприємств.

початку використання об'єктів нерухомості;

Декларація реєструється дозвільним органом на безоплатній основі протягом 10 днів з дня отримання декларації державним адміністратором.

Якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням установлених вимог, дозвільний орган повертає декларацію до суб'єкта господарювання на доопрацювання.

Суб'єкт господарювання набуває право провадити дії щодо провадження господарської діяльності, передбачені частиною другою цієї статті, з дати реєстрації декларації відповідним дозвільним органом, а суб'єкт господарювання з високим ступенем ризику - після отримання позитивного висновку за результатами оцінки протипожежного стану.

Форма декларації, порядок її подання та реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Плановій перевірці органами державного нагляду у сфері пожежної безпеки підлягають лише суб'єкти господарювання, які не подали декларацію, а також суб'єкти господарювання з високим ступенем ризику та бюджетні установи.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання, зазначених у частині сьомій цієї статті, органами державного нагляду у сфері пожежної безпеки, проводяться відповідно до закону.

Особи, які подали декларацію, несуть передбачену законом відповідальність за достовірність даних, зазначених у поданій декларації.

Пожежна охорона - вид діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя або здоров'я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі.

Пожежна охорона призначена для захисту життя або здоров'я громадян, приватної, комунальної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки суб'єктів господарювання і в населених пунктах.

Основними завданнями пожежної охорони є:

• забезпечення пожежної безпеки;

• запобігання виникненню пожеж та нещасним випадкам під час пожеж;

• гасіння пожеж, рятування населення, а також надання допомоги у ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Забезпечення державної пожежної охорони відповідно до повноважень покладається на:

• структурні підрозділи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;

• державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

• допоміжні служби, призначені для забезпечення пожежної безпеки;

• навчальні заклади цивільного захисту, науково-дослідні установи, об'єкти центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;

Пожежно-рятувальні підрозділи, які забезпечують відомчу пожежну охорону та мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У селах, селищах, де немає пожежно-рятувальних підрозділів, сільськими і селищними радами за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, утворюються пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення місцевої пожежної охорони.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення таких пожежно-рятувальних підрозділів здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

У суб'єктів господарювання, у населених пунктах для здійснення заходів щодо запобігання виникненню пожежам та організації їх гасіння органами місцевого самоврядування за рішенням територіальних громад, а також керівниками суб'єктів господарювання можуть утворюватися пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони.

Пожежно-рятувальні підрозділи, що забезпечують добровільну пожежну охорону в суб'єктів господарювання, утворюються з числа їх працівників, а у населених пунктах - з числа громадян, які постійно проживають у зазначеному населеному пункті.