Тема 5: Облік товарно-матеріальних цінностей Тестові завдання

1. Готовою продукцією називається:

а) вироби, яки призначені для поальшої реалізації,

б) товарно-матеріальні цінності, які не піддаються подальшій переробці,

в) продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла технічний контроль підприємства.

2. Допоміжне виробництво – це виробництво, призначене для:

а) виконання робіт по обслуговуванню обладнання основного виробництва,

б) забезпечення безперервної роботи основного виробництва,

в) задоволення соціально-культурних потреб працівників підприємства.

3. Вибір методу обліку витрат і калькулювання не залежить від:

а) рішення керівництва,

б) особливостей технологічного процесу,

в) кількості облікових працівників.

4. Кінцевим вважається брак, який:

а) виявлений у кінцевого споживача продукції,

б) не підлягає виправленню або виправлення його є недоцільним,

в) виправлений після додаткової обробки.

5. Рахунок 25 „Напівфабрикати” ведуть тільки підприємства, які:

а) застосовують напівфабрикатний варіант обліку витрат,

б) реалізують напівфабрикати власного виробництва на сторону,

в) застосовують безнапівфабрикатний варіант обліку витрат.

6. Первісною вартістю запасів називається:

а) сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення,

б) сума майбутніх витрат на виготовлення запасів,

в) витрати, які пов’язані з реалізацією та придбанням запасів.

7. Метод ФІФО базується на:

а) оцінці запасів за середніми цінами,

б) оцінці запасів за цінами перших надходжень,

в) оцінці запасів за цінами останніх надходжень.

8. Відпуск виробничих запасів у виробництво оформлюється:

а) лімітно-забірною картою,

б) видатковим касовим ордером,

в) накладною на відпуск матеріалів на сторону.

9. На рахунку 28 „Товари” відображаються товари:

а) прийняті на відповідальне зберігання,

б) прийняті на комісію,

в) придбані для продажу.

10. Одним з основних завдань організації обліку запасів є:

а) розрахунок фактичної собівартості витраченої сировини та її залишків,

б) підготовка правильної класифікації запасів,

в) розробка норм витрачання запасів.

11. Супутньою продукцією називається:

а) продукція, яка вироблена на підприємстві і призначена для реалізації,

б) продукція, отримана в одному технологічному циклі, однозначно з основною,

в) продукція, придбана для подальшої переробки та реалізації.

12. Товаром називають:

а) матеріальні цінності, які придбані і утримуються з метою подальшого продажу,

б) готову продукцію, призначену для продажу,

в) річ, яка призначена для продажу або обміну на інші цінності.

13. Для індивідуальних виробництв характерним є метод обліку витрат і калькулювання:

а) попередільний,

б) позамовний,

в) змішаний.

14. Витрати зібрані на калькуляційних рахунках розподіляються:

а) між видами виробництв,

б) між цехами підприємств,

в) між готовою продукцією і незавершеним виробництвом по кожній аналітичній позиції.

15. Брак у виробництві оформлюється:

а) актом про брак,

б) нормативною калькуляцією браку,

в) лімітно-забірною картою.

16. До статті калькуляції „Втрати від браку” включаються:

а) вартість зворотних відходів,

б) утримання з винуватців браку,

в) витрати по виправленню браку.

17. Надходження виробничих запасів оформлюється:

а) Товарно-транспортною накладною,

б) Авансовим звітом,

в) Актом про приймання матеріалів.

18. До первісної вартості запасів включають:

а) вартість посередницьких послух,

б) відсотки за користуванням комерційним кредитом, що використовувався для купівлі запасів,

в) вартість послуг транспортної організації по перевезенню запасів.

19. Метод ідентифікованої собівартості передбачає:

а) оцінку запасів по кожній партії,

б) оцінку запасів, що відпускаються для спеціальних замовлень і проектів,

в) застосування середнього відсотка торгово націнки.

20. Однією з передумов правильної організації бухгалтерського обліку запасів є:

а) раціональна організація складського господарства,

б) відповідність складських запасів нормативам,

в) контроль за правильністю експлуатації МШП.