Словник термінів

АКСИОЛОГІЯ (від др.-гр. ἀξία – цінність) – теорія цінностей. Вивчає питання, пов’язані із природою цінностей, їх місцем у реальності й структурою ціннісного світу, тобто про зв’язок різних цінностей між собою, із соціальними й культурними факторами й структурою особистості.

АРХІТЕКТУРА або зодчество (від гр. αρχιτεκτονικη – будівельник) – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя й діяльності людини.

БОГЕМА (фр. bohème – циганщина) – ексцентричний стиль життя, характерний для певної частини художньої інтелігенції або тих, хто веде подібний спосіб життя: прошарок між інтелігенцією та іншими суспільними класами, театральні, літературні кола; біля-театральних і артистичних діячів, що ведуть спосіб життя в умовах нестабільних доходів.

ВЕРНІСАЖ (фр. vernissage, дослівно – покриття лаком) – відкриття художньої виставки в урочистій обстановці, в присутності спеціально запрошених осіб. Назва народилася з традиції французьких художників перед відкриттям своєї виставки для більшого візуального ефекту покривати картини лаком.

ВІДРОДЖЕННЯ або Ренеса́нс (фр. Renaissance – «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя – початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності – звідси й походження самого терміну.

ВСЕОБУЧ –– державна програма СРСР, направлена на здійснення обов’язкового навчання дітей шкільного віку під назвою «всенародний похід за загальне навчання (всеобуч)». Ініційована постановою ЦК ВКП(б) від 25 липня 1930 р. «Про загальне обов'язкове навчання», яка передбачала обов'язкове чотирикласне навчання. У 1932/33 навчальному році в Україні працювало майже 22 тис. шкіл, у яких налічувалося 4,5 млн учнів. Українські школи переважали, але разом з тим 400 тис. дітей навчалися в російських, єврейських, німецьких, болгарських, молдавських та школах інших національних меншин. Наприкінці другої п’ятирічки в Україні було завершено перехід до обов'язкового початкового, а в містах — до загального семирічного навчання. Визрівали передумови для переходу до загальної середньої освіти в місті й семирічної - у сільській місцевості. У 1937/38 навчальному році в школах УРСР навчалося 5,5 млн, а в 1940/41 р. - 6,7 млн учнів.

ВСЕСВІТ – матеріальний світ доступний для вивчення природно-науковими методами.

ВИХОВАННЯ – це процес розвитку почуттів і волі, вироблення переконань і мотивів поведінки, формування характеру.

ВУЛЬГАТА (лат. Vulgata versio – «загальноприйнята версія», «загальнодоступна») – латинський переклад Святого Письма, що спирається на труди блаженного Ієроніма (бл. 345–420 гг.). Тридентський собор (1546) затвердив цей текст, і Вульгата увійшла в загальний вжиток на Заході як офіційний переклад, обов’язковий для Римо-Католицької Церкви. Уперше Вульгата була видана за Сікста V, під заголовком: «Biblia sacra vulgatae editionis» (Рим, 1590); потім перевидавалася Григорієм XIV, Климентом VIII та ін. Протягом століть Вульгата служила джерелом усіх перекладів Біблії на західноєвропейські мови.

ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ, ГОТИКА (італ. gotico, були німецького походження племена готів) – це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку середніх століть культури країн Західної Європи (між серединою XII й XVI ст.). Термін «Готика» був введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

ГУМАНІЗМ (від лат. humanitas – людяність, humanus – людяний, homo – людина) – світогляд, у центрі якого знаходиться ідея людини як вищої цінності. Як філософська течія виник в епоху Відродження.

ГУМАНІТАРНІ НАУКИ – дисципліни, що вивчають людину у сфері його духовної, розумової, моральної, культурної й суспільної діяльності, і за об’єктом, предметом і методологією вивчення часто ототожнюються або перетинаються із суспільними науками. Вони включають у себе мову, літературу, музику, філософію, виконавські види мистецтва, релігію й образотворче мистецтво, пізнання яких не можливе без вивчення історії, філософії, краєзнавства, релігієзнавства.

ДУХОВНІСТЬ – система ідеалів і цінностей суб’єкта, що в процесі життя сформувалася в його свідомості і стала мотивуючою його суспільно-політичну поведінку силою.

ЕЛІТА – (від лат. electus, фр. elite – найкраще, вибране) – невід’ємна частина соціуму, вибрані, найкращі, панівна верства населення. Здійснює функції управління соціумом, а також вироблення нових моделей (стерео-типів) поведінки, що дозволяють соціуму пристосовуватися до оточення, що змінюється.

ЕНДОГАМІЯ – практика шлюбів у межах певної соціальної групи (роду, племені чи родини), що заохочується соціальними нормами. Прикладом ендогамії є шлюби між братом і сестрою фараонів в Єгипті. Також ендогамія притаманна первісному стаду пітекантропів та праобщині неандертальців.

ЕКЗОГАМІЯ (від. гр. экзо... та гр. gamos – шлюб) – це практика шлюбів поза межами окресленої групи (роду, племені, родини), до якої людина належить. На додаток до кровних родичів, заборона може стосуватись також членів специфічної тотемної чи іншої групи.

ЕПІСТОМОЛОГІЯ (гр. επιστήμη – знання, λόγος – вчення) – філо-софсько-методологічна дисципліна, у якій досліджується знання як таке, його будова, структура, функціонування й розвиток.

ЕТНОГЕНЕЗ (від гр. ethnos – народ + genesis – походження ) – походження народів.

ЕТНОЛОГІЯ (гр. ethnos – плем’я, народ + logos) – дисципліна, що вивчає загальні закономірності розвитку людської культури, психології народів певного господарсько-культурного типу або історико-культурної галузі. Етнологія традиційних суспільств вивчає всі сторони етносу, включаючи матеріальну й соціонормативну культуру. Етнологія розвинених суспільств – лише етнічні особливості у сфері духовної культури, етнічну самосвідомість.

ЖИВОПИС (малярство, фр. peinture, англ. painting, болг. живопис, рос. живопись, пол. malarstwo, чеськ. malířství) – вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканинній поверхні, а також твори мистецтва, створені в такий спосіб.

«ЗОЛОТИЙ ВІК» (гр. chrysus aiоп, лат. aurea aetas) – в античній міфології період, коли люди вели райське життя без підневільної праці, а також без воєн, розбрату й чвар. У рисах, які характеризують те життя, відсутні елементи вищого інтелектуального порядку, і «раювання» зводиться до тваринного добробуту, що свідчить про глибоку давнину переказів (ідеться, мабуть, про добу становлення класового суспільства).

ІНДЕКС ЗАБОРОНЕНИХ КНИГ (лат. Index Librorum Prohibitorum) – список публікацій, заборонених Католицькою Церквою. Деякі видання списку містили також вказівки Церкви з приводу читання, продажу та цензури книг. Книги, що пройшли цензуру, друкувалися з грифом Nihil obstat («ніяких перешкод») і Imprimatur («так буде надруковано») на титульному аркуші.

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ (лат. Indulgentia від indulgeo – дозволяю ) – у Римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві примирення. Індульгенції базуються на віруванні в те, що гріх, хоча прощений, повинен тим не менш мати кару на землі або в чистилищі. Церква може відпустити ці кари завдяки заслугам Христа та святих. У часи пізніх Середніх віків і Відродження, серед благочестивих дій, за які можна було отримати індульгенції, могли бути й грошові пожертви на будівництво й утримання храмів. Магічне відношення до індульгенцій приз-водило до розповсюдження зловживання ними й було однією з головних причин атаки Лютера на церкву під час Реформації.

ІНКВІЗИЦІЯ (лат. Inquisitio Haereticae Pravitatis Sanctum Officium) – судово-слідча організація, створена католицькою церквою в XIII ст. для розслідування єресей з точки зору релігійних законів.

ІНКУЛЬТУРАЦІЯ – процес освоєння індивідом норм суспільного життя й культури.

ІНЦЕСТ (лат. incestus – нечистий, гріховний; синонім – кровозмішен-ня) – статевий зв’язок між близькими родичами (батьками й дітьми, братами й сестрами).

ІСТОРІЯ (від др.-гр. ἱστορία – оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) – наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

КАТЕХИЗИС або КАТИХИЗИС (з лат. catechēsis від др.-гр. κατηχισμός (повчання, наставляння) – др.-гр. κατηχεῖν (вселяти, звучати у відповідь) = κάτω (униз) + ήχου (звук) – офіційний віросповідний документ будь-якої конфесії, книга, що містить основні положення віровчення, часто викладені у вигляді питань і відповідей.

КІНОМИСТЕЦТВО – це вид художньої творчості, який за допомогою кінематографічної техніки, оперуючи руховим зображенням і звуком, відтворює реальну дійсність у художніх та художньо-документальних образах.

КОНТРКУЛЬТУРА – це специфічний вид субкультури, що заперечує цінності домінуючої культури.

КРАЄЗНАВСТВО – це всебічне вивчення природи, населення, господарства, історії й культури певної частини території країни (міста, села, району, області, краю). Воно складає комплекс різних за змістом і методами дослідження наукових дисциплін, що ведуть до наукового та всебічного пізнання краю.

КСЕНОФОБІЯ (від гр. ξένος, чужий, φόβος, страх) – нетерпимість до чужого, незнайомого, незвичного. Сприйняття чужого як незрозумілого, незбагненного, а тому небезпечного й ворожого.

ЛАТЕНТНИЙ (від. лат. latens – що ховається) – той, що не проявляєть-ся зовні, недоступний зовнішньому спостереженню.

ЛІТЕРАТУРА (лат. lit(t)eratura, буквально – написане, від lit(t)era — буква) – вид мистецтва, що відтворює дійсність у художньо-словесних образах.

ЛІКНЕП – державна програма Радянської Росії ліквідації неписьменності, скорочено «лікнеп», спрямована на подолання не письмен-ності серед широких верств населення, в першу чергу сільського, у 20–30-ті роки XX ст., початок якої було покладено декретом Раднаркому РРФСР «О ликвидации безграмотности в РСФСР» від 26 грудня 1919 р. Згідно з ним, усе населення Радянської Росії у віці від 8 до 50 років, що не уміло читати або писати, було зобов’язане вчитися грамоті рідною або російською мовою. Народному комісаріату освіти надавалося право притягати усіх грамотних осіб до навчання безграмотних на основі трудової повинності. Декрет перед-бачав також створення шкіл для переростків, шкіл при дитячих будинках, колоніях і інших установах, що входили в систему Головного управління соціального виховання і політехнічної освіти у складі Наркомосвіти РРФСР. В Україні навчання населення грамоти здійснювалося через мережу товариства «Геть неписьменність», створеного у 1923 році. У 1936 році його було ліквідовано як таке, що виконало свою роль.

ЛЮДИНА РОЗУМНА (лат. Homo Sapiens) – вид живих організмів, що на сучасному етапі існування живого перебуває на найвищому рівні розвитку в результаті довгого й складного процесу історико-еволюційного прогресу (антропогенезу).

ЛЮДИНА УМІЛА (лат. Homo Habilis) – перший представник роду Homo, що з’явився у Східній Африці близько 2,4 млн. років тому. Саме Людина уміла чи один із її різновидів вважаються в наш час найбільш вірогідним предком усіх більш пізніх представників роду Homo.

МАДРИГАЛ (італ. madrigale, від лат. matricale – пісня рідною мовою) – світський літературний та музично-поетичний пісенний жанр епохи Відродження, невеличкий (від 2 до 12 рядків) вірш на любовну тему.

МАРГІНАЛ (від лат. margo – край) – людина чиє становище в сус-пільстві, спосіб життя, світогляд, походження тощо, не вписуються в загаль-ну масу.

МАСОНСТВО (франкмасонство фр. Franc-maçonnerie, англ. Freemasonry – «вільне мулярство») – морально-етичний рух у вигляді закри-тої організації. Найбільш поширене визначення масонства – це «система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами»; також –всесвітнє братство, всесвітній Орден: масони – це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів».

МЕТОД (від др.-гр. μέθοδος – шлях) – систематизована сукупність заходів, необхідних для вирішення певного завдання або досягнення певної мети.

МІФ (гр. Μύθος – казка, переказ, оповідання) – оповідання про минуле й навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства.

МІФОЛОГІЯ (гр. μυθολογία від μῦθος – переказ та λόγος – слово; тобто казкослів’я, виклад стародавніх казок, переказів) – сукупність міфів, переказів, оповідань, де в наївно персоніфікованій, наочно-образній, несвідомо-художній формі подаються явища природи й суспільного життя.

МИСТЕЦТВО – естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості. Особливий вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретних чуттєвих образах відповідно до певних ідеалів. Воно включає в себе такі види художньої діяльності, як література, театр, живопис, скульптура, архітектура, музика, кіно.

МОДЕРНІЗМ (від італ. modernismo, фр. modernisme, сучасний, недавній) – напрям розвитку мистецтва ХХ ст., що характеризується розривом з попереднім історичним досвідом художньої творчості і засова-ний на концепції домінування форми на противагу змісту. Модерністська парадигма була лідером в західній цивілізації першої половини XX ст., у другій половині століття – була піддана розгорнутій критиці.

Не слід плутати з поняттям «модерн», що в російській естетиці означає художній стиль кінця ХІХ – початку ХХ ст. (російський модерн, ар нуво, югендстиль, сецессион та ін.).

МУЗИКА (від гр. μουσική – мистецтво муз) – вид мистецтва, що відтворює дійсність у звукових художніх образах і впливає на людину за допомогою осмислених та організованих звукових послідовностей. Музика виражає думки й емоції людини в чутливій формі.

НАУКА – особливий вид пізнавальної діяльності, спрямованої на одержання, уточнення й поширення об’єктивних, системно-організованих і обґрунтованих знань про природу, суспільство й мислення. Основою цієї діяльності є збір, поновлення й систематизація наукових фактів, критичний аналіз і синтез нових наукових знань та узагальнень, які не тільки описують природні або суспільні явища, але дозволяють будувати причинно-наслідкові зв’язки й робити прогнози.

НАВЧАННЯ – це планомірний процес сприймання, осмислення й узагальнення матеріалу, зв’язків та ознак між явищами й предметами, запам’ятовування матеріалу та застосування знань під час вирішення теоретичних і практичних завдань.

НООСФЕРА (від гр. νους в значенні «розум») – сучасна стадія розвитку біосфери, пов’язана з появою в ній людства. Згідно теорії Вернадського, ноосфера є третьою в послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).

ОСВІТА – процес засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок.

ПАРАДИГМА (від дав.-гр. παράδειγμα, paradeigma – приклад, зразок) система загальновизнаних теоретичних, методологічних і аксіологічних установок, які взяті за зразок розв’язування наукових задач.

ПОЛІТОЛОГІЯ (від гр. politika, Πολιτικές Επιστήμες (букв. політична епістемологія, політзнання) – державні й суспільні справи і logos – слово, поняття, вчення) – соціальна наука про політику, закономірності й випадковості розвитку політичного процесу, функції політичної системи та влади, сутність форми й методи діяльності суб’єктів політики та про проблеми міжнародних відносин.

ПОНЯТТЯ – форма мислення, яка відображає істотні властивості, зв’язки й відношення предметів і явищ в їхній суперечності й розвитку; думка або система думок, що узагальнює, виділяє предмети деякого класу за визначеними загальними й у сукупності специфічними для них ознак. На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є однозначними й позбавлені експресії.

ПРОТЕСТАНТИЗМ (від лат. protestans, gen. protestantis – такий, що публічно доводить) – один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації в XVI ст. (лютеранство, кальвінізм та ін.). Історія протестантизму пов’язана з іменами таких діячів, як Ян Гус, Джон Вікліф, Мартін Лютер, Жан Кальвін. Поява протестантизму стала переломним моментом в усій європейській культурі.

РЕЛІГІЯ (від лат. religio – зв’язок) – особлива форма усвідомлення світу через надприродне, що включає в себе зведення моральних норм і типів поведінки, обрядів, культових дійств та об’єднань людей у відповідні організації.

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО – комплекс наукових дисциплін, що вивчають суспільно природу релігії – її історію, розвиток та місце в культурі й соціумі, типологію. Вона складає також історію й теорію релігій.

РЕФОРМАЦІЯ (від лат. reformatio) – християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення в країнах Західної та Центральної Європи в XVI ст., направлений на реформування християнського віровчення й церкви.

РОБІТФАК (робітничій факультет) – установи в системі народної освіти в СРСР, що здійснювали підготовку, а згодом і перепідготовку абітурієнтів вищіх навчальних закладів, проіснувавши 1919 до середини 30-х рр. Робітфаки становили собою невід’ємну частину вузу, їх слухачі брали участь у всіх процесах акад, життя, як усі студенти. Р. ф. були денні з терміном навчання З і вечірні – 4 роки. Слухачі денних Р. ф. забезпечувалися стипендіями. Робітничі факультети на Україні було створено у 1921 р. Хоч акададемічна підготовка робітфаківців була значно нижча, ніж випускників профшкіл, вони майже всі вступали без іспитів, до вузів. На рабфаках. України у 1929 р. було 14 553 слухачів, у тому числі, українців 51,8 %. росіян – 24.1 %; чл. та кандидатів КП(б)У – 35,8 %, чл. ЛКСМУ – 38,6 %, позапартійних – 25,6 %. Мовою викладання на більшості робфаків (62 %) була українська. У 1940 рабфаки було ліквідовано.

РОМАНСЬКИЙ СТИЛЬ (від лат. romanus – римський) – художній стиль, що панував у Європі (переважно західній) в X–XII ст. (у деяких місцях і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі.

СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ – творчий метод літератури і мистецтва, передбачаючий правдиве відтворення дійсності в світлі соціалістичних ідеалів (народовластя, соціальна справедливість, рівність, дружба народів, патріотизм, інтернаціоналізм, чесна праця). Приорітет гро-мадських цінностей над особистими, колективізм, пафос індивідальної актив-ності). Термін «соціалістичний реалізм» з’явився у 1932 р. у зв’язку з необ-хідністю боротьби проти догматичних поглядів на культуру з боку пред-ставників пролетарського літературного руху в особі Всеросійської асоціації пролетарських письменників (РАПП) та ін., що ставили за мету зробити мистецтво неодмінно пролетарським і трудовим. Саме поняття «соціалісти-ний реалізм» було визначено у 1934 р. на І Всесоюзному з’їзді радянських пись-менників М. Горьким: «Соціалістичний реалізм стверджує буття як діяння, як творчість, мета якого - безперервний розвиток найцінніших індиві-дуальних здібностей людини заради перемоги його над силами природи, задля його здоров’я і довголіття, заради великого щастя жити на землі». Однак, благі наміри «соціалістичного реалізму», отримавшли в подальшому розвитку суттєві деформації, перетворили його на антихудожній агітпроп.

СУБКУЛЬТУРА (лат. sub – під і cultura – культура; «підкультура») – це частина культури суспільства, що відрізняється від переважної більшості, а також соціальні групи носіїв цієї культури.

СКУЛЬПТУРА (лат. sculptura, від sculpo – вирізаю, висікаю) – ваяння, пластика – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму й виконуються з твердих або пластичних матеріалів.

ТЕАТР (від гр. θέατρον – місце видовища, англ. Performing arts) – вид сценічного мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою художніх сценічних образів. Театральне мистецтво синтетичне. Його твори містять у собі практично всі інші мистецтва: літературу, музику, образотворче мистецтво, хореографію та ін. Вони також використають наукові розробки психології лягли в основу акторської й режисерської творчості, так само, як і дослідження в області семіотики, історії, соціології, фізіології.

ТЕРМІН (від лат. terminus – межа, кордон) – слово або словоспо-лучення, яке точно й однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя та його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.

ФІЛОЛОГІЯ (гр. φιλολογία; від гр. φίλος – любов і гр. λόγος — слово, учення) – сукупність гуманітарних наук: мовознавства, літературознавства, фольклористики, текстології, джерелознавства, риторики, палеографії, які вивчають культуру певного народу чи цивілізації через мовний і стилістичний аналіз літературних та інших пам’яток. Головним предметом її досліджень є текст, а метою – його коментар та інтерпретація.

ФІЛОСОФІЯ (від гр. φιλοσοφια – у дослівному перекладі «любов до мудрості») – наука про загальні закономірності розвитку природи, суспіль-ства та мислення, особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики й фундаментальні принципи реальності та пізнання, буття людини, відносин людини й світу.

ФУНКЦІЯ (лат. functio – звершення, виконання) – це зовнішній прояв властивостей об’єкта в системі відносин.

З М І С Т

ПЕРЕДМОВА.......................................................................	2
ТЕМА 4. Українська культура в епоху Відродження та Реформації (XIV–XVII ст.)………………….....................................	3
ТЕМА 5. Українська культура в епоху абсолютизму та Просвітництва (XVIII–1 пол. ХІХ ст.)……………………………..	30
ТЕМА 6. Українська культура в епоху промислового перевороту і соціальних зрушень…………..00000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000………………………	52
ТЕМА 7. Українська культура ХХ–ХХІ століття…………………	95
Тестові завдання до ІІ змістовного Модуля…………………...	143
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ…………………………………………...	153
ЗМІСТ……………………………………………………………….	162

1 Історія української культури: навч. посіб. / За ред. О.Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 352 с.

2 Таїнство хрещення стало здійснюватися не через занурювання, а через обливання або кроплення (XII ст.), введення причастя прочан під одним видом, а духовенства – під двома (XII ст.), встановлення нових свят – Тіла Христова (XIIІ ст.), Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці (XII ст.). Богослужіння стало втрачати морально-релігійний характер і зводилося лише до обрядових форм і намагання викликати у людей відчуття екстазу – живописні ікони дедалі більше стали нагадувати світські картини, храми прикрашалися скульптурами, світського характеру набуває богослужебна музика, релігійні церемонії й процесії містили у собі багато театрального. (Прим. авт.)

3 Річ Посполита (від польськ. rzecz – справа, pospolity – спільний) – дослівний переклад с латинської на польську слова республіка (від лат. Res publica, польск. «спільна справа»).

4 Докладніше про це див. Марозава С. Моyная палiтыка i практыка унiяцкай царквы y Беларусi // З гiсторыi унiяцтва y Беларусi (да 400-годдзя Брэсцкай унii). – Мн., 1996.

5 Помер князь Острозький в глибокій старості, 21 березня 1608 р, і був похований в Острозі, в Замковій Богоявленській церкві. Але тільки один з його дітей – князь Олександр, став православним, інші два сини – князі Костянтин та Іван, і дочка – княжна Анна прийняли католицтво. Невдовзі перейшли до католиків і його типографія та училище, а в 1636 р. його онука Алоізія, заявившись в Острог, наказала вийняти кістки князя з гробниці, вимити їх, освятити по католицькому обряду і перенести і свій город Ярославль, де поховала їх у католицькій каплиці. (Прим. авт.).

6 Докладніше про це див. Карташев А.В. Очерки по истории Русской церкви. – Т.1. – YMCA–PRESS. Париж, 1959. М.: Наука, 1991. – С. 589 – 596; Названа праця. – Т. 2. – С. 280–291; Флоровский Г. Пути русского богосло-вия. – Париж: YMKA–PRESS,1983. – С.44 – 56.

7 Див. Єфремов С. Історія українського письменства // http://www.utoro-nto.ca/elul/history/Iefremov/Ist-pysm03.html

8 Близько 1474. – Прим. авт.

9 Київська митрополія (Київська і усієї Русі) – православна митрополія Константинопольського патріархату на території Русі, Великого князівства Литовського й Королівства Польського. Кафедра Митрополита перебувала із часу Хрещення Русі (988) у Києві. Згодом резиденція митро-полита була перенесена у Володимирі-на-Клязьмі (1299). Перенесення було затверджено Константинопольським патріаршим Синодом у 1354–1355 рр., потім – у Москву (1325). Після поділу Київської митрополії в 1458 р, митро-полити Західної Русі, що мали кафедру у Вільно, стали іменуватися Київсь-кими, Галицькими й усієї Русі, а з 1461 р. московські митрополити, що мали кафедру в Москві – Московськими й усієї Русі (Прим. авт.).

10 До реформ Олександра ІІ середини ХІХ ст. тільки слов’яни могли служили в регулярній армії. Навіть поляки служили лише в армії Царства польського лише до повстання 1830-1831 рр. // Табачник Д.В. Созидание государства // «Утиный суп» по-украински: Беседы с украинским полити-кумом: диалоги с глухими. – Харьков, 2008. – С.37–38.

11 «Записки Г.С. Винского».– Русский архив, 1877. – Кн. 1. – Вып. 1. – С. 76-123; Вып. 2 // Електронний ресурс http://www.bibliotekar.ru/reprint-40/index.htm

12 У 1779 р. Козельський був заарештований за привласнення казенних грошей, позбавлений дворянства, чинів і засланий довічно до Оренбургу. (Прим. авт.).

13 Відкриття вищої гімназії у Кремінці пов’язано з необхідністю існування університету у Віленському учбовому окрузі, який мав розташу-ватись у Києві. З ініціативи графа Тадея Чацького 1805 року було відкрито у Кремінці гімназію, яка мала виконувати функцію університету, але університету польсь-кого. 1819 року її було реорганізовано у ліцей. 1831 року його закрили, а матеріальну частину перевезли до Києва для університету, який відкрився там 1834 року. З 1836 р. у приміщенні ліцею діяла духовна семінарія. (Прим. авт.)

14 Шевченко Т. Зібрання творів: У 6 т. / Т. Шевченко. – К., 2003. — Т. 4: Повісті. / Електронний ресурс. http://litopys.org.ua/

15 До реформ Олександра ІІ середини ХІХ ст. тільки слов’яни могли служили в регулярній армії. Навіть поляки служили лише в армії Царства польського тільки до повстання 1830–1831 рр. // Табачник Д.В. Созидание государства // Д.В.Табачник. «Утиный суп» по-украински: Беседы с украин-ским политикумом: диалоги с глухими. – Харьков, 2008. – С.37–38.

16 Энциклопедический Словарь Брокгауза и Эфрона. – С.-Петербург, 1890–1907.

17 Бахтурина Ю. Политика Российской Империи в Восточной Галиции в годы Первой Мировой войны. / Ю. Бахтурина. – М.,2000. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ftp2.mnib.org.ua/mnib183-Bahturina-PolitRosImpWWostGalMirWojnu.djvu

18 Гетман Скоропадский. Мои воспоминания // Смирнов А.С. Проект «Украина» или звездный год Гетмана Скоропадского. – М.:Алгоритм. – С. 40.

19 ГРАММАТИКА МАЛОРОССІЙСКАГО НАРЂЧІЯ, или Грамматическое показаніе существеннЂйшихъ отличій, отдалившихъ Малороссійское нарЂчіе отъ чистаго Россійскаго языка, сопровождаемое разными по сему предмЂту замЂчаніями и сочинЂніями. Сочин. Ал. Павловскій. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/rizne/slovpavl0.htm#pred

20 Князь Микола Андрійович Цертелєв був помічником попечителя харківського учбового округу, першим етнографом, збирачем малоруської народної поезії. (Прим. авт.)

21 Драгоманов М. Исторические песни малоруського народа с объяс-нениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/drag/drag02.htm

22 Див. Аладьин Е.В. Кочубей. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://az.lib.ru/a/aladxin_e_w/text_0030.shtml

23 Гоголь в листі до А. Смирнової-Россет писав: «Не знаю, какая у меня душа, хохлацкая или русская. Знаю только то, что никак бы не дал преимущества ни малороссиянину перед русским, ни русскому перед малороссиянином. Обе природы слишком одарены Богом, и, как нарочно, каждая из них порознь заключает в себе то, чего нет в другой – явный знак, что они должны пополнить одна другую. Для этого самые истории их прошедшего быта даны им непохожие одна на другую, дабы порознь воспитались различные силы их характеров, чтобы потом, слившись воедино, составить собою нечто совершеннейшее в человечестве» // Переписка Н.В. Гоголя: В 2 т. – М., 1988. – Т. 2. – С. 124.

24 Пушкин A.С. Письмо к издателю "Литературных прибавлений к Рус-скому инвалиду", Вечера на хуторе близ Диканьки. Изд. второе. (Рецензия) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gogol.lit-info.ru/gogol/vospominaniya/pushkin.htm

25 На честь Є. Гребінки у 1859 р. було названо місто в Полтавській губернії (Прим. авт.)

2612 Известия Академии Наук по отделу русского языка и словесности. – 1855. – Т. IV і окремо СПб. 1855.

27 Космеда Т. Дневник Шевченко – отражатель его русскоязычного сознания // Учёные записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернандского. –Т. 20 (59). – 2007. – № 3. – С. 38-42; Ужанков А. Шевченко – русский писа-тель? // Столетие. – 2009. – 11 февраля.

28 У 1831 р. брав участь в польському повстанні. Після падіння Варшави відправився до Парижу. Французький уряд послав його таємним агентом в Константинополь. У 1851 р. він поступив на турецьку службу і прийняв іслам. Під ім’ям Могаммед Садика Ч., на чолі так званих «сул-танських козаків», брав участь у війні проти Росії (1853–1856). У 1873 р. перейшов в православ’я і отримав дозвіл оселитися в Києві. Покінчив життя самогубством у своєму чернігівському маєтку.

29 Hej, tam gdzies znad czarnej wody,

Wsiada na kon kozak mlody,

Czule zegna sie z dziewczyna,

Jeszcze czulej z Ukraina.

Hej, hej, hej sokoly,

Omijajcie gory, lasy, doly,

Dzwon, dzwon, dzwon dzwoneczku,

Moj stepowy skowroneczku. (bis)

[Електронний ресурc] // Режим доступу: http://www.youtube.com/wat-ch?v=VHb00UI5oyg

30 Стоїть явір над водою,

В воду похилився;

На козака пригодонька:

Козак зажурився.

Не хилися, явороньку,

Ще ти зелененький!

Не журися, козаченьку,

Ще ти молоденький!

31 За особистим розпорядження Ю. Пілсудського в червні 1927 р. його прах було перевезено до Кракова і поховано у Вавельському кафедральному соборі поряд з могилою Адама Міцкевича. (Прим. авт.)

32

Винниченко В. Відродження нації. (Історія української революції: марець 1917 р. – грудень 1919 р.). [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://exlibris.org.ua/vinnichenko/peredmova.html

33 На початку 1920 р. Винниченко увийшов в контакт з радянськими представниками і розпочав інтенсивні переговори про можливість повернен-ня на батьківщину при участі в радянських органах влади. Радянське керів-ництво і особисто Ленін з прихильністю віднеслися до прохання емігранта. У травні 1920 р. Винниченко з дружиною Розалією Лівшиц, прибув до Росії, зустрічався з Леніним, Троцьким, Зінов’євим, Каменевым, Чичериным, Ра-ковским і Скрипником, що запропонували йому приєднатися до Російської комуністичної партії(більшовиків). Спочатку Винниченко прийняв пропо-зицію і, вступивши до РКП(б), зайняв посаду заступника голови Раднаркому Української Соціалістичної Радянської Республіки з портфелем наркома закордонних справ і кооптацією в члени ЦК Комуністичної партії(біль-шовиків) України. Проте, оскільки його так і не ввели до складу Політбюро КП(б) У, Винниченко відмовився від участі в роботі уряду УРСР і в середині вересня 1920 р. повторно емігрував. У Відні у 1920–1922 рр. він продовжував видавати фактично комуністичний по спрямуванню журнал, в якому виступив з критикою національної і соціальної політики РКП(б) і Радян-ського уряду. Проте, в УРСР в 20-ті рр. його продовжували вважати проле-тарським письменником і навіть у 1926–1930 рр. випустили 24-томне зібрання творів. (Прим. авт.)

34 Як ніжна її посмішка, як прекрасні вуста її!

Ніщо не незрівняне з чарівливістю її граціозного вигляду.

Скажуть? Але чи є в ній те, що люблять в ній:

Серце в стократ прекрасніше, ніж небесна блакить її очей?

Їй дана більше чарівності, ніж це зміг передати пендзель.

І в серці її більше доброчесності, ніж краси в її обличчі. ( Пер. з фр.)

35 Гоголь Н. О малороссийских песнях II Журнал Министерства народного просвещения. – СПб, 1834. – Ч. 2. – № 4. – Отд. 2. – С. 16 – 26; Гоголь Н. О малороссийских песнях. [Електронний ресурс] Режим доступу: // http://feb-web.ru/feb/gogol/texts/ps0/ps8/ps8-090-.htm

36 Добролюбов Н.А. Сочинения. / Н.А. Добролюбов. – К.: Наука, 1960. – С. 583 –584.

37 Єфремов С. Історія українського письменства / С. Єфремов. – С. 235. [Електронний ресурс] // Режим доступу:

http://www.utoronto.ca/elul/history/Iefremov/whole.pdf

38 Див. Корнилов В.В. Донецко-Криворожская республика / В.В. Корнилов. – Харьков: Фолио, 2011. – С. 166–173.

39 Історія української культури: навч. посіб. / За ред.. О.Ю. Павлової. – Центр учбової літератури, 2009.

40 Парадигма (дав.-гр. παράδειγμα, paradeigma – приклад, зразок) означає загальновизнану систему теоретичних, методологічних і аксіологіч-них настанов, які взяті за зразок розв’язування наукових задач. Це також система форм, уявлень та цінностей одного поняття, які відображають його видозміну, історичний шлях, заради досягнення ідеального вигляду.

41 Ленін В.І. Повне зібр. Творів // В.І. Ленін – Т. 36. – С. 359–360.

42 Толстой А.Н. Больше творческого дерзання. [Електронний ресурс] //

Режим доступу: http://tolstoy-a-n.lit-info.ru/tolstoy-a-n/articles/tolstoy-an/bolshe-tvorcheskogo-derzaniya.htm

43 Див. Греченко В. А., Чорний І. В., Кушнерук В. А., Режко В. Історія світової та української культури: Підруч. для вищ. закл. освіти / В. А.Греченко, І. В.Чорний, В. А.Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера, 2000. – С. 238–254

44 Від лат. слова fuī, бути, існувати (pericla, quae non sunt PS).

45 Грабар Ігор Еммануїлович (1871–1960) – російський радянський художник-живописець, реставратор, мистецтвознавець, музейний діяч. Його дід Адольф Добрянський і мати, Ольга Грабар, – визначні діячі галицько-руського руху.

46 Львівський таємний український університет (1921–1925) – самоназва освітніх курсів з гуманітарних дисциплін, що велися українською мовою у Львові. Разом з «таємною» Львівською політехнікою вони складали так звані «Українські Високі Школи або У. В. Ш», що становили альтернативу системі вищої освіти в Галичині, яка обмежувала права національних меншин в Польщі. (Прим. авт.)

47 Див. Анисимов О. Скорбное бесчувствие. На добрую память о Киеве или грустніе прогулки по городу, которого нет. – К.: «TABACHUK Ltd», 1992. – С.129–132.

48 Типове проектування — розробка однотипних проектів будівель, конструкцій, споруд, деталей та інших виробів, призначених для серійного будівництва або виробництва. Система розробки (в основному) будівельних проектів призначені для багаторазової реалізації в подальшому будівництві. Технологія застосовується зокрема в будівництві житлових, промислових будівель та масових типів громадських будівель. (Прим. авт.)

162