5. Щорічні неробочі (святкові) дні

Ст. 73 КЗпП України визначає святкові і неробочі дні робота в які не проводиться (святкові дні):

• 1 січня – Новий рік;

• 7 січня – Різдво Христове;

• 8 березня – Міжнародний жіночий день;

• 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

• 9 травня – День Перемоги;

• 28 червня – День Конституції;

• 24 серпня – День незалежності.

Робота також не проводиться в дні релігійних свят (неробочі дні).

• 7 січня – Різдво Христове;

• один день (неділя) – Паска;

• один день (неділя) – Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємства надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3-х днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацювання за ці дні.

У дні зазначені вище допускаються роботи припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи. У святкові і неробочі дні здійснюється звичайна робота згідно з графіками роботи підприємства чи змінності.

Згідно ст. 67 КЗпП, у випадку коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Робота у вихідні дні сплачується в підвищеному розмірі згідно ст. 107 КЗпП, за фактично відпрацьовані години у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Матеріали для самостійного опрацювання

1. Заборона роботи у вихідні дні

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках:

1) для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

2. Порядок застосування роботи у вихідні дні

Встановлено чіткий порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні, згідно з яким вимагається видання відповідного письмового наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. Видання такого наказу (розпорядження) дає змогу перевірити законність в кожному конкретному випадку залучення працівників до роботи в дні щотижневого відпочинку, підвищує відповідальність власника або уповноваженого ним органу за суворе дотримання режиму робочого часу і часу відпочинку, а також є важливим доказом при вирішенні трудових спорів про компенсацію за роботу у вихідні дні.

Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні дні, робота за які компенсується.

За будь-яких обставин забороняється залучати до роботи у вихідні дні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 Кодексу), батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 186 Кодексу), працівників молодше вісімнадцяти років (ст. 192 Кодексу). Залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я (ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».