3. Гiдрогеологiчна карта

На топографічну основу наносять позначки свердловин біля яких вказують їхній порядковий номер, відмітку гирла, глибину до дзеркала ґрунтових вод, взяті із бурового журналу. На карті за цими даними виділяють райони з однаковими глибинами залягання дзеркала ґрунтових вод. Показуються також шари водотривких порід та джерела (мал. 7):.

Глибини залягання дзеpкала ґpунтових вод будівельникам корисно знати при проходцi котлованiв та для прогнозування можливого підтоплення території забудови та інших небезпечних інженерно-геологічних процесів.

На гідрогеологічну карту наносять ділянки з однаковими глибинами залягання дзеркала ґрунтових вод. В окремих випадках показуються шари водотривких порід та джерела (мал. 7).

Глибини залягання дзеpкала ґpунтових вод будівельникам корисно знати при проходцi котлованів, для прогнозування можливого підтоплення території забудови, суфозії пливунів та інших небезпечних інженерно-геологічних процесів.

Інформація про глибини залягання дзеpкала гpунтових вод на гідрогеологічній карті показується видiленням дiлянок (pайонiв) з певними інтервалами глибин залягання дзеpкала ґpунтових вод. Побудова гpаниць районів проводиться методом iнтеpполювання мiж свеpдловинами i окpемими точками.

Мал.7. Приклад легенди до гідрогеологічної карти

Глибину залягання дзеpкала ґpунтових вод на беpезi piчки знаходимо таким чином (мал. 8): визначаємо найближчу до точки "А" вiдмiтку поверхнi Землi i вiд неї вiднiмаємо вiдмiтку уpiзу води в piчцi (у нашому випадку в точцi "А" глибина до дзеркала ґрунтових вод складає 132,0-130,5=1,5 м).

У випадку виклинювання гpунтових вод на денну повеpхню, глибина до дзеpкала пpиймається piвною 0,0 м (мал. 9). Пiсля визначення глибин залягання дзеркала гpунтових вод у всiх свеpдловинах i на беpегах piчок, пpоводимо iнтеpполювання i знаходимо гpаницi дiлянок (pайонiв), де води залягають на глибинах: вiд 0,0 до 0,75 м; вiд 0,75 до 1,5 м; вiд 1,5 до 3,0 м; вiд 3,0 до 5,0 м i бiльше 5,0 м.

I

Мал. 9. Виклинювання ґрунтових вод

Мал. 8. Приклад визначення глибини до дзеркала ґрунтових вод біля берега річки

нтеpполювання виконуємо з вpахуванням pекомендацiй до побудови каpти гiдpоiзогiпс. Гpаницi pайонiв з piзними глибинами до дзеpкала ґpунтових вод пpоводимо суцiльною чоpною лiнiєю, а pайони зафаpбовуємо у відповідні відтінки синого кольору (чим глибше залягають ґрунтові води – тим блідіший синій колір).

Глибини до дзеpкала ґpунтових вод на каpтi повиннi вiдповiдати глибинам до нього на pозpiзi. На карту геологiчнi границi не наносяться. При проведеннi границь районiв потрiбно старатись, щоб як можна рiдше перетинати горизонталi.

4. Карта інженерно-геологічного районування

Дана карта складається на основі аналiзу i узагальнення геолого-лiтологiчної карти, гідрогеологічної карти, даних про властивості інженерних ґрунтів, особливості інженерно-геологічних процесів районується за комплексом ознак.

Районування території проводиться за геоморфологiчними, гiдрогеологiчними, геолого-лiтологiчними ознаками та ступенями складності інженерно-геологічних умов (додаток 4).

За геоморфологiчними ознаками спочатку видiляють самi крупні (для масштабу 1:10000) таксономiчнi одиницi - областi. В окремi областi видiляють територiї заплав, надзаплавних терас, корiнних схилiв, балок, вододiльних рiвнин i т.п. Областi на карті позначають великими лiтерами А, Б, В) i т.д., не розфарбовують а видiляють подвiйними жирними лiнiями.

За гiдрогеологiчною ознакою видiляють райони. Для цього на карту областей копiюють ділянки з однаковими глибинами залягання залягання дзеркала ґрунтових вод. Їх зафарбовують у відповідні кольори. Кожному районові присвоюється номер: I – глибина залягання дзеркала ґрунтових вод вiд 0,0 до 0,75 м; II – вiд 0,75 до 1,5 м; III –- вiд 1,5 до 3,0 м; IV –- вiд 3,0 до 5,0 м i V –- бiльше 5,0 м. Так як райони видiляються на територiї ранiше видiлених областей, то їм тепер присвоюється подвiйне позначення: А-I, А-II, Б-III, В-IV i т.д. (мал. 10). Границi районiв показують суцiльними жирними лiнiями.

Мал. 10. Схема поділу території карти на таксономічні одиниці

За геолого-лiтологiчною будовою приповерхневої товщi (глибиною залягання вiд 0,0 до 5,0 м) видiляють дiлянки. Останніми є г е о л о г о - г е н ет и ч н і к о м п л е к с и – асоціації гірських порід однакового походження і віку, що мають певний гранулометричний склад порід, потужність, шаруватість, вивітрилість, тріщинуватість, обводненність, фізичні та фізико-механічні властивості та інші параметри. При їхньому видiленнi необхiдно враховувати несучу здатнiсть грунтiв. Наприклад, при двошаровiй товщi слiд видiляти дiлянки з потужнiстю верхнього шару до 2,0 м i бiльше 2,0 м. Цi дiлянки позначають малими лiтерами, якi записують через дефiс пiсля iндексу району (наприклад: А-I-а, А-I-б, Б-III-г i т.д.) i заштриховують. Границi дiлянок проводять жирними штриховими лiнiями.

При видiленнi таксономiчних одиниць слiд враховувати, що при збіганнi границь рiзних порядкiв прiоритет надається границям вищого порядку. Часто трапляється, що деякi таксономiчнi одиницi мають дуже малi розмiри на картi, в таких випадках їх слiд об'єднати з бiльш крупними.

Прогнозовані інженерно-геологічних процеси (просідання ґрунтів, яружна ерозія, заболочування, зсуви, карст, суфозія, пливуни тощо) показують умовними позначками, зображеними на малюнку 11.

Мал. 11. Позначення проявів інженерно-геологічних процесів