0. Складання бо безавторських творів

Бібліографічні описи творів народного епосу й анонімних класичних творів складаються за загальними правилами. В описах для каталогів невеликих бібліотек, бібліографічних по­кажчиків, списків першим елементом виступає основна назва. У виданнях цих творів, як правило, наводять відомості про ав­торів обробки, переказу, укладачів, авторці передмов, коментарів і т. ін. Незалежно від місця наведення даних, в описах прізви­ща цих осіб подають у відомостях про відповідальність.

Деякі загальновідомі твори можуть публікуватися під різними назвами, наприклад, „Слово о полку Ігоревім, Ігоря, сина Святославля, внука Ольгова”, „Героїчна пісня про похід Ігоря, сина Святослава, внука Ольгова”, „Слово о поході Ігоревім сина Святославого внука Олегового”. У бібліографічних опи­сах для каталогів великих бібліотек на перше місце виносять заголовок, у якому відображають найбільш відому назву тво­ру. Це так званий заголовок, що містить уніфіковану назву. Основною назвою опису виступає назва твору, наведена на ти­тульному аркуші, наприклад:

Слово о полку Ігоревім.

Героїчна пісня про похід Ігоря...

Якщо назва книги збігається із заголовком, що містить уніфіковану назву, опис складають під назвою.

Заголовок бібліографічного запису на повне за складом видання Біблії складається зі слова Біблія. Якщо у виданні подано лише Старий Заповіт або Новий Заповіт, це зазначається в заголовку за формою: Біблія. С. 3. ; Біблія. Н. 3. Бібліографічні записи на розділи, окремі книги Біблії отримують заго­ловки, у яких назви цих розділів або книг подано як третю ланку уніфікованої назви, наприклад: Біблія. Н. 3. Діяння святих апостолів.

0. Складання аналітичного бібліографічного опису

Бібліографічний опис складової частини документа (аналі­тичний опис) широко використовується в бібліографічних покажчиках, списках, картотеках, в інформаційних виданнях, більш обмежено – у бібліотечних каталогах. Цей опис може бути складено на окремий твір (статтю, оповідання з журналу чи збірника) або частину твору (главу, розділ).

Аналітичний опис складається з двох частин. Перша містить відомості про складову документа, а друга – відо­мості про документ, у якому вміщено складову. Вони розділя­ються знаком дві скісних риски ( // ).

Схема аналітичного опису має такий вигляд:

Відомості про складову документа // Відомості про доку­мент, у якому вміщено складову. – Примітки.

У відомостях про складову документа наводять заголовок бібліографічного запису, основну назву, підназву, відомості про відповідальність з відповідними розділовими знаками. У другій частині опису елементи наводять залежно від виду докумен­та, до якого входить складова. Слід зазначити, що назву доку­мента, у якому вміщено складову, можна скорочувати (Пр.; Зібр. творів; Тез. доп.).

При складанні бібліографічного опису статті з журналу в другій частині опису зазначають назву журналу, рік видання, номер та сторінки, на котрих уміщено статтю:

Білоцерківець Н. Із янголом на плечі : поезія на межі століть / Н. Білоцерківець // Укр. культура. – 2000. – № 2. – С. 14–15.

Якщо складають опис на статтю з газети, то в другій його частині подають назву газети і дату видання, тобто рік, місяць і число. Для газет обсягом більше 8 сторінок вказують також сторінки, на яких опубліковано матеріал.

Пирогов С. Шедевр Верді на сцені дитячого театру / С. Пирогов // Молодь України. – 2000. – 18 трав.

Складаючи описи статей з газет і журналів, доцільно наво­дити відомості про характер матеріалу, наприклад, „Передовиця”, „Ред. ст.”, „Виклад постанови” тощо. Часто назви статей не дають повного уявлення про їх зміст, а це важливо для бібліографічних покажчиків, картотек та інших пошукових масивів, тому в підназві часто самостійно формулюють дані, які допомагають орієнтуватися у змісті.

В описах бесід, інтерв’ю, попереду наводять заголовок, яким виступає, як правило, прізвище особи, з якою ведеться бесіда. Ім’я журналіста, що провів і записав бесіду, зазначають у відо­мостях про відповідальність. Якщо ж такий матеріал підпи­саний журналістом, у тексті переважає його коментар, опис складають під прізвищем журналіста. Складаючи записи діа­логів, у заголовку називають обох осіб, що його вели.

На офіційні матеріали, опубліковані в періодичних видан­нях, збірках, складають бібліографічні записи, першим еле­ментом яких виступає колективний автор або основна назва. Вибір його здійснюється за загальними правилами. Під на­звою складають опис викладів офіційних матеріалів, що дру­куються під назвами „У Верховній Раді України”, „У Кабінеті Міністрів України”, „З офіційних джерел” тощо. Саме ці на­зви виступають в описах як основні, зміст повідомлення роз­кривають у підназві.

Аналітичний опис складають на рецензії, надруковані в журналах і газетах. Є різні способи його складання. Один з них такий: спершу складають аналітичний опис рецензії, а відомості про рецензований твір подають у примітках після слів „Рец. на кн.:” „Рец. на ет.: ”. Іноді рецензія не має назви, тоді нею стає слово [Рецензія], узяте в квадратні дужки.

Васильєва Г. Предтечі / Г. Васильєва // Друг читача. – 2003. – 20 верес. – Рец. на кн. : Нудьга Г. А. На літературних шляхах : (Дослідження, пошуки, знахідки) / Г. А. Нудьга. – К. : Дніпро, 1990. – 349 с.