
- •Лекція № 1-2 Поняття про наукову й аналітико-синтетичну обробку документів, її суть і види План
- •Суть і значення наукової обробки документів
- •2. Поняття „згортання інформації”
- •3. Види наукової (аналітико-синтетичної) обробки документів
- •4. Наукова обробка документів як сукупність процесів аналізу і синтезу
- •5. Використання наукової обробки документів
- •Лекція № 3-4 Бібліографічний опис документів План
- •Поняття бібліографічного опису, його функції, вимоги до нього
- •Основні етапи розвитку теорії та практики бібліографічного опису
- •Створення міжнародних правил складання бібліографічного опису
- •Лекція № 5-7 Методика складання бібліографічного опису План
- •Поняття загальної і спеціальної методики складання бібліографічного опису
- •Види бібліографічних описів. Загальні правила складання бо
- •Області й елементи бо. Загальні правила наведення їх
- •Процес складання бібліографічного опису
- •Спеціальна методика складання бібліографічних описів деяких документів
- •Складання бо документів, що мають індивідуальних авторів
- •Складання бо безавторських творів
- •Складання аналітичного бібліографічного опису
- •Лекція № 8-10 Індексування документів План
- •Суть індексування документів
- •Поняття документних класифікацій
- •Вимоги до документних класифікацій
- •Види документних класифікацій
- •Лекція № 11-12 Предметизація документів План
- •Поняття предмет у предметизації
- •Інформаційно-пошукова мова
- •2.1. Поняття мови предметних рубрик
- •2.2. Функції предметної рубрики. Види предметних рубрик
- •2.3. Прийоми формалізації мови предметних рубрик
- •Тканини (біол.); Тканини (текст.).
- •Методика предметизації документів
- •3.1. Поняття загальної і спеціальної методики предметизації
- •3.2. Суть і послідовність процесу предметизації документів
- •Лекція № 13-14 Систематизація документів План
- •Систематичні документні класифікації
- •1.1. Систематичні класифікації та класифікації наук
- •1.2. Типи систематичних документних класифікацій
- •1.3. Таблиці класифікацій
- •1.4. Індексація
- •Документні систематичні класифікації, які використовуються в Україні
- •Універсальна десяткова класифікація (удк)
- •Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ббк)
- •3. Методика систематизації документів
- •Поняття загальної і спеціальної методики систематизації. Основні принципи систематизації
- •Загальні правила і методи систематизації
- •Лекція № 15-16 Анотування документів План
- •Поняття про анотації, їхні функції, види
- •Функції анотацій
- •Класифікація анотацій
- •Методика анотування документів
- •2.1. Основні положення методики анотування
- •2.2. Складання анотацій різних типів для бібліографічних покажчиків
- •Лекція № 17-18 Реферування документів План
- •Реферат: поняття, призначення, функції
- •Класифікація рефератів
- •3. Процес реферування
- •4. Особливості реферування статей і книг
- •Основні інформаційні продукти наукової обробки документів
- •Наукова обробка документів як складова інформаційної діяльності
- •Інформаційний продукт (продукція) як результат інформаційної діяльності
- •Основні види інформаційних документів: загальна характеристика
- •Види і різновиди вторинних документів
- •Бібліографічний документ
- •Реферативний документ
- •Оглядово-аналітичний документ
- •Оглядовий документ
- •Аналітичний документ
Спеціальна методика складання бібліографічних описів деяких документів
Сучасні документні фонди складаються з найрізноманітніших за носіями інформації, формою, призначенням, оформленням та іншими ознаками документів. Ми з вами розглянемо правила складання описів деяких документів, які є в більшості документ них фондів. Засвоєння їх дасть змогу розібратися в методиці складання бібліографічного опису будь-якого документа.
Складання бо документів, що мають індивідуальних авторів
Для творів, які мають авторів, найважливішою ознакою виступає прізвище автора. Автор – це особа, яка відповідає за художній та смисловий зміст документа, тобто створила твір самостійно або з іншими особами. Так, автором є письменник, що написав художній твір; учений, який написав наукову працю за результатами своїх досліджень та ін.
У бібліографічних записах на більшість таких творів автора, як правило, зазначають у заголовку. Це дає змогу здійснювати пошук за авторською ознакою, сприяє тому, що праці одного автора збираються в одному місці в пошукових масивах і завдяки цьому створюються авторські комплекси документів.
У заголовку спочатку наводять прізвище в називному відмінку, потім ініціали. Як правило, прізвище автора беруть із титульного аркуша видання.
Проте в різних виданнях творів одного й того самого автора прізвище його може наводитися в різних формах (псевдонім чи власне прізвище, різні транскрипції прізвищ іноземних авторів). Наприклад, Тобілевич І. К. і Карпенко-Карий І. К.; Квітка-Основ’яненко Г. Ф. і Квітка Г. Ф.; Жорж Санд і Жорж Занд. У такому разі для заголовка обирають найбільш відому форму, незважаючи на те, чи це прізвище, чи псевдонім. Форму прізвища, наведену на титульному аркуші або на оправі, подають у відомостях про відповідальність:
Карпенко-Карий І. К. Хазяїн : комедія на 4 дії / І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий). – К. : Мистецтво, 2003. – 107 с. |
Складаючи опис книги двох і трьох авторів, у заголовку вказують лише прізвище одного – найчастіше першого з наведених, іноді першого за абеткою. Відомості про всіх авторів уміщують у відомостях про відповідальність.
Досвід свідчить, що користувачі, як правило, не запам’ятовують прізвищ авторів, якщо їх більше трьох, і розшукують такі книги за назвою. Тому на книги чотирьох і більше авторів складають бібліографічні записи під назвою. Якщо авторів чотири, їхні прізвища подають у відомостях про відповідальність, якщо авторів п’ять і більше, – вказують лише три перших прізвища зі словами „та ін. ”
Іноді автор не сам пише книгу, а складає її з матеріалів, що йому не належать (збірники офіційних, історичних або літературних документів, фольклорні твори, різноманітні довідкові видання, бібліографічні посібники тощо). Такі особи називаються укладачами. Внесок укладачів у створення видання може бути неоднаковим. Один лише зібрав докупи певні матеріали (наприклад, якісь статистичні, демографічні дані, бібліографічні матеріали тощо), підготував їх до друку. Інший вклав у книгу велику творчу працю і не тільки зібрав відомі матеріали, а й обробив їх, доповнив цінною встуцною або заключною статтею, коментарями, анотаціями тощо. Наприклад, у підручнику укладач подає, як правило, відомі факти, відомості, виходячи зі свого розуміння, свого методичного досвіду. Залежно від внеску укладачів видання отримують авторське або безавторське оформлення, тобто на титульному аркуші вказують прізвище автора, не вказують його чи вказують зі словом „укладач”. Саме оформлення титульного аркуша впливає на вибір першого елементу запису. Якщо книга має авторське оформлення, опис здійснюють за правилами складання описів авторських книг. Якщо книга має безавторське оформлення, опис складають під назвою.