403

Тема 16. Організація формування інформації для складання і подання податкової звітності Питання, що розглядаються у темі

16.1. Особливості податкового обліку, завдання його організації

16.2. Організація формування поточної та звітної інформації в податковому обліку

16.3. Організація складання і подання податкової звітності

Після вивчення теми студент повинен знати:

• сутність та значення податкового обліку та звітності;

• мету та завдання організації податкового обліку;

• взаємозв’язок та відмінності між фінансовим та податковим обліком та їх вплив на організацію податкового обліку;

• значення, структуру та зміст основних нормативно-правових актів, що регулюють оподаткування в Україні;

• порядок організації первинного та аналітичного обліку показників, що використовуються у податковому обліку;

• організацію формування поточної та звітної інформації для податкової звітності;

• організацію складання та подання податкової звітності.

Ключові слова: податковий облік, державне регулювання оподаткування, податок на прибуток, податок на додану вартість, валові доходи, валові витрати, податкове зобов’язання, податковий кредит, податкова звітність.

Рекомендована література: 1, 5-10, 20, 21, 30, 47, 48, 61, 67, 90-92, 103-105, 119-121, 125, 126, 154-156, 168, 171, 172, 203, 206, 208, 209.

16.1. Особливості податкового обліку, завдання його організації

Як вже було сказано, з появою нових видів інформації та нових груп її споживачів рамки і функції бухгалтерського обліку розширилися. У результаті в нашій державі в залежності від потреб користувачів інформації на практиці формується декілька підсистем єдиної системи бухгалтерського обліку. Серед них слід виділити підсистеми фінансового, управлінського та податкового обліку.

Поділ обліку на види є важливим питанням його організації. При цьому такий поділ є досить умовним, оскільки фінансовий, управлінський та податковий облік на підприємствах найчастіше здійснює один структурний підрозділ, і базуються вони на одних і тих самих первинних документах. В цілому система бухгалтерського обліку забезпечує обліковою інформацією потреби управління в широкому розумінні, тобто і зовнішніх, і внутрішніх користувачів інформації.

У зв'язку з введенням у дію в 1997 р. Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість" з'явилося поняття податкового обліку.

Податковий облік - це підсистема бухгалтерського обліку, яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків до бюджету.

Для того, щоб своєчасно та в повному обсязі здійснювати нарахування та сплату податків до бюджету, підприємства зобов’язані вести податковий облік.

Метою ведення податкового обліку є забезпечення та контроль повноти і своєчасності нарахування й сплати податків, зборів та обов'язкових платежів.

Як і фінансовий облік, який регламентується національними положеннями (стандартами), містить інформацію про результати господарської діяльності підприємства та є обов’язковим для всіх підприємств і організацій, податковий облік також є обов’язковим і регламентується на державному рівні відповідними нормативно-правовими актами. В Законі України „Про систему оподаткування” встановлено близько 40 видів податків, зборів та обов’язкових платежів. Порядок нарахування та сплати кожного виду податків та зборів визначається окремими законами, положеннями та інструкціями Державної податкової адміністрації України.

Податковий облік знаходиться у тісному зв’язку з фінансовим обліком. Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що на основі даних фінансового обліку складається фінансова, статистична, податкова та інші види звітності.

Відомо, що предметом бухгалтерського обліку є сукупність його об’єктів. Кожна з підсистем обліку має певні цілі, не охоплює всіх без виключення об’єктів, а тільки поглиблює розкриття інформації про окремі з них.

Податковий облік має більш вузький предмет, ніж фінансовий облік, оскільки господарські засоби виступають у якості об’єкту тільки тоді, коли вони пов’язані з визначенням бази оподаткування. Це стосується основних засобів, запасів, дебіторської заборгованості та ін.

Не є об’єктами податкового обліку джерела формування засобів та їх цільове призначення, а з господарських процесів розглядаються тільки процеси постачання і реалізації, так як процес виробництва продукції в податковому обліку не відображається.

Тому можна визначити, що предметом податкового обліку є формування бази оподаткування діяльності підприємства податком на прибуток, на додану вартість, іншими податками, зборами і обов’язковими платежами.

У минулому функції податкового обліку в повній мірі виконував бухгалтерський облік (ще до розподілу обліку на фінансовий, податковий та управлінський). Тепер же ведення фінансового обліку регламентується положеннями (стандартами), які не розглядають предмет податкового обліку, тому виникає проблема окремого його ведення.

Основними об’єктами податкового обліку в Україні вважають податок на прибуток і податок на додану вартість.

Податок на прибуток – це сума коштів, які держава отримує з прибутку підприємств на підставі законодавчих документів. Це прямий податок, тобто його величина прямо залежить від кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Податок на додану вартість – це непрямий податок, який включається в ціну товару. Він є частиною знов створеної вартості, яка сплачується в бюджет на кожному етапі виробництва товарів, надання послуг, виконання робіт. Об’єктом оподаткування є обороти з реалізації товарів, робіт, послуг.

В теперішній час податок на прибуток та податок на додану вартість регламентуються Законом України „Про оподаткування прибутку підпри-ємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-, Законом України "Про податок на додану вартість" от 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР та Законом України "Про погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 ВР зі змінами і доповненнями.

Оподаткування підприємств потребує відповідного облікового забезпечення, оскільки будь-які відхилення від встановлених вимог нормативних актів призводять до втрат та збитків в результаті застосування фінансових санкцій податковими органами як до керівників та облікових працівників, так і до підприємств.

Взаємозв’язок податкового і фінансового обліку полягає в тому, що обидва вони:

• базуються на одних і тих же первинних документах;

• фіксують одні й ті факти господарського життя;

• основна частина інформації, отриманої у підсистемах фінансового і податкового обліку, призначена для зовнішніх користувачів.

Але існують і відмінності між двома видами обліку, найсуттєвішими з яких є такі:

• фінансовий облік має певну теоретичну основу, методологію та методику ведення, а податковий облік обмежується правилами, які встановлені податковим законодавством;

• методика визначення та момент виникнення валових доходів і валових витрат не співпадає з методикою визначення та моментом отримання доходів і витрат діяльності підприємств;

• суми валових доходів і витрат також відрізняються від сум доходів і витрат діяльності;

• об’єкт оподаткування податком на прибуток не збігається з прибутком підприємств за даними фінансового обліку;

• призначення податкової звітності, на відміну від фінансової, - надання інформації про стан розрахунків з бюджетом за податками і платежами.

Проблема взаємозв’язку обліку і оподаткування є інтернаціональною. Міжнародний досвід свідчить, що розбіжності між цілями обліку і оподаткування не дають можливості досягти двох цілей одночасно. До того ж це пов'язано зі значними витратами для підприємств. Зарубіжні країни по-різному вирішують цю проблему: або шляхом незалежного ведення двох видів обліку, або підпорядкуванням обліку податковим правилам чи навпаки. Дослідження підходів до вирішення цієї проблеми у різних країнах дало змогу поділити їх на дві групи:

• країни, в яких існує взаємозв’язок між обліком і оподаткуванням;

• країни, в яких два види обліку діють незалежно.

Залежність означає, що облік повністю підпорядкований податковим правилам, або визначення прибутку з метою оподаткування ґрунтується на методиці, що застосовують в обліку.

У зв’язку з необхідністю інтеграції України у світові економічні відносини та перебудова системи економічної інформації та обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності були розроблені та впроваджені у практику національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Однак, це не ліквідувало відмінностей у підході до ведення фінансового і податкового обліку.

Нині здійснюється удосконалення як фінансового обліку (впроваджуються нові П(С)БО), так і податкового обліку (постійно вносяться зміни та доповнення до законодавчих документів).

Проте, незалежно від шляху, який буде застосований в Україні щодо взаємозв'язку обліку та оподаткування, слід враховувати вимоги національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Вони орієнтовані на реальну оцінку та повне висвітлення насамперед економічних наслідків відповідних операцій та подій, а не лише юридичних положень.

З іншого боку, введення у систему господарювання таких нових показників, як валові доходи, валові витрати, відстрочені податкові активи та зобов’язання, особливого обліку окремих операцій, впровадження додаткової громіздкої документації з обліку ПДВ значно збільшило витрати на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Слід відмітити, що в Україні система оподаткування підприємств характеризується частою зміною об'єкта оподаткування і, як правило, під неї прилаштовують систему бухгалтерського обліку.

У зв'язку зі зміною облікового забезпечення звітності про податки, збори і платежі відповідно змінено й первинні документи і реєстри, в яких фіксують операції з податкового обліку. Хоча податковий облік не ізольований від системи традиційного фінансового обліку, однак його певні особливості зумовили й відмінності первинного та аналітичного обліку окремих податків, зокрема податку на додану вартість і оподатковуваного прибутку.

Так, облік податку на додану вартість нині здійснюють на підставі первинного документа — податкової накладної, порядок оформлення, складання якої визначається законодавчими документами (Порядок заповнення податкової накладної, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 із змінами і доповненнями).

Аналітичний облік податку на додану вартість ведуть у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних відповідно до Порядку ведення реєстру отриманих і виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 р. №244.

Оподатковуваний прибуток визначають на підставі накопичених даних про валові витрати та валові доходи у відповідних аналітичних реєстрах. На підприємствах як аналітичні реєстри використовують "Відомість обліку валового доходу підприємства" та "Відомість обліку валових витрат підприємства", крім названих, використовують також виробничі звіти, книги або відомості обліку витрат на виробництво; відомості або книги обліку реалізації робіт, продукції та послуг.

Як свідчить практика, результати, виявлені за даними податкового обліку, можуть значно відхилятися від реальних фінансових результатів діяльності підприємства за даними фінансового обліку. Причому, значні відхилення можуть бути як в один, так і в інший бік. Це потребує узгодження інформації про прибуток та податок на прибуток в фінансовому та податковому обліку через відображення відстрочених податкових активів та зобов’язань, методика якого визначена в П(С)БО 17 „Податок на прибуток”.

Таким чином, сьогодні в Україні існують дуже значні відмінності, а іноді й протиріччя у підході до ведення фінансового і податкового обліку, що ускладнює роботу бухгалтера та органів, які перевіряють результати роботи підприємства. Крім того, ця проблема пов’язана зі значними витратами для підприємств.

Впроваджуючи реформу обліку і звітності, це слід робити в комплексі, дбаючи, у першу чергу, про суб'єктів господарювання та користувачів інформації.

Виходячи з цього, організація податкового обліку на підприємстві призвана вирішити такі завдання:

• забезпечити дотримання вимог чинного законодавства щодо нарахування та сплати податків, зборів та обов’язкових платежів;

• використання даних фінансового обліку у формуванні інформації для цілей оподаткування;

• для визначення оподатковуваного прибутку передбачити порядок формування інформації про валові доходи і валові витрати за умов максимально можливого спрощення таких розрахунків;

• забезпечення узгодженості фінансового і податкового обліку шляхом виявлення відхилень між оподатковуваним прибутком та фінансовими результатами діяльності, а також відстрочених податкових активів та зобов’язань;.

• формування інформації, необхідної для складання встановлених форм податкової звітності, своєчасне подання податкових декларацій та розрахунків.