4. Провізорні органі.

По зародкові органі, що функціонують тимчасово і через які здійснюються зв’язок зародка з середовищем, називаються провізорними.

Для тварин з не личинковим типом розвитку, яйця яких багатожовткові, характерний такий провізорний орган, як жовтковий мішок. Тау, у риб він утворюється з клітин трьох зародкових листків, у плазунів і птахів – з енто- та мезодерми, у ссавців з по зародкової частини спланхоплеври (мезодерми).стінки жовткового мішка пронизані кровоносними сосудами, які утворюють поверхню капілярну сітку. Клітини жовткового мішка виділяють ферменти для розщеплення поживних речовин жовтка. Вони проникають у капіляри, а далі в організм зародка. У жовтковому мішку, першому кровотворному органі, розмножуються клітини крові. У ссавців редукований жовтковий мішок входить до складу плаценти.

У типових наземних тварин зародки розвиваються у спеціальних оболонках. Такою оболонкою є амніон, який здійснює функції обміну і захисту зародка від висихання і механічних впливів. Під оболонкою є амніотична рідина – це водний розчин, що містить мінеральні солі, гормони, сечовину. В акушерстві амніотичну рідину називають водами, які відходять перед пологами.

Хребетних, у яких наявний амніон (плазуни, птахи, ссавці), об’єднують у групу амніонів. Хребетних, у яких відсутній амніон, відносять до групи анамній.

У плазунів і птахів також зародковими оболонками є алантоїс і серозна оболонка. Алантоїс утворюється як мішкоподібний виріст задньої кишки зародка і виконує функції ембріональних органів дихання, виділення і живлення. Густа сітка кровоносних судин алантоїса забезпечує газообмін зародка та його зв’язок з організмом матері.

Функції зовнішньої зародкової оболонки виконує хоріон з численними виростами і ворсинками, які вростають у слизову оболонку матки. Місце найбільшого галуження ворсинок хоріона і найтіснішого контакту зі слизовою оболонкою матки називають дитячим місцем, або плацентою. Зв’язок зародка з плацентою здійснює пупковий канатик, через який проходять кровоносні судини. Капіляри тіла зародка галузяться у ворсинках хоріона. Так встановлюється плацентарний кровообіг. Кров матері ніколи не змішується з кров’ю плода; обмін речовин відбувається дифузне. Через плаценту плід отримує поживні речовини, кисень, виділяє продукти життєдіяльності. Епітеліальні клітини хоріона і стінок кровоносних судин утворюють бар’єр, який перешкоджає проникненню мікроорганізмів і шкідливих речовин, чужорідних білків, антитіл. Порушення планетарного бар’єра веде до патологічного розвитку. Проте при резус-конфлікті материнські антитіла можуть проникати у кров’яне русло плода.

5. Вплив негативних чинників на формування плода.

Існує багато несприятливих чинників, які впливають на організм матері як до того, так і під час вагітності та відповідно на зародок і плід.

Чинники середовища, які здатні викликати порушення розвитку, каліцтво, називають тератогенами. До тератогенів належать фізичні, хімічні, біологічні чинники:

• інфекції та найпростіші: вірус краснухи, цитомегаловірус, токсоплазмоз, сифіліс та ін.;

• метаболічні розлади у матері: алкоголізм, цукровий діабет, фенілкетонурія, гіпертермія, мікседема, системні захворювання сполучної тканини;

• радіація: діагностична, терапевтична, ядерні випробування та аварії на ядерних реакторах;

• медичні препарати: андрогенні гормони, циклофосфаміт, мієлосан, лідомід, препарати ртуті, пеніциламін, гормони щитовидної залози, антитіроїдні препарати, тетрациклін та ін..

Вади розвитку – це порушення внутрішньоутробного розвитку, відхилення від нормальної будови організму. Найлегші ступені вад розвитку називають аномаліями, найважчі – потворністю.

Вроджені вади розвитку (ВВР) у 20% випадків зумовлені порушенням генетичного апарату клітини; у 20% - порушенням реалізації генетичної інформації під час ембріонального розвитку під впливом шкідливих чинників довкілля, у 60% - поєднання генетичних і негативних впливів середовища існування. Найуразливішим періодом щодо формування ВВР є період від 15-го до 60-го дня після зачаття. За статистикою, на 1000 дітей народжується 10 з вадами розвитку.

Серед фізичних чинників найбільше спричиняють вроджені аномалії рентгенівські промені, гамма-, альфа-, бета- випромінювання. Опромінювання вагітних може викликати мікроцефалію, затримку росту і розвитку зародка.

Перелік хімічних тератогенів включає до 800 різноманітних речовин. До сильнодіючих відносять наркотики, нікотин, алкоголь, лікарські препарати, отрутохімікати, а також хімічно забруднене довкілля.

До біологічних тератогенів належать збудники інфекційних хвороб. Вражаючі тератогенні властивості мають віруси грипу, хвороби Боткіна, малярії, краснухи.

Аномалії найчастіше проявляються в критичні періоди онтогенезу, коли організм найбільш вразливий до впливу чинників довкілля. В ембріогенезі людини виділяють три китичні періоди:

• період імплантації (6-7 доби після запліднення);

• період плацентації (кінець другого тижня вагітності);

• перінатальний період (пологі);

Визначено критичні періоди розвитку окремих органів у пізніші терміни вагітності:

• бластопатія – порушення розвитку зиготи з моменту запліднення до 15-го дня його розвитку;

• ембріопатія – порушення розвитку ембріона з 15 дня до 3- місяця внутрішньоутробного розвитку;

• фетопатія – порушення розвитку плода з 3-го місяця онтогенезу до кінця вагітності.