Функції та структура кіЗу

Актуальність: В організації та контролю щодо профілактичних і протиепідемічних заходів КІЗи відіграють дуже важливу функцію. На них покладаються як контролюючі функції (своєчасність виявлення інфекційних хворих, ефективність лікування амбулаторних хворих), так і методичні функції (навчання поліклінічної служби з питань клініки, діагностики та ін.).

Кабінет інфекційних захворювань (КІЗ) – організаційно-методичний і лікувально-діагностичний центр надання кваліфікованої медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби в районі обслуговування поліклініки.

Штати КІЗ складаються із розрахунку 0,2 ставки лікаря-інфекціоніста, медсестри й санітарки на 10 тис дорослого міського населення. В складі КІЗу може функціонувати денний гельмінтологічний стаціонар. Лікар КІЗу є фактично заступником головного лікаря у питаннях організації надання мед. допомоги інфекційним хворим. Методичне керівництво роботою КІЗу здійснює головний інфекціоніст і відділ територіальної інфекц. лікарні. На посаду лікаря КІЗ призначають лікаря-інфекціоніста, який отримав спец. підготовку на курсах удосконалення лікарів. Медсестра КІЗ працює під керівництвом лікаря. Вона допомагає під час амбулаторного прийому, оформляє мед.документацію кабінету, веде облік диспансерних осіб, готує хворих до лаб. та інструментального обстеження, бере участь у сан-гігієнічному вихованні населення.

ПРИМІЩЕННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ

КІЗ повинен розміщуватися не менше ніж у 2 кімнатах (мати власний сан. вузол) з окремим ізольованим виходом за правилами протиепід. режиму. одна кімната – робоче місце лікаря і медсестри, друга –для обстеження пацієнтів. Повинні бути меблі (шафи, кушетка), шафи з інструментами та медикаментами, медичною документацією, методичною й науково-практичною літературою, наказами тощо, а також повинен бути холодильник і термостат.

ДОКУМЕНТАЦІЯ, яка ведеться в КІЗ, уніфікована і затверджена МОЗ України: "Термінове повідомлення…" (ф. 058),

"Журнал обліку інф. захворювань" (ф 060)

"Статистичний талон для уточнених (заключних) діагнозів" (ф.025-в),

"Медична картка амбулаторного хворого" (ф.025)

"Журнал амбулаторного прийому КІЗ" (ф. 061),

"Книга запису викликів лікаря додому" (ф. 031),

"Журнал обліку проф..щеплень" (ф. 064),

"Контрольна карта диспансерного спостереження" (ф. 030)

Звіт про роботу КІЗ ведеться по наступним формам:

"Звіт про рух захворювань на грип та ін.. ГРІ" (ф. 85-грип)

"Звіт про профілактичні щеплення (ф. )

"Звіт про профілактичні заходи" (ф. 87)

ЗАВДАННЯ КІЗ

Забезпечення раннього активного виявлення інф. хворих, надання їм невідкладної допомоги та їхня своєчасна госпіталізація.

Кваліфікована діагностика, обстеження й лікування амбулаторних хворих, що не потребують обов’язковій госпіталізації.

Диспансерізація перехворілих.

Виявлення й облік носіїв.

Проведення організаційно-методичної роботи (аналіз інф. захворюваності, рівня діагностики, якості лікування, аналіз помилок діагностики, летальних випадків).

Планування, організація і контроль проф.. (протиепід) роботи поліклініки (заходи в осередках, контроль за здійсненням плану щеплень, сан-освітня робота).

Санітарно-гігієнічне виховання населення, ознайомлення його з основними методами профілактики інф. хвороб.

Безпреривний оперативний контакт із СЕС стосовно всіх питань протиепід. забезпечення.

Підвищення кваліфікації мед. працівників з питань діагностики, лікування та профілактики.

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ КІЗ

План роботи складається з урахуванням епід. ситуації й висновків, що впливають з аналізу діяльності КІЗу за попередній рік і переважно передбачаються такі розділи: організаційно-методична робота, лікувально-діагностична, диспансерна, сан-освітня. КІЗ бере участь у розроблені комплексних планів заходів щодо боротьби з інф. хворобами й контролю за їх виконанням (разом з СЕС).

У рамках педіатричної служби на посаду лікаря КІЗ призначається педіатр, який має спец. підготовку з питань інф. патології та імунопрофілактики.

ДИСПАНСЕРНЕ спостереження за реконвалесцентками – це активне динамічне спостереження за станом здоровя взятих хворих на облік. Поняття диспансеризації включає:

Активне виявлення хворих для раннього розпізнавання початкових форм захворювань.

Узяття на диспансерне спостереження реконвалесцентів.

Своєчасне проведення лікувальних і соціально-проф. заходів.

Вивчення впливу зовнішнього середовища, виробничих і побутових умов та їх поліпшення.

Участь усіх спеціалістів у диспансеризації.

Диспансерне спостереження за амбулаторним хворим здійснює комісія у складі лікаря-інфекціоніста, дільничного лікаря, епідеміолога та заст.. завідувача поліклініки.

Імунопрофілактика (заходи стосовно сприйнятливого колективу )

План

1. Місце імунопрофілактики в системі профілактичних і протиепідемічних заходів. Види вакцинопрофілактики.

2. Типи щепних препаратів. Способи введення.

3. Зберігання бакпрепаратів. Поняття про "холодовий ланцюг".

4. Показання та протипоказання до щеплень. Календар щеплень.

5. Післящепні реакції та ускладнення. Профілактика ускладнень.

6. Організація щеплень. Функції щепного кабінету.

Підвищення опірності організму до інфекції можна досягти неспецифічними впливами (раціональне харчування, загартування), а також шляхом створення специфічного імунітету, що має вирішальне значення відносно тих інфекцій, проти котрих проводяться щеплення ( керовані інфекції). Досвід вакцинації засвідчує, що активна імунізація є хоча не єдиним, але надзвичайно важливим засобом, який сприяє досягненню епідблагополуччя щодо багатьох інф. хвороб.

З урахуванням мети і форми організації масової вакцинопрофілактики, виділяють

-планову масову

-селективну

-термінову вакцинацію.

Селективна або вибіркова, спрямована на захист певних професійних груп населення (медпрацівників прищеплюють проти гепатиту В; працівникам водо каналізаційних служб- вводять пентапрепарат)

ТЕРМІНОВА профілактика.

Переважно після щеплення живою або інактивованою вакциною на 3-4 тиж створюється імунітет, який запобігає дії збудника на організм. Цей захід проводять і в тих випадках, коли виникає підозра, що в осередку можуть бути заражені. Залежно від мети і препаратів, які використовуються, термінову профілактику поділяють на специфічну, неспецифічну та комбіновану.

1. СПЕЦИФІЧНА (пасивна) в організм вводять готові антитіла, які вступають у взаємодію зі збудником або його токсинами. Використовують сироватки, імуноглобуліни, отримані як із крові людей, а також з крові гіперімунізованих коней (такі сироватки аби уникнути анафілактичного шоку, сироваткової хвороби вводять дробно за методом Безредка).Уведені антитіла діють уже в перші години. Якщо препарат уводять у період інкубації, інфекція може мати абортивний або інапарантний перебіг. Призначення препарату в 1-шу – 3-ю добу захворювання полегшує перебіг інфекції, запобігає ускладненням.

2.НЕСПЕЦИФІЧНА термінова проф.-ка здійснюється за допомогою АНТИБІОТИКІВ, хіміотерапевтичних препаратів( ремантодин діє на вірус грипу А )

3.КОМБІНОВАНА термінова проф.-ка полягає в одномоментному введенні вакцини та імунних препаратів ( для проф.-ки сказу вводять антирабічний імуноглобулін та антирабічну вакцину)

ІІ. ТИПИ ЩЕПНИХ препаратів

Для активної імунізації використовують ВАКЦИНИ та АНАТОКСИНИ.

ВАКЦИНИ бувають:

1. ЖИВІ, які приготовлені з живих, але ослаблених збудників внаслідок фізико-хімічних впливів або пасажів через організм тварин. При цьому відбирають штами зі зниженою вірулентністю, але високо імуногенні. Це вакцини: БЦЖ, поліомієліт на, проти кору, краснухи, епідемічного паротиту. Вони створюють сильний і тривалий імунітет ( до 5 років )

2. ВБИТІ вакцини

-КОРПУСКУЛЯРНІ вакцини отримають із культур мікроорганізмів вбитих нагріванням, формаліном. Проти кашлюку, лептоспірозу. Створюють короткочасний імунітет до 6-12 міс

-МОЛЕКУЛЯРНІ вакцини містять специфічні антигени, видобуті з бактерій та їх токсинів хімічними способами (гідролізом, ферментацією). Черевнотифозна, тулярійна.

АНАТОКСИНИ отримають шляхом знешкодження мікробних екзотоксинів за допомогою формаліну та тривалого витримування при Т 30-40* С. Протидифтерійний, протиботулінічний, протиправцевий анатоксини.

Бакпрепарати ввдять через рот, нашкірно, внутришкірно, підшкірно, внутришньомязово, в/венно.

Крім вказаних вище , існують біологічні препарати, здатні пригнічувати або й знищувати патогенні мікроорганізми: БАКТЕРІОФАГИ- віруси бактерій; ІНТЕРФЕРОНИ-білки, що продукуються клітинами макроорганізму і пригнічують репродукцію вірусів. Їх використовують з лікувальною метою, для санації носіїв і екстреної профілактики інфекцій. Використовуються протисальмонельозний, проти стафілококовий, проти дизентерійний та ін.. бактеріофаги. Інтерферон не є суворо специфічним і може застосовуватися як при грипі, так і ін.. ГРВІ.

ІІІ. ЗБЕРІГАННЯ бак препаратів.

Бакпрепарати повинні зберігатися за вимогами "холодового ланцюга" – безпреривно функціонувальна система, що забезпечує оптимальний температурний режим зберігання і транспортування на всіх етапах переміщення МІБП від підприємства-виробника до споживача.

Для транспортування використовують ТЕРМОКОНТЕЙНЕР- ємність різних розмірів з термоізолювального матеріалу, яка герметично закривається кришкою. Температура в контейнері, яка досягається завдяки розміщенню в них холодоелементів, повинна зберігатися протягом 48 г од у межах від 0 до 8* С при температурі зовнішнього середовища плюс 43* С.

Оптимальною для зберігання бак препаратів є Т від 2 до 8* С, для тривалого зберігання пероральної поліомієлітної вакцини рекомендується утримання в замороженому стані при Т мінус 15 до мінус 25* С.

В системі протиепід. заходів створення несприйнятливості населення до інф. хвороб займає значне місце ІМУНОПРОФІЛАКТИКА – захист організму від інф. хвороб шляхом проведення проф..щеплень вакцинами і анатоксинами (активна імунізація) тв введення імуних сироваток або імуноглобулінів (пасивна ім..

Вакцинопрофілактика є найбільш ефективним заходом щодо низки інф. хвороб дихальних шляхів (дифтерії, кору, краснухи та ін.). Результати вакцинації в значній мірі залежать від якості препаратів, стану організму, який імунізується та суворого дотримання календаря щеплень.

.ПОКАЗАННЯ до імунізації. Календар щеплень

Показання до імунізації:

1. Щеплення за віком ( згідно календаря щеплень).

2. Щеплення за станом здоровя –пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжкого перебігу інфекції (щеплення не передбачено в плані щеплень за віком).

інфекція показання

----------------------------------------------------------------------------

грип ВІЛ-інфікована дитина з 6 міс щорічно

Пневмококова інф. ВІЛ, уражен. нирок, туберкульоз

Менінгокок. інф. серпоподібна кліт. анемія- старше 18 міс.

Вітряна віспа ВІЛ/СНІД, хр. ниркова недостатність

Гепатит В пацієнтам на гемодіалізі

---------------------------------------------------------------------------

3. Щеплення, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідпоказниками – проти туляремії, бруцельозу, сибірки, лептоспірозу, чумі та ін..

4. Рекомендовані щеплення – проти вітряної віспи, гепатиту (медпрацівникам, персоналу дитячих дошкільних закладів, військовослужбовцям та ін.)

Будь-які щеплення повинні проводитись тільки здоровим людям, як для ефективності вакцинації, так і для збереження здоровя людини.

Відповідно НАКАЗУ № 48-2006р у переліку абсолютних проти показів є

Вакцини	Протипокази
Усі вакцини і анатоксини	-тяжкі ускладнення на попередні введення (анафіл. шок) -алергія на будь-який компонент вакцини -захв. н.с., що прогресують, гідроцефалія, епілепсія та ін.. -гостре або хр. захворювання
Усі ЖИВІ вакцини	-вроджений імунодефіцит, злоякісні новоутворення, СНІД, вагітність, перебування на імуносупресивній терапії
БЦЖ	-вага дитини менше 2000г -ускладнення на попереднє введення БЦЖ (лімфаденіт, холодний абсцес, виразка шкіри більше 10 мм, колоїдний рубець, остеомієліт, генералізована БЦЖ-інфекція) -Тубінфікування
ОПВ	Дітям, яким протипоказані живі вакцини вводиться ІПВ
АКДП	Судоми в анамнезі (замість АКДП вводять АДП )
Живі вакцини проти кору (ЖКВ ), проти епідпаротиту ( ЖПВ) та краснухи	-алергія на аміногликозиди -анаф. шок на яєчний білок -введення препаратів крові

Оскільки основну масу щеплень проводять дітям у перші роки життя, можливі небажані реакції організму. Вони можуть виникати як у перші дні після проведення щеплень, так і у віддалені терміни. Крім тимчасових проти показів, існують такі проти покази, як ПОРУШЕННЯ імунітету (онкологічні захворювання, живі вакцини при ВІЛ, імунодепресія внаслідок проведення цитостатичної терапії, вживання кортикостероїдів понад 14 діб та ін.) АНАФІЛАКТИЧНІ реакції на яєчний білок, антибіотики, якщо вакцина виготовлена на їх основі. ТЯЖКІ поствакцинальні реакції у вигляді анафіл. шоку, енцефаліту, агранулоцитозу. НЕВРОЛОГІЧНІ порушення ( судоми частіше ніж 1 раз на 6 міс, гідроцефалія в стадії декомпенсації, епілепсія та епілептичний синдром з нападами частіше ніж 1 напад за 6 міс. ВАГІТНІСТЬ- живі вакцини не вводяться. АП, АД-М анатоксини, якщо ризик захворювання великий, МОЖНА вводити незалежно від терміну вагітності. ГОСТРІ захворювання: щеплення проводяться після одужання. ХРОНІЧНІ захворювання: щеплення проводять у стані клініко-лабораторної ремісії. АВТОІМУННІ захворювання: вакцинацію проводять в умовах стаціонару в стані клініко-лабораторної ремісії. НЕДОНОШЕНІСТЬ 3-го ступеня – діти не щеплюються до 2 міс життя. Недоношенність 4-го ступеня- не щеплюються до 3 міс життя. АНЕМІЇ: протипоказанням є рівень гемоглобіну нижчий за 80 г/л. Існує багато і інших проти показі- планова вакцинація відкладається до закінчення гострих проявів захворювання, щеплення БЦЖ та проведення проби Манту не повинні проводитися протягом 4 тижнів після інф. захворювання з гарячкою та під час карантину. Після проведення ОПВ пропонується обмежити парентеральні втручання протягом 40 діб, проведення щеплень КПК після введення препаратів крові та імуноглобуліну не раніше ніж через 3 міс.

КОНТАКТ з інф. хворим не є протипоказанням до щеплення. (крім БЦЖ). Категорично забороняється проведення щеплень вдома.

Поствакцинальний період найчастіше проходить безсимптомно. Проте у 5-30% щеплених можуть виникнути допустимі вакцинальні реакції.

І. ФІЗІОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ

Для них характерна короткочасність (від декілька годин до 1-2 діб). Місцеві реакції зявляються через 1-2 доби і спостерігаються 2-8 діб. При введенні АКДП може виникнути безболісне затвердіння, яке розсмоктується протягом 15-30 діб. Місцеві реакції виникають після введення живих бактеріальних і вірусних вакцин.

ІІ. ПОСТВАКЦИНАЛЬНІ реакції – підвищення температури до 39* С ,біль, набряк мяких тканин більше 50 мм, гіперемія у місці введення більше 80 мм, інфільтрат більше 20 мм.; лімфаденопатія, головний біль; дратівливість, порушення сну; висипання неалергічного ґенезу, анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея; катаральні явища; міальгія, артралгія.

ІІІ. ПОСТВАКЦИНАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ – це стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень стану організму. До них належать - абсцеси, анафілактичний шок, алергічні реакції ( набряк Квінке, кропивниця), гіпотензивний-гіпореспонсивний синдром ( гостра серцево-судинна недостатність, гіпотонія, короткочасне порушення або втрата свідомості), артрити, безпреривний пронизливий крик (від 3 г од і більше). судоми. менінгіти/енцефаліти, генералізована БЦЖ-інфекція, остеомієліт, остеїт, колоїдний рубець та ін..

Ними вважають летальні випадки, що трапляються протягом 30 діб після імунізації, а також випадки госпіталізації протягом 35 діб після щеплення.

Всі випадки реєструються і мають бути передані у СЕС протягом 24 год. Створюється комісія місцевими органами ОЗ, проводиться епід. і клінічне вивчення випадків важких ПВР та ПВУ не пізніше 48 год з початку їх виникнення. Матеріали подаються не більше як у 3-денний строк за встановленою формою у територіальні заклади СЕС і лік-проф. установи. Вакцинація припиняється до отримання результатів експертизи препарату і визначення щодо її подальшого проведення.

ПРОФІЛАКТИКА поствакцинальних ускладнень залежить від: якості вакцини, Стану здоровя, вихідного рівня імунітету, наявності сенсибілізації до препарату; УМОВИ зберігання вакцини (терміну, темп. режиму), імуногеності та реактогеності препарату; МАКСИМАЛЬНОГО охоплення сприйнятливого колективу (оптимальний результат при охоплені 95-97%, задоволений –при не менше 80%, При охоплені 50%- протиепідемічний ефект відсутній).

ЩОБ УНИКНУТИ поствакцинальних ускладнень необхідно:суворо дотримуватись правил щеплень, передбачених діючим наказом. Індивідуально підходити до кожного пацієнта (ознайомлення з анамнезом, спадковістю, динамікою фізичного та психічного розвитку, перенесеними захворюваннями, особливостями реакції на попередні щеплення, наявністю сенсибілізації). Не проводити імунізацію безпосередньо перед прийомом дитини у дитячий дошкільний заклад. Спостерігати за щепленими дітьми у післявакцинальному періоді. Оберігати дітей у післявакцинальному періоді (до 1 міс) від спілкування з інфікованими особами, переохолодження, перегрівання, важких фізичних і психічних навантажень.

Післявакцинальні ускладнення підлягають обліку, про що негайно сповіщається СЕС і проводиться розслідування за участю епідеміолога, педіатра або терапевта і вузьких спеціалістів- невропатолога, алерголога, дерматолога, фтизіатра.

У1. ОРГАНІЗАЦІЯ щеплень.

Епідеміологічна активність вакцинації залежить від повноти і своєчасного охоплення щепленнями. Для виявлення всіх, хто підлягає вакцинації, 2 рази на рік (навесні та восени) переписують усіх дітей віком до 14 років. Облік дітей у дошкільних закладах, школах проводять одноразово у вересні. У період між переписами вносять відомості про заново прибулих дітей і знімають з обліку тих, хто вибув більше, ніж на 1 рік. Складається річний план- список дітей, які підлягають вакцинації. Усі складені плани передаються у територіальну СЕС.

Під час перевірки планів щеплень епідеміолог використовує дані про народжуваність, кількість дитячого населення і звіти про проведені щеплення торік.

Звітна документація : форма 5 "Звіт про профілактичні щеплення", форма №6 "Звіт про контингенти дітей і підлітків, які щеплені проти інфекційних захворювань та відповідно "Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності №5 та №:6".

Відповідно наказу № 48 від03.02.2006р "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів"

1. Профщеплення здійснюються в кабінетах щеплень, медичних кабінетах дитячих дошкільних закладів, школах, медпунктах.

2.Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами відповідно до показів і проти показів.

3. Транспортування, збереження і використання вакцин здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог "холодового ланцюга".

4. Профщеплення проводяться медпрацівниками, які володіють правилами організації і техніки проведення щеплень, а також заходами надання невідкладної допомоги в разі розвитку післявакцинальних реакцій і ускладнень.

5. Батьки попередньо інформуються про проведення імунізації дітей.

6. У день перед проведенням щеплень проводиться медичний огляд з обов’язковою термометрією, здійснюється відповідний запис про дозвіл на проведення щеплень.

7. Категорично забороняється проведення щеплень у перев’язувальних, маніпуляцій них кабінетах.

8. Профщеплення проводяться тільки одноразовими шприцами, голками. Використані шприци, голки знезаражують та утилізують.

9. Щеплення для профілактики туберкульозу і туберкулінодіагностика повинні проводитися в окремих приміщеннях, а за їх відсутності на спеціально виділеному столі, або в інший день. Забороняється застосування з іншою метою інструментарію, призначеного для проведення щеплень проти туберкульозу.

10 Запис про проведене щеплення робиться у формах медичної облікової документації. Вказується: вид препарату, доза, серія, контрольний номер. У разі використання імпортного препарату вноситься оригінальне найменування препарату українською мовою.

11. Після проведення щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією щодо застосування відповідного вакцинного препарату.

12. У медичних документах необхідно відмітити характер і терміни загальних і місцевих реакцій

13. У разі розвитку незвичайної післявакцинальної реакції або підозри на ускладнення необхідно негайно повідомити керівника лікувально-профілактичного закладу і направити екстрене повідомлення до територіальної СЕС.

14.Медичні проти покази до щеплень кожній конкретній дитині встановлюються комісією з питань щеплень, створеною наказом по лікувально-профілактичному закладу.

15. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медпрацівником надані роз’яснення про наслідки такої відмови, оформляється у формах мед. облікової документації, і підписується як громадянином, так і медпрацівником, про що повідомляється до територіальної СЕС.

16. У кожному кабінеті щеплень повинні бути інструкції із застосуванням всіх препаратів. Вакцини різних виробників для профілактики однакових захворювань можна взаємно замінювати.

Обладнання кабінету щеплень: холодильник або термоконтейнер, шафа для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, повивальний столик, медична кушетка, столи для підготовки препаратів до застосування, стіл (шафа) для збереження документів, ємність з дезрозчином.

Медична документація для обліку щеплень: робочий журнал кабінету профщеплень (ф. № 064/о ); карта профщеплень ( ф. № 063/0 ); історія розвитку дитини (ф. № 112/0) або медична карта дитини, що відвідує дошкільну установу, загальноосвітню школу ( ф. № 026/0 ); довідка для дорослих.

Внесені в карту імунізації (ф. № 063-1/0 ) дані засвідчують підписом і печаткою лікаря.

ІНСТУКЦІЯ про особливості вакцинації дітей, що мають тимчасові протипоказання у зв’язку з патологією.

Указаний контингент дітей слід вакцинувати АДП-анатоксином або АДП-М-анатоксином залежно від віку дитини. Для цього доцільно розподілити дітей на 2 категорії:

діти, які перехворіли на гострі інфекційні та неінфекційні захворювання. Вакцинують у поліклініці через 2 тиж після одужання, в сумнівних випадках – в умовах стаціонару.

2- діти, які мають хронічну соматичну патологію. Вакцинують в умовах стаціонару або денного стаціонару після консультації міського або обласного імунолога і відповідного фахівця. Названим категоріям дітей щеплення проводять через 2 тиж від початку клініко-лабораторної ремісії після проведення премедикації (введення натигістамінних препаратів, за винятком димедролу, які призначають за 2 доби до щеплення, у день щеплення та протягом 5 діб після нього.