Вступ. Поняття про інфекційну хворобу. Основні клінічні ознаки.

АКТУАЛЬНІСТЬ: Інфекційні хвороби ( а їх майже 1 500) залишаються однією з найчастіших причин смертності та інвалідності. вони займають перше місце серед причин тимчасової втрати працездатності. Не дивлячись на те, що деякі з них ліквідовані (натуральна віспа з 1980р), захворюваність деякими значно знижена (холера, дифтерія, правець та ін..) вони є актуальними, бо з'являються нові хвороби (ВІЛ/СНІД, геморагічні гарячки Ебола, Марбурга та ін.), які є дуже небезпечними, проти яких ще не знайдено як засобів імунопрофілактики. так і засобів лікування.

План

1. Визначення інфекції, інфекційного процесу, інфекційної хвороби.

2. Форми взаємодії макро- і мікроорганізму.

3. Загальні ознаки інфекційних хвороб.

4. Особливості перебігу.

Інфекційні. хвороби – це група захворювань, які спричиняються патогенними чи умовно-патогенними біологічними агентами: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами та ін..

ІНФЕКЦІЯ- це проникнення мікроорганізму в інший організм в умовах впливу зовнішнього середовища і наступна їх взаємодія, яка визначається властивостями макро- та мікроорганізму.

Інфекційний процес- це сукупність захисних фізіологічних і патофізіологічних реакцій організму в певних умовах зовнішнього середовища у відповідь на вплив патогенного мікроорганізму. ІНВАЗІЯ- аналогічно інфекційному процесу, але в цьому процесі у взаємодію з макроорганізмом вступають не бактеріальні збудники, а паразити тваринного походження (найпростіші, гельмінти)

Розрізняють декілька форм взаємовідносин макро- і мікроорганізму:

1.Знищення збудника макроорганізмом, ніякі ознаки хвороби не виникають.

2.Бактеріо- і вірусоносійство. Мікроорганізм потрапляє в макроорганізм, знаходить у ньому сприятливі умови для свого розвитку, але це не спричиняє загальної реакції організму, й людина залишається практично здоровою. Носійство патогенних збудників не можна вважати за повне здоров'я, бо в здоровому організмізмі немає умов для їх розвитку. У носіїв спостерігають деякі місцеві зміни: у товстій кишці – у разі носійства шигел, у глотці - дифтерії. Носії мають епідзначення, як приховане джерело інфекції.

3. ЛАТЕНТНА (персестуюча) форма- за суттю це хронічна інфекція з доброякісним перебігом. Мікроорганізм знаходить умови у макроорганізмі для тривалого зберігання, залишається в органах і тканинах і не спричиняє загальної, а часто і місцевої реакції організму. При зниженні опірності організму ця форма переходить в інфекційну хворобу. Латентні інфекції (герпес, туберкульоз, бруцельоз) в разі хронічного перебігу хвороби змінюється на загострення.

4. Безсимптомна (субклінічна) форма. В організмі після потрапляння мікроорганізму виникає інфекційний процес, який не супроводжується клінічними проявами хвороби, але в крові накопичуються специфічні антитіла.

5. ІНФЕКЦІЙНА хвороба (маніфест на, клінічна форма хвороби). Це найвищий ступінь розвитку інфекційного процесу, що супроводжується характерними клінічними симптомами, змінами морфологічного субстрату й зростанням у крові титру специфічних антитіл.

При цій формі мікроорганізми проникають в організм через шкіру, слизові оболонки носоглотки, кишечника чи інші вхідні ворота- місця проникнення інфекції. Потім збудник розмножується, що призводить до виникнення місцевого, або первинного, вогнища, з якого він поширюється через кров, лімфу в органи і тканини і можуть спричинити утворення віддалених, або вторинних, вогнищ ураження. Будь яка стадія розвитку цього процесу6 стадія первинного вогнища, системного поширення чи формування віддаленого вогнища – може закінчуватися видужанням чи смертю.

6. ПОВІЛЬНА інфекція –це особлива форма інфекційного процесу, для неї характерні такі ознаки:

1.Тривалий інкубаційний період- від кількох місяців до кількох років

2. Після появи перших клінічних симптомів – затяжний (упродовж кількох років), прогресуючий перебіг, що закінчується тяжкими розладами і нерідко смертю

3. Патологічні зміни переважно в одному органі чи системі (частіше у нервовій). СНІД, природжена краснуха та ін..

Інфекційна хвороба може бути зумовлена активізацією сапрофітної флори- ендогенна інфекція, або аутоінфекція (переважно це стафілококи, окремі серотипи кишкової палички, протей, деякі з грибків)

При проникненні мікроорганізмів іззовні виникає екзоінфекція.

Інфекційні хвороби суттєво відрізняються від інших хвороб.