
- •Передмова
- •Основні принципи страхування
- •Функції страхування
- •Загальні основи й принципи класифікації
- •Галузі, підгалузі, види й форми страхування
- •Класифікація страхування
- •План семінарського заняття
- •Функції страхування.
- •Теми рефератів та доповідей
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 2. Основні терміни й поняття, застосовані в страхуванні План
- •1. Вітчизняні терміни
- •Іноземні терміни
- •Література
- •Тема 3. Страхові ризики і їхня оцінка План
- •1. Ризик і передумови його виникнення
- •2. Види ризиків
- •Керування ризиком і оцінка можливого ризику
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів та доповідей
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •1. Стандартний поліс страхування від вогню забезпечує відшкодування збитків страхувальникові через пошкодження (знищення) застрахованого майна внаслідок:
- •2. «Розширене покриття» при страхуванні від вогню передбачає:
- •3. Об’єктами страхування від перерв у виробництві є:
- •Література
- •Тема 4. Страховий ринок План
- •1. Роль і функції страхового ринку
- •2. Класифікаційні форми організації й структура страхового ринку
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 5. Страхова організація План
- •1. Страхові компанії як частина економічної системи
- •2. Класифікація страхових компаній
- •Організаційна структура страхової компанії
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів та доповідей
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності План
- •1. Правове забезпечення страхування
- •2. Страхове законодавство
- •Договір страхування
- •Питання для роздуму, самоперевірки повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 7. Теоретичні основи побудови страхових тарифів План
- •1. Суть, особливості та завдання актуарних розрахунків
- •Склад, структура та методика побудови страхових тарифів з майнового страхування
- •3. Види страхових внесків (премій, платежів)
- •4. Показники актуарних розрахунків, що характеризують фінансову стійкість страхових операцій
- •Особливості актуарних розрахунків у страхуванні життя
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів та доповідей
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 8. Особисте страхування План
- •Страхування життя та його основні види
- •2. Страхування від нещасних випадків
- •Медичне страхування
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 9. Майнове страхування План
- •Зміст, структура та принципи майнового страхування
- •Страхування майнових інтересів фізичних та юридичних осіб
- •3. Вартісна оцінка майна, що підлягає страхуванню.
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів та доповідей
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 10. Страхування відповідальності План
- •1. Механізм, принципи та історія страхування відповідальності
- •Обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків лід час перевезення небезпечних вантажів
- •Обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду
- •4. Обов'язкове страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам
- •8. Добровільне страхування відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності перед третіми особами за заподіяну їм шкоду внаслідок реалізації продукції
- •Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам
- •Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів та доповідей
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 11. Пенсійне страхування План
- •Страхування ренти (ануїтетів)
- •Страхування додаткової пенсії
- •Література
- •Тема 12. Перестрахування і співстрахування План
- •1. Необхідність, зміст і перспективи розвитку співстрахування в Україні
- •2. Виникнення, зміст та значення перестрахування у забезпеченні гарантій страхового захисту
- •Методи перестрахування
- •Види та інструменти перестрахування
- •5. Стан та перспективи розвитку перестрахування в Україні
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів та доповідей
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 13. Фінансово-економічна діяльність страховика. Доходи, витрати та фінансові результати діяльності План
- •Особливості фінансово-економічної діяльності страховика
- •Склад та економічний зміст доходів страховика
- •Склад та економічний зміст витрат страховика
- •4. Фінансові результати страховика
- •5. Оподаткування страхових компаній
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Тема 14. Фінансова надійність страхових компаній План
- •1. Поняття фінансової надійності страховика
- •Умови забезпечення платоспроможності страховика
- •Страхові резерви та порядок їх формування
- •4. Оцінка фінансового стану страховика
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Завдання, вправи, тести
- •Література
- •Список рекомендованої літератури
- •Питання для підсумкового модульного контролю
- •Тестові завдання для підсумкового контролю
- •44. Хто може припинити дію договору страхування:
- •45. Діяльність страхових брокерів може бути визначена:
- •83. Страхування відповідальності передбачає:
- •Короткий тлумачний словник основних страхових понять і термінів
- •Типові задачі до курсу
- •Кросворд 1
- •По горизонталі
- •По вертикалі
- •Кросворд 2
- •По горизонталі
- •По вертикалі
Страхування додаткової пенсії
Загальна характеристика пенсійної системи України
Пенсійне забезпечення громадян у переважній більшості країн світу здійснюється з трьох джерел:
державної пенсійної системи (в межах загальнообов'язкового державного соціального страхування);
недержавних пенсійних фондів;
страхових компаній та інших фінансових організацій.
Державна система пенсійного забезпечення України охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, що втратили годувальника, виплати яким здійснюють у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій.
Провідним органом у здійсненні централізованої пенсійної політики держави є Міністерство праці та соціальної політики України.
Джерела надходжень до Пенсійного фонду України:
обов'язкові внески підприємств, установ і організацій;
обов'язкові внески громадян;
кошти державного бюджету та фондів соціального страхування;
інші надходження.
В Україні наразі здійснюється реформування пенсійної системи. В результаті реформи має бути сформована трирівнева пенсійна система.
Перший рівень – солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується на принципах солідарності та субсидування. Виплати пенсій та надання соціальних послуг на цьому рівні здійснюються за рахунок пенсійного фонду.
Другий рівень – накопичувальна система загальнообов'язкового пенсійного страхування, яка ґрунтується на засадах нагромадження коштів на персональних рахунках застрахованих осіб у Накопичувальному фонді.
Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян України, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних нагромаджень з метою отримання одноразових, довічних чи розстрочених на визначений договором термін пенсійних виплат, які доповнюватимуть пенси І та II рівнів.
Оскільки два перших рівні належать до загальнообов'язкового державного пенсійного забезпечення, вони в цьому підручнику не розглядаються. Об'єктом нашого дослідження є третій рівень – недержавне пенсійне страхування або страхування додаткової пенсії.
Недержавне пенсійне страхування
Пенсійне страхування (англ. pension insurance) – це різновид особового страхування, за якого страхувальник одноразово чи в розстрочку сплачує страхові внески, а страховик бере на себе зобов'язання виплачувати застрахованій особі пенсію у вигляді одноразових, розстрочених на певний строк чи довічних періодичних виплат.
Страхування додаткової пенсії здійснюється страховими компаніями, банками та недержавними пенсійними фондами.
Пенсійні недержавні фонди за економічною природою є ощадними інститутами. Вони акумулюють грошові засоби у формі пенсійних внесків учасників фонду, інвестують їх, а дохід від інвестування розподіляють на потреби самого фонду (підприємницький дохід) та між його учасниками пропорційно до суми внесків. Вважається, що цих засобів має вистачити до кінця життя застрахованого.
З усього розмаїття страхового забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами, виділяють три головних напрями:
1) індивідуальне страхування пенсій, коли клієнт страхує ("купує") пенсію певного розміру;
2) індивідуальне страхування пенсії в страховій компанії чи пенсійному фонді, яке ґрунтується на нагромадженні індивідуальних засобів у страховій організації та отриманні пенсії, адекватної нагромадженій сумі;
3) групове страхування, коли пенсії учасників адекватні загальній сумі.
З 1 січня 2004 р. в Україні запроваджено добровільну систему недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ), яка надає можливість учасникам недержавних пенсійних фондів (НПФ) отримувати з часом додаткову пенсійну виплату з цієї системи. Функціонування цієї системи регламентується Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення".
Суб'єкти недержавного пенсійного забезпечення:
недержавні пенсійні фонди;
страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;
банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;
вкладники та учасники пенсійних фондів;
вкладники пенсійних депозитних рахунків;
фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;
засновники пенсійних фондів;
роботодавці – платники корпоративних пенсійних фондів;
саморегульовані організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення;
органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;
адміністратори пенсійних фондів;
компанії з управління активами;
зберігачі;
аудитори;
особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до цього Закону.
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:
пенсійними фондами шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;
страховими організаціями шляхом укладання договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;
банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із Законом.
Принципи недержавного пенсійного забезпечення:
законодавче визначення умов НПЗ;
добровільність участі в НПЗ фізичних осіб, роботодавців, а також юридичних осіб, що створюють недержавні пенсійні фонди;
економічна заінтересованість всіх учасників НПЗ;
рівноправність усіх учасників пенсійного фонду, що беруть участь в одній пенсійній схемі;
розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців – платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління активами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства пенсійного фонду;
визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, обліковуваних на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;
гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом;
цільове та ефективне використання пенсійних коштів пенсійним фондом;
державне регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі НПЗ;
відповідальність суб'єктів системи НПЗ за порушення норм, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
державне регулювання діяльності з НПЗ та нагляд за його здійсненням.
Недержавні пенсійні фонди не мають на меті отримання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.
Виключним видом діяльності для НПФ є недержавне пенсійне забезпечення. Здійснення НПФ діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.
Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" передбачає підписання пенсійного контракту між недержавним пенсійним фондом та його вкладником, який укладається від імені НПФ та згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника (або декількох учасників) фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника (ст. 55).
Права вкладника фонду (страхувальника пенсії)
Кожний вкладник фонду має право укладати один або більше контрактів з одним або декількома НПФ на користь осіб, визначених Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення".
Вкладник фонду має право в одноосібному порядку розірвати пенсійний контракт, який укладено з ним особисто, або вимагати зміни умов контракту. У разі розірвання контракту вкладники повинні укласти новий пенсійний контракт щодо участі в іншому пенсійному фонді, або укласти договір зі страховою організацією, або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок. При цьому пенсійні кошти вкладника фонду передаються за його рахунок до іншої фінансової установи, яка надає послуги з недержавного пенсійного забезпечення, в сумі, що обліковується на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді й складається з пенсійних внесків, зроблених цим вкладником, та розподіленого на суму цих внесків інвестиційного прибутку (збитку), зменшених на суму витрат, пов'язаних із перерахуванням таких пенсійних коштів.
Розмір витрат на переведення пенсійних коштів обчислюється адміністратором за методикою, встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Якщо пенсійний контракт розривається особою, внески на рахунок якої здійснюють на його користь інші вкладники, суми цих внесків та розподіленого на них інвестиційного прибутку (збитку) можуть бути вилучені з пенсійного фонду лише після розірвання пенсійних контрактів з такими вкладниками, за винятком випадків, передбачених ст. 65 цього Закону.
У разі припинення трудових відносин з роботодавцем-засновником або роботодавцем – платником корпоративного пенсійного фонду його учасник зобов'язаний розірвати пенсійний контракт з таким фондом та може укласти новий пенсійний контракт з адміністратором будь-якого іншого фонду, або укласти договір із страховою організацією, або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок. Пенсійні кошти учасника фонду передаються до іншого пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок банку за рахунок учасника фонду в сумі пенсійних внесків, розподіленого на суму цих внесків інвестиційного прибутку (збитку), зменшених на суму витрат, пов'язаних з перерахуванням цих коштів, обчислених за методикою, встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, крім випадків припинення трудових відносин згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
У разі припинення трудових відносин згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України витрати на переведення пенсійних коштів учасника до іншого пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок банку здійснюються за рахунок роботодавця.
Укладання пенсійного контракту
Пенсійний контракт укладається у письмовій формі щонайменше в трьох примірниках, якщо контракт укладається з вкладником, який не є учасником відповідного пенсійного фонду, або у двох примірниках, якщо вкладник є учасником фонду.
Разом із примірником пенсійного контракту адміністратор повинен надати вкладнику та учаснику фонду:
пам'ятку з роз'ясненням основних положень пенсійного контракту;
копію зазначеної в пенсійному контракті пенсійної схеми;
витяг з основних положень статуту пенсійного фонду та (або) на вимогу вкладника фонду – копію статуту пенсійного фонду.
У всіх примірниках пенсійного контракту робиться відмітка та фіксується дата надання документів, зазначених у цій частині.
Вимоги до пам'ятки з роз'ясненнями основних положень пенсійного контракту, а також до витягу з основних положень статуту пенсійного фонду встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Один примірник пенсійного контракту залишається в адміністратора.
Істотними умовами пенсійного контракту (ст. 56 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення") є:
паспортні дані вкладника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів (якщо вкладником є фізична особа) або повне найменування, місцезнаходження (юридична адреса) постійно діючого органу правління, реєстраційні та банківські реквізити вкладника фонду (якщо вкладником є юридична особа);
паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
посилання на обрану вкладником фонду пенсійну схему;
строк дії пенсійного контракту, умови його зміни та розірвання;
порядок розрахунків між пенсійним фондом та учасником фонду у разі дострокового розірвання пенсійного контракту або ліквідації пенсійного фонду;
права, обов'язки, відповідальність сторін та порядок розв'язання спорів;
розмір пенсійних внесків та умови його зміни.
У пенсійному контракті також можуть бути зазначені інші умови за згодою сторін.
Разом з пенсійним контрактом вкладнику (учаснику) фонду надається інформація про адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами, та зберігача пенсійного фонду, яка включає їх реєстраційні, банківські реквізити та реквізити відповідних ліцензій.
Пенсійний контракт повинен відповідати положенням статуту пенсійного фонду і обов'язково містити застереження про те, що держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду.
Строк дії пенсійного контракту регламентується ст. 58 Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення":
1. Пенсійний контракт набирає чинності з моменту його підписання вкладником фонду та адміністратором.
2. Дія пенсійного контракту вважається закінченою:
а) після повного виконання вкладником фонду своїх зобов'язань за пенсійним контрактом та укладання учасником (учасниками) фонду договору про виплату пенсії на визначений строк з пенсійним фондом;
б) після передачі пенсійних коштів учасника фонду страховій організації відповідно до укладеного учасником фонду договору страхування довічної пенсії;
в) після передачі пенсійних коштів учасника фонду банківській установі відповідно до укладеного учасником фонду договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку;
г) у разі смерті учасника фонду та виконання передбачених у зв'язку з цим умов;
д) у разі ліквідації пенсійного фонду в порядку, передбаченому цим законом;
е) у разі заміни вкладником фонду пенсійного фонду на умовах та у порядку, передбачених цим Законом;
є) у разі ліквідації вкладника фонду - юридичної особи, без визначення його правонаступника;
ж) у разі дострокового розірвання контракту в порядку, передбаченому цим Законом;
з) в інших випадках, передбачених пенсійним контрактом згідно з цим Законом.
3. У разі прийняття рішення про заміну пенсійного фонду вкладник фонду зобов'язаний:
а) укласти пенсійний контракт з іншим пенсійним фондом або договір зі страховою організацією чи банківською установою;
б) надіслати адміністратору пенсійного фонду, участь у якому припиняється, заяву про розірвання пенсійного контракту та копію пенсійного контракту, укладеного з іншим пенсійним фондом, або договір із страховою організацією чи банківською установою. Передача пенсійних коштів, належних учаснику фонду, здійснюється адміністратором у порядку, встановленому ст. 18 цього Закону.
4. У разі несвоєчасного перерахування пенсійних коштів учасника фонду адміністратор за власний рахунок сплачує учаснику фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на один день від суми, що підлягає перерахуванню, за кожен день прострочення платежу, у порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право прийняти рішення щодо зменшення суми пені, нарахованої адміністратору, якщо затримка у перерахуванні пенсійних коштів учасника фонду сталася з поважних причин.
Зобов'язання сторін за пенсійним контрактом (ст. 57). Зобов'язання адміністратора пенсійного фонду:
здійснення недержавного пенсійного забезпечення учасника (учасників) фонду на умовах, визначених законодавством, пенсійною схемою та пенсійним контрактом;
забезпечення ведення персоніфікованого обліку учасників фонду;
надання учаснику фонду інформації про стан його індивідуального пенсійного рахунку;
забезпечення відшкодування в установленому законом порядку учасникам фонду збитків, завданих унаслідок порушення законодавства та умов пенсійного контракту;
дотримання і забезпечення дотримання законних інтересів вкладників та учасників пенсійного фонду, нерозголошення інформації про умови пенсійного контракту та розмір пенсійних коштів, які належать учаснику фонду, крім випадків, передбачених законом;
виконання і забезпечення виконання інших обов'язків, визначених пенсійним контрактом, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань недержавного пенсійного забезпечення.
Зобов'язання вкладника фонду за пенсійним контрактом:
сплата на користь учасника (учасників) фонду пенсійних внесків у порядку, встановленому законодавством, пенсійною схемою та пенсійним контрактом;
відшкодовування пенсійному фонду збитків, завданих унаслідок порушення вкладником фонду умов законодавства, пенсійної схеми та пенсійного контракту;
виконання інших умов, визначених пенсійним контрактом.
Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами, визначаються пенсійними схемами.
Пенсійні схеми розробляються з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійні схеми та зміни до них підлягають реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Пенсійний фонд може використовувати кілька пенсійних схем.
Пенсійна схема відображає:
опис усіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;
порядок визначення розміру пенсійних виплат;
строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та порядок їх здійснення;
порядок та строки сплати пенсійних внесків, у тому числі можливість їх зміни за умовами пенсійного контракту;
умови та порядок участі у пенсійній схемі;
права та обов'язки вкладника, учасника фонду за цією пенсійною схемою;
інші умови, що не суперечать законодавству. Вкладники фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми, якщо інше не передбачено законодавством, а також право на зміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на шість місяців.
Внесення змін до умов пенсійних схем дозволяється лише за умови їх реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсійний фонд має право запроваджувати нові пенсійні схеми, а також вносити зміни чи анулювати пенсійні схеми у разі:
відсутності пенсійних контрактів, укладених за пенсійними схемами, що змінюються або анулюються;
отримання письмової згоди всіх власників фонду, з якими укладені пенсійні контракти за пенсійною схемою, яка змінюється.
Порядок сплати та розміри пенсійних внесків до НПФ
Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем.
Внески за страхуванням, ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом. Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків – 10% мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць.
Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців-платників, може визначатися у колективному договорі з урахуванням вимог цього Закону.
Засновники корпоративних та професійних пенсійних фондів і роботодавці-платники можуть пропонувати укладення обов'язкового для всіх учасників фонду договору страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, відповідно до визначеного порядку укладання такого договору та розміру внесків на такий вид страхування. Загальний розмір страхових внесків, які сплачуються за таким видом страхування, не може перевищувати 1 % розміру пенсійного внеску, сплачуваного засновником або роботодавцем-платником за кожного учасника фонду. Внески за цим видом страхування сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.
Роботодавець, який здійснює перерахування внесків до відкритого пенсійного фонду від імені своїх працівників – учасників цього пенсійного фонду, може здійснювати внески з добровільного страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. Розмір таких внесків не може перевищувати 1 % внесків, сплачуваних відкритому пенсійному фонду за кожного учасника фонду, за умови, що пенсійний фонд надає можливість придбати цей вид страхування як складову пенсійного контракту.
У разі прийняття фізичною особою внесків у пенсійному фонді на умовах, визначених законодавством, розмір таких пенсійних внесків встановлюється згідно із законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується.
Пенсійні внески сплачуються лише у національній валюті України, а у випадках, передбачених законодавством України, в іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на момент сплати, шляхом готівкових та (або) безготівкових розрахунків. Юридичні особи сплачують пенсійні внески лише у безготівковій формі.
Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду.
Види договорів страхування додаткової пенсії
З НПФ може бути укладено договір страхування довічної пенсії або пенсії на визначений строк. Пенсія на визначений строк розраховується зі строку не менше десяти років від початку здійснення першої виплати. Довічні пенсії (довічні ануїтети) виплачуються учасникам фондів страховими організаціями, з якими ці учасники уклали договір страхування довічної пенсії, за рахунок грошових коштів, перерахованих страховій організації. Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією згідно із законодавством про страхування з урахуванням вимог, передбачених цим законодавством та пенсійним контрактом, після настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду відповідно до цього Закону. Розмір довічної пенсії розраховує страхова організація, якій учасник фонду подає заяву та довідку адміністратора НПФ про обсяг належних йому (учаснику фонду) пенсійних коштів. Ці кошти можуть бути перераховані страховій організації повністю або частково. З урахуванням пенсійних коштів на основі актуарних розрахунків визначається розмір довічної пенсії. На рис. 11.1 зображено види пенсійних виплат з НПЗ.
Розміри пенсійних виплат визначаються на основі сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Пенсійні виплати здійснюються у грошовій формі в національній валюті України.
Умови та строки здійснення пенсійних виплат пенсійними фондами (ст. 61). Підставами для здійснення пенсійних виплат пенсійними фондами є:
досягнення учасником фонду пенсійного віку, визначеного відповідно до цього Закону;
визнання учасника фонду інвалідом;
медично підтверджений критичний стан здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) учасника фонду;
виїзд учасника фонду на постійне проживання за межі України;
смерть учасника фонду.
Рис. 11.1. Види пенсійних виплат з недержавного пенсійного забезпечення
Пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за заявою учасника фонду, форма якої встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним контрактом відповідно до закону, що встановлює обов'язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій громадян.
Пенсійний вік, що визначається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами.
У заяві учасника фонду, в якій визначається дата настання його пенсійного віку з дотриманням обмежень, встановлених цією частиною, учасник фонду зобов'язаний вказати вид обраної ним пенсійної виплати. Заява подається адміністратору пенсійного фонду не пізніше ніж за два місяці до настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду.
Учасник фонду має право змінити визначений ним пенсійний вік шляхом подання про це заяви адміністратору не пізніше ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку.
Якщо учасник фонду має право на отримання пенсії по інвалідності за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, то він має право визначити свій пенсійний вік після настання інвалідності без урахування обмежень, встановлених частиною другою цієї статті, та подати заяву адміністратору.
Виплата пенсії на визначений строк, що здійснюється за рахунок коштів пенсійного фонду, розпочинається з дня досягнення учасником фонду віку, визначеного в його заяві, зі здійсненням першої виплати протягом 45 робочих днів.
Відмова або затримка в здійсненні пенсійних виплат забороняється, крім випадків, передбачених законом. У разі відмови або затримки пенсійних виплат учасник фонду має право оскаржити дії осіб, які здійснюють пенсійні виплати, до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України або до суду. Порушення строків здійснення пенсійних виплат є підставою для застосування санкцій, встановлених законом.
Пенсійні виплати з пенсійного фонду здійснюються незалежно від отримання виплати за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел.
Одноразова пенсійна виплата (ст. 65) може здійснюватись на вимогу учасника фонду в разі:
медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності учасника фонду;
коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.
Пенсійна виплата здійснюється одноразово також спадкоємцями учасника фонду адміністратором у випадках, передбачених цим Законом.
У разі смерті учасника його спадкоємці для отримання одноразової виплати подають адміністратору заяву та документи, які підтверджують їхнє право на отримання цієї виплати.
Одноразова пенсійна виплата визначається, виходячи із суми пенсійних коштів, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день подання заяви на отримання такої виплати, і має бути здійснена протягом п'яти робочих днів після отримання відповідної заяви та необхідних документів.
У разі порушення строку виплати, адміністратор за власний рахунок сплачує отримувачу пенсійної виплати, що здійснюється одноразово, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на один день від суми, що підлягала виплаті, за кожний день прострочення платежу, у порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Оскільки НПФ використовує не тільки власні капітали у своїй економічній діяльності, а переважно залучені грошові засоби у формі пенсійних внесків учасників фонду, держава регламентує структуру та можливі способи розміщення активів НПФ (ст. 47-48).
Структура активів пенсійного фонду:
o активи в грошових коштах;
o активи в цінних паперах;
o інші активи згідно із законодавством.
Стаття 47 Закону визначає, у формі яких цінних паперів НПФ може зберігати свої активи:
1) цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;
2) акції та облігації українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстровані у встановленому законодавством порядку, обсяги торгів за якими становлять не менше 25 % загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством);
3) цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до рейтингу зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
4) облігації іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом, визначеним відповідно до пункту 3 цієї частини;
5) акції іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій повинен проводити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої визначається відповідно до пункту 3 цієї частини.
Закон визначає цінні папери, в яких НПФ не може зберігати пенсійні активи пенсійного фонду:
1) цінні папери, емітентами яких є зберігач, особи, що здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор (крім випадків, передбачених частиною другою статті 49 цього Закону), аудитор (аудиторська фірма) та особи, що надають консультаційні, агентські або рекламні послуги, з якими пенсійним фондом укладено відповідні договори, та їх пов'язані особи, засновники пенсійного фонду (крім випадків, передбачених частиною другою ст. 49 цього Закону);
2) цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або торговельно-інформаційної системи, які зареєстровані у встановленому порядку (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано відповідно до законодавства державою, органами місцевого самоврядування або третіми особами);
3) цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
4) векселі;
5) похідні цінні папери.
Пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству. Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватись на цілі, передбачені ст. 48 цього Закону. На пенсійні активи не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями засновників пенсійного фонду, роботодавців-платників, осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, адміністратора, зберігача такого фонду та страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії учасником відповідного пенсійного фонду або договір страхування ризику настання інвалідності чи смерті учасника фонду. Обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду, їх облік, зарахування здійснюються адміністратором та особою, що здійснює управління активами такого пенсійного фонду, за методикою та у порядку, визначеними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням із Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
У разі купівлі-продажу цінних паперів такі операції відображаються в обліку пенсійного фонду на кінець робочого дня, протягом якого здійснювалися ці операції.
На пенсійні активи не можуть бути звернені будь-які стягнення або застосована їх конфіскація, якщо вони сформовані за рахунок коштів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству.
Стаття 48 Закону регламентує використання пенсійних активів.
1. Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних зі здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме:
1) інвестування відповідно до вимог цього Закону з метою отримання доходу на користь учасників фонду;
2) виконання договорів виплати пенсії на визначений строк, укладених з учасниками фонду, та для здійснення одноразових пенсійних виплат, передбачених цим законом;
3) оплати договорів страхування довічної пенсії та договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених зі страховою організацією;
4) оплати послуг професійного адміністратора, включаючи оплату рекламних та агентських послуг, пов'язаних із функціонуванням пенсійного фонду, та витрат на оприлюднення інформації про його діяльність, передбаченої цим Законом;
5) сплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду;
6) оплати послуг зберігача;
7) оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду;
8) оплати послуг торговців цінними паперами (посередниками), витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду;
9) оплати інших послуг, здійснення яких передбачено цим Законом або нормативно-правовими активами з питань недержавного пенсійного забезпечення та на оплату яких можуть бути використані пенсійні активи.
Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.
2. Пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду в разі визнання його банкрутом.
3. Корпоративний та професійний пенсійні фонди можуть укласти договір страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду для всіх учасників фонду за рахунок частини їхніх пенсійних внесків. Порядок укладення такого договору та розмір страхового внеску за таким видом страхування визначаються у колективному договорі.
Відкритий пенсійний фонд за бажанням учасників фонду може укладати договори страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду за рахунок частини їхніх пенсійних внесків. Розмір страхового внеску за таким видом страхування відповідно до цієї частини не може перевищувати 1 % розміру пенсійного внеску, сплачуваного учасником фонду або за учасника фонду, який виявив бажання брати участь у такому виді страхування.
Страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цієї частини здійснюється згідно з цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування
Значення запровадження НПЗ
Впровадження недержавного пенсійного забезпечення дасть змогу перенести частину соціальної відповідальності держави на страхові компанії.
Підприємства виділятимуть кошти на створення соціальних гарантій для своїх працівників та додаткового пенсійного забезпечення через недержавну соціальну інфраструктуру на базі страхових компаній. Це сприятиме зростанню добробуту населення.
Розвиток корпоративного страхування повинен сприяти:
● відновленню довіри населення до національної грошової одиниці;
відновленню довіри до довгострокових накопичувальних інструментів ринку;
зростанню фінансової грамотності та культури населення.
Окрім того, запровадження НПЗ є важливим інструментом створення "довгих грошей", що має значний позитивний вплив на економічне зростання та поліпшення добробуту населення країни.
Стан та перспективи розвитку НПЗ в Україні
Ринок послуг з НПЗ в Україні почав швидко розвиватись у зв'язку з завершенням розроблення в 2004 р. нормативно-правової бази функціонування суб'єктів НПЗ, яка відповідає міжнародним стандартам. Наразі в Україні діє близько 40 НПФ, більшість із яких є відкритими. Незважаючи на те, що частка корпоративних та професійних НПФ незначна, збереження податкових пільг для цих суб'єктів формує оптимістичні очікування щодо подальшого розвитку в Україні саме корпоративних НПФ.
Найбільшими НПФ в Україні є "ВСІ", "ІФД Капіталі", "Перший національний", "Фармацевтичний", "Укрсоцфонд" та ін. Як зазначалося вище, страхові компанії, що займаються пенсійним страхуванням, та банки, що акумулюють на пенсійних рахунках кошти страхувальників разом з недержавними пенсійними фондами, є основними суб'єктами НПЗ. Однак у Законі "Про недержавне пенсійне забезпечення" роль банків і страхових компаній з цього підвиду страхування не прописані. Зрозуміло, що ці три суб'єкти ринку, які надають послуги з пенсійного страхування, повинні конкурувати між собою.
Кожен суб'єкт, що бере участь у наданні послуг з пенсійного страхування, має свої переваги та недоліки. Споживач повинен обрати прийнятний для себе варіант, з урахуванням того, чим йому легше пожертвувати заради очікуваної вигоди.
Так, банківська система України забезпечує вищі відсотки за депозитами, ніж може забезпечити дохід від інвестування НПФ чи страхові компанії. Зате страхові компанії, крім пенсійного страхування, надають додаткові послуги зі страхування життя, які не надаються при розміщенні коштів на пенсійному рахунку в банках. Також система недержавного пенсійного забезпечення в НПФ ґрунтується на фіксації страхових внесків(платежів), а майбутній дохід (розмір пенсійних виплат) залежить від вартості пенсійних активів і тому невизначений, тоді як страхування пенсії в страхових компаніях ґрунтується на гарантуванні визначеної договором пенсійної виплати. Пенсійні активи в НПФ слабкіше диверсифіковані, ніж у страховика. Тому друге місце щодо обсягу попиту на послуги з недержавного пенсійного забезпечення займають страхові компанії.
Однак викладене вище не означає, що НПФ неефективні. Просто ті НПФ, які були створені на початку 90-х років, наразі перебувають у процесі реформування, а новостворені ще не набрали сили. Яка зі структур виявиться привабливішою, надійнішою та ефективнішою, покаже час.