4. Договір страхування

Розділ 2 Закону України «Про страхування» (ст. 16) присвячений Договору страхування. Це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якого страховик бере на себе зобов'язання при настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати причинний збиток у межах страхової суми страхувальникові або іншій особі, певному страхувальником, або на користь якого укладений договір страхування, а страхувальник зобов'язується оплачувати страхові платежі в певний термін і виконувати інші умови договору.

Договори страхування полягають відповідно до правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо й підлягають твердженню Вповноваженим органом по справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування й повинні містити перелік об'єктів страхування; порядок визначення страхових сум; страхові ризики; виключення зі страхових випадків і обмеження страхування; порядок укладання договору страхування; права та обов'язки сторін; дія страхування при настанні страхового випадку; перелік документів, підтверджуюче настання страхового випадку й розмір збитків; порядок і умови виплат страхових сум; строк ухвалення рішення про виплату або відмову у виплаті страхових сум і страхового відшкодування; порядок дозволу споровши, страхові тарифи; особливі умови. Уповноважений орган по справах нагляду за страховою діяльністю має право відмовити у видачі ліцензії, якщо представлені правила страхування суперечать чинному законодавству й не відповідають вимогам цієї статті. У випадку, коли в правила страхування вносяться зміни, страховик повинен надати їх в Уповноважений орган по справах нагляду за страховою діяльністю для узгодження.

Для укладання договору страхування страхувальник подає письмову заяву за формою, установленої страховиком або іншим способом заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчувати страховим свідченням (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Припинення дії договору страхування здійснюється у випадку: закінчення терміну дії; виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; несплати страхувальником страхових платежів у встановленим договором термін. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий):

• страховий платіж не був сплачений на письмову вимогу страховика протягом десяти робочих днів від дня пред'явлення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

• ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України; ліквідації страхувальника – юридичної особи або смерті страхувальника або втрати їм дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 21, 22, 23 Закону;

• прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; у випадках, передбачених законами України.

Договір страхування вважається недійсним із часу його висновку у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, відповідно до теперішнього Закону, договір страхування визначається недійсним: коли він укладений після страхового випадку; коли об'єктом страхування є майно, що підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що вступило в законну силу. Договір страхування признається недійсним у судовому порядку.