Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Рясна Катерина Вікторівна
УДК 631.16:568
СТРУКТУРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ
Агропромислового комплексу
Спеціальність 08.06.01. – економіка, організація і управління
підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Євтушевський Володимир Андрійович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
в.о. завідувача кафедри інноваційної та
інвестиційної діяльності, м. Київ
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Криворучко Віктор Іванович,
Інститут аграрної економіки
Української академії аграрних наук,
головний науковий співробітник
відділу форм господарювання, м. Київ
кандидат економічних наук
Минка Андрій Павлович,
Міністерство аграрної політики,
начальник управління методології та
моніторингу аграрної реформи, м. Київ
Провідна установа: Інститут економіки національної академії наук України,
відділ економічних відносин в АПК.
Захист відбудеться “__” _____ 2003 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ-22, вул. Васильківська, 90-а, економічний факультет, аудиторія 704.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Володимирівська, 58, к. 10.
Автореферат розісланий “__” _____ 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, О.І. Жилінська
доцент
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. В умовах формування ринкового господарства, інституційних змін в економіці України, радикальних змін у відносинах власності важливого теоретичного і практичного значення набуває проблема трансформації структури та подальшого розвитку підприємств в агропромисловому комплексі України, оскільки останній є одним із найбільших секторів економіки держави. Від їх успішного вирішення багато в чому залежать підйом інших галузей народного господарства, продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього й зовнішнього ринків, призупинення падіння життєвого рівня, а в майбутньому і значне підвищення добробуту громадян України. Проте не всі проблеми сучасного розвитку агропромислового комплексу на етапах переходу до ринкових відносин вирішені, а його результативні показники діяльності не мають поки що достатнього впливу на економічний та соціальний розвиток економіки країни.
Кризові явища в агропромисловому комплексі, стійкі тенденції зменшення виробництва, зниження реальних доходів населення, криза платежів, як і розрахункова криза та багато інших негативних явищ є результатом прорахунків як в стратегії, так і тактиці здійснюваних реформ, неузгодженості практичних процесів з теорією трансформації економіки АПК в умовах перехідного періоду.
Вітчизняні та зарубіжні вчені достатню увагу приділяють дослідженням трансформаційних процесів на підприємствах агропромислового комплексу періоду 1991-2001 рр. Особливо вагомий внесок в розробку цієї проблеми внесли вчені-економісти – П.П. Борщевський, Ю.Д. Білик, О.А. Бугуцький, П.І. Гайдуцький, В.М. Геєць, В.В. Дем’яненко, М.Я. Дем’яненко, М.М. Діденко, О.В. Крисальний, І.І. Лукінов, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Онищенко, Ю.М. Пахомов, Є.Г. Панченко, М.П. Поліщук, В.П. Пелішенко, П.Т. Саблук, В.І. Сенченко, С.Г. Струмілін, О.М. Шпичак, М.Й. Хорунжий, М.Г. Чумаченко, В.В. Юрчишин та інші.
Відомі зарубіжні дослідження реорганізаційних процесів Р. Андерсона, С. Класенса, Н.Д. Колесова, І. Кумма, М.Я. Лемешева, В.П. Можина, Д. Норта, А.І. Панченка, В. Шильдкрута та інших. У працях цих авторів в тій чи іншій мірі знайшли відображення трансформаційні аспекти розвитку агропромислового комплексу, і все ж слід зазначити, що структурні аспекти названої проблеми ще далеко не повністю досліджені. Не відбулося перетворення сучасної кризової та дефіцитної економіки у більш раціональну та ефективну ринкову економіку з істотною соціальною орієнтацією. До того ж, практика підтвердила тезу про те, що не можна орієнтуватися лише на стихійні процеси і автоматизм ринкових саморегуляторів.
Наявність різних, іноді протилежних, думок щодо шляхів реформування і подальшої трансформації підприємств агропромислового сектора економіки зумовлює необхідність поглибленого наукового дослідження даної проблеми.
Практика свідчить, що сучасний розвиток аграрної економіки базується переважно на перехідних короткострокових концепціях, не маючи при цьому ні достатньої законодавчої бази, ні відповідних державних механізмів узгодження або підтримки функціонування підприємств АПК у режимі регульованого зростання.
Поряд із трансформацією базисних підприємств агропромислового виробництва, всього комплексу технологічних проблем, потрібно одночасно розв’язувати проблеми фінансово-кредитної, амортизаційної та інноваційної політики, приватизації, державної підтримки доходів сільських товаровиробників та інших питань, що мають пряме відношення до підприємств агропромислового комплексу або тих проблем, що знаходяться поза його межами.
Отже, актуальність дослідження об’єктивно визначається місцем, роллю та значенням підприємств агропромислового комплексу в економіці країни та недостатнім науково-теоретичним обґрунтуванням процесів їх реорганізації у сучасних умовах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось на кафедрі теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах наукової теми: “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділ “Дослідження механізму структурних зрушень в економіці України” (№ державної реєстрації 01 БФ 040-01, 2000 – 2002 рр.), в якому здобувачем здійснено аналіз ефективності реструктуризації підприємств агропромислового комплексу.
Мета й завдання дослідження. Головна мета роботи полягає у комплексному науковому дослідженні та практичному узагальненні проблеми здійснення ефективної трансформації підприємств АПК відповідно до ринкових умов.
Відповідно для досягнення даної мети передбачалось вирішити такі завдання:
узагальнити та поглибити науково-теоретичні підходи до процесів структурної трансформації підприємств агропромислового комплексу;
виявити сутність та особливості трансформаційних процесів на харчопромислових підприємствах та в аграрній сфері агропромислового комплексу;
провести аналітичну оцінку вітчизняного досвіду структурних змін на підприємствах агропромислового комплексу;
узагальнити особливості формування і розвитку реформованих підприємницьких структур у ринкових умовах;
виявити організаційно-економічні та науково-технічні умови ефективного розвитку підприємств АПК;
обґрунтувати пропозиції щодо вибору ефективних моделей реструктуризації підприємств;
розробити рекомендації щодо державної підтримки структурованих підприємств АПК.
Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є організаційно-виробнича структура підприємств агропромислового комплексу України. Предмет дослідження становлять питання теорії, теоретичні та прикладні аспекти структурної трансформації підприємств агропромислового комплексу та її вплив на підвищення ефективності їх діяльності.
Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії та праці вітчизняних та зарубіжних вчених з економічних та організаційних проблем трансформації структури суспільного виробництва підприємств та відповідної зміни структури підприємств агропромислового комплексу.
Методологічною основою роботи є системний підхід до вивчення економічних процесів з використанням структурно-функціонального методу, що передбачає розгляд трансформації структури агропромислового комплексу як системного явища з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів вказаної структури. За цими методами було визначено склад сучасного агропромислового комплексу, проаналізовано зміни, які відбуваються в ньому, визначено місце і роль кожної складової АПК, до підприємства включно.
Використання методу кількісного аналізу у поєднанні із методом наукової абстракції, які полягають у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу трансформації, дозволило дати загальну характеристику явища та визначити притаманні йому суперечності, що мали місце у перехідний період, з’ясувати роль і значення кожного елементу, їхні зв’язки у системі агропромислового комплексу. Це стало основою для подальшого теоретичного осмислення та обгрунтування напрямів трансформації структури підприємств АПК.
Взаємозв’язок усіх структурних компонентів у трансформаційний період було досліджено за допомогою методу поєднання логічного та історичного підходів, який відображає процес виникнення та становлення системи АПК у часі та просторі. Поєднання історичного та логічного підходів допомогло охарактеризувати якісно нові форми організаційно-виробних структур, а також обгрунтувати об’єктивність їх появи та перспективи розвитку.
Застосування математичних методів дозволило розробити моделі оптимізації та розрахувати раціональні співвідношення у виробництві сировинних ресурсів між різносферними підприємствами агропромислового комплексу, що сприяло підвищенню ефективності суб’єктів підприємницької діяльності.
Загальна ретроспектива та перспектива трансформаційних процесів на підприємствах агропромислового комплексу, послідовність та темпи роздержавлення власності, економічний механізм становлення ринкових структур досліджувалось за допомогою статистичних методів.
Інформаційною базою дослідження слугували статистичні матеріали Державного комітету статистики України, офіційні матеріали Міністерства аграрної політики України та його органів на місцях, розробки наукових установ та організацій, а також показники діяльності підприємств агропромислового комплексу та літературні джерела.
В роботі широко використані відповідні законодавчі та нормативні акти.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження полягають у наступному:
знайшло подальший розвиток трактування понятійного апарату трансформації структури підприємств АПК в Україні та вперше визначено її передумови, чинники, мотиви, мету і механізм реалізації. Це дало змогу уточнити теоретико-методологічні засади трансформаційних процесів на підприємствах агропромислового комплексу, а також обґрунтувати їх об’єктивність та незворотність;
удосконалено методичні підходи щодо формування багатоукладної економіки та обґрунтовано основні принципи створення ринкових організаційно-виробничих структур. Вони ґрунтуються на відповідному економічному механізмі регулювання витрат і доходів реструктуризованих підприємств АПК, який забезпечує процес відтворення та базується на бюджетній підтримці через запропоновану систему дотацій, пільг, знижок, інноваційного кредитування тощо; необхідно відмовитись від наявних адміністративних методів перерозподілу продукту, порушення принципів рівності прав на привласнення фондів виробництва в результаті приватизації. Процес приватизації не повинен сприяти руйнуванню великотоварних господарських структур, зменшенню високотоварного продовольчого ринку;
доповнено систему показників ефективності реструктуризації підприємств в агропромисловому комплексі. Доведено, що збільшення обсягів додаткового продукту знаходиться у прямій залежності від глибини інтеграційного процесу. Безпосередньо система показників ефективності реструктуризації базується на співставленні результатів до і після проведення реструктуризації, включає розрахунки ефективності як на макро-, так і на мікрорівнях;
обгрунтовано напрями структурних змін на підприємствах аграрного сектора та переробної промисловості в ринкових умовах. Зокрема, дослідженнями доведено, що підприємства вказаних галузей є роз’єднаними виробничими структурами з не завжди співпадаючими у часі і просторі функціональними і галузевими інтересами. Одним із раціональних напрямів зміни структури є створення акціонерних товариств відкритого типу по виробництву і переробці сировини на основі оренди землі за участю сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств, підприємств торгівлі тощо;
обґрунтовано основні шляхи підвищення ефективності функціонування підприємств агропромислового комплексу. Доведено, що в умовах недостатності бюджетних ресурсів подальший ефективний розвиток підприємств АПК можливий за умови впровадження обмеженої кількості державних цільових програм по виробництву продукції, що забезпечує продовольчу безпеку та нарощування експортного потенціалу країни. Відповідно державна підтримка через кошти бюджету, спрямовані на розвиток агропромислового комплексу, повинна надаватись у першу чергу товаровиробникам-учасникам державних цільових програм. Новизна і відмінність основних положень цієї позиції порівняно з іншими економічними дослідженнями визначається тим, що вперше комплексно досліджуються галузеві й територіальні особливості структурних змін на підприємствах АПК, що сприяє формуванню збалансованої сировинної бази та виробництву стратегічно важливої кінцевої продовольчої продукції.
Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні сутності структурної трансформації підприємств агропромислового комплексу та її ролі і значення в період формування ринкової економіки, визначенні механізму підвищення ефективності даного процесу та напрямів удосконалення структурної трансформації підприємств АПК.
Наукові положення, розробки, моделі, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їх упровадження широким колом підприємств агропромислового комплексу, які стоять перед проблемою адаптації до нових умов господарювання. Конкретні пропозиції за основними напрямками трансформації підприємств агропромислового комплексу та шляхам підвищення їх ефективності використовувалися Міністерством аграрної політики (довідка № 37-25-11-100/40 від 24.12.02 р.). Рекомендації дисертанта щодо системи показників ефективності реструктуризації підприємств АПК використані Державним комітетом статистики України (довідка 03-02-05/281 від 1.11.02 р.). Основні теоретичні положення й результати дослідження використовуються у навчальному процесі на кафедрі теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (довідка 511/49 від 24.02.03).
Методика реструктуризації сировинної зони впроваджена на ряді підприємств – виробників цукрової сировини (довідка 11-25/18 від 15.11.02 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні, практичні розробки і результати дисертаційного дослідження доповідались дисертантом на Перших річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Київ, 1999 р.), міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах» (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення» (м. Київ, 2000 р.), науково-практичній конференції «Макроекономічне середовище підприємництва в перехідний період» (м. Київ, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції з проблем регіонального розвитку (м. Київ, 2001 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень опубліковані в 8 наукових працях (обсягом 2,7 др. арк.), у тому числі 6 статей (2,3 др. арк.) у фахових виданнях.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена на 183 сторінці комп’ютерного тексту, містить 18 таблиць, 16 рисунків, 13 формул, 164 літературних джерел, 12 додатків.