МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

хірургічної та дитячої стоматології

“___” ___________ 20__р. (Протокол №___)

Завідувач кафедри

доцент ______________ Кузняк Н.Б.

“___” ___________ 20__р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам ІІ курсу стоматологічного факультету

(спеціальність “Стоматологія”)

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Під час ПІДГОТОВки ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: Дезинфекція та стерилізація стоматологічного устаткування та інструментарію. Виготовлення фантомів

Модуль: Пропедевтика дитячої терапевтичної стоматології

Змістовий модуль №1: Основний стоматологічний інструментарій та устаткування. Анатомічна будова тимчасових і постійних зубів

Чернівці – 2013

Тема: Дезінфекція й стерилізація стоматологічного устаткування та інструментів. Виготовлення фантомів.

1. Актуальність теми: Лікар-стоматолог на прийомі контактує з великою кількістю різних мікроорганізмів. Оскільки визначити всіх пацієнтів, які є вірусоносіями, неможливо основними заходами, що запобігатимуть поширенню інфекції, є асептика, антисептика та дезінфекція.

2. Тривалість заняття 2 години

3. Навчальна мета:

3.1. Студент повинен знати:

- визначення понять асептика, антисептика, дезінфекція;

- правила асептики та антисептики;

- основні методи стерилізації;

- дезінфекцію та її види;

- передстерилізаційну обробку стоматологічного інструментарію.

3.2. Вміти:

- провести всі етапи обробки стоматологічного інструментарію;

- провести контроль якості стерилізації;

- оволодіти заходами профілактики гепатиту та ВІЛ-інфекції.

4. Поради студенту: вивчіть матеріал заняття опираючись на структурно-логічну схему.

Внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ) (за визначенням ВООЗ) — це захво­рювання мікробного походження, що виникло у хворого під час його перебу­вання в лікарні або після виписки, або будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, шо розвинулося внаслідок його роботи в даному зак­ладі незалежно від часу появи симптомів захворювання.

Основні шляхи передачі інфекцій під час стоматологічного лікування:

• потенційно інфіковані рідини організму (кров, слина, виділення но­соглотки);

• заражені інструменти, матеріали, зубні протези;

• аерозолі (дрібні, розпилені в повітрі частинки);

• відсмоктуючі апарати (аспіраційні системи, шланги);

• система підведення води;

• передаточні інструменти (турбінні та механічні стоматологічні нако­нечники).

Заданими американсь­кої ассоціації стоматологів медичий персонал стоматологічних клінік в разі порушення санітарно-противоепідемічного режиму наражається на небезбеку заразитися такими інфекціями, які можуть призвести до наступних наслідків:

• СНЩ — летальний наслідок;

• вітряна віспа — оперізуючий лишай (можливий);

• туберкульоз — недієздатність, можливий летальний наслідок;

• гонорея — безпліддя, артрити;

• гепатит А — вірусоносійство;

• гапетит В — вірусоносійство, можливий летальний наслідок;

• герпетичний кон’юнктивіт — вірусоносійство, можлива сліпота;

• герпетичний панаріпій — вірусоносійство;

• інфекційний мононуклеоз — вірусоносійство;

• грип — вірусоносійство;

• кір — непрацездатність, можливий енцефаліт;

• краснуха — вроджені вади плода у вагітних;

• дифтерія — вірусоносійство, в тяжких випадках можливий летальний наслідок;

• епідемічний паротит — вірусоносійство;

• пневмонія — в тяжких випадках можливий летальний наслідок;

• стафілококова інфекція — ураження шкіри, в тяжких випадках можли­вий летальний наслідок;

• стрептококова інфекція — ревматоїдне ураження серця, суглобів, в тяжких випадках можливий летальний наслідок;

• сифіліс — ураження ЦНС, у разі несвоєчасного надання допомоги можливий летальний наслідок;

• правець — частіше недієздатність, можливий летальний наслідок;

• респіраторні інфекції — тимчасова недієздатність, вірусоносійство.

В повсякденній роботі лікар-стоматолог повинен дотримуватися наступних правил:

1. для лікування кожного пацієнта повинен використовуватись індивіду­альний стерильний набір стоматологічних інструментів;

2. медичному персоналу слід уникати контакту шкіри та слизових оболо­нок зі слиною, кров’ю та іншими біологічними рідинами пацієнта, для чого потрібно працювати в медичному спецодязі, використовувати індивідуальні засоби захисту шкіри (гумові рукавички), очей (окуляри, щитки) та органів дихання (маски);

3. під час прийому хворого необхідно уникати контактів, які сприяють мікробному забрудненню і розповсюдженню інфекції (не вести за­писів, не розмовляти по телефону тощо);

4. всі пошкодження на руках повинні бути закриті лейкопластиром.

Санітарно-гігієнічний і дезінфекційно-стерилізаційний режим стомато­логічних закладів регламентований у Галузевому стандарті ДСТ 42-21-85 "Стерилізація та дезінфекція виробів медичного призначення. Методи, за­соби, режими", методичних рекомендаціях "Інфекційний контроль у стома­тології", затверджених МОЗ України 02.04.2004 р., а також ряді інших спеціальних інструкцій та наказів.

Залежно від необхідного рівня стерилізації розрізняють критичні, напівкритичні та некритичні предмети медичного призначення.

Критичні предмети медичного призначення проникають в стерильні тка­нини, порожнини, судинну систему (ін'єкційні голки); торкаються до пош­кодженої шкіри та слизових оболонок (хірургічні інструменти, зонди, бори, ендодонтичні інструменти, інгаляційне обладнання, стоматологічні дзерка­ла, шпателі). Вони підлягають обов'язковій стерилізації.

Напівкритичні предмети медичного призначення в процесі експлуатації контактують зі слизовими оболонками нестерильних порожнин. Вони підля­гають дезінфекції високого рівня та стерилізації, якщо це дозволено інструкцією.

Некритичні предмети медичного призначення контактують із неушкодженою шкірою та не контактують зі слизовими оболонками пацієнта (поверхні крісел, ручки операційних світильників, кнопки керування, підлога, стіни). Вони підлягають дезінфекції середнього/низького рівня.

Більшість стоматологічних інструментів відносяться до критичних пред­метів і тому потребують проведення всіх етапів обробки — дезінфекції, передстерилізаційної очистки та стерилізації.

Дезінфекція — це заходи, направлені на знищення патогенних та умовнопатогенних мікроорганізмів (вірусів, бактерій та грибів) в оточуючому сере­довищі, в тому числі на предметах та інструментах медичного призначення.

Існує три основних метода дезінфекції медичного (стоматологічного) інстру­ментарію: хімічний, термічний та ультрафіолетове опромінення.

Для дезінфекції використовують велику кількість хімічних засобів. За формою випуску вони можуть бути рідкими, таблетованими, порошко­подібними, гранульованими. Випускаються вони в готовому до застосування вигляді або у вигляді концентрату. За хімічним складом засоби для дезінфекції можуть бути: хлорвмісними, на основі активного кисню, на ос­нові спиртів, альдегідів, катіонних поверхнево-активних речовин, похідних гуанідину тощо.

Хлорвмісні засоби для дезінфекції мають широкий спектр антимікробної дії, відносно нетривалу експозицію, сумісні з милом, дешеві. Проте висока корозійна активність дозволяє застосовувати їх для дезінфекціції тільки ко­розійностійких поверхонь та виробів. Крім того, хлорвмісні засоби спричи­нюють знебварвлення та псування тканин, подразнюють слизові оболонки органів дихання та зору. Під час роботи з розчинами високої концентрації необхідно користуватися індивідуальними засобами захисту. Неправильна утилізація препаратів цієї групи чинить несприятливий вплив на довкілля, не відповідає сучасним вимогам екологічної безпеки.

Препарати на основі перекису водню є найбезпечнішими для довкілля, оскільки розкладаються на кисень і воду. Широкий спектр дії дозволяє вико­ристовувати деякі препарати цієї групи не лише для дезінфекції, але й для стерилізації. Засоби малотоксичні, без специфічного запаху, можуть застосо­вуватися у присутності людей. Нові препарати цієї групи використовують і для передстерилізаційного очищення, оскільки в рецептуру додані компо­ненти, що мають миючі властивості.

Четвертинноамонієві сполуки (ЧАС) набули в даний час широкого вико­ристання. Вони володіють миючими властивостями, тому використовуються для передстерилізаційного очищення виробів медичного призначення, а та­кож при поєднанні очищення з дезінфекцією. Засоби цієї групи не пошкод­жують інструменти та устаткування, малотоксичні, не мають подразнюваль­ної дії та різких запахів, тому їх застосовують для дезінфекції в місцях постійної присутності персоналу та пацієнтів. До недоліків ЧАС можна віднести можливість появи стійких до їх дії штамів мікроорганізмів.

Засоби на основі третинних амінів – мають хороші миючі властивості, не пошкоджують поверхонь, малотоксичні.

Спиртовмісні засоби на основі етанолу, пропанолу та ізопропанолу вико­ристовують переважно як шкірні антисептики. Окрім цього, їх використову­ють в комплексі з ЧАС та альдегідами у вигляді аерозолів для обробки неве­ликих важкодоступних поверхонь. Засоби, що містять спирти, фіксують ор­ганічні забруднення, тому необхідне попереднє очищення інструментів від крові, слизу, гною, або доцільна комбінація спиртовмісних засобів з компо­нентами, що мають миючі властивості. Етиловим спиртом рекомендується знезаражувати вироби з металу. Недоліками цих препаратів є вибухонебезпечність.

Альдегідовмісні засоби на основі глутарового, янтарного, ортофталієвого альдегідів мають низку переваг: діють на всі види мікроорганізмів, у тому числі на спори, не пошкоджують вироби. Проте, їх висока токсичність не дозволяє використовувати дані засоби у присутності пацієнтів, а здатність фіксувати органічні забруднення вимагає ретельного попереднього очищен­ня забруднених виробів.

Гуанідини — це група сучасних засобів для дезінфекції, що мають малу токсичність, високу стабільність та ощадно діють на об’єкти. Засоби, що містять гуанідини, мають так звану залишковою дію, тобто утворюють на по­верхні бактерицидну плівку. Низький рівень токсичності дозволяє викорис­товувати дані засоби для дезінфекції рук. Недолік засобів: розчини фіксують органічні забруднення, плівка клеіста, важко знімається з поверхонь.

Сучасні дезінфектанти — це багатокомпонентні препарати. До їх складу входять також: розчинники, інгібітори корозії, загущувачі, антиоксиданти, барвники, ароматичні та інші речовини.

Хімічний метод дезінфекції є найпоширенішим. Під час проведення дезінфекції з використанням будь-якого дезінфектанта необхідно враховува­ти наступні моменти:

• промивання стоматологічних інструментів під проточною водою до дезінфекції не допускається, оскільки аерозоль, шо утворюється в про­цесі миття, може інфікувати осіб, що проводять обробку;

• способи приготування розчинів, режими і умови використання, терміни експозиції викладені в методичних вказівках та інструкціях по використанню конкретного дезінфектанту;

• обов'язково прополіскувати інструменти проточною водою після про­ведення дезінфекції.

Алгоритм проведення дезінфекції стоматологічних інструментів хімічним методом передбачає ряд послідовних етапів:

• деконтамінацію, або попередню дезінфекцію шляхом замочування в дезінфікуючому розчині;

• очищення (передстерилізаційне очищення),

• остаточну дезінфекцію.

Деконтамінація, або попередня дезінфекція, має на меті знизити кількість мікроорганізмів на використаних інструментах, очистити інструменти від органічних залишків, попередити ризик інфікування персоналу під час подальшого очищення інструментів та не допустити інфікування навколишнього середовища.

Очищення (передстерилізаційне очищення) проводять після попе­редньої дезінфекції перед сте­рилізацією з метою видалення білкових, жирових та інших забруднень, а також залишків лікарських засобів.

Процес ручного очищення включає ряд операцій:

1. миття кожного виробу в миючому розчині за допомогою щітки або ват- но-марлевого тампона, тканинної серветки впродовж 0,5—1 хв (стежи­ти за температурним режимом, якщо для конкретного інструменту це передбачено в методичних рекомендаціях);

2. ополіскування під проточною водою здійснюється в ємностях (ванні, раковині) протягом часу, передбаченого інструкцією до дезінфікуючо- го засобу (від 0,5 до 10 хв). Раковина для ополіскування інструментів не повинна застосовуватися для миття рук медичного персоналу;

3. ополіскування дистильованою водою проводиться впродовж 30 с;

4. підсушування гарячим повітрям (85°С): у повітряному стерилізаторі з відкритим вентиляційним отвором до повного зникнення вологи, у су­шильній шафі — з нешільно закритими дверцями.

Остаточна дезінфекція застосовується для напівкритичних медичних інструментів. їх занурюють у ванну з дезінфікуючим розчином необхідної кон­центрації і витримують в ній впродовж часу, передбаченого інструкцією. Після цього інструменти промивають до зникнення запаху дезінфікуючого розчину, просушують і складають в ящики або коробки. Інструменти тепер про­дезінфіковані, але не стерильні, оскільки знаходяться в контакті з повітрям.

Поява нових дезінфікуючих засобів для обробки медичного інструмен­тарію дозволяє поєднати попередню дезінфекцію (деконтамінацію) з передс- терилізаційним очищенням, проводячи їх одночасно. Наприклад, застосу­вання таких засобів як "Бодефен", "Корзолін", "Корзолекс базик" ("BODE", Німеччина), "Лізоформін 3000"(Німеччина), "Тріхлорол", "Дезоформ" ("Lysoform", Німеччина), "Surfanios" ("Laboratoires ANIO", Франція),передбачає їх попереднє замочування (дезінфекцію) до передсте­рилізаційного очищення інструментів у тому ж розчині.

Контроль якості передстерилізаційного очищення проводять за допомогою наступних проб:

• амідопірінової (з реактивами "Факел 2", "Делатест") для контролю відмивання інструментарію від залишків крові;

• фенолфталеїнової (контроль відмивання інструментарію від лужних компонентів синтетичних миючих засобів);

• азопірамової (контроль відмивання інструментарію від залишків крові та лужних компонентів синтетичних миючих засобів).

Стоматологічні інструменти багаторазового використання, які контакту­ють з твердими тканинами зубів і слизовою оболонкою порожнини рота, пе­рев'язочні матеріали, а також інструменти для ін'єкційного введення лікарсь­ких засобів підлягають обов'язковій стерилізації.

Стерилізація — це комплекс заходів, направлених на знищення вегетатив­них та спорових форм усіх патогенних та непатогенних мікроорганізмів.

Існують наступні методи сте­рилізації: паровий, повітряний, га­зовий, хімічний, гласперленовий.

Паровий метод передбачає вико­ристання в якості стерилізуючого за­собу насиченої водяної пари під підвищеним тиском (0,05—0,21 МПа, або 0,5—2,1 кгс/см² (атм)).

Стерилізацію паровим методом здійснюють в парових стерилізато­рах (автоклавах), а сам процес називається автоклавуванням.

У стомато­логічній практиці застосовують два режими автоклавування:

1. режим: температура — 132±2°, тиск — 2,0 кгс/см- (атм), час — 20 хв. Ре­комендується для стерилізації виробів із корозієстійких металів, скла, текс­тильних матеріалів.

2. режим: температура — 120±2°, тиск — 1,1кгс/см^: (атм), час — 45 хв. Ви­користовується для стерилізації виробів із гуми, латексу та окремих полімер­них матеріалів.

Повітряний метод передбачає використання в якості стерилізуючого за­собу сухого гарячого повітря. Стерилізація повітряним (сухожаровим) мето­дом здійснюється у повітряних стерилізаторах (сухожарових шафах). Застосовується цей метод для стерилізації виробів із металів, скла, силіконової гуми.

Режими стерилізації паровим методом:

I режим: 180"впродовж 60 (+5) хв

II режим: 160" впродовж 150 хв

Газовий метод застосовують для виробів медичного призначення, які не підлягають стерилізації під дією високої температури.

Газовий метод стерилізації потребує окремого приміщення та персоналу, тому застосовується нечасто.

Хімічний метод стерилізації (або холодну стерилізацію) застосовують для виробів, які не витримують високотемпературних режимів стерилізації. Сте­рилізуючим агентом є розчин хімічного засобу, який має сильний дезінфіку- ючий ефект: 6% розчин перекису водню, 8% розчин "Лізоформін 3000", "Сайдекс" та ін. Методика холодної стерилізації передбачає повне занурення ви­робів у дезінфікуючий розчин (в закритому посуді) в певному режимі (відповідно до інструкції виробника дезінфекційного засобу):

• перекис водню (6%) — за температури 180 °С з експозицією 360 хв, за температури 500°С з експозицією 180 хв;

• Дезоксон-1 (1% розчин) — за температури не менше 180 °С з експо­зицією 45 хв;

• глутаровий альдегід ("Кеапа Г, Угорщина) — pH 7,0-8,5, за температури не менше 200 °С з експозицією 360 хв.

Після стерилізації вироби виймають із розчину стерильним пінцетом та послідовно промивають в трьох стерильних посудинах стерильною дис­тильованою водою (якщо використовують перекис водню — в двох стерильних посудинах). Вироби зберігають у стерильних закритих біксах не більше 3 діб, а викладені на стерильний стіл — не більше 6 год.

Гасперленовий метод передбачає стерилізацію медичного інструментарію шляхом термічної обробки у спеціальному гасперленовому стерилізаторі. Тривалість стерилізації 20 с, температура стерилізації – 190-250ºС.