Як вирішувати житлові проблеми?

Ст. 47 Конституції України проголошує: Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Якщо твої батьки(опікуни) вирішують твої житлові проблеми

Ст. 145 Кодексу про шлюб та сім’ю України свідчить про те, що опікуни не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник – давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна, поділ або обмін житлової площі тощо.

Питання охорони прав і інтересів неповнолітніх при приватизації житла і здійснення угод з приватизованим житлом регулюються законом України “Про приватизацію”.

У 1999 році до Житлового Кодексу були внесені зміни. І тепер стаття 71 Житлового Кодексу України гарантує збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

Якщо у тебе немає житла. Дуже важливо знати, що у ст. 46 Житлового Кодексу України закріплено право на позачергове надання житла громадянам по закінченні перебування у державному дитячому закладі, у родичів, опікунів чи піклувальників, де вони знаходилися на вихованні, якщо їм не може бути повернена житлова площа, звідки вони прибули.

Ст. 46 Житлового Кодексу України передбачає надання тобі впорядкованого житла, якщо тобі не може бути повернена житлова площа, звідки ти прибув в інтернат. Тобто ти повинен мати на руках документ про те, що ця квартира надана саме тобі (ордер, домова книга тощо).

Якщо у тебе є спадщина. Перехід майна померлого до іншої особи або інших осіб називається спадкуванням.

Конституція України передбачає право приватної власності громадян. Спадкове право забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно, заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померлого, зміцненню власності громадян.

Спадкове право (питання, пов’язані із спадщиною), регулюються Цивільним кодексом України. Так, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Законом встановлено дві черги спадкоємців за законом. До першої черги відносяться в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина або чоловік, батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина, яка народилася після його смерті.

Для вирішення питань, пов’язаних із спадщиною, необхідно знати такі поняття як час і місце відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визначається день смерті того, хто заповідає, а при оголошенні його померлим – день набрання законної сили рішення суду про оголошення його померлим.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про згоду прийняття спадщини протягом строку, що залишився для її прийняття.

У разі смерті особи, на користь якої зроблено заповіт на вклад, до смерті спадкодавця, а також за відсутності таких розпоряджень спадкодавця вкладу включається у спадкове майно і спадкується на загальних підставах.