Досвід Словенії

У 1991 р. населення Словенії досягло 1 965 986 чоловік, з яких 551 899 (28,1 %) діти у віці до 17 років. Головним і найбільш фундаментальним документом, регулюючим права дітей і їхніх родин у Словенії, є Конституція Словенії. Конституція гарантує право дітей на захист і турботу. Держава також надає спеціальний захист родинам в економічній і соціальній сферах.

Зокрема діти без батьків і діти з батьками, нездатними на догляд, мають право на спеціалізовану державну допомогу. Система соціального забезпечення в Словенії включає право на грошову допомогу (у розмірі 100 % доходу при народженні або захворюванні дитини), виплати родинам з низьким доходом, виплати родинам, де один або обидва батьки вмерли, стипендії дітям з родин з низьким доходом. Діти, що потребують спеціальної допомоги мають право на особливі грошові виплати.

До дітей, яким надається в Словенії допомога за місцем проживання, належать:

• діти відібрані від батьків і покинуті діти;

• діти з різними вадами;

• малолітні злочинці, які знаходяться у виправних і освітніх установах.

Розроблена і часто використовувана профілактична міра – кризові центри для молоді. Ці заклади здійснюють допомогу дітям, що втекли з дому. Кількість дітей і підлітків, що звертається в ці центри за допомогою, росте щорічно. Основною метою кризових центрів є надання допомоги протягом доби і підтримка нужденних дітей. Центри забезпечують дітей безплатним житлом, харчуванням і консультаціями. Житло надається тільки на короткий час. Центри також надають допомогу родинам таких дітей.

Словенія планує розширити мережу таких програм по захисту дітей: будинки матері і дитини, притулки для жертв різного роду домагань і жорстокості, кризові центри для молоді, групові будинки допомоги, надання індивідуальної допомоги, надання індивідуальних грошових виплат. Спостерігається поступове зникнення установ, однак цілком вони ймовірно не зникнуть ніколи.

У Словенії на даний час розвиток відбувається по трьох паралелях: розвиваються профілактичні заходи (у виді груп продовженого дня і кризових центрів), розширюється соціальна мережа дітей, що потребують допомоги поза родиною, і розробляються та приймаються закони які чітко регулюють права дитини²².

Досвід Франції

Французька система захисту дитинства є частиною сімейної політики держави. Вона складається з трьох великих секторів:

1. Медичний і соціальний захист.

2. Адміністративний захист дітей.

3. Правова охорона дитинства.

Від каральної стадії (розміщення дитини у виховний державний заклад, позбавлення батьківських прав) система захисту дітей у Франції перейшла до соціальної орієнтації з опорою на психологію, педагогіку, соціологію. При цьому основні зусилля спрямовуються на виховну і фінансову підтримку сім’ї. Відповідно до указу від 23.12.1958 р. Виховна допомога знаходиться у компетенції судді у справах неповнолітніх. Водночас втручання суду у справах неповнолітніх повинно бути крайньою подією.

Медико-соціальний захист дитинства

Відповідно до чинного законодавства створено чотири служби медико-соціального захисту дитинства:

1. служба охорони материнства і раннього дитинства.

Ця служба створена для всіх батьків, у т.ч. тих, хто чекають дитину. Тут працюють батьки, акушерки, професійні няні, санітарки, які приходять надають допомогу в надомних консультаціях.

2. служби допомоги хворим і важким дітям.

Мова йде про допомогу дітям, які страждають фізичними, розумовими, психічними недугами і не можуть пристосуватися до нор­мального сімейного, шкільного, професійного, соціального життя.

3. охорони здоров’я школярів.

У шкільну бригаду входять лікар шкільного здоров’я, санітарка, медико-соціальний працівник.

4. шкільна соціальна служба.

В її компетенції – орієнтація і подальший контакт з школярами з девіантною поведінкою. Ця служба повинна активно брати участь у профілактиці і захисті неповнолітніх. Складається із спеціалізованих у шкільній галузі соціальних працівників.

Адміністративний захист дитинства

Відповідальні за адміністративну допомогу і захист дітей покладається на організацію соціальної допомоги дітям (ASE). Вона підкоряється президенту обласної ради, а також перебуває на службі у суду у справах неповнолітніх.

Основні напрями діяльності організації:

• надавати матеріальну, виховну і психологічну підтримку дітям і їх сім’ям, неповнолітнім, які зіткнулися з труднощами;

• вживати заходи, спрямовані на попередження маргіналізації і послаблення соціальної інтеграції підлітків, молоді, їх сімей;

• забезпечувати необхідні умови для задоволення прав дітей, якими опікуються соціальні служби;

• слідкувати за матеріальними і моральними умовами, в яких перебувають діти, що живуть у державних закладах чи окремо від своєї сім’ї;

• проводити профілактику жорстокого поводження з дитиною, збирати інформацію щодо насильства стосовно дітей.

Організація соціальної допомоги дітям об’єднує такі служби:

• Адміністративно-технічна служба (адміністрація, що займається управлінням (інспектор по охороні дитинства); технічний персонал (співробітники, які допомагають сім’ям, здійснюють прийом у консультаціях, працюють із закладами чи сім’ями, в які дитина влаштована тимчасово).

• Обласний дитячий розподільний центр (цілодобово займається спостереженням і перерозподілом дітей).

• Служба влаштування дитини у тимчасову прийомну сім’ю (здійснює відбір, навчання і контроль за сім’ями, приймаючих дітей).

• Заклади (державні і недержавні школи-інтернати, дитячі будинки, гуртожитки працюючої молоді, будинки-гуртожитки матері і дитини, заклади для дітей з дефектами.

• Недержавні центри виховної роботи у “відкритій системі” (їх мета допомогти і проконсультувати сім’ї щодо вирішення питань соціальної допомоги дітям).

• Профілактичні клуби і бригади (займаються спеціалізованою профілактикою на вулицях, дворах).

Правовий захист дитинства

Суд у справах неповнолітніх створений у Франції у 1912 р. У компетенції суду знаходяться справи стосовно:

• дітей, які перебувають у небезпеці;

• неповнолітніх правопорушників і злочинців;

• нагляду за правильним використанням соціальних виплат;

• молодих людей від 18 до 21 років.

З 1958 р. суддя у справах неповнолітніх – центральна особа у процедурі виховної допомоги. Суддя повинен вислухати дитину і за необхідності назначити їй адвоката.

Процедуру виховної допомоги можуть порушити:

1. Батьки чи опікуни (піклувальники) дитини.

2. Прокурор республіки – саме в прокуратуру направляються всі попередження від соціальних служб, жандармерії, поліції, приватної особи про небезпеку, що загрожує дитині.

3. Дитина.

4. Суддя може почати справу на свій розсуд, якщо він отримав інфор­мацію про жорстоке поводження з дитиною чи інші обставити. У такому разі він зобов’язаний негайно попередити прокурора республіки чи батьків дитини про відкриття справи.

Суддя у справах неповнолітніх може прийняти таке рішення:

1. Залишити дитину в сім’ї.

Таке рішення може одночасно супроводжуватися призначенням виховних заходів, що здійснюються приватними особами чи громадськими організаціями у “відкритій системі”. Суддя може вирішити залишити дитину вдома при умові відвідування дитиною школи, психіатричного спостереження тощо.

2. Забрати дитину від сім’ї і помістити у державний заклад чи тимчасову прийомну сім’ю.

Суддя може вирішити призначити відповідального за дитину одного із батьків, іншого члена сім’ї чи сторонню особу. У такому разу стороння особа отримує від організації соціальної допомоги гроші на виховання дитини. Строк поміщення дитини у спеціалізований заклад чи тимчасову прийомну сім’ю не повинен перевищувати двох років. Він може бути продовженим тільки після перегляду справи.

3. Назначити міри щодо соціального супроводу.

Ці міри виконуються чи державними, чи недержавними організаціями. У будь-який момент постанова судді може бути переглянута за проханням прокурора, батьків, дитини, соціальних організацій чи ініціативі самого судді.

Батьки не позбавляються батьківських прав навіть у випадках, коли дитина влаштовується у спеціалізований державний заклад чи тимчасову прийомну сім’ю.

Статус державного вихованця у Франції надається шляхом винесення вироку президентом генеральної ради згідно з однією з шести категорій, означених у ст. 61 Кодексу про сім’ю та соціальну допомогу. Такі вироки виносяться після спеціального розслідування.

Як тільки дитину визнано державним вихованцем тимчасово чи остаточно, організовується державна опіка. Відповідальними за опіку є:

• Опікун державного вихованця, яким є префект департаменту, в якому знаходиться дитина.

• Сімейна рада, до складу якої входять: генеральний радник або один з його представників, член сімейної асоціації, член асоціації взаємодопомоги вихованців, член асоціації годувальниць та одна або дві кваліфіковані особи.

Сімейна рада збирається для того, щоб вивчити обставини кожної дитини, особливо для того, щоб перевірити вірність мотивів, які пояснюють відсутність проекту усиновлення або його адекватність, якщо такий існує.

Служба Соціальної допомоги дітям, взагалі, є організацією, яка у Франції опікується неповнолітніми, незалежно від того, чи вони виховуються у сім’ї, чи є державними вихованцями. Саме тут виноситься рішення про направлення дитини в дитячий заклад та про надання або ненадання їй статусу державного вихованця. Ця служба відповідає за численні дитячі притулки, ясла, спеціалізовані установи, у т. ч. і з медичною направленістю, інтернати тощо. До персоналу цих організацій входять психологи, патронажні сестри, вихователі, няні та інші спеціалісти.

Соціальна допомога дітям, які знаходяться у важкому становищі, надається шляхом їх розміщення у спеціальні центри. Вони є трьох типів і мають наступні назви: гуртожитки для дітей, дитячі містечка, дитячі будин­ки соціального (суспільного) типу. Загальна кількість дітей, які приймають ці установи – близько 44000. Майже двом з трьох осіб від 11 до 17 років, меншість складають діти до 6 років і старше 18. Таким чином, більшість тих, кому надається притулок є підлітки.

Кожний з цих трьох типів центрів спеціалізується на наданні допомоги певній віковій категорії дітей. Так, наприклад, у дитячих містечках утримуються здебільшого діти молодше 10 років (85,4 % від загальної їх кількості), тоді як жителями дитячих будинків соціального типу є підлітки та молоді люди від 11 до 19 років (74,8 %). У більшості випадків дитина потрапляє до цих установ за направленням судді, який займається справами дітей. Крім того, діти, яких приймають до дитячих містечок, потрапляють туди з інших соціальних установ, тоді як до дитячих гуртожитків та дитячих будинків вони приходять безпосередньо з сімей.

Питаннями захисту дитинства, держаної системи опіки (піклування) над дітьми займаються у Франції багато різних організацій:

1. Асоціація Jean COXTET і служба сімейного влаштування

Діти направляються в Асоціацію за рішенням суду. Інформацію про дитину в кризовій ситуації поступає від сусідів, із школи, інших місць в поліцію, а звідти – в прокуратуру. Прокурор підключає Асоціацію з метою супроводу, порад, підготовки досьє на сім’ю. Прокурор назначає суддю і всі матеріали передає в суд. У свою чергу, суддя про справам неповнолітніх приймає рішення про направлення дитини в дитячий заклад чи громадську організацію на основі Закону про неповнолітніх правопорушників і змін до Закону від 09.09.2002 р.

Через Асоціацію проходить по рішенням судді до 2500 неповнолітніх, бувають випадки звернення самих сімей без рішення судді, але це виключення. Принцип розподілу дітей такий:

• Якщо сім’я безнадійна – в прийомну сім’ю.

• Якщо сім’я перспективна, тобто можлива її реабілітація – у притулок, але перебування в притулку не може бути тривалим.

Контакт з біологічною сім’єю обов’язковий.

Асоціація паралельно веде дослідницьку роботу, відстежуючи життєвий шлях їх підопічних.

2. Асоціація “Горбочок” для дітей до 10 років

Батьки і діти приходять сюди самі до рішення суду. В Асоціації прий­мають і нелегалів-мігрантів без документів. Фінансування із Державного Фонду м. Парижа. Діти приходять в організацію обов’язково з батьками 1 чи 2 дні на тиждень на весь день. З сім’єю працює соціальний працівник протягом цілого дня. Він на основі своїх спостережень складає програму роботи з сім’єю (спільно з психологом і психотерапевтом). Іноді дітей віддають у прийомні сім’ї (від 1 ночі до 6 днів) – 3 прийомні сім’ї з досвідом роботи приймають і дітей, і батьків. У складних випадках Асоціація здійснює соціальний супровід дитини у державний заклад опіки.

3. Спеціалізована Асоціація реабілітації і психотерапії для дітей, які перебувають у прийомній сім’ї, але потребують психотерапевтичного лікування

На сьогодні в організацію направляються діти за рішенням суду. В Асоціації можуть знаходитися 55 дітей. Всі діти – в прийомних сім’ях, в Асоціації 40 прийомних сімей. Обов’язкова умова для прийомних батьків: чи жінка, чи чоловік повинні пройти 120 годинну підготовку і отримати статус соціального працівника. Організація здійснює оплату праці прийомних батьків.

За рік до повноліття – в перехідний період до самостійного життя – діти можуть піти жити в “терапевтичні квартири”.

4. Асоціація “Полум’я і радість”

Громадська організація, що фінансується державою. Її головна мета – організація проживання і відпочинку французьких дітей із малозабезпечених сімей у прийомних сім’ях у Швейцарії. Судова колегій для молоді – державна організація, що має свою систему роботи з підлітками. На першій стадії суддя приймає рішення залишити дитину в сім’ї чи розмістити у спеціальний гуртожиток, залежно від проступку.

5. Французький Союз спасіння дітей – L’UFSE

L’UFSE – одна з перших асоціацій, що підняла проблему “дитина в кризовій ситуації”. На сьогодні L’UFSE має дві спеціальні служби сімейного влаштування в Парижі і в Нормандії.