Досвід Хорватської республіки

За даними перепису населення 2001 р. у Хорватській республіці проживало 935 000 дітей у віці від 0 до 17 років. Частка дітей у загальній чисельності населення – 21 %. Догляд за дітьми поза родиною припускає усі форми проживання. Дітям надається місце проживання, харчування, захист, послуги в галузі охорони здоров’я, виховання, освіти і психолого-соціальної реабілітації. Діти можуть проживати в закладах, у прийомній родині постійно, щотижня або час від часу, або ж проводити в них день або півдня.

В установах Хорватської республіки проживають 3376 дітей. 2319 одер­жують яку-небудь форму догляду поза установами, наприклад, живуть у прийомних родинах. Із загального числа інституційованих дітей 2750 проживають в установах цілодобово, а 616 ходять у дитячі сади на цілий день або півдня.

Основним напрямом державної політики Хорватії є деінституціалізація. З цією метою прийнятий важливий документ – “Деінституціалізація системи соціальної допомоги”. У цьому документі визначені зміст і динаміка реалізації процесу на основі розвитку мереж професійних послуг на місцевому рівні. Ціль – активізувати застосування профілактичних заходів стосовно дітей, яким загрожує небезпека розлучитися зі своїми родинами, і розширити спектр пропонованих послуг – форм догляду поза установами – і підвищити якість цих послуг. У ході реалізації цього процесу місцеві адміністрації будують партнерські стосунки з недержавними організаціями, урядовими закладами і приватними ініціативами, прагнуть щонайкраще використовувати доступний потенціал.

Декілька професійних і консультативних урядових органів Хорватської республіки, створених за останні роки, надають професійну допомогу в прийнятті рішень стосовно захисту дітей. Це Дитяча рада, Урядова комісія Республіки Хорватія по справах інвалідів і Урядова комісія Республіки Хорватія по запобіганню поведінкових розладів. Усі ці організації захищають права дитини, стежать за дотриманням існуючих правил, пропонують заходи і правові рішення щодо підвищення рівня життя дітей.

Догляд за дітьми поза їхніми власними родинами здійснюється в 14 будинках для дітей, позбавлених нормальної батьківської опіки, 11 будинках для дітей з поведінковими розладами і 21 будинку для дітей-інвалідів. У 2002 р. догляд надавався 3376 дітям, з яких 616 знаходилися в закладах денного типу.

Є ще 10 дитячих будинків, створених не державою, а релігійними громадами, регіональними самокеруваннями, асоціаціями приватних громадян. У цих будинках допомогу в 2002 р. одержували 830 дітей, з яких 114 відвідували заклади денного типу.

За статистикою середня тривалість перебування в закладах дітей, позбавлених батьківської опіки, – 4,5 роки; однак багато хто залишаються в установах на більш тривалий термін, часто до закінчення школи. Це свідчить про недоліки системи і про те, що заходи допомоги таким дітям не вживаються вчасно.

Кількість дітей з визначеними видами інвалідності і час їхнього перебування в установах часто визначається нездатністю місцевих співтовариств надати їм можливості для утворення і надати професійну допомогу; це зв’язано також із суспільною думкою і забобонами у відношенні допомоги цій групі дітей.

Нижче представлені найбільш важливі зміни, що відбулися:

• розширення діапазону наданих послуг і проведення в життя тимчасових програм відповідно до потреб і можливостями осіб, на яких розраховані ці програми;

• активізація індивідуальної роботи з дітьми, розробка індивідуалізованих планів і активізація діяльності, спрямованої на повернення дітей у природне середовище;

• підвищення якості наданих послуг (за рахунок скорочення загальних розмірів всіх закладів, скорочення розмірів освітніх одиниць, підготовки співробітників з метою ознайомлення їх з новими методами професійної роботи);

• більш тісна прив’язка до місцевого співтовариства і цивільного сектора;

• більша увага до прав дітей – у статуті, що є базовим інструментом кожного дитячого будинку, говориться, що в кожному закладі повинна бути створена дитяча рада, орган, у рамках якого діти можуть задавати важливі для них запитання;

• допомога дітям, що проживають в установах, в одержанні подальшої освіти. Протягом останніх двох років Міністерство праці і соціальної допомоги виділяє стипендії дітям, що приходять у деякі місцеві освітні заклади;

• право створювати дитячі будинки було надано деяким асоціаціям, релігійним організаціям, іншим юридичним і фізичним особам.

У Хорватії підвищена кількість і якість послуг, наданих консультаційними центрами, центрами систематичної і програмної допомоги на рівні місцевого співтовариства.

Крім того, діють профілактичні програми, що проводяться в контексті роботи з центрами соціальної допомоги:

• програми розширення професійної допомоги в початкових школах експерти з будинків соціальної допомоги надають дітям із груп ризику професійну допомогу в школах;

• невеликі групи творчої соціалізації в початкових школах профілактичні програми соціальної допомоги, у які залучаються діти з груп ризику;

• мобільні служби для установ для дітей із проблемами з зором – створені для надання професійної допомоги вчителям початкових шкіл для інтеграції дітей з поганим зором у звичайний шкільний процес;

• професійна підтримка для родин, у яких є інваліди надається професійна підтримка родинам, у яких є інваліди;

Громади з постійним проживанням – це форми проживання, еквівален­т­ні звичайному проживанню в місцевому співтоваристві; дітям надається тривала професійна допомога по підготовці до незалежного життя або максимальний рівень незалежності. Як приклад, можна сказати, що в рамках системи будинків для дітей, позбавлених нормального догляду, спочатку працюватиме громада, яка була створена після того, як було помічено, що існує необхідність надавати якісніші послуги дітям більш старшого віку, щоб готувати їх до незалежного життя. На даний час працюють десять таких громад, і їхня мережа постійно розширюється, деякі з них є організаційними одиницями для дитячих будинків, деякі створюються асоціаціями.

Основною формою догляду за дітьми у Хорватській республіці є догляд у закладі. Хорватія має рішучий намір продовжувати процес деінституціалізації. Серед позитивних змін – збільшення кількості послуг і програм, реалізованих у контексті системи будинків і центрів соціальної допомоги, більш тісна співпраця з недержавним сектором і більш активне застосування сімейних форм догляду за дітьми²¹.