Досвід Російської Федерації

Для створення ефективної централізованої системи обліку дітей Росії, що залишилися без піклування батьків, і громадян, що бажають прийняти дітей на виховання в родини, а також для надання сприяння в пристрої дітей на виховання в родини громадян, що постійно проживають на території Російської Федерації, і відповідно до вимог Сімейного кодексу Російської Федерації прийнятий Федеральний закон від 16.04.2001 р. № 44-ФЗ “Про державний банк даних про дітей, що залишилися без піклування батьків”.

З метою забезпечення додаткових гарантій у сфері праці для випускників дитячих будинків і шкіл-інтернатів уводиться діагностика їхньої професійної придатності, своєчасна постановка їх на облік у регіональних і місцевих центрах зайнятості населення. Однак не у всіх регіонах Росії є достатня кількість додаткових і квотованих робочих місць для даної категорії випускників.

Як і раніше гостро коштує проблема забезпечення випускників дитячих будинків і шкіл-інтернатів житлом. Робота, проведена в регіонах Російської Федерації щодо дотримання гарантій прав неповнолітніх на майно і житлове приміщення, усе ще не забезпечує наявність власного житла в кожного з випускників дитячих будинків, шкіл-інтернатів, закладів початкової, середньої і вищої професійної освіти. Основний вид наданого житла – гуртожиток (тільки Москва надає випускникам з числа дітей-сиріт окремі квартири). Через відсутність житла є факти проживання випускників з числа дітей-сиріт у школах-інтернатах. Не можна вважати нормальним явищем повернення підлітків у квартири, де проживають батьки, позбавлені батьківських прав¹⁷.

Захист прав дітей неповнолітніх, що залишилися без батьківського піклування, має для Росії надзвичайне значення. Саме тому на органи опіки та піклування покладається велика відповідальність за долю покинутих дітей. Захист прав дітей органами опіки та піклування в Росії здійснюється переважно у трьох напрямах:

1. Самостійне прийняття рішень, видача дозволів на будь-які дії.

2. Направлення відповідних позовів до суду.

3. Участь у судових засіданнях [Про діяльність Уповноваженого по правах дитини в м. Москва / Доповідь про діяльність Уповноваженого по правах дитини в місті Москві, про дотримання і захист прав, свобод і законних інтересів дитини в 2003 році. – М.: Московська державна дума, 2004. – 132 с.].

Створення єдиного органу опіки та піклування сприяє найефективнішому захисту прав громадян. Більшість функцій, що виконують органи охорони здоров’я, соціального захисту, освіти, подібні. Об’єднання органів опіки та піклування дозволяє також зекономити час та ресурси¹⁸.

Попри всі труднощі здійснення опіки та піклування в Російській Федерації можна назвати цілий ряд областей, міст, де є унікальний досвід організації роботи з надання допомоги дітям. Це Московська, Саратовська, Костромська, Смоленська області, м. Арзамас, Арзамаський і Княгинський райони Нижньогородської області, Автозаводський район м. Нижній Новгород, Сегажський район Республіки Корелія, м. Лиська Пермської області, муніципалітет Южне Бутово м. Москви.

Узагальнюючи, основні заходи, що здійснюють у зазначених місцях, можна подати у таких тезах:

1. Посилення власного функціоналу і забезпечення штатними спеціалістами регіональних і муніципальний важливих для здійснення опіки та піклування органів – міжвідомчих комісій у справах неповнолітніх і захисту їх прав, що покликані координувати роботу всіх відомств і закладів щодо надання необхідної “швидкої допомоги” і реалізації комплексних інди­відуальних програм соціального супроводу і соціальної реабілітації неповнолітніх, які перебувають у кризовій ситуації і соціально небезпечному положенні.

2. Затвердження відомчими наказами посад районного координатора соціальної роботи в органах охорони здоров’я, освіти та ін.; введення посад спеціалістів по соціальній роботі у всіх закладах “території дитинства і сім’ї” за рахунок перерозподілу функціональних обов’язків співробітників та їх перепрофілювання, перенавчання.

3. Залучення громадських ініціатив. На рівні максимально приближеному до населення – при сільських, селищних адміністраціях, в міських мікрорайонах – створення постановою Голови органу місцевого самоуправління Громадських комісій у справах неповнолітніх і захисту їх прав, які беруть участь у виявленні кризових ситуацій, сприяють розвитку громадського наставництва стосовно кризових сімей з дітьми і неповнолітніх групи соціального ризику. Створення таких комісій на виробництві.

4. Розвиток інфраструктури сімейного влаштування, створення Служб сімейного влаштування у всіх інтернатних закладах, кадрове зміцнення органів опіки та піклування і регіональних оперативів (банків даних) дітей, позбавлених батьківського піклування; створення в цілому сприятливих умов для російських усиновлювачів; залучення до підготовчої роботи з ними громадських ініціатив; розширення програми влаштування вихованців дитячих закладів у сім’ї громадян на період канікул і програм сімейного наставництва.

5. Закони про патронат і патронатне виховання прийняті в м. Москві (1997 р. із змінами та доповненнями у 2001 р.), у Калінінградській області (1998), Пермській області (2000 р. із змінами та доповненнями 2003 р.), Республіці Алтай (2000), Новгородській області (2001), Оренбурзькій області (2001), Курганській (2001), Республіці Карелія (2002), Московській області (2003). Такий законопроект готовиться до прийняття в Смоленській області і ряді інших російських регіонів. Проте прийняття закону не означає, що патронатне виховання починає відразу активно розвиватися¹⁹.

Законодавством Москви з липня 2001 р. введено патронат над дітьми, який здійснюється у формах патронатного виховання чи соціального патронату. При цьому під патронатним вихованням мається на увазі форма влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя при обов’язковій умові розподілу прав та обов’язків щодо захисту прав та законних інтересів дитини між батьками (законними представниками), уповноваженої служби (організацією), патронатним вихователем.

Соціальний патронат – це надання необхідної допомоги уповноваженою службою (організацією) у вихованні і захисті прав дитини, що знаходиться в сім’ї, але визнаної такою, що потребує державного захисту. Патронатне виховання – форма влаштування дитини, яка перебуває на обліку органу опіки та піклування, на вихованні в сім’ї патронатного вихователя при збереженні обов’язків опікуна стосовно дитини в органі опіки та піклування. Уповноважена служба – служба, що здійснює функції з охорони прав неповнолітніх відповідно до Закону “Про патронатне виховання” в редакції Закону Пермської області від 02.07. 2003 р. № 878-169.

Уповноважена служба може створюватися у складі органу опіки та піклування, як самостійний заклад, а також на базі закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Створення і діяльність уповноваженої служби регулюється нормативно-правовими актами муніципальних структур. Таким чином, патронатний вихователь є співробітником закладу. Дитина числиться в контингенті даного закладу.

Законодавством передбачені випадки передавання дітей на патронатне виховання без укладання трудового договору. Так, вихованці будинків дитини, закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, закладів соціального захисту населення можуть бути передані на патронатне виховання на канікули, вихідні і святкові дні. Заклад, що надає патронатне виховання, забезпечує захист житлових та майнових прав дітей. На дітей, що передаються у патронатні сім’ї, поширюються норми мате­ріаль­ного забезпечення і пільги, встановлені законодавством Росії для вихованців закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Цікавий досвід соціально-педагогічної пітримки напрацьовано у Московській області (Люберецький та Чеховський райони). У цих районах створено ситему, в яку ввійшли нові заклади, зокрема:

Центр соціально-трудової адаптації (основні функції – реалізація навчання по престижним професіям для шкіл, у навчальних планах яких є предмет “Трудове навчання (6 год. в тиждень), підготовка по обраній професії для шкіл, які відкрили профільні класи (12 год. в тиждень), створення груп учнів (14–16 років), які відраховані з різних причин зі шкіл, створення для них умов для початкової професійної підготовки та заробітку при неповному робочому дні, виховна профорієнтаційна робота серед учнів шкіл районів, створення робочих місць для підлітків, які навчаються в центрі, створення літніх трудових загонів, інформування підлітків про послуги, які надає Центр зайнятості, здійснення контролю за виконанням прав підлітків у сфері виробництва, здійснення юридичного захисту працевлаштованого учня при порушені умов угоди працедавцем.

Центр невідкладної соціально-психолого-педагогічної допомоги – головне завдання практичної допомоги дітям та підліткам, які потребують соціальної та психолого-педагогічної допомоги. У структуру його входять притулок тимчасового перебування, Телефон Довіри, кабінет анонімного прийому, мобільні бригади швидкої психолого-педагогічної допомоги.

Соціальний готель для підлітків – надання допомоги та підтримки випускникам інтернатних закладів, дитячих будинків, професійно-тех­нічних училищ, в яких втрачено або вчасно не надано житло. Необхідність такого закладу обумовлена тим, що багато випускників інтернатних закладів потребують соціального патронажу, тому що не вміють жити самостійно, слабо підготовлені до уміння жити в суспільстві, не володіють необхідними навичками ведення домашнього господарства, побутового обслуго­вування, не вміють користуватися соціальними послугами соціальних інфрастуктур. При неможливості влаштуватися на роботу вихованці соціаль­ного готелю можуть отримувати продукти, одяг до тих пір, поки вони не зможуть отримувати заробітну плату. В такому закладі також можуть проживати діти, в яких є юридично закріплене житло, але жити з різних причин там неможливо, а також неповнолітні матері, в яких не має засобів для існування.

Центр сімейного виховання – робота з неблагополучними сім’ями, спрямована на пом’якшення соціальних, психологічних, економічних факторів, негативно впливаючих на розвиток сім’ї та виховання дітей, укріплення зв’язків сім’ї з закладами освіти та виховання, підготовка підростаючого покоління до шлюбу тощо.

Кризовий центр “Хороший друг” – надання допомоги дітям, які знаходяться в тяжких кризових життєвих умовах, коли стає неможливим та небезпечним проживання дитини вдома.

Центр постінтернатної адаптації створений для випускників інтернатних закладів, вирішує такі завдання: створення необхідних матеріальних та психолого-педагогічних умов для розвитку особистості вихованців, створення умов наближених до домашніх, надання психолого-медико-педагогічної та соціальної допомоги, захист прав та інтересів вихованців на всіх рівнях соціального забезпечення, виконання законів, які забезпечують державну допомогу та захист випускників та передачу їх для супроводу в соціальні сфери.

Обласний Центр терапевтичної педагогіки, заклад системи освіти, який здійснює наукове, методичне, організаційно-педагогічне забезпечення допомоги дітям, які потребують підтримки держави, в медико-психолого-педагогічній та соціальній реабілітації, соціально-трудової адаптації, підготовки до самостійного життя та діяльності в нових соціально-економічних умовах. Функції центра інформаційно-аналітична, діагностична, соціально-терапевтична, соціально-педагогічна, організаційно-педагогічна, організаційно-методична. Через ці напрями надається консультативна допомога кожному закладу.

Реорганізація дитячих будинків у будинки дитинства, в основі яких покладений принцип “замінної сім’ї”. Цей принцип передбачає ліквідацію вікового підходу в групах, проживання дітей маленькими групами, які мають родинні стосунки, підвищення комфортності житла. Для вирішення проблеми працевлаштування випускників створюються виробничо-адап­таційні участки, які вирішують такі завдання: адаптація умов життя і праці до можливостей та здібностям підлітків, диференціація вихованців за професійно-трудовою підготовкою та обґрунтування їх працевлаштування, продовження роботи по удосконаленню життєвих вмінь та навичок, професійної майстерності. Ще одна цікава форма постінтернатного становлення випускників “Дом на полпути” – сім’я, в якій проживають випускники спеціальних навчальних закладів. Для них створені необхідні житлові умови (у кожного окрема кімната, є загальна кухня). Випускники самостійно планують бюджет, ведуть домашнє господарство. Таким чином вирішується задача адаптації до умов самостійного життя, удосконаленню життєвих умінь та навичок.