
- •1. Фізіологічні особливості розвитку аналізаторів у дітей
- •2. Функціонування зорового аналізатора
- •3. Функціонування слухового аналізатора
- •4. Функціонування вестибулярного аналізатора
- •5. Функціонування нюхового аналізатора
- •6. Функціонування смакового аналізатора
- •7. Функціонування тактильного аналізатора
- •Література
7. Функціонування тактильного аналізатора
Периферичний рецепторний відділ кожного аналізатора починає своє формування з 8 тижня ембріонального життя – першими в ранньому онтогенезі з'являються вільні нервові закінчення. Утворення інкапсульованих рецепторів починається з 3-4 місяців ембріонального життя і закінчується до 5-6 річного віку. Остаточне формування шкірних рецепторів здійснюється у віці 7-14 років. Мієлінізація провідникового відділу рухового аналізатора починається з 8 місяців утробного життя і завершується до кінця 1 року. Центральний відділ рухового аналізатора починає своє формування після народження дитини, цей процес завершується тільки у віці 7-13 років.
Тактильна чутливість починає свій розвиток дуже рано. Так, у ембріона 7,5 тижнів з'являються рухові реагування на дотик до шкіри обличчя, долоні рук і підошви ніг. До народження дитини тактильна чутливість уже добре розвинена, і ступінь сприйняття тактильних сенсорних сигналів з різних ділянок шкіри подібний до такого самого у дорослих.
У новонароджених у перші дні життя, відповідаючи на тактильні роздратування шкіри, розвивається генералізована рухова реакція, а у віці 1-1,5 місяця ця реакція стає вже локальною.
Умовні рефлекси на шкірно-тактильні подразники можна виробити, починаючи з 2 місяців, а диференціювання цих подразників стає можливим з 3 місяців життя.
Тактильна чутливість змінюється з віком: рівень збудливості шкірного аналізатора від народження до 17-20 років підвищується. Особливе підвищення збудливості на тактильні подразнення відбувається від 9-10 тижнів до 18-19-тижневого віку дитини (поріг роздратування знижується із 40 до 20 В). Після 20 років збудливість шкірного аналізатора знижується.
Температурна чутливість. Розвиток температурної чутливості завершується до моменту народження, і дитина добре реагує на холод і тепло. Холодне середовище викликає у новонародженого остуду і голосові реакції (крик). Локальні роздратування холодом викликають реакції у вигляді гримаси незадоволення (зморщення обличчя), крику, затримки дихання. Тепло діє на дитину заспокійливо
Терморегуляція у новонароджених розвинена недосконало, і тому можливе зниження температури тіла дитини за низької температури навколишнього середовища.
У дітей грудного віку вже легко спостерігати здатність до терморегуляції. Так, у випадку охолодження дитини протягом 15 хв температура її шкіри грудей, рук і ніг знижується, проте, якщо охолодження продовжити, температура тіла починає компенсаторно поволі підвищуватися.
Больова чутливість. Больову реакцію у плода можна викликати нанесенням сильних подразників на будь-яку ділянку шкіри або слизової оболонки рота і носа. Новонароджені вже в перші дні реагують на больові роздратування: спочатку слабо з великим латентним періодом генералізованої рухової реакції. Водночас поріг больової чутливості до електричного струму у них значно вищий, ніж у дорослих. Це вказує на низьку чутливість шкірного аналізатора новонароджених до больових роздратувань, порівняно з дорослими. Через тиждень після народження пороги роздратування дещо знижуються. реакції стають локальними й диференційованими. Дитина прагне відсторонитися від больового подразника і проявляє свою негативну реакцію криком. Пороги больової чутливості до електричного подразника залишаються низькими до 6-річного віку. Дитина у віці 1 року здатна добре диференціювати місця больового роздратування, що свідчить про сформованість центральних механізмів регуляції нооцептивпої чутливості.
Розвиток аналізаторних систем мозку має провідне значення в спеціалізації безумовних рефлексів і активно впливає на формування умовно-рефлекторної діяльності дитини.