4. Функціонування вестибулярного аналізатора

Вестибулярний аналізатор починає формуватися на 4 тижні ембріонального життя майже одночасно зі слуховим. Півкруглі канали в ембріона формуються у період, коли зародок має ще розміри 7- 17 мм; нейрорецептори епітелію півкруглих каналів у зародка мають достатній рівень диференціації - 6 см, тобто периферичний відділ вестибулярного аналізатора є сформованим для сприйняття просторової інформації вже с перших місяців внутрішньоутробного розвитку.

Мієлінізація нервових шляхів провідникового відділу слухової сенсорної системи відбувається на 4 місяці ембріонального життя, у цей самий час морфологічно оформляється вестибулярне ядро Дейтерса в довгастому мозку. До моменту народження нейроцити вестибулярних ядер Дейтерса досягають повного диференціювання, а решта нервових центрів, які забезпечують реалізацію функціонування вестибулярного аналізатора, досягає морфологічної зрілості в постнатальний період розвитку дитини. Кірковий, центральний відділ вестибулярного аналізатора у людини представлений полями 21 і 22 у задніх відділах скроневої кори.

Функціонування вестибулярного аналізатора починається у 4-місячного ембріона, у якого можна викликати лабіринтові тонічні рефлекси при зміненні положення тіла у просторі. Треба підкреслити, що внаслідок постійної дії сили тяжіння, вестибулярний аналізатор формується раніше за інші сенсорні системи дитини, і, більш того, морфогенез (формування органів і біологічних систем плоду) відбувається під впливом сприйняття ембріоном просторової інформації від цитогенів яйцеклітини матері (морфогенів).

У новонародженого чітко виражені такі основні вестибулярні рефлекси: післяобертальний ністагм очей; статокінетичні рефлекси; рефлекси з вестибулярного апарату на рухи кінцівок; рефлекторні реакції на прямолінійне прискорення. Ністагм у дітей є менш тривалим, ніж у дорослих. За даними хронаксиметрїї збудливість вестибулярного аналізатора у дітей нижча, ніж у дорослих. Умовні вестибулярні рефлекси на положення для годування дитини грудьми утворюються на 10-21 день життя; рефлекси на похитування реєструються па 12-16 день. Здатність диференціювати гойдання в різні боки розвивається у дитини на 2-3 місяці життя. Вестибулярний аналізатор відіграє важливу роль у повноцінному формуванні біологічних систем організму дитини і значною мірою рефлекторна діяльність з залученням вестибулярної сенсорної системи позначається на життєдіяльності та здоров'ї людини, а тому бажано проводити спеціальні фізичні вправи, які сприятимуть його оптимальному функціонуванню.

5. Функціонування нюхового аналізатора

Нюховий аналізатор починає формуватися у 2-місячного ембріона; в ембріона завдовжки 4 см центральні відростки нюхових клітин (аксони нейроцитів, розташовані в рецепторних полях носа) уже проникають через нюхову мембрану основної кістки черепа та йдуть у нюхову цибулину. До 8 місяця внутрішньоутробного розвитку остаточно завершується морфофункціональна диференціація периферичного відділу нюхового аналізатора. Дослідження онтогенезу розвитку провідникового і центрального відділів нюхового аналізатора у тварин-макросматиків (у щурят і кроленят), які мають добре розвинений нюх, показали, що з перших днів життя виявляються зв'язки нюхових нервових шляхів з дендритами нейроцитів нюхових цибулин і зв'язки аксонів нервових клітин цих підкіркових центрів нюху з нейроцитами нюхальної кори (центрального відділу нюхового аналізатору). Нервові зв'язки нюхового аналізатора з ядрами амігдалярного комплексу (нейроструктура емоційного мозку) встановлюються на 2 тижні життя дитини. Аксони нейроцитів цибулини утворюють нюховий тракт, який досягає первинних проекційних зон нюхової кори. Починаючи з 4 тижня життя у дітей є можливим формування умовних рефлексів на запахи, яке дає підстави вважати, що остаточний розвиток нюхового аналізатора у людини завершується саме в цей віковий термін.

Нейрофізіологічні відомості щодо індивідуального розвитку нюхової функції отримані в основному з використанням метода умовних рефлексів. Уже з моменту народження діти сприймають запахові подразнення завдяки нюховим рецепторам, а також повноцінному функціонуванню провідникового і центрального відділів нюхового аналізатора. Пекучі речовини (такі як аміак, камфора та інші) призводять до подразнення рецепторів трійчастого нерва (V пара черепно-мозкових нервів). У зв'язку з цим розрізняють ольфакторні і тригимінальні запахові подразники. При дії ольфакторних речовин новонароджена дитина реагує мімікою обличчя, зміною дихання, пульсу, чханням і загальними рухами тіла. Тригимінальні запахи викликають сильнішу реакцію малюка – крик, рух очей, голови й кінцівок. Починаючи 4 тижнів життя у дитини можна вже виробити умовні рефлекси на запахи, проте ці рефлекси стають стійкими тільки з 4 місяців від народження; в цей час виробляється спроможність до диференціювання запахів окремих речовин.

У новонароджених швидше, ніж у дорослих, наступає адаптація до запахових подразників.

Дослідження чутливості нюхового аналізатора у доношених і недоношених дітей, а також порівняння їх нюхової чутливості з ольфакторною чутливістю у дорослих, показали, що у новонароджених і особливо у недоношених дітей збудливість нюхового аналізатора дуже низька. Гострота нюху з віком дитини підвищується і в пубертатний період є найбільшою.