2. Поняття про ріст і розвиток дитячого організму.

Весь період індивідуального розвитку живої істоти від моменту запліднення яйцеклітини до природного закінчення індивідуального життя називається онтогенезом .

В онтогенезі розрізняють два відносно самостійних етапи розвитку: пренатальний і постнатальний. Перший починається з моменту зачаття і триває до народження дитини, другий – від моменту народження до смерті людини. Процеси росту і розвитку є загальнобіологічними властивостями живої матерії. Ріст і розвиток людини, який починається з моменту запліднення яйцеклітини, являє собою безперервний поступальний процес, який відбувається протягом всього життя. Процес розвитку стрибкоподібний, і відмінність між окремими етапами, або періодами, життя зводиться не тільки до кількісних, а й якісних змін.

Вікові особливості у будові чи діяльності тих або інших фізіологічних систем ні в якому разі не можуть свідчити про неповноцінність організму дитини на окремих вікових етапах. Саме комплексом подібних особливостей характеризується той чи інший вік.

Під розвитком в широкому розумінні цього слова слід розуміти процес кількісних і якісних змін, які відбуваються в організмі людини і приводять до підвищення рівня складності організації і взаємодії всіх його систем. Розвиток включає в себе три основні фактори: ріст, диференціювання органів і тканин, формоутворення (набуття організмом характерних, властивих йому форм). Вони перебувають між собою в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.

Однією з основних фізіологічних особливостей процесу розвитку, яка відрізняє організм дитини від організму дорослого, є ріст, тобто кількісний процес, що характеризується безперервним збільшенням маси організму і супроводжується зміною кількості його клітин або їхніх розмірів.

В процесі росту збільшуються кількість клітин, маса тіла і антропометричні показники. В одних органах, таких як кістки, легені, ріст здійснюється переважно завдяки збільшенню кількості клітин; в інших (м'язи, нервова тканина) переважають процеси збільшення розмірів самих клітин. Таке визначення процесу росту виключає ті зміни маси і розмірів тіла, які можуть бути зумовлені жировідкладенням або затриманням води.

3. Поняття про гетерохронію та акселерацію.

Гетерохронія – це нерівномірний розвиток, що дає можливість забезпечити прискорений вибірковий ріст і диференціацію тим структурам і їхнім функціям, які насамперед необхідні організмові на даному етапі онтогенезу. П.К.Анохін висунув вчення про гетерохронію (нерівномірне дозрівання функціональних систем). Функціональні системи дозрівають нерівномірно, включаються поетапно, змінюються, забезпечуючи організмові пристосування в різні періоди онтогенетичного розвитку. Структури, які до моменту народження повинні становити функціональну систему, закладаються і дозрівають вибірково і прискорено. Наприклад, коловий м’яз рота іннервується прискорено і задовго до того, як будуть іннервовані інші м’язи обличчя. Прискореного розвитку зазнає не лише коловий м’яз рота, а й інші м’язи і ті структури центральної нервової системи, які забезпечують акт смоктання. Із всіх нервів руки насамперед і найповніше розвиваються ті, що забезпечують скорочення м’язів -згиначів пальців, які беруть участь у виконанні хватального рефлексу. Такий вибірковий і прискорений розвиток морфологічних утворень, які становлять повноцінну функціональну систему, що забезпечує новонародженому виживання дістав назву системогенезу.

Акцелерація (лат.acceleratio - прискорення; син.: акселерація) — онтогенетичне прискорення проходження послідовності процесів розвитку, при якому певні ознаки проявляються в нащадків на більш ранній стадії, ніж у предків.

Акселерація росту і маси тіла. Справді, прискорення росту можна спостерігати вже на стадії внутрішньоутробного розвитку. Дослідження новонароджених показали, що за останні 30... 40 років довжина їхнього тіла збільшилась на 0,5... 1 см, а маса– на 100...150 г. Маса тіла дитини подвоюється тепер у 4 місяці (раніше в 6). Річні діти в середньому довші на 5 см, важчі на 1,5...2 кг, ніж 50...75 років тому.

Спостерігається збільшення розмірів тіла не тільки у дітей і підлітків, а й у дорослого населення.

Причини акселерації. Відносно причин акселерації до теперішнього часу не сформовано загальноприйнятої точки зору. Висунуто багато гіпотез, припущень.

1. Більшість вчених вважають зміни в харчуванні визначальним фактором у всіх зрушеннях розвитку. Це пов'язують із збільшенням кількості споживаних повноцінних білків і натуральних жирів на душу населення. Сюди ж відносять більш регулярне споживання овочів і фруктів протягом року, посилену вітамінізацію організму матері і дитини.

2. Геліогенна теорія акселерації відводить досить істотну роль дії на дитину сонячних променів; вважається, що діти в наш час більше зазнають впливу сонячної радіації. Але навряд чи це переконливо, бо процес акселерації в північних країнах відбувається не меншими темпами, ніж у південних.

3. Деякі вчені пов'язують акселерацію із змінами клімату. Вологе і тепле повітря веде до уповільнення процесів росту і розвитку. Прохолодний сухий клімат сприяє втраті тепла організмом і тому ніби стимулює ріст.

4. Є дані також про стимулюючий вплив на організм малих доз іонізуючого випромінювання.

5. Розвиток науки і технічний прогрес привели до появи багатьох нових факторів впливу на людину, причому властивості цих факторів і дія їх на організм ще не відомі (мова йде про хімічні речовини, які застосовуються в промисловості, сільському господарстві, побуті, нові лікарські засоби з нез'ясованими. побічними впливами тощо).

6. Пов'язують акселерацію і з подразнюючим впливом темпів міського життя. Це й посилене штучне освітлення (включаючи рекламу); стимулюючий вплив електромагнітних коливань, які виникають при роботі радіо- і телевізійних станцій; міський шум і транспорт, що рухається; вплив радіо, кіно і телебачення на ранній інтелектуальний та особливо сексуальний розвиток.

7. Шукають відповіді про причини акселерації і в області генетики. Технічний прогрес в економічно розвинених країнах Європи, Америки і Азії привів до концентрації населення у великих містах. Розвиток транспорту і зв'язку зблизив відстані, які раніше здавалися, досить далекими. Посилилась міграція населення. Розширилась географія шлюбу, руйнується генетична ізоляція. Це створює сприятливий ґрунт для зміни спадковості. Молоде покоління стає вищим на зріст і дозріває раніше за своїх батьків.

Відомо, що в капіталістичних країнах фізичний розвиток у забезпечених груп населення в середньому вищий, ніж у незабезпечених