Тема 22
МАЙБУТНЄ: ПРОБЛЕМII ПРОГНОЗУВАННЯ
Три пори – минула, теперішня й прийдешня – бачаться сукупно, яко Вічність, і тая то Вічність тяглістю своею і\ обіймає: ножяк усе наге і розкрите.
Нострадамус
Поняття соціального Проблема майбутнього і його иередбачен-
нерслбачеїшя і пя належить до тих “вічних1' тем. інтерес
прогнозування майбутнього яких закономірно зростає в міру суспільного прогресу.
Ще в сиву давнину люди намагалися підняти завісу над майбутнім, передбачити власну долю і подальший хід подій у своєму житп; прагнули заздалегідь підготуватись до зустрічі з майбутнім, більше того, вплинути на нього.
У сучасну добу проблема прогнозування явиш і подій, передбачення соціальних наслідкіп прийнятих рішень набуває характеру нової глобальної проблеми “суспільство і катастрофи, руйнування, потрясіння”, “суспільство і його дестабілізація", шо безпосередньо зачіпас основи існування сучасного суспільства. І центральний вузол цієї нової глобальної проблеми “суспільство – катастрофа” в діалектиці нене- редбачуваного і непередбаченого.
Актуальність проблеми прогнозування в наш час зумовлена такими чинниками.
1. Ускладнились процеси розвитку суспільного життя в умовах НТР.
2. Значно розширились обсяг і масштаби прогностичної діяльності, кількісна і якісна багатоманітність об'єктів прогнозування.
3. Зросла соціальна, економічна, екологічна, інформаційна цін* пісгь прогнозів. Ставши надбанням суб'єктів упраатіння і планування, прогнози активно впливають на сьогодення, допомагають запобігати або зводити до мінімуму небажані наслідки розвитку тих чи інших процесів у майбутньому.
Відзначаючи важливу рать прогнозування, необхідно розкрит и його передумови. Через складність, багатогранність шєї проблеми зупини* мося тільки на деяких, найбільш важливих її аспектах.
Онтологічний асгіскт. Прогнозування можливе насамперед завдяки дії прнчинно-паслідкових зв'язків, об’єктивних законів. Все це зумовлює вірогідність того, що механізм, яким визначає рух об’єкта, не зміниться радикально, і, отже, можна здійснювати прогнозування у межах однієї системи вимірювання до якісного стрибка. А існунан-
ня певних загальних законів розвитку забезпечує прогнозування і на більш тривалий час.
Гносеологічний аспект. З точки зору гносеології, процес, шо розглядається. є окремим вилом пізнавальної діяльності, і можливість прогнозування випливає з принципу пізнання світу. Детальніше вивчення законів об'єктивного світу, використання ЕОМ лля створення баїитоиараметричних моделей досліджуваних об’єктів відкриває ше більші перспективи для наукового соціального прогнозування.
Логічний аспект полягає н незалежності законів логічного висновку від часу.
Нейрофізіологічний аспект. Можливість одержання знань про майбутнє грунтує ться на здатності живих високоорганізонаних організмів ло випереджаючого відображення. На думку ГІ.К.Анохіна. воно здійснюється в мозку, ле знаходиться апарат передбачення результату дії. Як констатує сучасна паука, цю здатність мають і виші види тва рин, проте тільки в діяльності людини вона набула якісно нових, внеокорозвинених форм як у практичному засвоєнні, так і в теоретичному осмисленні навколишнього світу. В людській свідомості випереджаюче відображення набуло форми здатності робити висновки про майбутні події.
Соціальний аспект констатує активний характер проінозунання. заснований на механізмі зворотного зв'язку між прогнозом і предиктором (суб'єктом прогнозування). Ліолстну не однаково, в якому напрямі відбуватиметься розвиток, тому прогнозування мас вказувати шляхи досягнення оптимального майбутнього варіанту.
Як уже зазначалося, передбачення майбутнього – не результат пізнавальної діяльності людини. Інакше кажучи, передбачення являє собою рису розумової діяльності, яка свідомо досліджує у формі ідеальної моделі предмети, явища чи умови їхнього існування, яких немає, або вони чомусь недосяжні для досліджень і перевірки.
Основою наукового передбачення є пізнання об'єктивних внутрішніх зв'язків предметів і явищ, законів, що розкривають ней внутрішній. істотний і сталий зв’язок явиш і конкретних умов їхнього існування. Все не дає змогу в процесі пізнання переходити від індичого ло невідомого, від минулою і сучасного до майбутнього. Якшо закон розвитку якогось явиша (процесу) відомий, то, вивчаючи дане яимніс (процес), ми можемо не тільки констатувати його геперншшї стан, а й зробити висновок про напрям і характер можливих змін.
.Майбутнє можна зрозуміти тільки в результаті аналізу минулого і сучасного, оскільки воно з'являється на основі їх діалектичної зміни.
Прогнозування є окремим лидом передбачення. Однак соціальне прогнозування, поширюючись на окрему сферу суспільного розвитку, має підносну самостійність і автономність шодо інших видів, типів і методів паукового передбачення.
Особливе значення соціального прогнозування полягає насампе- рел у тому. шо передбачаються ті зміни суспільного життя, які розкривають взаємозв'язок історичної закономірності й предметної діяльності людей.
Якшо наукове передбачення загачом носить імовірнісний характер. а його вірогідність підтверджується реачізаиією прогнозованих результатів на основі суспільно-історичної практики, то соціальне прогнозування уже в самому собі містить оиіпку істинності і достовірності варіантів, що висуваються.
Наукове передбачення в сфері соціального життя підпорядковане просторово-часовим умовам, тому необхідно визначити ступінь імовірності іі можливості перевірки результатів передбачення, бо в процесі наукового передбачення через складність самого механізму можливі помилки, пов'язані зі зміною ситуації.
Соціальне прогнозування спрямоване насамперед на виявлення них змін Воно враховує співвідношення якісних і кількісних характеристик у соціальному явищі, шо дає змогу встановити певну спрямованість розвитку самого явища, з достатньою точністю визначити характер соціальних подій, форму і напрям їхнього руху. Точність, вірогідність і ймовірність прогнозування залежать від того, про яке майбутнє йде мова – безпосереднє, оглядне чи безумовно віддалене.
Деякі футурологи і соціологи віщують швидку загибель людської цивілізації, "крах світу”, “крах життя взагалі”, оскільки “земля, на якій заблукала людина двадцятого століття, – пише Р.Дарепдорф. – огорнута густою темрявою, і людина не знає, куди їй іти" (Дарендорф Ф. Система, изменение и конфликт. – Нью-Йорк, 1988. – С. 83). На мій підставі вони заперечують можливість і необхідність передбачення Майбутнє, стверджують вони, є справою віри, а не наукового дослідження. Будь-яке соціологічне передбачення проголошується ними різновидністю соціального знахарства. Творча діяльність людини вважастідги підсвідомою, ірраціональною, заснованою на “логіці абсурду" і "законах випадковостей”. Так. зокрема, представники теорії "творчої" або "емерджентної еволюції” заперечують у творчості елемент передбачення, розцінюючи творчу еволюцію як щось ірраціональне, а нову якість як непередбачене і раптове. Фаталісти і волюнтаристи недооцінюють роль випадковостей у формуванні результатів передбачення і спотворюють роль суб’єкта а процесі творчості.
Деякі соціологи допускають можливість передбачення, але обмежують його різними умовностями, неправильно трактуючи роль особи і колективу в науковому передбаченні. Так. А.Спаковський у своїй книзі "Свобода – детермінізм – індетермінізм” намагається довести, що тільки соціальна меншість “мислить категоріями майбутнього", а соціальна більшість, тобто трудящі маси, не златі і і взагалі пізнати майбутнє. Навіть Дж.Томсон, який визнає можливість передбачення
приролних явищ, у своїй книзі "Передбачуване майбутнє” пише, що “соціології ж ще належить знайти свого Ньютона, не кажучи вже про Плітка, і тому передбачення в цій галузі не виходить за рамки здогадок” (Томсон Дж. Предвидимое будущее. – М., 1983. – С. 27.)
Подібних поглядів дотримується К.Ясперс, який рішуче відмежовується віл раціоналістичної лінії в філософії, пов'язаної з Декартом. Гегелем та Марксом. В історії він виділяє чотири етапи, головним і яких називає так звану “вісь світового часу”, – етап, на якому виникає сучасна нам людина зі своїми уявленнями про її можливості та межі усвідомлення себе як Самості. Ясперс заперечує можливість наукового передбачення майбутнього та наявність об’єктивних законів історичного розвитку, визнає лише каузальні зв'язки.
Нагадаємо підходи до вивчення майбутнього сучасного американського футуролога Олвіна Тофлера. Його ім'я відоме нашим читачам за книгою "Шок від майбутнього" (“Футурошок”). Ця книга, а також пізніші прані Тофлера – “Екоспазм", “Третя хвиля”, “Прогнози і передумови”. “Адаптуюча корпорація” – викликають дедалі зростаючий інтерес у світі.
Тофлер яскравою, образною мовою публіциста розповідає про те, як шалено прискорюється темп життя, і людина почуває себе в цьому “божевільному, шаленому світі” дедалі самотнішою. Все частіше вона опішястьея у стані шоку. Але ие. на його думку, лише початок, оскільки виникає не просто шок, а футурошок від зіткнення з майбутнім. Тофлер вважає, шо “майбутнє не можна визначити наперед, воно не зумовлене повністю технологічним прогресом і ного не можна проаналізувати”.
Зневіра у майбутньому, страх перед прийдешнім, безвихідь, неси мізм. байдужість, депресія – характерні риси багатьох концепцій сучасних західних соціологів і футурологів (Ж.Ел:іюль. Л.Мемфорд, Т.Ро- ілк, Дж.Байрем. Е.Мюрсз, Р.Хейлбронср та ін.). Відповідно до їхніх уявлень майбутнє людського суспільства нагадує ‘‘страшний суд”, де аіюкаліптичні картини майбутніх катастроф перемежовуються з псевдо- релігіинимн проповідями і пророцтвами генетичної і духовної деградації людини.
Майбутнє людства – це не аморфне і невизначеие прийдешнє, без будь-яких часових рамок і просторових меж, в якому може відбу- іися псе. на шо здатна фантазія. Наукове передбачення і соціальне прогнозування мають дати відповідь не тільки на питання про тс, що може реально здійснитися в майбутньому, а також і відповіді на запитання. коли цього слід чекати, які форми майбутнє здобуде і яка ймовірність даного прогнозу.
Ось чому певна періодизація майбутнього не менш важлива для наукового передбачення перспектив людства, ніж для наукового до-
слі;іжсння минулого. Виділяючи стосовно перспектив людства сіап 11 його поступалыіого розвитку, доцільно говорити про безпосереднє, оглялне і віддалене майбутнє. Така періодизація не безпідставна, вона продиктована характером наших знань про майбутнє, то в свою чергу визначається об'єктивними обставинами. Знання про майбутнє в міру вілдаленіїя віл сьогодення стають все менш конкретними і точними, все більш загальними і приблизними, як і знання про далеке минуле людства Ня зростаюча невизначеність передбачення маибутнього пов'язана з природою соціального розвитку, j багаїоваріантпіспо і альтернативністю реального історичного пронесу, з ненередбачуваніетю конкретного ходу' і результату окремих подій у суспільному житті.
Шодо безпосереднього майбутнього наука вже сьогодні використовує багато конкретних даних, які дають змогу складати обгрунтовані. вірогідні прогнози на 20–30 років наперед Демографи, наприклад, впевнено прогнозують, то на земній кулі у 2000 році проживатиме 6 млрд., а в 2025 році – S млрд. чоловік, на цей же час зроблено розрахунки чисельності населення окремих країн, ііого вікової структури. народжуваності, смертності. середньої тривалості життя юіцо. Вірогідні запаси корисних копалин також визначаються, як правило, на 2–3 десятиріччя наперед.
Шодо найближчого майбутнього, яке охоплює собою більшу час тину наступного століття, то наші знання про нього носять, так би мовити, лише правдоподібний характер, базуються на луже неповній індукції, і ло них слід ставитися обережно. Очікується, шо швидке зростання світового населення зупиниться у другій половині наступного століття, а ііого чисельність досягне до 2100 р. орієнтовно 10– 12.5 млрд. чоловік. Шодо віддаленого майбутнього, за межами наступного століття, то про нього можна розмірковувати лише на основі різних гіпоіетичних суджень, шо не суперечать реальним можливостям і водночас піддаються певним ймовірним оцінкам з точки зору історичних строків і конкретних форм втілення в життя Тому о наше незнання про віддалене майбутнє явно переважає: над знанням.
Яке ж майбутнє нас чекає? Дізнатися про не і сьогодні дуже важко, практично неможливо. У нас усі прогнози соціально-економічного розвитку пильно охороняються відомствами, тримаються у таємниці. Хоча, наприклад, у СІ1ІА всі документи такого роду друкуються в газетах і журналах, розголошуються і широко обговорюються громадськістю шляхом референлумні.
І Іарадоксально, але факт: сьогодні, коли дедалі більше дізнаємося про наше минуле, таємним залишається наше майбутнє. Але ж людина хоче знати ираачу не тільки про вчорашній, а іі про сьогоднішній і завтрашній день. Наспракді ж виходить гак, шо ми все більше ді- шаємося про нашу історію, ‘•справи давно минулих днів ", а майбутні
під забороною. В результаті основна увага громадськості ниявилась немовби повернутою у вчорашній день.
Ci.oio.iiii. коли руйнуються старі міфи і легенди. всс і більшою трпної”*к” иостаї: питання, шо чекає нас там, за горизонтом? 1 знову повтори ч іьея стара історія: люлн не одержують відповіді ні піл офіційних <к.іГі. ні віл засопів масової інформації. Сиропи філософів, соціологів. економістів, психологів у сімдесятих роках осмислити наше майбунк не мали офіційної підтримки. Зазирнути за горизонт десятиріч декому здається зайвою і непотрібною справою. Тому, мабуть, нас і іаклмка/ш жиги ” ім'я майбутніх поколінь.
Але ж важливо, чим і як живе іі житиме людина сьогодні, завтра І Іе можна уявити мапбмне люлсіва поза людиною: майбутнє не приходить іззовні, обминувши пр.п нення. плани, бажання, ііітерсси і потреби оеобисюсн Vl.iiiuvi ні люде тіш треба розглядати як результа т ного ліяльїюс п. -і не як таке, що прийде само, і людина адаптується
ДО НЬОМ”
І е<'рс пічною роїробкою іа обіруніуваиням різних варіантів розпитку CVC1H II.I іп.і і полінні в мапбутнышу займається в західному і він фу іурошіпі аил лл\ Jhtuntm майбутні і ip. logos– мова, вченим). Іерміп неп уперше почав вживати (в 1943 р.) О.Флейхтхайм. професор iio.nn> юні в шепнуті їм Опо Зура при Вільному універ- ііпсп Західною Іарліна. Він писав, шо слово "футурологія" ввів і метою відмежування віл олюзнпх ідеологічних доктрин минулою і насамперед від ‘“марксистського утопічного мислення". Ніколи ще н історії суспільної д\ мки ідеолоїн капіталізму так старанно не за.имались проблемами майбутньою, пошуком шляхів суспільного розвитку. як у сучасних умовах.
Футуролоня, або як її ще називають “наука про майбутнє", ро> робка різного роду іільтернат інших проектів розвитку, прогнозів стали модними в країнах Заходу, особливо з кінпя 60-х – початку 70-х р "Футу рол оі ічпиіі бум", або “бум прогнозів”, характеризувався появою еогень державних спеціалізованих науково-дослідних центрів, іи ctutj нв і приватних установ з розробки соціально-економічних, науково-технічних і військово-політичних прогнозів. Гак. нрп Американській академії мистецтв і наук чільне місце посідає “Комісія 2000 року". Фуіурологічнмми дослідженнями активно займаються Копекти- кугськнй інститут дослідження майбутнього, Гудзонівський інституї. корпорації “РЕНД" і “Ресурси для майбутнього''. Чікатський і Калі- ()юриійськип університети (США): “Комітет наступних ЗО років” (Англія); футурологічні інститути у Франції, Західній Німеччині. Голландії, Західному Перліні та ін. Створені великі міжнародні асоціації: Світове товариство футурологів", "Людство 2000 p.". "Світ майбутнього". "Міжнародна організація футуріблііг; видаються численні футурологічні журнали – “Фуіуролог", “Майбутнє’'. '‘2000’’. "Дедадус”
ГОЩО. Регулярно ПРОВОДЯТЬСЯ з’їзди і конференції Потік футурологічної літератури буквально заполони” книжковий ринок західних країн, а обивателя захльостує могутня хвиля футуролопчних прогнозів, переважна більшість яких сповнена апокаліпсичних пророцтв та передбачень майбутніх глобальних га регіональних катастроф і неминучої загибелі людства. Ці прогнози виражають загальну тенденцію еволюті західної футурології в 70 – 80-х р.
Найхарактернішою рисою її еволюції у ней період є тс, шо зазнають істотних змін не деталі, а фактично цілі теорії, які донедавна вважались на Заході загальноприйнятими. Надії, шо прогрес технології. роботизація і комп'ютеризація зможуть розв'язати всі проблеми капіталізму, не виправдались. Тому сьогодні зазнають перегляду всі концепції ‘Чндустріалізму” і пов'язані з ними численні концепції, шо пророкували настання “золотого віку”, загальною добробугу і благополуччя для нинішнього покоління. Відбувається швидкий перехід від оптимістичних прогнозів, розроблюваних у 60-х роках, до похмурих пророцтв про неодмінну загибель цивілізації внаслідок безконтрольного розвитку науки і техніки.
Цій галузі знання присвятили себе багато видатних і талановитих вчених Заходу. Ними було розроблено технічний інструментарій прогнозування і моделювання, який, безперечно, має псппу наукову цінність.
Останніми роками у філософській літературі з'явилось чимало праць, присвячених всебічному аналізові футурологічних уявлень про майбутнє.
Російські філософи (Є.Л.Араб-оглп. І.В.Бестужев-Лада, Г.НІ.Шахназаров). українські філософи (В.І.Шпнкарук. II І.Куценко, В.В.Косолапой. О.М.Гончаренко та ін.), зарубіжні дослідники (Г.Еделінг, ІЗ.Хан ке. Г.Парсонс та ін.) дали розгорнутий аналіз футурології, показали основні етапи її еволюції, здійснили класифікацію різних її напрямків Зокрема, виділяються буржуазно-ліберальний реформізм, демократично-просвітницький напрямок, а також екологічна, апологетична, оптимістична, реаліст ична, соціо-історична, глобально-катастрофічна та інші тендернії.
Особливе місце серед футурологічних організацій посідає Римський клуб – міжнародна неурядова організація, створена у квітні 1968 р. на зустрічі 30 західноєвропейських вчених, бізнесменів, громадських діячів в італійській столиці, які зібралися з метою неформального обговорення перспектив розвитку людства. Сьогодні її членами є понад 100 авторитетних діячів науки і культури із 47 країн світу. Члени клубу дотримуються різних світоглядних концепцій, ач є їх об’єднує турбота про майбутнє людства, зацікавленість у розв’язанні глобальних проблем на основі співробітництва всіх країн.
За визначенням першого його президента Л.Печчеї. “Римський клуб” – ис “невидимий коледж*', мета якого “сприяти тому. шоб люди якомога ясніше і глибше усвідомлювали труднощі людства" інша мета полягала у використанні всіх доступних знань для того, щоб сшмулювати встановлення нових стосунків, політичних курсів і інститутів, які б допомагали виправленню сучасної ситуації. За роки свого існування члени Римського клубу виконали понад 15 фундаментальних досліджень перспектив розвитку сучасної цивілізації
Основні науково- Соціальне прогнозування охоплює всі сто-
теоретнчні ропи людської діяльності, науку і техніку,
характеристики продуктивні сили, виробничі відносини,
соціального пропіішнаїїнн Демоірафічні пронеси, охорону здоров я.
народну освіту, житлове будівництво, літературу і мистецтво, міжнародні відносини, освоєння земних надр, океану і космічного простору тощо.
Проблемами проточуваним, ііого теорією, займається прогностика – ще зовсім молода паука, що вивчає закони, принципи і метоли прогнозування, розробляє проблеми ломки і класифікації різних типів прогностичних досліджень Вона переживає ще тільки становлення. але вже і важливим інструментом побудови наукових альтернатип майбутнього. Значний внесок у розвиток прогностики, розробку нових меіолії” прогнозуваня і прогностичного моделювання складних систем внесли українські вчені В.М.Глушков. О.Г.Івахнснко, Г.М.Добров. В. В. Косолапой та ін.
Є принципова різний” між прогностикою і футурологією, яку чимало західних вчених намагаються представити як окрему науку про майбутнє. Оскільки передбачення і прогнозування с однією з найважливіших функцій науки взагалі, штучне виділення їх в окрему галузь навряд чи доцільне. Інша річ, коли мова йде про розробку специфічних метолів і прийомів прогнозування, що і є предметом прогностики. До речі, такий погляд вислоа'иоють не тільки вітчизняні вчені, а п такий міжнародний орган, як Інститут соціального розвитку при ООН. Його спеціалісти визначають прогностику як “спосіб розгляду соціальної реальності з використанням усіх доступних інструментів, а не як науку, що має специфічний предмет”.
Однією з найважливіших функцій прогностики експерти ООН вважають вчасне ін<|юрмувания широких кіл громадськості про про блеми. шо можуть виникнути в окремій країні чи перед людством взагалі, про шляхи досягнення певних цілей соціально-економічного розвитку на різних рівнях.
Передбачення має комплексний характер, в його основі лежить такий принцип діалектики, як всебічне охоплення предметів. Воно пов’язане з мисленпм “випередженням” розвитку самого предмета і
умов ного існування. Передбачити – означає відповісти, яким чином і чому розвннатимстт.ся данин предмет, які особливос ті й умови нього процесу розпитку і який ііого можливий результат. Наукове передба чення лає принципово нове знання про об’єкт, що здобувається в результаті всебічною дослідження і відображає нові аспекти прийдешнього явища чи предмета. Тому це знання виступає новим у всій системі знань.
У процесі пізнання людина поглиблює свої знаний, розкриває майбушс. прийдешнє, перевіряючи їх на практиці. Суспільно-історична практика і не тільки джерелом пізнання, а и єдиним критерієм істинності ііого результатів. Нові висновки, одержані в процесі пізнання. визнаються вірогідними лише тоді, коли конкретні діі людей, побудовані па них висновках, дають передбачені результати. Збіг не редбаченого результату, сформульованого на основі нових знань, з практичним результатом, досягнутим із урахуванням них же нових знань, є підставою переконання у вірності відображення людьми властивостей і певгшч законів об’єктів.
Отже, тільки в промесі практичної діяльності відбувається перевірка вірогідності передбаченою, відмежування від вигаданого, надуманого. ілюзорною пророцтва. Практика дає можливість гіпотсіі перейти в наукову теорію, а можливий передбаченні! факт робить фактом дійсності. Вищезгадані методологічні положення про роль суспільно-історичної практики у процесі пізнання дають можливість правильно зрозуміти специфічність співвідношення суб'єкта й об’єкта в науковому передбаченні, а також категорій емпіричного і тсоре шчпого, конкретного й абстрактного, історичного і логічного, можливості й дійсності, випадковості й необхідності і т.л
Одніс ю і проблем, вирішення якої дало б можливість підвищим: надійність та обгрунтованість прогнозів, а. отже, науковий рівень управління соціальними процесами, с розробка принципів верифікації прогнозів (їх істинності, обгрунтованості, надійності).
Верифікація ироінозу. тобто визначення ступеня йот віднови носи дійсному стану об’єкта в майбутньому, шо прогнозується, практично можлива лише до завершення періоду упередження. .Ллє вже па заключних етапах розробки прогнозу можлива і бажана відносна (попередня) верифікація – визначення ступеня відповідності прогнозу вимогам сучасної науки, тенденціям розвитку суспільної практики; ступеня достовірності прогнозу (тобто ймовірності здійснення передбачуваного у іаданнн часовий інтервал); обгрунтованості (тобто відповідності теорії практиці). Досвід свідчить, шо верифіковані таким чином проінози виправдовуються з високим ступенем ймовірності. і. крім тою. вони служать надійною орієнтованою інформацією для управління.
У відносно простих випадках роль иернфікаиії віліірають скснергні оптування (оцінки). У більш складних нииалках потрібні спеціальні процедури, наприклад, верифікація шлихом: 1) розробки прогнозу метолом, шо відрізняється під уже застосованих; 2) оставлении прогнозу з іншим, отриманим 3 інших джерел інформації; 3) перевірки адекватного прогнозу у ретроспективному періоді; 4) аналітичного або лої ічного дослідження прогнози”; 5> додаткового опитування експертів; (і) спростування критичних зауважень опонентів; 7) вияв та врахування джерел можливих помилок; 8) порівняння з думкою найбільш компетент ного експерта.
Соціальне проїпозування базується на аналізі інформаційною масиву – сукупності даних, які приведені в певну систему наукових фактів і характеризуй”іь об’їкг ироїпозування До складу інформаційного масиву входять найрізноманітніші джерела, періодична преса, політичні огляди і звіти, статистичні дані, звіїи про зарубіжні відрядження сі ісцкіліс і їв, дані аикепшх опитувань експертів, радіопрограми. політичні І.ІЯШІ, ноти урядів, особові характеристики політичних ділерів, оцінки їхніхсвігоілилпо полпичніїх переконань, монографії, диссрт.щіі ГОІИІ”.
Інформацію щхюбЧкіинні і) суб'скнінні сторони життя суспільства не можна .іншій тільки метлами прямої статистики; тут потрібні конкретні”'СОІПО.ЮІ ічііі, соціально-психологічні га інші дослідження.
Иджлішнм у ирої нотуванні і врахування того соціального, економічною. органі ииійною і науково-технічного (|юну, на якому розпиваються об і кт прої позування. Саме цеп фон як сукупність умов (зовніш ніч факторі”) обмежує розвиток об’єкта прогнозу в майбутньому , ак- і піню взаємодіє з ним.
Наслідком прогнозування перспектив розвитку суспільних явиш і проносів с пошукові, нормативні та інші прогнози.
Пошуковий прогноз – це прогноз, який, виходячи З ТСИЛСНІ.1ІП розвитку і сучасного стану об’єкта прогнозування, визначає майбутній стан нього об’єкт на заданий проміжок часу, при заданих початкових умовах. Такий прогноз відповідає на запитання, у якому напрямі відбувається розвиток, який пайвірогідпііпий стан об’єкта прогнозування у визначений період майбутнього. Характерним прикладом такого типу прогнозів можуть бути прогнози чисельності народонаселення планети, розвитку комунікацій ло 2000 p., виконані під егідою ООН.
І Іормативннй прогноз – це досягнення наперед заданих завдань і цілей суспільства. Метою такого прогнозу є виявлення оптимальних шляхів вирішення поста&чешіх проблем, визначення можливих організаційно-технічних заходів, орієнтовної вартості програм тощо.
Нормативне прогнозування можливе тільки при прогнозуванні соціально-економічних процесів, оскільки процеси, шо їх вивчають
природничі науки, не піддаються соціальному управлінню. На відміну віл пошукового прогнозу, нормативний прогноз будується у зворотному напрямі, тобто під наперед заданою стану об’єкта прогнозування до вивчення сучасних тенденцій та їх можливих змін, шо забезпечують досягнення нього стану.
Нормативне прогнозування є. таким чином, попереднім етапом і необхідною передумовою науково обгрунтованого планування, прогнозування і проектування.
Прогнози розробляються з допомогою певних методів прогнозування. які являють собою сукупність способів і проиелур відбору Й аналізу емпіричної інформації з метою складання прогнозу.
Австрійським футуролог Еріх Янч нараховує понад 200 наукових методів, спеціальних методик, логічних і технічних засобів пізнання майбутнього. Однак у практиці використовується ие більше 15 -20 методів прогнозування. Усі вони досить умовно можуть бути поділені иа п’ять груп: І) екстраполяція; 2) експертні оцінки: 3) моделювання; 4) історична аналогія: 5) сценарії майбутнього. Кожний з цих методів пророкування майбутнього мас свої переваги і недоліки.
Метод екстраполяції тенденцій базується на припущенні про безперервність розвитку більшості процесів реального життя Якшо для якоїсь системи – технічної, біологічної, соціальної – у минулому був характерним розвиток (зростання чи спад) з ценною постійною швидкістю або прискоренням, то є підстави вважати, шо ця швидкість чи прискорення залишається незмінним і на певний проміжок часу н майбутньому. Таким чином, можна графічно чи аналітично продовжити криві зростання (спаду) і обчислити кількісні характерне гики майбутнього стану об'єкта прогнозування. Проте слід бути дуже обережним у виборі часових інтервалів прої позування. Необгрунтоване продовження на майбутнє, тенденцій минулого часто призводить до абсурду.
Експертні оцінки – науковий метод аналізу і дослідження складних проблем, шо не формалізуються на основі інтуїтивно-логічного підходу. Його суть полягає у проведенні експертами (провідними спеціалістами в різних галузях науки і техніки) аналізу проблеми з наступною формалізованою обробкою результатів. Узагальнена думка експертів приймається як найбільш вірогідне вирішення проблеми.
Найскладнішим є процес добору експертів. Останніми роками розроблено чимато методів їх пошуку – як об’єктивних (за кількістю наукових праць, стажем роботи, рекомендаціями співробітників, результатами спеціальних тестів), гак і суб’єктивних (таємне голосування за кожну кандидатуру в експертну групу, взаємна оцінка майбутніх експертів з допомогою спеціальних шкал тошо).
Організація роботи експертів – також досить складне питання Гралшіійні дискусії, безпосередній обмін думками мають багато не
доліків: "тиск авторитетів", суб'єктивність експертів. небажання лея кнх з них публічно відмовлятися від своєї думки гоню. Тому останнім часом набув популярності так званий метод “Дсльфі”, за ім'ям сл.ш нозвіспого оракула Стародавньої Греції. При ньому експерте оішгу панн” проводиться анонімно, у декілька гурт, з проміжним ознайом лепням експертів з результатами кожного туру. Зв'язок між експертами здійснюється за допомогою пошти або вони безпосередньо підключаються до комп'ютера і “психологічні'’ фактори не можуть впли- ваги на кпшеві результати. Відомі способи прогнозування, такі як мегод “мозкових атак", "спроб і помилок'', сценарію подій та інші, є різновидами методу експертних оцінок.
Є ше олин специфічний метод експертних онінок – опитування громадської думки, який набуває все більшого поширення як у нас. так і за кордоном.
Метод моделювання побудований на вивченні не власне об’єктів пізнання, а їхніч моделей. Результати дослідження переносяться з моделей на об’гкт.
С кілька вилі” моделювання: предметне, фізичне, знакове (математичне. логічне), імітаційне, комп'ютерне.
Імітаційне, комп'юіернс моделювання – експсримеїггальний ме- юл дослідження t прогнозування динаміки складних систем з допомогою І-.ОМ І-loro можна визначиш як пронес конструювання моделі реальної системи з наступним дослідженням та проведенням експе- рименпв на шіі моделі. В результаті вивчення поведінки моделі \ різних умовах і при різних значеннях вхідних параметрів з'являється можливість прогнозувати поведінку реальної системи, передбачити результати тих чи інших управлінських дій чи змін. Інакше кажучи, експеримент з самою системою чи об’єктом моделювання замінюється експериментом і його модельним описом. Не особливо важливо у разі дослідження складних соиіально-окопомічішх процесів на регіо- нальному і глобальному рівнях, коли прямий експеримент принци ново неможливий або може призвести до непередбачених наслідків
Крім імітаційних моделей, які сьогодні є одним з найпоширеніших метолів вивчення та прогнозування глобальних процесів, широкого застосування набули історичні моделі – образи і сценари май бугнього. Історичний підхід полягає у виявленні об’єктивних закономірностей і тенденцій розвитку системи і спирасгюі на принцип де термінізму майбутнього, на те. шо необхідність завжди пробиває собі шлях крізь випадковості. Сценарій можна розглядати як історико- систсмну модель, орієнтовану на процес розвитку. Вперше сценарні як метод виявлення закономірностей та механізмів розвиїку складних біосоціальних систем був введений Г. Капом і А.Вейнером у книзі “2001.) рік” і визначався як гіпотетична послідовність подій, побудова-
па з метою зосередження уваїи на зв'язку причин і наслідків процесів, шо вивчаються Сиенарії з'ясовують:
І ) яким шляхом крок за кроком може бути реалізована та чи інша теоретична ситуація;
2) які варіанти с на кожному етапі для кожного учасника події) з тим, шоб відвернути, патспшіти або уникнути певного розвитку подій.
Сценарій, таким чином, являє собою багатоваріантній! прогноз, що нослмус снсгсмний пі історичний підходи до вивчення складних систем: у більшості випадків він носить описовий характер і широко використовується при побудові комплексних прогнозів.
Необхідно зазначити. то жоден з розглянутих метолів ие може шбе.зиечити високої надійності прогнозу. Тому на практиці звичайно звертаються до комбінованих, комплексних методів. Такий підхід дас змогу усунути недоліки окремих методів і гарантувати більшу точність та надійність прогнозів. Типова методика побудови комплексного прогнозу складається з ряду таких сіандарших операцій: попередня орієнтація: розробка вихідного (баювого) прогнозу: розробка пошуковою прогнозу: розробка нормативного прогнозу: контрольна перевірка точності її нхийносгі прогнозу; формулювання рекомендацій для оптимального планування, проектування і керування.
Прогнозування, поряд з плануванням, програмуванням, проектуванням, с ({юрмою конкретизації наукового передбачення; воно не допускає директивного вирішення проблем сучасного і майбутньою
І Ірогностичннй підхід ставить завдання: виявити можливі або бажані варіанти розцінку об'єкта лля наступної оптпмізішії планів, програм, проектів. Сучасне протезування зліпити побудову поля, шкалі, спектру можливостей і запроваджує розподіл па ньому функції вірогідності прп пошуковому (розвідувальному) прогнозі, або опійної функції при нормативному нроінозі.
Прогноз (киедовліоиапня про майбутній розвиток об'єкта в певний проміжок часу) дас можливість виявити всі можливі варіанти розвитку і розв'язання тих чи інших проблем майбутнюю, ііого в.іагмо- шіключаїочі варіанти, стихійні і свідомі процеси, визначиш їхні часові і просторові параметри.
Прогнозування виконує певні функції, зокрема соціально-гносеологічну. функцію розвідки, евристичну, інтегруючу, запобіжну, інтенсифікуючу. нормативну, комунікативну, орієнтовну. Його найважливішою функнісю е те. шо воно дас розуміння історичної перспективи. допомлгає визначити напрям соціально-економічного та політичного розвитку на тривалий час. правильно орієнтуватись у міжнародних подіях і тим самим служити виробленню обгрунтованої стратегії Гі тактики
Нині в Україні є кілька дослідницьких груп, секторів і відділів різних установ, шо займаються розробкою ирої позі”,
Соціальне прогнозування здійснюється на трьох рівня,v ІІ.ійпи- ипіи масштабний рівень – цс суспільстно в цілому, середній – ценна територіальна спільність чи регіон і нижчий – окреміш колектив. ІІайвиишм часовим рівнем прогнозування втіжається довгострокове прогнозування, яке розглядає соціальні пронеси на тривалий неріол
15–20 років і вирішує питання на рівні державної політики. Середній часовий рівень – 10–15 років аналізує можливість розв'язання стратеї ічііих заклань, які дають орієнтовну під попід ь на штилі ня. шо можна зробити. Найнижчий – вирішує оперативні завдання, які належить здійснити в найближчий неріол.
Наше майбупк визначається гуманістичними орієнтирами Проте мопл не йде і не може ити про те. щоб вигадувати привабливіш образ майбутнього й потім нав'язувані його життю. Майбутні' виростає не з мрім про ІІІ.ОЮ. а з сучасного, з притаманних сьогоденню суперечностей і тенденцій розпитку суспільства Сьогодні ми перебуваємо на такому суспільно-ісіорнчному перевалі, звідки дорога пеле або ло вершин, або у прірву. Альтернативи немає.
У міру юго. як оновлення стало дедалі тісніше стикатися з “іці'іьни- ми шарами" нашої економічної і соціальної дійсності. тюлем хвмліопа- ло і хвилює питання: “Що нас чекаї попереду?” І це не ви пачково Буквально до КО-х років наші державні керманичі годували нас гарними казочками - угамовували спрагу знань про майбутнє райдужними байками про світлим день, який не за горами, про блаките завтра, яке починається сьогодні. Процвітала брехня навіть не заради спасіння стражлушич побачиш землю благословенну, а в ім’я підтримки вчасного благополуччя на капітанському місточку. Серйоїне вивчення майбутньою, прогностика, наука проінозупамня фактично була іагнана у підпілля, як і її колеги по нещастю – генетика й кібернетика.
“Філософія майбуї нього" – футурологія, що стрімко розвивалася та кордоном, підкидалась нашими вождями як шкідлива буржуазна лженаука А тим часом стали відомими в усьому свічі праці з глоиаль ното моделювання, проведені ентузіастами Римського клубу. Хвилю пали громадськість своїми розробками міжнародні прогностичні наукові іопармстиа, створені в провідних країнах Заходу.
Чи не парадоксально, що про віщунів минулих часів інших народів ми часто знаємо більше, ніж про своїх власних, сьогоденних про гностиків. Наочно уявити картину майбутнього їм допомагає економічне і математичне моделювання можливих суспільних полій, а юч- шсіь прогнозу дає змогу перевірити метод експертних оцінок. Синтез різних думок, точок зору великих спеціалістів лає можливість ви ешиніти кожним досліджуваний об’єкт з різних боків і сформулюїмін прогноз кожного соціально-економічного явища
Чюісіио на uruixv Широкий міжнародний резонанс никлика-
до нової іиіні'ігаиії лп доповідей Римською клубу, в яких
пильня увага приділялася глобальним проблемам сучасності. розв'язання яких вимагає спільних і невідкл.иннч іусияь усіх держав і народів Поряд з відверненням ядерної війни до глоблльпич проблем належать охорона навколишнього середовища, енергетична. сировинна. продовольча ти демографічна проблеми, мирне остання космосу і багатств Світового океану, подолання ско помічного відставання країн, шо розвиваються. ліквідація небезпечних хвороб, ста гус людиии в сучасному свігі і її майбутні ги інші.
ГІрм всіх своїх відміні юсгях такі проблеми мають спільні характерні ознаки, то відрізняють їх від багатьох інших проблем сучасності. Зрозуміло. шо глобальні проблеми, які постали перед народами pi її it їх крані, виникли в різних сферах жипч діяльності людей. В одному ні і палку мова і ие про п чи інші сторони розцінку продуктивних сил, стан і якість навколишнього середовища, в іншому – про кардинальні питання зовнішньої і внутрішньої ПОЛІТИКИ. в третьому – про стосунки полини і суспільства ющо. Глобальні проблеми заі острились насильнії. шо без них неможливо нині скласти реалістичне уявлення про сучасні геiL’ienті суспільного розвитку, про мапбуї не людства.
Шо охоплюй гься поняттям "глобальні проблеми'"? Які характерні ознаки дають змогу говорити про них як про явите особливе, ню стосуються всього людства? Відповіді на ні запитання важливі не лише в іеоретичному. а й у практичному плані. Від того, які саме проблеми будуть визнані глобальними, якою мірою буде пізнана їхня природа, багато о чому залежить і вибір рішень, и. отже, її доля багатьох наритій і держан, маіібу ніс планети.
Одні вчені на Заході довільно звужують коло глобальних проблем, шодячи всю їх багатоманітність до двох-трьох. Інші вдаються ло про- іилежних крайнощів, відносять ло них проблеми, які не мають нічию спільною із світовими процесами, а стосуються тільки певних країн або окремих соціальних груп.
Усе не зумовлює необхідність докладної .характеристики глобальних проблем сучасності. До них слід віднести ті. які. по-перше, ма юіь справді планстирппіі, загальносвітовий характер, зачіпають жіп- и ні інтереси всіх народів! держав; по-яруїс. заірожуюгь усьому люде і XV в разі, якшо не будуть вчасно вирішені: по-третс, вимагають іля свою розв'язання спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів
11 Іе одпісю характерною рисою глобальних проблем можна вважаїн їхнім динамізм. Він означає насамперед можливість збільшення кількості проблем, що зараховуються до глобальних, а також вірогідність ослаблення чи посилення гостроти однієї з них. Тому важливо вчасно оціни ги ті проблеми, які можучі, набути глобального характеру, і вчасно виробити реакції суспільства на гострі питання сучасності-
Виходячи з динамічного характеру і складності глобальнії ч про-
о ісм сучасності. МОЖІКі прптіусп 1111. що спільні зусилля чержав не обов'язково ІІІНИЛКО ПрІШСД\'Пі ЛО ПОВСЮДНОГО і mшмоіо вирішення їх. Зокрема. деталі іросішочі жлребп держан у мінерально-сировинних ресурс:і\ и’моппоюті. загострення мінерально-сировинної про бдем и протягом нлИближчих десятиліть, а господарська діяльність > багатьох країнах поки що не .час змоги домогтися помітного поліпшення екологічної ситіш
Лля розуміння су гі і шляхів вирішення глобальних проблем необхідно з'ясувати їхнє походження і природу, причини шоеіренті про- іягом останніх десятиліть. Слід шпачині. шо з ними. але ис к глобальному. о к локальному <чи ремональному) масштабі лю/істно зіткнулося те ї ї мисіі$ спос і молодої гі і вже тоді змушене було шукати ш ліхи їх оиріїїіі-чііи) Ло цепкого ч;ісу спостерігалася якась гармонія у діях проти,іежшіч п|>оііссіи: ivhii ” них порушували природну рівновагу. інші підновлювали Домі незрілими лишалися суспільні підносний. а ілм>,+ особи прані, відносна гармонія між людиною і природою збери, їлась. .Vie і реши і ком продуктивних сил людина дедалі більше оволодівала мистсніпом бороіьби із стихійними силами, підкоряючи собі природу, добивалась таких змін у природі, які ишноиі- іа’іи б и ірік і.почпм іин|К‘ба,\і. Гіоніиі взаємозв'язок у відносинах між люд тьмо і природою, суспільством і природою та “середині су ілндьства с і.ш пік. іуиаіи як :і:іі:ы(<ізакономірнійь.
І Іігрі'чі.і толста під кочоїюіо сминрстпа ло осідлоти землеробсі- на. іобю під споживання до ипробніипвіі продукти), ознамепуипвся ланом перетворення нрпро.ш н предмет і знаряддя життишільносп ІІОДИИИ Але ироірсс розвитку продукти ні і их сил супроводжувався і нсіачнппнми результатами, шкідливими і навіть згубними ддя люлиііи.
У науковій діїератхрі наводиться шкаві історичні приклади. Коли и Грени. Маті Азії та інших місцях дюдн викорчовували ліси для одержання к так і ш спосіб орної землі, нони не уявляли, шо чим самим поклади початок нинішньому запустінню них країн, позбавляю-
III їх цей фін нагромадження і збереження вологи. Те ж саме відбувалося в Північній І талії, де на півлепиому схилі Альпійських гір люди ішрубупалп хнонні ліси і не передбачили, що знищують умови дія ролипку місисною скогарсіва. Цс факти із стародавньої історії. А період науково-технічного прогресу нового часу, коди людство відучило до епосі діяльності практично псі ресурси нашої планет, вже лати чимало трагічних прикладів такого гину.
Суперечності у системі "людина – природа" – не мине джерело ідобальиих проблем. Такі самі проблем” виникають t у системі соціальних. суспільних відносин. Стосунки людини і природі! гієно пов’язані і міжособисііснимп відносинами. Одні немовби переростають в інші Соціальні її папіопальпі конфлікти загострюють до кри пічної межі суперечності між людиною, суспільством і навколишнім
середовищем, надають глобального характеру інтерсошальним про
б.темам (проблемам війни і миру, подоланим иідспідоеп і т. ін.).
Нарешті, слід зазначити, шо переростання названих проблем \ глобальні пов’язано з процесом інтернаціоналізації виробництва, обміну, всього суспільного життя на основі сучасних продуктивних сил. науково-технічної революції. Проблеми, що раніше проявлялися в місцевому чи регіональному масштабі, набули нині справді глобального характеру.
Таким чином, глобальні проблеми мають подвійний соціоприрод- нии характер. Вони водночас і природні, і соціальні При цьому останній елемент відіграє вирішальну роль. Адже соціальні умови розвитку визначають, по-перше, серпознісіь і їлибипу глобальних про блем, небезпечність їхнього розвитку для людства, по-дрие, зміст підходів, метоли і засоби вирішення цих проблем.
У системі сучасної глобалістики важливе місце посідають проблеми війни і миру.
Якісно нові умови, нова ситуація владно вимагає нового підходу до вирішення питань безпеки. У наш час ядерна війна непринусіима: її не можна виграш, у пій не буде ні переможців, пі переможених Тому найскладніші проблеми, глибокі розбіжності й конфлікт сучасного світу можна і треба вирішувати ие військовою силою, а тільки політичним шляхом.
Разом з тим важливо усвідомлювати, що еммодні небезпеку для людства становлять не тільки воєнні конфлікти, застосування сучасної воєнної техніки, а й мирна техніка. У працюючій мирній технічній системі, наприклад АЕС, випадкове пошкодження ймовірніше, ніж у "непрацюючій" воєнній гехпщі. Уявлення про екологічну чистоту AFC давно виявилося міфом Різниця між военною і мирною ядерною технікою полягає лише в тому, шо перша знищує все живе швидко, а друга – поступово, але і та й інша неминуче підривають коріння його існування. Радіоактивне зараження людей і середовища їхнього проживання відбувається відносно повільно і позначиться повною мірою в майбутньому.
В останній третині XX ст. різко погіршилась якість середовища, що оточує людину, забруднюються повітря, річки, озера, моря, зростають шумові навантаження, особливо в місіах: захаращуються великі території різноманітними відходами; знищуються багато видів флори і фауни; деградують грунти га поширюються інші форми порушення цілісності природи.
Зи даними ООН, наприкінці 80-х років у атмосферу щорічно викидалося 150 мільйонів тонн двооксиду сірки, 50 мільйонів топи окису азоту, 300 мільйонів тонн окису вуглецю, 15 мільярдів тонн двоокису вуглецю, 700 тисяч тонн фреонів, 100 тисяч тонн ртуті, 500 тисяч тонн свинпю тошо.
Нагромадження вуглекислоти в атмосфері, запиленість зросли у багатьох містах світу в десятки разів Внаслідок утворення навколо Землі шару вулекпслого газу виникла заіроза несприятливої зміии клімату із порушенням енергетичного балансу і поступовим підвищенням температури. Це призведе до танення полярної криги й затоплення великих прибережних масивів і багатьох міст Виникла небезпека порушення балансу кисню, зруйнування озонового екрана ” нижній стратосфері при польоті надзвукових літаків. Збільшилося забруднення Світовою океану (близько 0.1% видобутку нафти на морських шельфах потрапляє в океан). У цілому обсяг забруднюючих відходів виробництва становив У 1970 р. 40 мільярдів тонн, а до 2000 р він може зрости ло 100 мільярдів тонн і більше. Стосовно обсягу забрудненої води, то він може збільшитися в 10 разів.
Велику загрозу природі і самому існуванню людини становлять “кислотні лоті", які виникають внаслідок викидів у атмосферу різних хімічних сполук. А запилення атмосфери відходами видобувної промисловості, сільського іосполарства. транспорту, енергетики притікшім, до нспередбачуваних змін кліматичних процесів.
Радіаційні, теплові, шумові, електромагнітні зміни також погіршують умови жиггя людей. Усе не в кінцевому підсумку пов’язане з підходами сучасної виробничої технології в усьому світі. Нині від 90 до 98% речовини, взятої від природи, пере[ворюється на відходи і мбр>днкм: середовище За нинішніх тенденцій до 2000 р. обсяг газоподібних забруднювачів атмосфери може досягти 50 мільярдів тони, викидів твердих речовин - 725 мільярдів тонн.
Дедалі гострішого характеру набувають на нашій планеті проблеми "водного голоду’- і забезпечення людства мінеральною сировиною та енергією, а також демографічна проблема.
З середини нашого століття в свггі відбувається безпрецедентне зростання чисельності населення: у 1950 р. воно становило 2.5 млрл чолоиік. а в 1987 р. досягло 5 млрд, тобто зросло за третину століття більше, ніж за попередні півтора століття. Нині народжується щороку 130 мдн чоловік, помирає близько 50 млн., приріст становить майже 80 млн чоловік. У/10 приросту зумовлені демографічним вибухом, шо спостерігається в країнах Африки, Азії і Латинської Америки, Заданими спеціалізованих організацій ООН. до 2025 р. населення світу зросте на 3 млрд чоловік, причому в Латинській Америці, наприклад, воно подвоїться Lie означає, щодо наявних фондів споживання треба додати принаймні стільки ж продовольства, житла, лікарень, шкіл, товарів повсякденного попиту, скільки є нині. Причому зробити це необхідно лише для того, шоб не знизити сучасного рівня життя. Але мета розвитку молодих країн – тіе збереження вкрай низького рівня життя, а його неухильне піднесення.
Небезпечність і силен тії у демоірафічпій сиплшї така, ідо н грет- тисячодїпя люде і но може вступити з І млрд голодуючих і такою ж кількістю .нолей, цю не знаходить застосування своїй праці а містах.
2 млрл сільських жителів, затненутнх у лещатах аїрарпого переилсе лепня. 1.5 млрд знедолених. шо живуть ja межею бідносіі.
Сучасна демографічна ситуація яалне собою глобальну проблему передусім тому цю стрімке збільшення населення відбувас.тьія у краї иах Азії. Африки. Латинської Америки. Водночас ні держаки через вілсгалість в економічнім, соціальній, культурній сферах неспроможні забезпечити населення, шо подізокх і ься кожних 20 -ЗО років, мате ріальннмн і кутьгурнішн благами Безумовно, деміпрафічпа політика паїежптьло національної компетенції не залежних держав. Однак їхні груднощі при вирішенні демоірафічішх проблем уже нині кідопнл кнься на міжнародних відносинах в цілому і можуть нрнїьесмі ло катастрофічних наслідків не лніис для них самих. а іі для сні юної економіки й політики.
Пі й інші яіпііна свідчать про те, иш всі глобальні проблеми сучасності і ієно із:іп( монов’язані і ітсмозумоіілсій. тому ізолмжане вирішення їх практично неможливе. Нездатність людства розв'язати хоча болну із їлобальних проблем надзвичайно негативно вплине па мол лииісіь вирішення всіх інших проблем.
Так. ненасильниці.кий мир без ядерної зброї ст норки необмлпі передумови і гарантії лля практичного вирішення всіх глобальній проблем и умовах міжнародного співробітництва, зокрема лля вирішення продовольчої Проблеми, шо доспів гостри стоїть в багатьох розвину] их країнах.
Західні вчені пояснюють загострення продовольчої проблеми у евг ті “природними" причинами, газонною з яких і випереджаюче зростання народонаселення порівняно із збільшенням продумін харчування. Перспективи вирішення проблеми ішоду в країнах “третьоїо світу” нони пов'язують із злійсненням політики регулювання приросг> населення Деякі експерти (Я Тінберген, Г.Каи, В-Лсонш.п) лкнептуїон. увагу на технологічній відсталості країн, що розвиваються, яка поляки, у примітивному и м:ілопродукп;ниому сільському господарстві.
До глобальних проблем слід нілнссіи и майбутні- людини Про блема людини як особливе вираження одвічних філософських питань набула ше одного відтінку: нині вона акі и візувалась з погляду проблемності людського існування взагалі. Щоб мати майбутнє, людина мас вижити як вид. Питання сенсу людського жилн, значення культури. змісту людської діяльності набувають уже не суто академічного, теоретичного, суспільно-відповідального звучання, а погребують конкретних соціально-практичних рішень.
Таю найважливіші і найактуальніші глобальні проблеми сучасної епохи, з якими зіжнулось людство на порозі нового іисячоліітя свасі
574
історії. У прашіх баїатьох західних вчених вирішення найважливіших проблем людства, як і в уявленнях про найближче й віддалене май бутне людства, сліюсті псмас. ІІІе недавно часі ній їх відстоювали позииио “соціально-екологічного песимізму”, доводячи, шо сви ні бито досяг апоіею розвитку виробництва, споживання невілновлюва- инх ресурсів і в недалекому майбутньому на нього чекас крах. Чима ло західних спсшалістів у іалу и екології (Дж.Форрестер, Д.Мел”лі. ММесарович. її Постель та ін.) вважають, шолюдсіво Mat вппирлш між матеріальним нроіресом і продовженням життя на Землі.
Однак і друт ої половини 71)-х років дедалі білідис з’являлось публі- каиій, авюри яких намагалися довести, шо нес тача джерсі емері її. продовольства іа інших |>есурств не абсолюта, а виносна, і людстві' може ні проблеми вирішиш В одній з осіанніх доповіло і Римською клубу "Шляхи, шо ведусь у майбутнє" (її автор – американський економіст українського походження Б.Гаври.шішін) висуваої-ся концепти створенії:! чіи.ьтьііоіо “світового порядку”. в рамках якою людство може справишся з уже наявними проблемами і з тими, які обов'язково виникнуть у манбущьому
Особливість сучасної історичної сшуанії полинк в тому. шо макросвіт людства вхолить у мікросвіт індивіда. На плечі кожною псиною мірою иоклл'Ш іься запільна історична відповідальність. А ш- ішмагаї роииирения горизонтів соціального й історичного мислення молей. Але хіба можна сказані, шо таке розширення стало понеюл ним і загальним фактором жи пя? Звичайно, ні. Не можна не бачиш разом з тим процесів зміни самосвідомості людей.
Сучасне і майбутнє розпочатих сьогодні в країні соціальних пере іворень иеребувас в руках людини Проте склаластьея враження, шо мн сприймаємо лише позитивні сторони людською факюра як фе иомена нашої соціальної практики, навмисне минаючи пенні "нсбез печні” висновки і “підводні рифи". Настав час чесно і безпристрасно ітоливнгпсь иа ию проблему. Людський фактор – це не тільки пер ніооснова нашою подальшого суспільною розвитку, а й одна з кіо- ричних причин наших невдач і поразок. А якщо бачити перспективу, ю ми прагнемо виховати всебічно і гармонійно розвинену людину майбутнього громадянського суспільства
Зміни, ию відбуваються сьогодні у світі. - важливий крок на шляху переходу людства до нової цивілізації, яка може бути сформована па шляхах розв'язання глобальних проблем. Ця новії, майбутня цивілізація, на нашу думку, знишить відчужений людини від людини, суспільства, ирнро/іи і від продукту праці, покладе кінець поділу людства на аніаіоністичні класи га соціальні групи і створить реальні умови лля йою самопізнання і вільного самооб'однання на прининнах нового гуманізму. Нова цивілізація в тенденції свого розвитку яиляї собою якісно повнії ступінь у розвитку людини і суспільства, шо інте
фугться и едине людство. системність якого можна порівняти в якісному відношенні з природними системами, залученими н сферу людської діяльності Тільки на цьому етапі людство займе свос гідне, відносно самостійне місие в системі оточуючих космічних процесів і сил. етапе специфічним єдиним утворенням.
Розмірковуючи про перспективи людства, слід підкреслити, то мова йде про можливості якогось єдиного демократичного і гуманного світового співтовариства, в якому будуть співіснувати різні форми класності – і суспільна, і приватна, неоднакові форми суспільних нілмосии. Ллє з олиісю умовою. Не мають Gym суспільства демократії. суспільства, де людина буде центром усіх вілносин
Зрозуміло, шо тільки иа цьому шляху можливе подальше розгортання прогресивних процесів, розквіт нової цивілізації. Зверненість до культури, людини, її духовного світу диктується необхідністю кардинальної зміни продуктивних сил, раціональним використанням найновіших досягнень науково-технічного прогресу. При цьому слід маїи на увазі, шо розвиток технічної і технологічної основи суспільства пс автоматично впливає на перетворення соціального життя, а опосередковано, через систему суспільних ншносин, яка зберігає певну самостійність. Тому науковий погляд на перспективи людства у зв'язку з технічним прогресом може сформуватися на ochori всебічного аналізу системи “людина – наука – технологія – суспільств*/'.
Отже, майбутнє, яке людина творить сама, і буде її майбутнім Мір- куючп про перспективи розвитку людської цивілізації, слід не лише розпивати існуюче, а й ламати старі догми і стереотипи. Якшо не-буде нового и сучасному, якшо не вирішимо сьогоднішніх глобальних проблем, то ие буде й ніякого третюю іисячолігм розви тку людства.
У майбутньому, як це вже було і в минулому, суспільний прогрес не застрахований від зипагів. стрибків з одного боку в інший і, навіть. віл відступу назад. Від наукового передбачення і свідомої га ак гивної діяльності народних мас багато в чому залежить, як уникати них негативних тенлешШі, як спрямовувати суспільний прогрес. Гуманістична місія соціального прогнозування спмс і полягає в тому, шоб розкріпачити майбутнє людства!
контрольні запитання
1 Якими чинниками обумовлена актуальність проблеми нроїпозування у сучасних умовах?
2 У чому полягає об'єктивна можливість одержання знань про майбутнє?
3. Якспівицносятіся поняття •■передбачення", "прогнозування", “провидения”?
576
4. Яким “інструментарієм” користуються прогностика і футурологія?
5. За допомогою яких методів розробляються пошукові, нормативні та інші прогнози?
6. Які функції виконує соціальне прогнозування?
7. У чому полягає гуманістична місія передбачення майбутнього?
Геми рефератів
1. Сутність, методи і функції соціального передбачення.
2. Наукове передбачення суспільних процесів.
3. Прої носійка і футурологія.
4. Соціальне прогнозування. планування, проектування.
5. Соціальне передбачення і сучасна глобалістика.
6. Випереджаючі: відображення дійсності.
Рекомендована література
I Волкогоноїм ОД. Приоткрывая завесу времени: о социальном предвидении будущего - М.. 1989. – С. 2-29.
2. Гаврилншин Б Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові /Пер. з англ. – К., 1990. – 4-56.
3. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности /Пер. с англ. и франц. – М.. 1991. – С. 27-45, 89-134.
4. Гулям Набн Сакхеб. Будущее человечества. Исламский прогноз// Свободная мысль. – 1992. – № 6. – С. 75-S0.
5. Зелінський М.Ю. Людина майбутнього: прогнози і пророцтва. – К.. 1990. - С. 3-52.
(> Карпенко А С. Фатализм и случайность будущего. – М., 1990.
С. 129-189.
7 Кузьменко В.Л.. Романчук O.K. На порозі надшівілшиії (роздуми про майбутнє) – Львів. 1991. – С. 124-187.
8. Насбитт Д.. Эбурдип П Что нас ждет в 90-е годы. Метатенденнии. Год 2000. - М.. 1992. - С. 34-93. 165-187, 254-357.
9. Научное предвидение общественных процессов. – К., 1990. – С. 23-58.
10 Псрцик П.П. Среда человека: предвидимое будущее. – М., 1991. – С. 6-125.
II Футурологические концепции энолюцни цивилизации //Современные социально-политические теории. – М.. 1991. – С. 121-134
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ
Шановний читачу! Для кого пишуться навчальні посібники і підручники? Зрозуміло, для тих. хто вчиться. Неп посібник написано для студентів і аспіратів гуманітарних спеціальностей. Про це сказано на титульній сторінці. .\ле для тих студентів і аспірантів, які розпочнуть спою ірудову діяльність уже в наступному столітті і наступному тисячолітті.
Сьогодні людство живе практично на межі другого і третього тисячоліть. і це, хочемо ми того чи иі. змушує кожною із нас замислитись над ходом історії, здобутками і втратами в розвитку суспільства, взаємовідносинах між людиною і природою. Дещо перефразувавши нашого славетного співвітчизника Миколу Гоголя, -хочеться шпигати: "Людство! Куди ти йдеш?.. Дай відповідь!..” Далі – точно за текстом Гоголя: “Не лис відповіді”. А так багато запитань, на які вона вкрай потрібна!
Своєрідно відбивається плин часу па долі України Українська держава сьогодні перебуває не тільки па межі тисячоліть \ часовому вимірі, а іі на межі між командно-адміністративною і ринковою економіками, між тоталітарним політичним режимом, який насаджувався ґі панував па нашій землі століттями, і вільною, справді незалежною демократичною державою, між утисками і гнобленням української культури з боку іноземних поневолювачів та власних манкуртів і, сподіваємось. її справжнім розквітом.
Формально Україною пройдена ня межа – честь і хвата тим. чиїм розумом і чиїми зусиллями це зроблено! Але справді незалежну і заможну українську державу ще тільки треба іюбулуиаіп. І ми віримо – впевнені! – що активну участь у розбудові цієї держави візьмуть і ті. для кого написано цей підручник.
Тому, звертаючись ло студентів і аспірантів, ми говоримо: наші юпі друзі! Ви перегорнули останню сторінку цього підручника. Снодіваї- мось, що певна частина матеріалів вас іапікаиидл, ви здобули нові знання, ваше бачення світу стало і ширшим, і глибшим. Але багаїо питань світоглядного характеру для вас. мабуть, залишились нез’ясованими або незрозумілими. У зв'язку з цим дозвольте висловити нашу пораду. Не впадайте у песимізм або зневіру щодо філософського пізнання, не поспішайте також звинувачувати авторів у недосконалості підручника або філософію в занадто складних теоріях чи підходах до осмислення буття га у недостатньому опрацюванні найгостріших проблем сучасного суспільного житгя.
Добре подумайте над тим, що залишилось незрозумілим Візьмемо на себе сміливість сказати: це добре, шо Вам не все зрозуміло, що залишились нсз’ясовані питання, невирішені філософські проблеми.
578
Звичайно, ми піддаємо собі зніт у тому, то цсіі посібник має недоліки. За відомим висловом, найкраща книга і ііаіікраїции підручник чи посібник завжди залишаються у чорнильниці Ми сьогодні працюємо ніш насіуііннм його виданням і намагаємось вдосконалити ней посібник, повніше прачунаш досяі нення світовоїфілософської думки, більш конкретно нілііїт ло аналізу специфіки розвитку Укрііїни на сучасному етапі, ипслідоинішс і ізпібиіе розкріпи фідосо<|н:ькі лаобугки українського пдролу, тшраоитп прикрі помилки і неточності, то залишились непоміченими при виданні цьоїхі посібника. Але к будь-якому посібник) чи підручнику ПОДЛЮІЬСЯ дише основи гіп ЧИ ПІШОЇ дисципліни. Сподіваємось. вам відомо, то більш повні відповіді на багато запитань можна знайти в спеціальних пранях: сталях, монографіях, вказаних у кінні кожної ієміі. и інших джерелах.
Разом з тим треби мати па увазі – і не головне, – то є багато проблем, вирішиш які філософія не може раз і назаижди. Ці проблеми ішм'їг.иог*. посіїипого вдосконалення і розпитку філософських num. Фі н,іч)фні школи не може бути задерженою н осмисленні ні мину.іош. ні сучасного, ні майбутнього людства, як не може бути яівершеною и осмисленні природи людини, проблем пізнання, було- ііи Всесвіту, баїатіліх інших сфер буття.
На кожному новому етані розвитку людства накриваються нові факт, спіють відомими ноні явища, виникають нош проблеми, які вимагають від нових поколінь нових підходів, творчого осмислення духовної, и тому ЧИСЛІ І філософської, спадщини, історії ЛІОЛСПШ І прийнятім і юних абсолютно оригінальних і неповторних конкретних рішень. Гака природа людини, суспільства, науковою і філософського пізнання Якшо Ви це зрозуміли, ми вважаємо, що цеп навчальний посібник напіїСіїно і видано недарма.
Бажаємо Вам >сгихів у класному осмисленні бутгя і творчому застосуванні ііого на практиці.
Автори і видавці посібника.
579
ЗМІСТ
Передмова З
ЧАСТИНА ПЕРША. Філософія бутгя і пізнанії” 5
РОЗДІЛ І. Вступ до філософії і основні стани її історичного
розвитку 5
Тема 1. Філософія, її людські виміри і смисл 5
Світогляд як духовно-практичний феномен .6
Філософія. Її предмет та функції iv.jO '
Цінність філософії для особи і суспільства 27
Тема 2. Історичний розвиток світової філософії ЗІ
Філософія Стародавньої Індії 32
Філософія Стародавнього Китаю 35
Філософія стародавніх Греції і Риму 37
Середньовічна філософія 50
Філософія Відродження 58
Філософія нового часу 64
Проблема субстанції в філософії XVIІ ст 71
Німецька класична філософія JL7
Марксистська філософія 104
Тема 3. Сучасна світова філософія , 118
Некласична філософія кінця XIX–початку XX ст 119
Психоаналіз і неофреґідизм 124
Екзистенціальна філософія та її різновиди 133
Еволюція релігійної філософії XX ст 144
Проблема знання, мови, розуміння у філософії XX ст 155
Тема 4. Філософська думка в Україні 166
Філософія давніх слов’ян 166
Філософія періоду Відродження 168
Філософія в Києїю-Мопшінській академії 172
Філософія Г.Сковороди 175
Філософські ідеїТ.Г.Шевченка 179
Філософія України другої половини XIX – поч. XX ст.... 181
РОЗДІЛ II. Отологія 1S6
Тема 5. Філософський зміст проблеми бутгя 186
Світ як єдність об’єктивної дійсності і людських
сутнісних сил 1S6
Філософський зміст категорії б>тгя 189
Єдність матерії, руху, простору, часу 194
Тема 6. Свідомість 201
Виникнення і природа свідомості 201
Генезис свідомості 206
З історії становлення психічного відображення 209
Визначальна роль соціальності у виникненні свідомості 212
Структура свідомості. її основні рівні 2І(>
Гема 7. Діалектики та її альтернативи 222
Поняття закону 22*4
Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні 226
Закон єдності та боротьби протилежностей 231
Закон заперечення заперечення 235
Принципи діалектики , 241
Категорії діалектики *_242-
Альтернативи діалектики 250
РОЗДІЛ 111. Гносеологія 261
Тема 8. Сутність га структура пізнавального процесу 261
Проблема пізнання у філософії 261
Єдніст ь чуттєвого та раціонального, логіки та інтуїції
у пізнанні 275
Тема Практика як специфічно людський спосіб освоєння
світу 284
Поняття І'іірактикаг 285
Форми і рівні практичної діяльності 286
Гуманістичний зміст практики 288
Функції практики 292
Тема 10. Творчість як конструктивний ііришиш пізнання 296
Філософська концепція творчості 296
Синтезуюча природа творчості 303
Форми творчого синтезу 307
Тема 11. Логіка та методологія наукового пізнання 315
Специфіка, рівні, форми і методи наукового пізнання 315
Методологія наукового пізнання 330
ЧАСТИНА ДРУГА. Соціальна філософія 335
РОЗДІЛ IV. Суспільство: сутність і специфіка пізнання 335
Тема 12. Філософський аналіз суспільства 335
Поняття соціального в філософії. Соціум як історичний процес 337
Суспільство як система і життєдіяльність людини 341
Діяльність як спосіб існування соціального 342
Тема ІЗ. Суспільство і природа 347
Найважливіші характеристики склгідових географічної
оболонки 349
Ан тропосфера. conioc<j>epa. біотехнос<|>ера 351
Гсофафгіиессреловише 357
Екологія та екологічні проблеми и Україні ЗОН
Народонаселення – передумова та суб’єкт історичного
процесу Зоб
Якісний стан населення 372
Сім'я. Функції сім’ї 374
Історичні типи відтворення населення. Закон
Мальтуса 377
Тема 14. І Іараднгмн осягнення історії W3
Філософія історії: предмет і напрямки 3S3
Єдність і багатоманітність історії 385
Суспільно-економічна формація 487
Цивілізація" історія поняття 392
Історичним процес як множина пиіііліішіін 395
Моналологічне розуміння цивілізацій 3і”
Тема 15. Рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку 405
Поняття "рушійні сили розпитку суспільства'' 405
Суб'єкти суспільного розвитку 407
Соціально-етнічні спільності людей та ієн ден ції їхнього розвитку ^16
Діалектика розвитку поцесів етиосуспільноіо буття 421
Ьтносоніальна культура як чинник глрмоншнії національних і міжнаціональних відносин ,....42S
Тема 16. Особистість у вимірах філософського аналізу 433
Людина, індивід, особистість 435
Потреби і 437
Інтереси 43Х
Соціальна норма 441
Життєва позиція особистості 443
Діяльність 445
Виховання особистості 452
Тема 17, Матеріальні основи розвитку суспільства 457
Розмаїтість погляді” на основи суспільного розвитку 457
Поняття суспільного виробництва 461
Продуктивні сили 465
Виробничі відносини 467
Взаємозв’язок продуктивних сил та виробничих відносин 467
Сутність науково-технічної революції 470
Соціальні наслідки НТР 474
Гема 18. Політична система суспільства 477
Сутність, структура та функції політичної системи 477
Держав.) – базовий інститут політичної системн 4X1
Національна держана і громадянське суспільство 4x5
Політична свідомість і політична культура як елементи
політичної системи 493