Похідні підстави

• Набуття акцій в інших акціонерів.

- Набуття акцій в інших акціонерів можливе з таких підстав:

1) придбання акцій в акціонера за цивільно-правовим договором;

2) набуття акцій від акціонера в порядку спадкування;

3) набуття акцій від акціонера при реорганізації акціонера-юридичної особи.

3. - Момент виникнення корпоративних правовідносин в акціонерному товаристві залежить від підстави їх виникнення.

- У разі виникнення корпоративного правовідношення в акціонерному товаристві на підставі установчого акта, моментом його виникнення є момент державної реєстрації акціонерного товариства.

Саме з моменту державної реєстрації акціонерне товариство вважається створеним.

- У разі виникнення корпоративного правовідношення в акціонерному товаристві з інших підстав, моментом його виникнення вважається момент виникнення прав з акції у нового власника.

Чинне акціонерне законодавство поділяє права, що пов’язані із акцією, на два види:

1. права на акцію (зокрема, право власності);

2. права з акції або такі, що посвідчуються акцією (корпоративні права).

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» усі акції товариства є іменними.

Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Можливість існування акцій виключно у бездокументарній формі означає, що моменти виникнення прав на акцію (право власності) та прав, що посвідчуються нею (корпоративні права) співпадають.

- Право власності на акції, випущені у бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування акцій на рахунок власника у зберігача (ч.3 ст. 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 року).

З цього ж моменту виникають і корпоративні права, посвідчені акцією.

Відповідно до ч.4 ст. 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 року підтвердженням права власності на акцію, випущену у бездокументарній формі, є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних паперів (депоненту).

Порядок видачі виписок з рахунків у цінних паперах регулюється Положенням про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р.№ 999.

Відповідно до Глави 3 Розділу V цього положення виписка про стан рахунку у цінних паперах є підтвердженням права власності на цінні папери на дату стану рахунку, вказану у цій виписці.

Це означає, що єдиним документом, який може підтвердити виникнення корпоративних прав з акції, випущеної у бездокументарній формі, є виписка про стан рахунку у цінних паперах.

Виписки з рахунку у цінних паперах надаються періодично, у строк, передбачений договором про відкриття рахунку у цінних паперах або за запитом депонента. Зберігач зобов’язаний на вимогу депонента протягом до трьох робочих днів з моменту отримання такого запиту депонента надавати йому відповідну виписку. Виписки можуть надаватися депоненту у письмовій формі особисто, надсилатися поштою, факсимільним або телексним повідомленням, електронною поштою, іншими засобами зв’язку (з додержанням відповідних заходів захисту і кодування).

З наведених законодавчих положень випливає, що момент зарахування прав, посвідчених акцією, випущеною у бездокументарній формі, на рахунок власника у зберігача та момент видачі депоненту (власнику) виписки з рахунку у цінних паперах можуть не співпадати.

Це означає, що з моменту виникнення права власності на іменну акцію, випущену у бездокументарній формі, її власник ще не може здійснити своїх корпоративних прав.

Актами цивільного законодавства України встановлено різні моменти виникнення права власності на акцію, а з ним і прав, що посвідчуються нею, і здійснення цих прав.

Права з іменної акції можуть бути здійснені пізніше моменту виникнення цих прав.

Така відмінність у моментах виникнення права власності на іменну акцію, а разом з ним і прав, що посвідчуються нею, та можливості здійснення корпоративних прав з іменної акції може істотно вплинути на правовий статус акціонера.

Відповідно до п. „б” ст. 10 Закону України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Спірність цієї позиції полягає в ототожненні моментів з якого виникає право на отримання дивідендів і з якого воно може бути здійснено (реалізовано). Ці моменти не співпадають. Право на отримання дивідендів виникає ще до того моменту, з якого воно може бути здійснено. Це право, відповідно до ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”, виникає з моменту, коли особа стає учасником товариства. Учасником акціонерного товариства особа стає з моменту набуття права власності на акцію, який передує моментові видачі виписки з рахунку. Тому не можна відмовляти у виплаті дивіденду особі, яка стала учасником товариства на момент виплати дивідендів, однак, ще не отримала виписки з рахунку.

4. - Корпоративне право на участь в управлінні акціонерним товариством поділяється на два види:

1) корпоративне право на участь в діяльності вищого органу управління – загальних зборах акціонерного товариства (право участі);

2) корпоративне право на участь в діяльності інших органів управління акціонерного товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 159 ЦК України у загальних зборах мають право брати участь усі акціонери незалежно від кількості і видів акцій, що їм належать.

У ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» не передбачено поділу акцій на види. Відповідно до ч.3 ст. 20 акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів – простих та привілейованих. У свою чергу, залежно від обсягу прав, що посвідчуються акціями, привілейовані акції можуть поділятися на класи.

З урахуванням положень закону про акціонерні товариства, участь у діяльності вищого органу управління товариства, залежить не від виду, а типу акцій.

Зокрема, власники простих акцій мають безумовне право на участь в діяльності загальних зборів акціонерного товариства. Власники привілейованих акцій мають право голосу лише у випадках, встановлених законом «Про акціонерні товариства» та статутом приватного товариства.

Акціонери- власники привілейованих акцій певного класу мають право голосу під час вирішення загальними зборами таких питань:

1. припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

2. внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів- власників цього класу привілейованих акцій;

3. внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів- власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають такі ж переваги.

Статутом приватного акціонерного товариства акціонеру- власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань.

Рішення загальних зборів акціонерного товариства, що приймається за участю акціонерів- власників привілейованих акцій, які мають право голосу, вважається прийнятим у разі, якщо за нього віддано ¾ голосів акціонерів- власників привілейованих акцій, які брали у часть у голосуванні з цього питання, якщо статутом товариства з кількістю акціонерів 25 осіб і менше не встановлюється вимога стосовно більшої кількості голосів власників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення.

Під час голосування акціонерів- власників кількох класів привілейованих акцій голоси за такими акціями підраховуються разом, якщо інше не передбачено статутом товариства.

• Здійснюючи своє право на участь в загальних зборах акціонерного товариства (право участі – ст. 100 ЦК України), акціонер має такі правомочності:

1) право на проведення річних загальних зборів та скликання позачергових зборів акціонерного товариства;

Акціонерне товариство зобов’язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори), які проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

Усі інші загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.

Позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою:

1. з власної ініціативи;

2. на вимогу виконавчого органу – в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину;

3. на вимогу ревізійної комісії (ревізора);

4. на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства;

5. в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства.

Акціонери, які володіють у сукупності 10 і більше відсотками простих акцій, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 10 днів наглядова рада не виконала зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори.

2) право на своєчасне та повне повідомлення про скликання загальних зборів акціонерного товариства;

Повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

У повідомленні має бути зазначено:

1) повне найменування та місцезнаходження товариства;

2) дата, час та місце (із зазначенням номера кімнати, офісу або залу, куди мають прибути акціонери) проведення загальних зборів;

3) час початку і закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах;

4) дата складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах;

5) перелік питань, що виносяться на голосування;

6) порядок ознайомлення акціонерів з матеріалами, з якими вони можуть ознайомитися під час підготовки до загальних зборів.

Загальні збори не мають права приймати рішень з питань, не включених до порядку денного. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніш як за 10 днів до проведення зборів.

Письмове повідомлення про скликання загальних зборів надсилається персонально кожному акціонерові в порядку, визначеному статутом. Крім того, товариство з кількістю акціонерів понад 1000 осіб також публікує загальне повідомлення в офіційному друкованому органі.