Тема 6. Оборотний капітал аграрних підприємств Методичні рекомендації в ході вивчення теми необхідно

• ознайомитися з особливостями та закономірностями формування оборотного капіталу підприємства, його структурними елементами;

• вміти класифікувати оборотні засоби на окремі групи і види за певними ознаками;

• навчитися визначати структуру оборотних засобів;

• ознайомитися з методами оцінки запасів;

• навчитися давати оцінку ефективності використання оборотних засобів та виявляти фактори і шляхи поліпшення їх використання.

Обо­ротний капітал підприємств представлений такими активами, що призначені для виробничого споживання чи реалізації протя­гом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами.

Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу, визначення потреби в ньому і обґрунтованого управління проце­сом прискорення обороту застосовують низку економічних показ­ників

Одним з найважливіших з них є коефіцієнт оборотності оборотного капіталу. В економічній аграрній літе­ратурі нерідко пропонується розраховувати цей показник відно­шенням товарної продукції або грошової виручки від реалізації продукції (ГВ) (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо (ВТв. осн. ст.), і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин (ГВ вибр. тв.), до середньорічної вартості оборотного капіталу (Об.К сер. річн.):

ГВ+В Тв. осн. ст.- ГВ вибр. тв.

К об = ―――――――――――――, (6.1)

Об.К сер. річн.

де Коб – коефіцієнт оборотності оборотних коштів, який показує кількість здійснюваних оборотів оборотними засобами за рік.

Обчислений таким способом показник характеризує більше віддачу оборотних засобів, а не швидкість їх обороту. Часто на практиці коефіцієнт оборотності оборотних коштів визначають як відношення грошової виручки від реалізації продукції до середнього залишку оборотних коштів (Об.К сер. річн.):

К об = ГВ / Об.К сер. річн. (6.2)

Більш обґрунтовано коефіцієнт обороту можна обчислити як відношення виробничих витрат підприємства (ВВ) без амортизації (А) до середньорічної вартості оборотного капіталу (Об К сер. річн. ):

Коб = (ВВ – А) / Об К сер. річн. (6.3)

Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовуються оборотні кошти. Із зниженням коефіцієнта обороту збільшується період одного обороту оборотних засобів, що призводить до невиправданого відволікання коштів на забезпечення виробничого процесу. Якщо коефіцієнт обороту менший за 1,1-1,2, то господарство є, як правило, збитковим.

Для визначення швидкості обороту лише предметів праці необхідно матеріальні витрати підприємства (всі витрати за мінусом амортизації, витрат на оплату праці і послуг зі сторони) поділити на середньорічну вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. В матеріальних витратах знаходить відображення мале коло кругообігу оборотних засобів [ 1 ].

Прискорення обороту оборотного капіталу має важливе еко­номічне значення, оскільки зменшує потребу виробництва в цьо­му ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу. Вивільнені при цьому кошти підприємство може направити на диверсифікацію вироб­ництва, соціальний розвиток колективу тощо.

Обернену величину коефіцієнта обороту називають коефіцієн­том завантаження. Він характеризує суму оборотних коштів, що авансуються на одиницю (1 грн.) виручки від реалізації продукції (тобто витрати оборотних коштів на одиницю продукції):

К зав. = ОбК сер. річн. / ГВ (6.4)

Чим менше коефіцієнт завантаження засобів в обороті, тим ефективніше вони використовуються .

В практиці аналітичної роботи аграрних підприємств широко використовується показник тривалості од­ного обороту оборотного капіталу у днях (Тоб). Він визначає­ться за формулою:

Тоб = Тп : Коб, (6,5)

де Тп — тривалість періоду, за який розраховується показник;

Коб — коефіцієнт обороту оборотного капіталу.

Як уже зазначалося, залежно від коефіцієнта обороту оборот­ного капіталу може змінюватися потреба в ньому. За його збіль­шення певні елементи оборотного капіталу можуть вивільнятися з обороту, а за зменшення - виникатиме необхідність в їх додат­ковому залученні для виробництва того самого обсягу продукції. Відносне вивільнення (залучення) оборотного капіталу Вв через зміну коефіцієнта обороту визначається за формулою:

Вв=Оо х ΔД, (6.6)

де Оо — одноденний оборот оборотного капіталу, який визначає­ться діленням його середньорічної вартості на 365; ΔД — кількість днів зменшення (збільшення) тривалості одного обороту за рік.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їх рентабельності, обчислений як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів. Ефективність використання всіх засобів виробництва (основних і оборотних) характеризує показник норми прибутку, обчислений як виражене у відсотках відношення прибутку підприємства до середньорічної суми його основних засобів та оборотних коштів.

Збільшення вкладень в оборотний капітал є доцільним тоді, ко­ли воно веде до зростання валової продукції випереджаючими темпами. Тому для оцінки й аналізу рівня ефективності використання оборотного капіталу визначається показник капіталовіддачі діленням валової продукції в порівнянних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу. Зростання даного показника свідчить про більш ефективне його використання в підприємстві, і навпаки.

В роки інфляції через швидке зростання цін на ресурси показ­ник капіталовіддачі, розрахований за валовою продукцією в порів­нянних цінах, не може бути використаний для динамічних зістав­лень, оскільки не відображає реального співвідношення між вкла­деннями підприємств в авансований оборотний капітал і відда­чею від цих вкладень. Тому в цих умовах капіталовіддачу оборот­них коштів доцільно визначати через валову продукцію, в якій її нетоварна частина оцінена за собівартістю, а товарна — в поточ­них цінах реалізації.

Оборотні засоби в процесі виробництва сільськогосподарської продукції виробниче споживаються і набувають форми матері­альних витрат, що включаються в собівартість продукції. Для то­го щоб оцінити, як використовуються спожиті оборотні засоби, визначають показники матеріаловіддачі (відношення валової продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломіст­кості (обернена величина показника матеріаловіддачі).

Між матеріаловіддачею і капіталовіддачею оборотних коштів існує тісний зв'язок, оскільки виробниче спожитим оборотним засобам завжди передують відповідні авансовані вкладення в пред­мети праці. Помноживши останні на коефіцієнт обороту оборот­них фондів, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представити як частку від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотних засобів, помножену на коефі­цієнт їх обороту.

Матеріаломісткість безпосередньо визначає собівартість гро­шової одиниці валової продукції в частці, що припадає на спожи­ті оборотні засоби. Цей показник, як і капіталовіддачу оборотних засобів, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою проду­кцією, оціненою раніше викладеним способом.

Одним з найважливіших показників використання оборотних коштів є матеріаломісткість продукції. Вона характеризує рівень використання матеріальних оборотних засобів.

Матеріаломісткість показує, скільки матеріальних ресурсів використано в процесі виробництва одиниці сільськогосподарської продукції. Цей показник визначається відношенням матеріальних витрат до валової продукції (в натуральному виразі за окремими видами матеріальних витрат і в грошовому – по всій продукції):

, (6.7)

де Мєм – матеріаломісткість, Мз – матеріальні затрати, ВП – валова продукція.

Зниження матеріаломісткості свідчить про раціональне використання матеріальних оборотних коштів, підвищення ефективності виробництва. Оберненим показником матеріаломісткості є матеріаловіддача.