2. Підстави застосування права.

Процес правозастосування характеризується наявністю чітко визначених підстав. Підстави правозастосування – це життєві випадки, коли застосування права є необхідним:

1-коли права і обов’язки, що передбачені нормою виникають лише після винесення владного рішення компетентного органу про надання права чи накладення обов’язку (наказ про прийняття на роботу);

2-у випадку наявності спору про право, коли сторони не можуть самостійно узгодити рішення як про наявність права і обов’язку, так і їх межі (вирішення спору про майно між подружжям);

3-у випадку наявності правопорушення за умови невиконання обов’язку чи порушення прав, що викликає необхідність застосування засобів державного примусу (винесення рішення суду);

4-за необхідності встановлення в офіційному порядку наявності чи відсутності юридичних фактів чи конкретних документів (поновлення в правах);

5-в процесі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності органами держави чи місцевим самоврядуванням (підвищення на посаді);

6- у випадку здійсненням органами держави дій на користь конкретного суб’єкта за власної ініціативи (нагородження);

7- в процесі вирішення питання про статус колективного суб’єкта (реєстрація установчих документів);

8- у процесі вирішення організаційних питань органами держави (рішення про присутність преси, про висвітлення діяльності у ЗМІ).

Зазначені випадки дають можливість узагальнити зміст процесу правозастосування, який полягає у:

• конкретизації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків;

• вирішенні спору про право та його межі;

• визначення міри юридичної відповідальності за правопорушення.

3. Правове регулювання та правовий вплив.

Своїм існуванням право впливає на поведінку людей. Право як культурна та інформаційна цінність визначає напрямок людської діяльності, окреслюючи її загальними межами цивілізованих суспільних відносин.

Правове регулювання як здійснюваний системою юридичних засобів вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування пов’язується з категорією правовий вплив як взятий в єдності багатоманітний процес впливу права на соціальне життя, свідомість і поведінку людей. Ці категорії мають самостійний характер та є взаємодіючими.

Дослідження співвідношення правового впливу і правового регулювання вимагає уточнення понять «регулювання» і «вплив», оскільки в юридичній літературі справедливо наголошується на нерівнозначності цих категорій. Поняття «регулювання» походить від латинського слова «regulo» - «правило» і означає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. «Вплив» означає цілеспрямовану дію на що-небудь за допомогою системи засобів.

Ці два поняття мають близький зміст, який не є тотожним. Поняття «вплив» за обсягом є ширшою категорією, ніж «регулювання», оскільки вплив охоплює як регулювання за допомогою певної правової норми, так і інші правові засоби і форми впливу на поведінку людей. Тому неможливо зводити правові засоби і форми впливу права на суспільні відносини лише до правового регулювання.

Правовий вплив з усією його багатоманітністю здійснюється на суспільне життя, на свідомість та поведінку людей за допомогою правових і не правових засобів. Правовий вплив здійснюється на людину двома шляхами: інформаційним і ціннісно-орієнтаційним, а також завдяки вихованню та пропаганді правових знань, юридичній освіті.

Таким чином, правовий вплив – це результативна, нормативно-організаційна дія на суспільні відносини спеціальної системи власне правових засобів (норм права, правовідносин, актів право реалізації та правозастосування), й інших правових чинників (правосвідомості, правової культури, правових принципів, правотворчого процесу), а також не правових механізмів (соціальних, ідеологічних, психологічних тощо).

Під правовим регулюванням суспільних відносин розуміють лише одну з форм впливу права на суспільні відносини – вплив за допомогою специфічних правових засобів: норм права, правовідносин, актів право реалізації тощо.

Всі відмінності між правовим регулюванням і правовим впливом можна визначити як:

1. відмінності за обсягом;

2. за змістом;

3. за механізмом реалізації права.

Відмінності за обсягом полягають у наступному: предмет правового впливу є значно ширшим, ніж предмет правового регулювання. Його складають відносини (економічні, соціальні, політичні), які безпосередньо не врегульовані правом, але на які розповсюджується його дія.

Відмінності за змістом складає таке: правовий вплив не завжди має точний юридичний засіб, адже окрім норм права, вплив охоплює інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей. Правове регулювання завжди містить певний юридичний засіб (регулювання відбувається за допомогою визначеної правової норми).

Відмінності за механізмом реалізації права полягають у наступному: правовий вплив здійснюється шляхом системи неюридичних засобів – ідеологічних, психологічних, інформаційних, та інших механізмів, тоді як у правовому регулюванні право реалізується через механізм – систему правових засобів і форм (норм права, правовідносин, акти реалізації та застосування норм права тощо).

Таким чином, правовий вплив є ширшим поняттям. Текстуальний вплив може бути різним. Наприклад, у випадку прийняття закону, який не відповідає інтересам більшості населення, він може чинити негативний психологічний вплив на громадян: викликати громадський осуд, критику, непокору. Разом з тим правовий вплив завжди передує правовому регулюванню, оскільки інформаційно-ціннісний правовий вплив є необхідною умовою виникнення правової регламентації.

Правове регулювання притаманне всім видам права, але в державно-організованому праві воно має свідомо-вольовий і нормативний характер.

Отже, правове регулювання і правовий вплив є самостійними правовими явищами, хоча правомірно говорити про те, що правовий вплив є більш ширшою категорією, а правове регулювання є її аспектом.

Правовий вплив – це забезпечення особистих чи соціально значущих результатів взаємодії учасників суспільних відносин за допомогою правових засобів.

Правове регулювання – це вплив спеціальних правових засобів на поведінку учасників суспільних відносин для узгодження їх інтересів та впорядкування суспільних відносин.

Іншими словами це процес, що передбачає безпосередній активний правовий вплив на юридично значущі суспільні відносини.

Ознаки правового впливу:

• є частиною соціального впливу;

• здійснюється за допомогою правових засобів;

• забезпечує досягнення суспільно значущих результатів взаємодії учасників суспільних відносин;

• доповнюється психологічною, інформаційною, виховною та іншими соціальними формами впливу;

• формує ціннісно-правові установки поведінки суб’єктів права;

• визначає соціально корисний напрям діяльності суб’єктів права;

• призначенням є впорядкування суспільних відносин;

• метою є узгодження інтересів учасників суспільних відносин;

• є джерелом правової активності учасників суспільних відносин.

Отже, правове регулювання є частиною правового впливу. Кажучи загалом, право за своєю природою є завжди регулятивним. Тому, що регулює поведінку суб’єктів права, ставить її у відповідні рамки. Внаслідок правової регуляції формується юридична основа, визначаються зафіксовані в правових приписах орієнтири для організації діяльності учасників регульованих відносин і досягнення фактичних цілей права.