3. Взаємозв’язок різноманітних форм реалізації права і видів правомірної поведінки особи. Поняття правомірної поведінки особи. Класифікація видів правомірної поведінки (діяльності) особи.

Завдання процесу право реалізації – ефективно, без усяких відхилень (у режимі законності) переводити приписи правових норм у правомірну поведінки, максимально повно реалізувати можливості, надані правом, і вичерпно виконати його вимоги.

Поведінка – це категорія для визначення сукупності дій тварин і вчинків людей (Котюк).

Правомірна поведінка особи – це така поведінка і діяльність в сфері соціально-правового регулювання, яка відповідає вимогам діючих нормативно-правових актів, правам і законним інтересам інших осіб, а також не являється суспільно-небезпечною для держави і суспільства в цілому.

Існує точка зору, яка заслуговує на увагу: правомірна поведінка – відповідає праву, але не обов’язково закону. Тому що не кожен правовий акт, припис є правовим. І тому розрізняють поведінку правомірну і законопослушну (відповідає вимогам закону, який би він не був – тобто закон виконується незалежно від його змісту). Цим законопослушна поведінка відрізняється від правомірної.

У юридичній літературі правомірна часто характеризується тільки як «суспільно корисна», та, що «отримує позитивну оцінку з боку суспільства і держави». Це не зовсім вірно, вважають Матузов та Малько. В залежності від ступеня соціальної значимості вона може бути як необхідна і бажана, так і соціально допустима.

Необхідна поведінка відрізняється підвищеною соціальною значимістю. На необхідність для суспільства тих чи інших варіантів поведінки держава, як правило, указує нормативним встановленням різного роду обов’язків і заборон. Бажані варіанти не мають такої високої соціальної значимості. Однак вони вельми суттєво впливають на ефективність його функціонування. Так, держава зацікавлена у науковій і художній творчості громадян, у підвищені професійної кваліфікації. У цьому зв’язку вона стимулює ці варіанти бажаної поведінки за допомогою заохочуючи, управомочуючих, рекомендаційних норм.

Класифікація видів правомірної поведінки здійснена, зокрема П.М. Рабіновичем. Залежно від форм реалізації права, від галузей права, від мотивів правомірної поведінки та ін.

Спеціалісти виділяють найбільш розповсюджені зразки поведінки і діяльності. За особливостями суб’єктивної сторони:

• Маргінальна – це такий тип правомірної поведінки, який заснований на мотивах страху перед відповідальністю, боязні осудження зі сторони колег, друзів, членів сім’ї, який диктується особливим «пограничним» станом особи не переступати меж дозволеного і забороненого, але схильного до протиправних дій. Особа в таких ситуаціях вимушена свідомо дотримуватись такої поведінки.

• Конформістська – правомірна поведінка здійснюється в результаті пристосування до зовнішніх обставин і ситуацій. Особа пасивно дотримується норм права.

• Звичаєва – особа не аналізує критично ті чи інші правові вимоги, а, переконавшись в їх правильності, поступає і дотримується їх без особливих роздумів, без боротьби мотивів. Різниця між звичаєвою і конформістською поведінкою невелика.

• Соціально-активна або принципова – це позитивна, свідома і творча діяльність (поведінка), яка направлена на здійснення соціальних цілей права. Соціально-активна поведінка заснована на глибокому сприйнятті особою ідей, принципів права, на творчі діяльності по реалізації цілей, закладених в правовій нормі. Соціально-активна поведінка – це не тільки дотримання правових вимог, але й активна участь в реалізації і захисті прав, свобод і законних інтересів.

Антиподом правомірної поведінки є поведінка протиправна.

Протасов В.Н.: Існує загальний механізм формування правомірної поведінки, який включає в себе три підсистеми: юридичний механізм (механізм дії права), психологічний (загальні психологічні закономірності поведінки людей) і соціальний (соціальні закономірності формування правомірної поведінки) механізми.