4.Право та комунікація. Право і правовий текст.

Право виступає як одна з форм спілкування між соціальними суб’єктами. Його комунікативна функція виявляє себе у двох основних різновидах:

1. Координаційна, що передбачає супідрядність різнорівневих елементів і підсистем, відношення дисципліни, субординації між ними.

Право містить великий комплекс засобів та способів, що надають йому можливість виступати в якості особливої комунікативної системи. У випадку взаємодії суб’єктів їх поведінка підпорядковується нормам і спричиняє виникнення правовідносин. Таким чином право забезпечує узгодженість і координацію дій соціальних суб’єктів у чітко визначених нормативних межах. Право чітко розмежовує належне і заборонене, воно сприяє розвитку цивілізованих соціальних відносин. Право закріплює систему принципів взаємодії, передбачає взаємні зобов’язання та вказує на можливі карні санкції тим, хто порушує систему правових комунікацій.

Право забезпечує наступні форми правової комунікації:

• Між суб’єктами правовідносин;

• Між окремим суб’єктом і соціальною системою;

• Між поколіннями соціальних суб’єктів;

• Між ланками єдиної системи права;

• Між системою права та суспільством.

Правова комунікація має формальний функціональний характер. Можливі декілька варіантів комунікації у праві:

• Комунікація здійснюється в режимі правомірності, що передбачає дотримання взаємних зобов’язань та використання можливості існуючих правовідносин;

• Суб’єкти комунікації взаємодіють на межі правомірного і протиправного, що обумовлює спілкування у критичних умовах, коли обставини нагадують про близькість до забороненої зони;

• Комунікація здійснюється у сфері протиправної реальності, що передбачає появу третьої сторони спілкування – правоохоронних органів.

2. Трансляційна, що полягає у переданні (трансляції) соціально-нормативну інформацію у синхронічному (між сучасниками) та в діахронічному (між поколіннями) напрямках. Трансляція нормативності дозволяє зберігати цінності життя та культури. Право здатне акумулювати і транспортувати нормативний досвід суспільства. Трансляція у праві має інституалізований характер, оскільки її здійснюють спеціальні установи та організації. Вони зберігають і відтворюють нормативно-правову інформацію та забезпечують її дію.

3. Семіотична. Функція права, що засновується на виразі права як сукупності знаків, за допомогою яких соціальна інформація фіксується та отримує нормативний вираз. Ця інформація переходить у вигляді моделей правомірної поведінки.

Без знакового виразу не можливе ні буття права, ні його функціонування. Значення мовного виразу права полягає у:

• Можливості зовнішнього відображення правових настанов;

• Можливості інформування суб’єктів про можливу і необхідну поведінку;

• Можливості відображення волі право творця;

• Можливості визначення меж дії права;

• Можливості само орієнтації суб’єкта у сфері права;

• Можливості визначення суб’єктом характеру власної поведінки з точки зору її відповідності чи протиріччя приписам;

• Можливості надання нормі обов’язковості та загальності;

• Можливості закріплення статусу і повноважень владних суб’єктів;

• Визначенні меж правового впливу на суспільство;

• Визначенні рівня ефективності права.