Компанії

Встановлено, що існує чотири типи компаній:

1. Компанії, які здійснюють якісь дії.

2. Компанії, які спостерігають за здійсненням якихось дій і певним чином реагують на них.

3. Компанії, які спостерігають за здійсненням якихось дій, але ніяк не реагують на них.

4. Компанії, які не помічають того, що відбувається.

Немає нічого дивного в тому, що час життя середньої компанії складає близько 20 років. Зі ста компаній, які потрапили в список "Forbes" в 1917 році, до 1987 року вціліло лише 18. При цьому лише дві з них – General Electric і Eastman Kodak – як і раніше, мали добрі прибутки.

Далеко не всі компанії з числа існуючих нині можна було б визнати живими. Вони можуть морочити нас, зображуючи якусь подобу життєдіяльності. General Motors і Seers ось вже багато років дихають на ладан, нехай їх серця і продовжують битися. Для того, щоб зрозуміти, жива чи мертва та чи інша компанія, досить поглянути на обличчя її працівників.

Що означають слова "велика компанія"? Розмір компанії – поняття досить відносне. Ми можемо назвати гігантськими такі компанії, як Boeng, Caterpillar, Ford, General Motors, Kellogg, Eastman Kodak, J. P. Morgan і Seers. Однак до початку 2000 року ринкова вартість Microsoft Corporation уже перевищувала відповідний сумарний показник для всіх цих компаній.

Що сприяє росту компаній? На цю тему написано чимало книг. Том Пітерс і Боб Уотерман (Bob Waterman) задалися цим питанням у 1982 році, написавши книгу "In Search of Excellence" ("У пошуках досконалості"). Із сімдесяти номінованих ними компаній багатьох сьогодні вже немає. Потім Джим Коллінз і Джеррі Поррас (Jim Collins and Jerry Porras) написали "Built to Last" ("Остаточно побудований", 1994), Майкл Треасі і Фред Вірсема (Michael Treacy and Fred Wiersema) представили увазі читачів опус " The Discipline of Market Leaders" ("Навчання маркетингових лідерів ", 1995), Арі де Жю виклав свої ідеї у "The Living Company" ("Жива компанія", 1997), і, нарешті, зовсім недавно все той же Джим Коллінз представив свою працю "Good to Great: Why Some Companies Make the Leap ... and Others Don't "("Чому деякі компанії ростуть швидко, а інші – ні ", 2001).

У цих книгах виявлено чимало особливостей успішно працюючих компаній. Однак слід виходити з простої тези: компанії існують до тих пір, поки вони володіють реальною споживчою цінністю. Вони повинні тяжіти до ринку або споживача; в ідеальному випадку – стати рушійною силою ринку. Вони створюють нові товари, які споживач не потребує до того часу, поки не випробує їх. Ми повинні бути вдячні Sony за "Walkman", за мініатюрні дискові накопичувачі, за приголомшливі відеокамери і передові комп'ютерні технології.

Компанії, орієнтовані на споживача, поступово завойовують собі все нових і нових прихильників, що призводить до підвищення їх питомої ваги в обороті ринку і, відповідно, до збільшення їх прибутків. Том Зібель (Tom Siebel), виконавчий директор Siebel Systems, мудро зауважив: "Прагніть до того, щоб ваша компанія задовольняла своїх клієнтів, лідирувала на ринку, а також мала репутацію хорошого місця роботи та корисної для суспільства організації. Все інше прийде саме собою ".