Требенець Н.І. Публічний виступ: "Професійна етика публічного службовця та запобігання конфлікту інтересів"

Текст доповіді: 

Назва реферату: Професійна етика публічного службовця та запобігання конфлікту інтересів

Етика поведінки публічного службовця формується під впливом вимог, які визначає суспільство на певному рівні свого розвитку 

ПЛАН

Вступ

1. Поняття професійної етики публічного службовця. Способи правового регулювання професійної етики

2. Конфлікт інтересів на публічній службі

3. Основи ділового етикету. Світова практика

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

            Уміння поводитися з людьми належним чином є одним з найважливіших чинників, що визначає шанси добитися успіху в службовій діяльності. Дейл Карнегі ще в 30-і роки відмітив, що успіхи тієї або іншої людини в справах, навіть в технічній сфері або інженерній справі приблизно  на 15% залежать від професійних знань і на 85% від уміння спілкуватися з людьми.

            Кожна професія має свою власну мораль. Особливе місце в системі професійної етики посідає етика публічного службовця, оскільки вона значною мірою характеризує взаємовідносини держави і громадянина.

            Сьогодні постала проблема загального відставання етики публічного службовця від міжнародних стандартів. Однак саме додержання етичних норм при здійсненні службової діяльності є запорукою вчинення обґрунтованих та неупереджених дій для прийняття справедливих та об’єктивних рішень. Як наслідок, врегулювання професійної етики публічної служби є одним із дієвих заходів протидії корупції на публічній службі та формування професійного апарату службовців.

Моральность публічного службовця переважно, розуміється як особиста чесність та порядність, а в адміністративній поведінці — як майже універсальна норма, згідно з якою службова посада не повинна використовуватися для досягнення особистих корисливих целей.

Для вирішення етичних проблем, пов’язаних з публічною службою, доцільно використовувати позитивний досвід зарубіжних країн, де вже діють відповідні законодавчі акти, які містять загальновизнані етичні стандарти і принципи публічної служби. Надання етичним нормам правової форми сприяє підвищенню відповідальності кожного службовця за виконання доручених йому службових завдань та обов’язків. Разом з тим, законодавче врегулювання питань професійної етики публічної служби сприяє не лише професійному росту та компетентності публічних службовців, але й поверне довіру громадськості до органів публічної влади.

• 1. Поняття професійної етики публічного службовця. Способи правового регулювання професійної етики

На початку XX ст. була широко відома "Пам'ятка правил поведінки співробітників установи", у якій, зокрема , говорилося: "ми проводимо на роботі кращу частину свого життя. Потрібно ж навчитися працювати так, щоб робота була легка і щоб вона була постійною життєвою школою".

Виконуючи свої службові обов'язки, усі ми стаємо об'єктом уваги інших. Те як ми входимо, як вітааємося, як сідаємо, їмо, як розмовляємо і як слухаємо, як питаємо і як відповідаємо  викликає обговорення й осуд, вказує на придатність чи непридатність на роботі.

Поведінка публічного службовця має свідчити про високий рівень культури і сприяти авторитету органу публічної влади. Власною поведінкою публічний службовець не повинен спровокувати підозри у громадян щодо своєї недоброчесності чи неупередженості. Це зумовлює формування сукупності етичних вимог до поведінки публічного службовця.

Латинське слово corrumpere – «псувати» є чи не найуживанішим словом у модерній українській мові. Так, саме корупція, на жаль, є вже давно органічною, навіть невід’ємною частиною нашого буденного життя. До корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє владою — владою над розподілом ресурсів, що їй не належать, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до недоброчесності є можливість отримання будь-яких переваг, пов'язаних із використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником є етичні стандарти поведінки, підкріплені законом.

Згідно з дослідженнями корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання та розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення в країні. Нещодавно міжнародна правозахисна організація Transparency International оприлюднила черговий звіт щодо рівня корупції у світі, «Барометр глобальної корупції − 2009», у якому Україна посіла 146 сходинку зі 180.

Оцінки виставлялися за 5-бальною шкалою, де 1 бал − «найнижчий рівень», а 5 − «найвищий». Рівень корупції в Україні оцінили у 4,3 балів, разом з Україною 146 позицію розділили Камерун, Кенія, Сьєрра-Леоне, Зімбабве, Еквадор і Східний Тимор. В Україні найбільш корумпованими назвали державні установи − 28%, парламент 25%, юстицію − 21%. Рівень корумпованості у бізнесі становить 11%, медіа − 2%. Найвищу сходинку корумпованості займають державні установи, а слова державний службовець та корупція у громадській свідомості часто розглядаються як синонімічні.

В Україні вже зроблені перші кроки на шляху до зниження рівня корупції, запровадження професійної етики та запобігання конфлікту інтересів на державній службі. 11 червня 2009 року Верховною Радою України ухвалено пакет антикорупційного законодавства, який було розроблено за допомогою наших партнерів − експертів із Порогової програми корпорації «Виклики тисячоліття» (MCC) щодо зниження рівня корупції в Україні, за що висловлюємо глибоку подяку. До пакету антикорупційного законодавства увійшли Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», Закон України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Зарубіжний досвід показує, що на шляху протидії корупції на публічній службі слід особливу увагу приділити врегулюванню питань професійної етики публічної служби. Наявність стандартів професійної етики має дієве значення вже на стадії прийняття особи на публічну службу, так як допомагає зорієнтувати кандидата на пріоритет публічного інтересу та подаль­шого сумлінного виконання завдань і функцій держави. Ще до вступу на посаду кандидат на публічну службу повинен усунути наявний у нього конфлікт інтересів (публічного і приватно­го), або вжити заходів щодо попередження виникнення такого конфлікту.

Одним з дієвих заходів протидії корупції на публічній службі та формування професійно­го апарату службовців є законодавче урегулювання питань пофесійної етики публічної служби, що сприятиме підвищенню професійного рівня та компетентності публічних службовців, забезпечить прийняття обґрунтованих і справедливих рішень.

Публічні службовці досить часто у своїй діяльності застосовують правові норми щодо фізичних та юридичних осіб. Це покладає на них додаткові обов’язки до­тримуватися правової культури і відповідних морально-етичних норм.

Правову культуру публічних службовців не можна відокремлювати від правової культури громадян, соціальних груп, всього суспільства, рівнем правового та морального виховання. Публічні службовців є громадянами України, однак відмінність від інших громадян полягає у тому, що вони ще й застосовують чинне законодавство у відносинах з іншими громадянами. При цьому публічні службовці представляють не свої власні інтереси, а державні (публічні). Діяльність публічних службовців базується на загальних моральних і правових принципах справедливості, гуманізму, законності, гласності, неупередженості, незалежності, доброчесності. Усі принципи виходять з моральних норм поведінки у відповідній сфері суспільного життя, які є загальними для всього суспільства і кожного громадянина. Важливим є дотримання цих принципів публічним службовцем, який повинен виконувати свої обов’язки та реалізувати надану йому владу від імені держави в межах компетенції органу. Публічний службовець свою діяльність має скеровувати на вирішення потреб інших людей, надання їм відповідних адміністративних послуг.

Етичні засади публічної служби не виникають стихійно, а це є поступовий процес формування уявлень про вимоги щодо поведінки публічного службовця. Результатом такого процесу є вироблення відповідних правил і їх фіксація у правовому акті, переважно це є кодекси професійної етики. Такі правові акти мають бути гнучкими і враховувати зміни уявлень суспільства про необхідну поведінку публічного службовця.

Етика поведінки публічного службовця формується під впливом вимог, які визначає суспільство на певному рівні свого розвитку.

Професійна етика визначає службову культуру публічного службовця і дозволяє оцінити рівень виконання службових обов’язків і дотримання вимог служби. Вона дає можливість забезпечити належний правовий рівень поведінки учасників управління, належний порядок використання матеріальних засобів управління, раціональність у здійсненні службового процесу. Крім цього, дотримання професійної етики не може обмежуватися лише службови­ми відносинами публічного службовця, а має дотримуватися і поза ними.

Закон України “Про державну службу” (1993 р.) передбачає добровільність виконання державним службовцем усіх вимог державної служби через складення Присяги. Відповідно до статті 17 цього закону Присяга державного службовця передбачає обов’язки не лише юридичного змісту — “суворо дотримувати Конституції та законів України, спри­яти втіленню їх у життя”, “охороняти права, свободи і законні інтереси громадян”, а також і морально-етичного — “вірно служити народові України”, “з гідністю нести високе звання державного службовця”, “сумлінно виконувати свої обов’язки”. Підписуючи текст Присяги, державний службовець добровільно покладає на себе зобов’язання дотримуватися обох цих видів вимог і нести за їх виконання юридичну і моральну відповідальність за їх виконання. Відмова державного службовця від прийняття або порушення Присяги тягне припинення державної служби, що передбачено у п.6 статті 30 чинного Закону України “Про державну с лу ж бу ”.

Порушення, невиконання чи неналежне виконання службових завдань і недотримання етичних засад державної служби не тільки дискредитує державну владу, але і створює умови для корупції і зловживань, порушує права і свободи громадян. Напевно саме цей момент зу­мовив необхідність викладу окремих етичних норм в Законі України “Про боротьбу з коруп­цією” від 5 жовтня 1995 р., новому Законі України "Про засади запобігання та протидії корупції і внесення відповідних змін до ст.5 Закону України “Про державну с лу ж бу.

Аналіз статті 14 Закону України “Про державну службу”, показує, що підставою застосу­вання дисциплінарного стягнення до державного службовця є: неналежне виконання служ­бових обов’язків, недотримання етичних норм службової поведінки, порушення встановле­них обмежень та заборон на державній службі. Вчинення службовцем проступку, який “по­рочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює”, є проявом корупції.

Професійна етика - сукупність моральних правил поведінкислужбовця, за допомогою яких можна оцінити його діяльність з точки зору таких цінностей, як справедливість, чесність,совість, гідність, лояльність, чуйність, відповідальність, професіоналізм.

Професійну етику розглядають як певні моральні засади і цінності, що діють у межах конкретної професії чи виду діяльності, а професійна етика поведінки публічних службовців є її різновидом і має сприяти реалізації завдань та функцій держави в цілому.

Професійна етика публічного службовця визначає певний типвзаємовідносин службовців і відіграє достатньо значиму роль у забезпеченнішанобливого ставлення публічного службовця до інших осіб.

Професійна етика публічного службовця є частиною його правового статусу і дотриман­ня професійної етики є для нього одним із службових завдань.

Кожен публічний службовець у своїй щоденній діяльності стикається з багатьма складни­ми ситуаціями, які не можна детально врегулювати через конкретні юридичні приписи. Для цього розробляють певні стандарти поведінки публічного службовця, які допомагають запобігти негативним наслідкам у його службовій кар’єрі. Правове врегулювання етики поведінки публічних службовців спрямоване на підвищення рівня службової дисципліни і є превентивним заходом у боротьбі з корупцією. Отож, належна правова регламентація професійної етики переслідує дві цілі:

• по-перше, забезпечити ефективне виконання завдань

• по-друге, забезпечити захист населення від корупції.

Існує два основні способи правового регулювання через прийняття підзаконних нормативно-правових актів та прийняття законів.

Врегулювання питань професійної етики відомчим актом в правотворчому процесі спо­стерігається нечасто, але саме такий підхід був використаний для регулювання цих питань сьогодні в Україні. Спеціальним правовим актом, який встановлює основні вимоги до етики працівників органів державної служби в Україні, є Загальні правила поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби від 23 жов­тня 2000 р.

Дія Загальних правил поведінки державного службовця поширюється на державних службовців, які займають посади, віднесені до відповідних категорій, згідно із статті 25 За­кону України “Про державну службу”. Згідно із пункту 2 цих Загальних правил службовці, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної, митної, податкової служби, Національного Банку України, служби безпеки, внутрішніх справ, управління Збройних Сил та інших військових формувань, відповідними органами можуть затверджуватись спеціальні правила поведінки з урахуванням особливостей роботи у відповідних органах.

У Загальних правилах передбачено, що при прийнятті на державну службу державний службовець знайомиться з цими правилами, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі. А відповідно до пункту 26 Загальних правил їх порушення є підставою для застосування до державного службовця дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, а також Законами України “Про державну службу” та “Про бо­ротьбу з корупцією”. Однак у зазначених законах не згадано про Загальні правила поведінки державного службовця. Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Тому, не можна допустити, щоб підстави дисциплінарної відповідальності передбачав нормативно-правовий акт підзаконного характеру дії.

Загальні правила поведінки державного службовця мають обмежену сферузастосування, вони не поширюються на усіх публічних службовців,а самі правила поведінки визначені надто узагальнено. Відтак, основи публічної служби, у тому числі й вимоги професійної етики публічних службовців, мають визначатися виключно на рівні закону.

Досвід багатьох зарубіжних країн показує, що важливим засобом правового регулювання професійної етики публічних службовців є закон. Найбільшого поширення набуло два основні способи законодавчого регулювання:

перший, закріплення відповідних правових норм у загальному законі про публічну службу або законі про професійну етику публічної служби

Серед правових засобів регулювання основних засад професійної етики публічних служ­бовців в Україні є загальний і спеціальні. До загальних — належать Закон України “Про дер­жавну службу” і Закон України “Про боротьбу з корупцією”. А спеціальними законами є ті, які регулюють окремі види публічно-службових відносин, зокрема державної податкової служби, державної прикордонної служби, дипломатичної служби і т.п. Такі акти враховують специфіку виконуваних державними службовцями завдань і функцій, що вимагають дотримання певного типу поведінки — професійної етики.

Чинне національне законодавство згадує про необхідність дотримуватися етики пове­дінки на державниій службі. Наприклад, правову основу етичних засад поведінки держав­них службовців становить положення статті 5 Закону України “Про державну службу”: “Етика поведінки державного службовця”. Це стало першою спробою законодавчого регулювання відносин професійної етики на публічній службі. Відповідно до цього державний службовець повинен:

• сумлінно виконувати свої службові обов’язки;

• шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

• не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Однак дія цього закону поширюється лише на тих державних службовців, які займають посади, віднесені до відповідних категорій на підставі статті 25 Закону України “Про державну службу”. Практично, це стосується державних службовців органів виконавчої влади загальної компетенції.

Подібне положення містить і Закон України “Про службу в органах місцевого самовря­дування в Україні”. Серед основних обов’язків посадових осіб місцевого самоврядування у статті 8 зазначеного закону передбачено обов’язок “шанобливого ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування,турбота про високий рівень культури, спіл­кування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування”.

Такі моменти вказують на незавершеність регулювання у даному напрямі:

по-перше, не проводять конкретизації вимог професійної етики,

по-друге, не дають вичерпного переліку осіб, на яких мають поширюватися ці вимоги;

по-третє, не закріплюють правові наслідки для службовця у разі, коли він не дотримуєть­ся встановлених вимог.

Чинне законодавство досить узагальнено регулює питання професійної етики публічних службовців, що породжує відповідні проблеми у правозастосовчій сфері.

Існуюча ситуація вказує на необхідність прийняття спеціального законодавчого акта з питань професійної етики на публічній службі, тобто і на державній службі, і на службі в органах місцевого самоврядування.

З метою визначення заходів по удосконаленню законодавства у сфері публічної служби загалом, і державної служби зокрема, Указом Президента України від 5 березня 2004 р. була схвалена Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європей­ського Союзу (далі — Концепція). Вона спрямована на подальше вдосконалення інституту державної служби в Україні в рамках адаптації його до стандартів Європейського Союзу. Серед пріоритетних напрямів адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу було визначено вдосконалення нормативного регулювання вимог професійної етики державних службовців

Законодавство про професійну етику публічних службовців має стати дороговказом, який повинен глибоко врегулювати морально-етичні засади на публічній службі

Комітетом міністрів, відповідно до Статті 5 Статуту Ради Європи, з урахуванням Резолю­ції (98) 7 і (99) 5, що уповноважує і відповідно затверджує Угоду про утворення Групи дер­жав проти корупції (GRECO), метою якої є покращення можливостей її учасників у боротьбі з корупцією шляхом дотримання їх зобов’язань в цій сфері, було рекомендовано, щоб уря­ди держав-учасниць, відповідно до національного законодавства та принципів державного управління, прийняли національні кодекси поведінки державних службовців. Додатком до Рекомендацій № R (2000) 10 був Модельний Кодекс поведінки державних службовці Ради Європи. Завданням Кодексу стало чітке визначення стандартів честі та поведінки, яких по­винні дотримуватись державні службовці, надання допомоги їм у дотриманні цих стандар­тів та інформування громадськості про те, на яку поведінку публучних службовців вона може сподіватись.

Ключовим питанням законодавства про правила професійної етики публічної служби та запобігання конфлікту інтересів є попередження та врегулювання конфлікту інтересів в процесі службової діяльності, що єважливим інструментом забезпечення доброчесності публічних службовців.

Законодавство про правила професійної етики публічної служби та запобігання конфлікту має слугувати засобом правового регулювання правил професійної етики на публічній службі в Україні та визначати шляхи запобігання конфлікту інтересів.

Основна ціль прийняття такого законодавства полягає у врегулюванні конфлікту інтересів на публічній службі, які наносять руйнівну силу принципампублічної служби, чим підривають довіру до органів публічної влади.

Таке законодавство має визначити загальні засади професійної етики публічних службов-ців, а специфіку регулювання питань професійної етики окремих категорій службовців слід окреслити іншими актами, які повинні відповідати базовому закону

Прийняття в майбутньому закону про правила професійної етики публічної служби та запобігання конфлікту інтересів має стати дієвим засобом у механізмі запобігання проявам корупції на публічній службі, чим сприятиме підвищенню авторитету публічної служби серед громадян.