2. Гра «Вгадай стиль спілкування»

Мета гри: навчити учасників діагностувати стиль спілкування – свій і співрозмовника, визначити фактори, що обумовлюють вибір стилю спілкування, напрацювати навички вибору найбільш оптимального варіанта власної поведінки.

Учасники діляться на три підгрупи по п’ять – шість осіб, кожна з яких готує на показ сценку, що відтворює певний стиль спілкування – конвенційний (діловий), маніпулятивний, примітивний. (Короткий опис стилю спілкування надається кожній підгрупі на окремій картці).

Обговорення: учасники-глядачі аналізують продемонстровані сценки, відповідаючи на питання:

• Як можна назвати стиль спілкування, який показала підгрупа?

• В яких ситуаціях той чи інший стиль може виявитися найбільш корисним?

Тексти на картках:

• Ваша підгрупа демонструє конвенціальний (діловий) стиль спілкування. Спробуйте придумати і показати сценку із життя, де цей стиль проявляється особливо яскраво. Зазвичай він передбачає доволі велику дистанцію між людьми. Вираження емоцій і почуттів суттєво обмежено.

• Ваша підгрупа демонструє маніпулятивний стиль спілкування. Він передбачає наявність прихованої мети одного чи кількох співрозмовників, для досягнення якої використовуються індивідуальні особливості характеру людини, її особистісні установки. Маніпулятивний стиль спілкування передбачає управління іншою людиною із прихованими прагненнями, по-перше, отримати певну користь від спілкування, по-друге, зробити це непомітно для партнера.

• Ваша підгрупа демонструє примітивний стиль спілкування. Йому притаманні реакції амбіції, зверхності, акцентування уваги на зовнішніх ознаках людини. Примітивні форми спілкування зазвичай пов’язані із приниженням однієї людини іншою і самоприниженням перед більш сильним партнером.

(Социальная психология : Учебное пособие для вузов/ Сост.: Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА – М, 2001. – 408с.- С.77-78).

Література:

1. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб, 2002.

2. Берн Э. Игры, в которые играют люди. – Л.,1992.

3. Биркенбил В. Язык интонации, мимики, жестов. – СПб., 1997.

4. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М., 1982.

5. Бодалев А.А. Личность и общение. – М.,1993.

6. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. – К., 2005.

7. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.,1997.

8. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. – К., 2003.

9. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб., 2000.

10. РеанА.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб., 1999.

11. Семиченко В.А. Психология общения. – К., 1997.

Завдання для тестового самоконтролю:

1. Якщо метою спілкування є підтвердження людиною її статусу, виконання очікуваних від неї функцій, то має місце

а) соціально-рольовий рівень спілкування;

б) діловий рівень спілкування;

в) інтимно-особистісний рівень спілкування.

2. Використання засобів спілкування з метою передачі інформації відноситься до:

а) перцептивного аспекту спілкування;

б) комунікативного аспекту спілкування;

в) інтерактивного аспекту спілкування.

3. Вербальні та невербальні повідомлення, які людина навмисно чи ненавмисно спрямовує у відповідь на повідомлення іншого називаються:

а) процесом декодування;

б) зворотнім зв`язком;

в) уважним слуханням.

4. Комунікативний бар`єр у психології трактується як:

а) реально існуючі соціальні перешкоди, які не дозволяють людям зустрітися та налагодити процес безпосереднього спілкування;

б) абсолютна або відносна перешкода ефективному спілкуванню, яка об`єктивно існує у процесі спілкування або суб`єктивно сприймається співрозмовником як така;

в) стан дезорганізації особистості, який виникає внаслідок її дезорієнтації, причиною останньої може бути соціальні ситуація, в якій має місце конфлікт або відсутність норм.

5. Взаємодія людей, яка передбачає певну форму організації спільної діяльності, складає:

а) перцептивний аспект спілкування;

б) комунікативний аспект спілкування;

в) інтерактивний аспект спілкування.

6. Процес сприйняття партнерами один одного, їх взаємопізнання як основа для взаєморозуміння складають:

а) перцептивний аспект спілкування;

б) комунікативний аспект спілкування;

в) інтерактивний аспект спілкування.

7. Рефлексія у міжособистісному спілкуванні – це:

а) усвідомлення усіх своїх переваг та недоліків;

б) усвідомлення суб`єктом спілкування, як він сприймається партнером по спілкуванню;

в) адекватна самооцінка, що безпосередньо впливає на формування “Я-концепції”.

в) компроміс.

8. Спосіб пізнання іншої людини через свідоме або несвідоме уподібнення її характеристикам самого суб`єкту в психології отримав назву:

а) ідентифікація;

б) рапорт;

в) сублімація.

9. Здатність сприйняти іншу людину, проникнути у її внутрішній світ, прагнення відгукнутися на її проблеми у психології має назву:

а) емпатія;

б) доброзичливість;

в) навіюваність.

10. Міжособистісна атракція – це:

а) процес прийняття співрозмовника з усіма його відмінностями та недоліками;

б) усвідомлення суб`єктом спілкування, як він сприймається партнером по спілкуванню;

в) процес формування привабливості людини для сприймаючого

та продукт цього процесу.

11. Тенденція сприймаючого перебільшувати однорідність особистості партнера, поширювати позитивне (чи негативне) враження про одну властивість людини на усі його інші властивості отримала назву:

а) каузальна атрибуція;

б) фасцинація;

в) ефект ореолу.

Заняття №3

Тема : Соціально-психологічний аналіз конфліктної взаємодії.

Мета: Засвоїти соціально-психологічні поняття із конфліктології. Формувати навички конструктивної поведінки у конфліктній ситуації.

Питання для підготовки:

1. Загальна характеристика конфлікту.

2. Структура та динаміка конфлікту.

3. Причини та функції конфліктів.

4. Типологія конфліктів.

5. Типи поведінки в конфліктах.

6. Культура вирішення конфліктів. Принципи керування конфліктним процесом.

7. Характеристики та види внутрішньоособистісних конфліктів.

8. Особливості педагогічних конфліктів.

9. Психологічні основи профілактики конфліктів.

10. Індивідуально-особистісні чинники психологічних конфліктів.

Питання для дискусії:

1. Чи могла конфліктологія виникнути до ХХ ст.? Чому?

2. Чому конфліктологічна думка починає розвиватися у межах філософії?

3. Проаналізуйте психологічну структуру та динаміку розвитку конфліктів. Яку роль у ескалації конфліктів відіграють конфліктогени? Чому, на вашу думку, виникає різка реакція людини на конфліктоген? Чи можна блокувати конфліктогени?

4. Охарактеризуйте основні стилі поведінки особистості у конфліктних ситуаціях за теорією К.Томаса і Х.Кілменна. Визначте, за яких умов конкуренція, уникнення, пристосування, компроміс чи співробітництво є найбільш ефективним стилем поведінки особистості у конфлікті.

5. Чи відрізняються міжособистісні конфлікти за участю дітей різного віку? Якими віковими особливостями психічного розвитку дитини це можна пояснити?

6. Охарактеризуйте особливості та основні види внутрішньоособистісних (інтраособистісних) конфліктів. Наведіть приклади мотиваційного, когнітивного, рольового конфліктів. Визначте можливість управління внутрішньоособистісним конфліктом. Яку роль внутрішні конфлікти відіграють у розвитку особистості?

7. Як розвивається конфлікт у педагогічних ситуаціях? До яких психологічних наслідків може призвести педагогічний конфлікт?

8. Розкрийте особливості міжособистісних конфліктів у системі «учень-учень», «учитель-учень» та «учитель-учитель». Визначте умови та засоби запобігання цим конфліктам.

9. Який стиль поведінки є найбільш оптимальним у вирішенні педагогічних конфліктів? Аргументуйте свою думку.

Психологічні завдання:

1. Проаналізуйте конфліктну ситуацію (зразок дивись у додатку № 5):

...Школа-інтернат, де навчаються діти із неблагополучних сімей.

Урок математики у 5-му класі повинна проводити молода вчителька, яка недавно прийшла до цієї школи. Вчитель заходить до класу і завмирає : її вітають діти, всі до одного розмальовані крейдою у вертикальну смужку. Секунда мовчання…

Запропонуйте розгортання даної ситуації так, щоб був продемонстрований певний вид поведінки у конфлікті :

• Конкуренція (його сутність «Щоб я переміг, ти маєш програти»);

• Пристосування (його сутність «Щоб ти виграв, я маю програти»);

• Уникнення (його сутність «Мені байдуже виграєш ти чи програєш: я знаю, що в цьому я участі не беру»);

• Компроміс ( його сутність «Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програти»);

• Співробітництво (його сутність «Щоб виграв я – ти теж маєш виграти»).

При обговоренні результатів дайте відповіді на питання:

• Як даний вид поведінки в конфлікті впливає на емоційний стан, на почуття учасників взаємодії?

• Чи могли б інші види поведінки в цій ситуації бути більш корисними для учасників?

• Що змушує людей вибирати той або інший стиль поведінки в конфлікті?

• Який стиль поведінки є найбільш конструктивним у взаєминах між людьми?

2. Проаналізуйте педагогічний конфлікт:

...Конфлікт виник у 10-му класі на уроці математики. Учні відмовились здавати контрольні роботи. Учителю не допомогли ні класний керівник, ні директор; учні сиділи спокійно і мовчали. Тоді класний керівник сам зібрав зошити.

Причиною конфлікту стали взаємини класу із учителем, який не врахував ні психологічних особливостей старшокласників, ні методику роботи попереднього учителя, який працював з дітьми з 4-го класу по 9-й.

Попередній учитель привчив дітей до самостійності, дозволяв їм радитись на уроці, обговорювати складні задачі й знаходити вірне рішення, враховував індивідуальні особливості кожного учня. Ця форма роботи давала позитивні результати. Новий учитель не врахував цього. Він вимагав від десятикласників повної тиші на уроці, задачі вирішувались тільки разом з ним, ніяких розмірковувань та обговорень.

Учні намагалися пояснити, що раніше уроки проводились інакше. Це пояснення учитель сприйняв як образу, пообіцяв, що повернення до минулого не буде. Тоді учні відмовились підкоритися учителю.

Це був суворий урок не тільки учителю, але і директору школи, всьому педагогічному колективу.

При аналізі конфлікту використайте опорну схему аналізу конфліктної педагогічної ситуації (приклад дивись у додатках):

• Опис ситуації та її учасників;

• Аналіз передконфліктної ситуації (що передувало виникненню конфліктної ситуації?);

• Основні причини конфлікту та його зміст (конфлікт діяльності, поведінки чи стосунків);

• Вікові та індивідуальні особливості учасників, що проявилися в їх поведінці у конфлікті;

• Уявлення про ситуацію вчителя та учнів;

• Варіанти погашення і розв’язання конфлікту;

• Визначення у ситуації моменту, коли вчитель міг би попередити її перетворення у конфлікт; що завадило вчителю зробити це (емоційний стан, присутність свідків, розгубленість, раптовість тощо);

• Пізнавальна цінність ситуації для вчителя (що нового дізнався вчитель про учнів із ситуації та їх поведінки? Яку інформацію отримав вчитель про свою педагогічну діяльність?);

3.Проаналізуйте педагогічний конфлікт та виконайте його картографію (схему та приклад дивись у додатку № 6):

…Учень 10 класу, розумний, здібний, навчається на «10» та «12», вступив у конфлікт із учителем хімії.

Предмет юнак знає, навіть читає понад програми. Одне питання (позапрограмне) слухав на підготовчих курсах в інституті, зрозумів його неправильно. Це ж питання розглядалося в школі на уроці. Учень мав про нього уже складене уявлення (невірне). Тому пояснень учителя не прийняв, хоча той і був правий. Юнак був переконаний у правоті викладача інституту. На підставі недовіри знанням учителя виник конфлікт, який все поглиблювався; дійшло до того, що учень перестав займатися хімією, став виклично поводитись на уроках...

4. Нижче наведені ситуації. Спробуйте вжитися в них, уявити, що ви - головна дійова особа. Опишіть, якою була б ваша перша щира реакція в цій ситуації.

а) У школу приходить розсерджена мати і починає скандалити, звинувачуючи педагога в тому, що він упереджено ставиться до її сина. Якою буде ваша найбільш ймовірна реакція (жестами, словами)?

б) У вчительській у присутності інших вам робить зауваження колега, вказуючи на методичні помилки, допущені на уроці. Як ви відреагуєте (жестами, словами)?

в) Біля входу в школу вас закидали сніжками хлопці. Ви не знаєте, чому вони це зробили? Ваша реакція (жестами, словами)?

г) Ви приходите втомленим додому і довідуєтеся, що ваша дитина пропустила уроки в школі, нагрубила педагогові.

5.За допомогою тесту «Оцінки глибини конфлікту» (за: Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб,2001. – С 78 – 80 або дивись додаток № 8) проаналізуйте конфліктну ситуацію, яка проходила за вашою участю, або таку, свідком якої ви були, на предмет оцінки виразності кожного з 8 факторів, представлених у тесті.

Завдання для самостійної роботи:

1. Законспектуйте:

   • визначення конфліктної ситуації // Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб., 2000. – С. 171- 187;

   • Моделі розвитку міжособистісної конфліктної ситуації// Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб., 2000. – С. 271- 279.

   • Структура та динаміка конфліктів в освітніх закладах // Карамушка Л.М. Психологічні основи управління у системі середньої освіти. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 143 – 151.

   • Запобігання конфліктам та подолання їх у закладах середньої освіти// Карамушка Л.М. Психологічні основи управління у системі середньої освіти. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 151 – 159.

2. На основі теорій Зіммеля, Дарендорфа і Козера (Зиммель Г. Человек как враг// Социологический журнал, 1994. - №2. – С.114-119.; Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта.// Социологические исследования, 1994. - № 5. – С.142-147) підготуйте відповідь на питання «Чинники впливу на гостроту конфлікту». Зробіть висновок про внесок соціологічної школи у розвиток конфліктології.

3. На основі літературних джерел з вікової психології (Божович Л.И. Проблема конфликта в подростковом возрасте // Вопр.психологии. – 1978. - №2. – С.25-37; Коломинский Я.Л.,Жизневский Б.П.Социально-психологический аналіз конфликтов между детьми в игровой деятельности // Вопр. психологи.- 1990. - №2. С. 35-42; Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности. – М.: Мир, 1994.- 319с.; Розин М.В. Представления о семейных конфликтах в подростковой субкультуре // Вопр. психологии, 1990. - №4. - С. 91-99 тощо) підготуйте відповідь на питання «Особливості конфліктів на різних вікових етапах».

4. Проведіть тестування серед своїх знайомих (10 – 15 осіб) за методикою К.Томаса (дивись додаток № 7). Визначте домінуючий стиль поведінки в конфліктних ситуаціях ваших однолітків.

Психологічний практикум