1. Гра «Нестандартний підхід»

Мета гри: вивести закономірності взаєморозуміння, розвинути навички управління увагою і настроєм партнера по спілкуванню, зокрема шляхом варіації характеристик мовлення (тону, темпа, гучності тощо) або рухів.

Видатний радянський педагог А.С.Макаренко зазначав, що будь-яка людина, яка займається проблемами спілкування, повинна вміти вимовити фразу «Іди сюди!» сорока різними способами.

Кожен учасник гри пробує вимовити різними способами:

• своє ім’я;

• будь-яке із наступних висловлювань: «Прощавай!», «Ну, добре!», «Дякую!», «Я чекаю!», «Так справи не буде!», «Давай-давай!», «Ну і деньок!», «Ну то й що», «Іди до мене», «Привіт!» та інші;

• яку-небудь загальну для всіх фразу, наприклад, «Хочу мінералочки!», вимовляючи її з позиції начальника, маленької дитини, робота, хворої людини тощо;

• Фразу «Люди виявляються самотніми через те, що самі не проявляють інтересу до оточуючих», - як повчання, як скаргу, із зверхністю, зі злістю тощо;

Обговорення: учасники аналізують результати, відповідаючи на питання:

• Який темп розмови здається найбільш результативним?

• Як це пов’язано із конкретною ситуацією?

• Які почуття виникають при зміненні інтонації чи рухів?

(Социальная психология : Учебное пособие для вузов/ Сост.: Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА – М, 2001. – 408с.- С.59 – 60).

2. Гра «Місце зустрічі»

Мета гри: навчитися використовувати механізми взаєморозуміння у спілкуванні.

Ведучий пропонує учасникам домовитися про зустріч:

а) один описує місце у приміщенні, а інший, із заплющеними очима, повинен це місце знайти;

б) один описує місце у місті, а інший повинен визначити і назвати це місце.

Обговорення: гравці відповідають на питання:

• Що заважало зрозуміти співрозмовника?

• Що допомагало зрозуміти співрозмовника?

• Що допомагало «стати» на позицію комунікатора?

(Социальная психология : Учебное пособие для вузов/ Сост.: Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА – М, 2001. – 408с.- С. 60).

2. Гра «Зустрічають за одягом»

Мета гри: розвивати активне групове спілкування, вчитися внутрішньо аналізувати свою соціальну «маску».

Учасники сідають у коло. Кожний отримує картку із написом, наприклад, «Я погано чую», «Я багатий», «Похваліть мене», «Розв’язую будь-які проблеми», «Люблю побитися», «Дам грошей», «Я все вмію», «Пожалійте мене», «Я вам говорю неправду» та інші. Картки потрібно тримати так, щоб їх власник не міг побачити напис, проте інші учасники могли б його бачити.

Учасники гри повинні активно спілкуватися один з одним відповідно до того, що написано на картках опонентів. Спілкування із власником картки будується у формі питань, прохань або тверджень завуальовано, косвено, натяками, а не відкрито, «в лоб». При цьому він повинен здогадатися, що саме (бажано дослівно) написано на його картці. На питання, прохання, твердження він, звичайно, доки отримує інформацію, не відповідає і ніяких уточнюючих питань нікому не ставить.

Обговорення: відбувається методом пошуку відповідей на питання:

• Що допомогло здогадатися про напис на картці?

• Що заважало зрозуміти зміст напису на картці?

• Які найбільш цікаві висловлювання чи питання звучали на адресу власника картки?

(Социальная психология : Учебное пособие для вузов/ Сост.: Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА – М, 2001. – 408с.- С.77)

.