Чалдини Р. Психология влияния. – СПб.: Питер, 2000. – 270с.

Завдання для тестового самоконтролю:

1. Визначте правильну відповідь. Якщо ми намагаємось переконати себе, що зроблений нами вибір є найкращим, ми тим самим намагаємось:

а) посилити когнітивний диссонанс,

б) створити когнітивну рівновагу між своїми почуттями і поведінкою,

в) збільшити когнітивну розбіжність,

г) здійснити вплив.

2. Установіть відповідність:

Визначення: Вид впливу:

1)Процес і результат зміни одним індивідом а) особистий вплив;

поведінки, установок, намірів, оцінок

іншого індивіда. б)міжособистісний вплив

2)Трансляція індивідом іншим людям своїх

особистісних рис у формі взірців особистісної в)психологічний вплив

активності.

3)Застосування у міжособистісній взаємодії

винятково психологічних засобів з метою

впливу на стан, думки, почуття, дії іншої людини.

3. Визначте правильні відповіді:

а) напад,

б) переконання,

в) навіювання,

г) раціоналізація,

д) наслідування.

4. Цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу або на групу при некритичному сприйманні інформації останніми є механізмом психологічного впливу, який має назву:

а) зараження;

б) навіювання;

в) наслідування.

5. Механізм психологічного впливу, у межах якого відбувається вербальна аргументована апеляція до логіки, розуму людини, має назву:

а) переконання;

б) співробітництво;

в) дискурсивне мислення.

6. Перехід різних емоційних станів, які безконтрольно сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосереднього спілкування є механізмом психологічного впливу, який має назву:

а) навіювання;

б) зараження;

в) наслідування.

7. Відтворення індивідом рис та зразків поведінки іншої людини або групи є механізмом психологічного впливу, який має назву:

а) зараження;

б) навіювання;

в) наслідування.

8. Механізм психологічного впливу, у межах якого відбувається вербальна аргументована апеляція до логіки, розуму людини, має назву:

а) переконування;

б) співробітництво;

в) дискурсивне мислення.

9. Приховане спонукання адресата впливу до переживання певних станів, до зміни ставлення, до прийняття рішень, вигідних ініціатору впливу, має назву:

а) навіювання

б) маніпуляція,

в) зараження.

10. Конструктивний вплив повинен відповідати наступним критеріям:

а) психологічна коректність,

б) амбівалентність,

в) прагнення задовольнити інтереси ініціатора впливу,

г)прихованність спонукання адресата до певних дій.

Тема № 5: Соціально-психологічні аспекти впливу засобів масової інформації (змі) на розвиток особистості.

Мета: формувати навички аналізу впливу ЗМІ на особистість, визначати можливості протистояння деструктивним впливам; розвивати здатність оцінювати конструктивність психологічних впливів ЗМІ.

Питання для підготовки:

1. Загальна характеристика ЗМІ та їх роль у житті людини.

2. Людина як суб’єкт впливу засобів масової інформації.

3. Функції засобів масової інформації в організації суспільної думки.

4. Етичні проблеми психологічного впливу ЗМІ.

Питання для дискусії:

1. У чому полягає специфіка комунікації у ЗМІ? Яким ЗМІ (телебачення, газети, радіо тощо) ми схильні довіряти більше? Чому?

2. У чому полягає специфіка комунікативного впливу ЗМІ? Від яких чинників залежить ефективність переконуючого впливу?

3. Яким, на ваш погляд, здебільшого є вплив ЗМІ: конструктивним чи деструктивним? Чому ви так вважаєте? Аргументуйте свою думку.

4. Вплив ЗМІ на розвиток людини є сталим протягом її життя? Чи можна говорити про існування сензитивних періодів щодо впливу окремих ЗМІ на особистість?

5. Чи можна погодитися з твердженням, що агресивна поведінка має ефект зараження? Які чинники провокують соціальну агресію?

6. Чи можна протистояти впливу ЗМІ? Які чинники обумовлюють ефективність протистояння?

Психологічні завдання:

1. Порівняйте особливості спілкування в умовах масової комунікації (за Н.Богомоловою) та міжособистісного спілкування. Заповніть таблицю:

Масова комунікація	Міжособистісне спілкування
1.Спілкування соціальних груп
2. Яскраво виражена соціальна орієнтованість спілкування.
3. Організований інституціональний характер спілкування.
4. Опосередкованість спілкування технічними засобами передавання інформації.
5. Відсутність прямого зворотнього зв’язку між комунікатором і реципієнтами у процесі спілкування.
6. «Колективний» характер комунікатора
7. «Масовий» характер реципієнтів, що постають анонімною, розрізненою аудиторією.
8.Періодичність інформації і підвищена вимогливість до дотримання норм спілкування.
9. Фіксованість, незмінність ролей комунікатора і реципієнта

/Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. – К.:Академвидав, 2005. – 448с. – С.365 – 366./

2. Ознайомтеся із роботою «Практичне застосування принципів змінення установок і поведінки» Філіпа Д. Зімбардо, Ебба Б. Еббесен, Кристини Маслач (Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб: Питер, 2000. – С.79 – 93). Законспектуйте основні положення.

3. Доберіть приклади із ЗМІ щодо того, як соціальна роль викривляє сприйняття властивостей людини, яка виконує цю роль.

4. Багато з того, що ми знаємо про чоловіків та жінок, залежить від того, якими ми бачимо їх по телебаченню і у кіно, на сторінках газет і журналів. Як засоби масової інформації зображують чоловіків та жінок? Дослідіть гендерні стереотипи у ЗМІ : оберіть будь-який засіб масової інформації – газету, журнал, телепрограму (новини, серіал, мультфільми, відеокліпи), радіопрограму (новини, народна музика, рок-музика тощо). Протягом певного часу (тиждень, 10 годин тощо) фіксуйте релевантні дані.

• Яким джерелом ви скористалися (тип носія інформації)?

• Що ви дивилися (рекламу, мультфільми тощо)?

• Як ви збирали дані? (У який час? Як часто? тощо) За чим саме ви спостерігали? (Яку телевізійну програму дивилися? Протягом якого часу? Який журнал ви читали? Скільки номерів?)

• Які теми, що стосуються гендерних питань, ви виявили?

/Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб: «Питер», 2000. – 528с. – С. 203 - 204 ./

5. Згідно з принципом соціального переконання, люди, для того, щоб прийняти адекватне рішення у складній ситуації вибору, орієнтуються на зразки поведінки інших людей в аналогічній ситуації.

Уявіть, що вам доручили делікатну справу – створити серію суспільно-корисних телевізійних програм, спрямованих на зменшення кількості проявів девіантної поведінки (наприклад, наркоманії) серед підлітків. Відомо, що за принципом соціального переконання показ подібних програм може викликати збільшення проявів негативних форм поведінки, обумовлене прагненням наслідування. Як можна використати цей же принцип так, щоб допомогти підлітковій аудиторії конструктивно вирішити дану проблему? В кого б ви взяли інтерв’ю? Чи будете ви залучати тривожних, агресивно налаштованих підлітків?

Складіть план – проспект сценарію однієї з таких програм.

6. Проведені К.Ховландом дослідження (Урбанович А.А. Психология управления. – Мн, 2003. – С.189 – 190) виявили принципи організації переконливої інформації:

• Найбільш переконливими є керівники, які викликають довіру та видаються експертами у своїй галузі.

• Довіра до керівника зростає, якщо він доведе і покаже, що відстоювана ним позиція не приносить особисто йому жодної переваги, а є важливою для інтересів справи.

• Довіра до керівника зростає, якщо він поважає думку підлеглого і не намагається відкрито її відштовхнути.

• Довіра до керівника зростає, чим вищим є його авторитет.

• При високому авторитеті керівника підлеглих тим легше переконати, чим глибшою є початкова суперечність у їх поглядах.

• Найбільший ефект дає звертання до емоцій підлеглих у поєднанні з логічними та конкретними аргументами.

• Сприйнятливість підлеглих найкраща, якщо вони спокійні, задоволені та зацікавлені у спілкуванні.

• Підлеглі із середнім та високим рівнем освіти найкраще сприймають подвійну аргументацію (аналіз альтернативних поглядів та їх заперечення); підлеглі із низьким рівнем освіти найбільш сприйнятливі до однобічної аргументації.

Прокоментуйте використання даних принципів при поданні інформації у ЗМІ (періодика, телебачення, радіо). Які з наведених принципів частіше використовуються при викладенні політичної, соціальної інформації, реклами тощо.

7. Сцени насилля на сучасному телебаченні стали настільки частими, що при сприйманні набувають умовного характеру. Можна припустити, що в певних випадках контроль свідомості при сприйманні агресії у телеглядача (особливо у підлітків) може бути зниженим. Це обумовлює включення механізму «сліпого наслідування» на відміну від свідомого.

Проаналізуйте приклади телевізійного насилля, обравши не менше 3-х передач із наступних категорій:

• вітчизняний мультфільм;

• зарубіжний мультфільм чи мультсеріал;

• вітчизняний дитячий фільм;

• зарубіжний дитячий фільм чи серіал;

• вітчизняний / зарубіжний фільм;

• вітчизняний / зарубіжний серіал.

Бажано, щоб співставлялися фільми, схожі за жанром (наприклад, не слід порівнювати бойовик із мелодрамою.

При аналізі враховуйте :

• приблизну тривалість фільмів та кількість прикладів агресії, насилля за одиницю часу (наприклад, за 10 хвилин, за 1 годину тощо);

• зображення болю та негативних наслідків агресії (наприклад, каліцтво, смерть тощо);

• чи покаране насилля у фільмі;

• кількість актів насилля, що здійснює позитивний герой («хороший хлопець») та негативний герой («поганий хлопець»);

• присутність зброї на екрані тощо.

/Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб: Питер, 2000. – 528с.- С 410 – 411/.

8. Проаналізуйте силу переконання засобами телевізійної реклами. Для цього перегляньте телевізійні передачі протягом 2 – 3 годин і запишіть зміст реклами на бланку. По-перше, зазначте, який продукт рекламується (мило, пиво, авто тощо). Потім опишіть основну особу (або осіб), яка рекламує товар (стать, вік, статус тощо). Проаналізуйте, до якого типу належить переконливе звернення, що використовується у рекламному ролику. Наприклад, деякі рекламні ролики експлуатують бажання людини бути популярною і подобатись оточенню, інші намагаються використати у власних цілях почуття провини тощо. Не забувайте, що реклама переконує не лише із допомогою вимовлених слів, але й за допомогою продуманого візуального представлення товара.

При аналізі враховуйте :

• чи домінував певний тип переконання?

• Чи помітили ви закономірності у структурі цих звернень? Наприклад, чи змінювався зміст звернень залежно від того, хто переконував глядачів – чоловік чи жінка, хто був аудиторією – мішенню – діти чи дорослі тощо?

• Які звернення-переконання, на ваш погляд, найбільш ефективні і чому?

Аналіз рекламних роликів

Рекламний ролик	Рекламований товар	Основна особа (особи), що рекламують товар	Типи звернень – переконань
1. 2 3 4 … 15

(Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб: Питер, 2000. – С.104 – 105).

Література:

1. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио, телевидения. – М.: 1997.

2. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. / пер. С польск. – М.: Прогресс, 1981.

3. Знаков В.В. Психология понимания правды. – СПб.: Алетейя, 1999.

4. Лебедев-Любимов А.Н. Психология рекламы. – СПб.: Питер, 2004.

5. Майерс Д. Социальная психология. /Пер. С англ. – СПб.: Питер, 1996.

6. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб: Питер, 2000.

7. Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых информационных процессов. – М.:Мысль,1973.

Завдання для тестового самоконтролю:

1. Тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом інших людей таким чином, щоб вона відповідала існуючим у групі зразкам оцінок, відносин, поведінки, у психології позначається терміном:

а) сугестивність;

б) диспозиція;

в) конформність.

2. Конформізм особливо виявляють :

а) дуже дисципліновані люди,

б) порівняно розумні люди,

в) люди, не стійкі до стресу,

г) люди із лабільними психічними процесами і установками.

3. Установіть відповідність:

Динаміка конформності: Фактори:

1)Збільшується конформність. а)Значимість висловленої думки;

2) Зменшується конформність. б)Авторитетність людей, які

висловлюють ті чи інші погляди;

в)Референтність групи;

г)Жіночі групи;

д) Чоловічі групи;

е) Дитячі групи;

ж) Суперечливість інформації.

4. Якщо в основі конфлікту лежать суб`єктивні протиріччя, які створюють напруження та призводять до руйнування соціальної системи, ми маємо справу з:

а) деструктивним конфліктом;

б) внутрішньоособистісним конфліктом;

в) конструктивним конфліктом.

5. Певний стан масового страху перед реальною чи уявленою загрозою, який є наслідком або дефіциту інформації, або будь-якої жахливої новини, у психології має назву:

а) мода;

б) наслідування;

в) паніка.

6. Стереотипи – це :

а) результат особистого досвіду,

б) упередження,

в) уявлення, що закріплюються при тісному спілкуванні з іншою групою людей,

г) стійкі, фіксовані образи.

7. Приписування причин поведінки іншій людині в умовах дефіциту інформації є змістом поняття:

а) каузальна атрибуція;

б) фасцинація;

В) емпатія.

г) комунікація.

8. Процес використання певного стійкого образу якогось явища або предмету при зіткненні та взаємодії з цим явищем або предметом є змістом поняття:

а) ригідність;

б) стереотипізація;

в) конформізм.

Література:

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.:МГУ,1980.

2. Битянова М. Р. Социальная психология. – М.,1994.

3. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио, телевидения. – М.: 1997.

4. Ємельянова Ю.Н. Активное соціально-психологическое обучение. – Л.,1985.

5. Лебедев-Любимов А.Н. Психология рекламы. – СПб.: Питер, 2004.

6. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер,1999.- (Серия «Мастера психологии»).

7. Методы социальной психологи./ Под ред..Е.С.Кузьмина, В.Е.Семенова. – Л.:ЛГУ,1977.

8. Милграм С. Эксперимент в социальной психологии. – СПб.: Питер, 2000.- (Серия «Мастера психологии»).

9. Москаленко В.В. Соціальна психологія/ Валентина Володимирівна Москаленко – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

10. Орбан-Лембрик Л.Е.Соціальна психологія/ Лідія Ернестівна Орбан-Лембрик – К., 2005.

11. Основи практичної психології // В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. – К,1999.

12. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб: Питер, 2000. – 528с. – (Серия «Практикум по психологии»).

13. Парыгин Б.Д. Социальная психология. Проблемы методологии, истории, теории. – СПб.,1999.

14. Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых информационных процессов. – М.:Мысль,1973.

Додатки

Додаток1.

Ознайомлення з методикою брейнстормінгу («Мозкового штурму»)

Мозкова атака (інакше – мозковий штурм, брейнстормінг) застосовується у тих випадках, коли перед групою стоїть проблема знаходження нових рішень, нових підступів до ситуації, тобто її задачею є продуктування ідей. Пошук і продуктування ідей – складний творчий процес, що може ефективно протікати у групових формах обговорення, якщо для цього створені відповідні умови, що забезпечують свободу висловлювання учасників, атмосферу доброзичливого пошуку, некритичності і високої зацікавленості членів групи у знаходженні максимально важливої кількості нових ідей та підходів.

Розрізняють три фази мозкового штурму.

На першій фазі (розминці), що триває 5 - 15 хвилин, ведучий намагається створити вільну, невимушену атмосферу. Керівник повідомляє про метод і правила гри, чітко і ясно ставить питання, що потребує розв’язання. Група ділиться на учасників і спостерігачів. Задача спостерігачів – фіксувати всі ідеї, що висловлюються закріпленими за ними учасниками обговорення. Задача учасників – висловлювати всі ідеї, що спадають їм на думку. Найважливішою умовою є відсутність внутрішньої і, особливо, зовнішньої критики висловлених ідей. Учасники не повинні переривати один одного. Ідея, висловлена одним, може навести на думку іншого.

Друга, вузлова фаза брейнстормінгу (генерування ідей), триває 10 – 15 хвилин, інколи - близько години. Це творча частина процесу. Вона повинна відбуватися у комфортних невимушених умовах. Учасники повинні мати приблизно однаковий статус. Керівникові бажано триматися за межами дискусії. Він виступає в ролі організатора і реєстратора ідей, слідкує за виконанням правил гри. Результатом другої фази має стати повний перелік запропонованих ідей.

На третій фазі самими учасниками обговорення чи іншими членами групи, експертами, спеціалістами здійснюється систематизація, оцінка й добір найкращих ідей. На цьому етапі, відповідно до обраних критеріїв, всі ідеї ранжируються. Наприклад, можливий аналіз ідей за такими критеріями:

• можливість реалізації ідеї за даних умов;

• можливість реалізації відразу, після визначеного терміну або ж за додаткових умов;

• можливість використання ідеї в інших галузях.

/ Битянова М.Р. Социальная психология. – М. : Международная педагогическая академия, 1994. – 106с. – С. 93 -94.; Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції. – Суми,2006. – 384с. – С.178 – 181. /

Додаток 2.

Тест для визначення рівня потреби у спілкуванні (Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін, Л.П.Орлова) // Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 624с. – С398 -399.

Інструкція: Прочитайте запропоновані твердження, які корелюють із ознаками двох протилежних груп : з високим і низьким рівнем потреби у спілкуванні. Якщо ви погоджуєтесь із наведеним твердженням, то маєте відповісти «Так» («+»); якщо ж ви не згодні із тезою твердження – відповісти «Ні» («-»).

Опитувальник:

15. Я одержую задоволення, беручи участь у різних святах.

16. Я можу вгамувати свої бажання, якщо вони суперечать бажанням моїх товаришів.

17. Мені подобається висловлювати комусь свою симпатію.

18. Я більше зосереджений на тому, щоб справляти вплив, ніж мати друзів.

19. Я відчуваю, що у мене чомусь більше прав стосовно своїх друзів, ніж обов’язків.

20. Коли я дізнаюся про успіхи свого друга, у мене чомусь погіршується настрій.

21. Щоб бути задоволеним собою, я повинен комусь у чомусь допомагати.

22. Мої турботи зникають, коли я перебуваю серед друзів на роботі (навчанні).

9. Мої друзі мені дуже набридли.

10. Коли я роблю погану роботу, присутність людей мене надто дратує.

11. Притиснутий до стіни, я говорю лише ту частку правди, яка, на мою думку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.

12. У скрутній ситуації я більше думаю не стільки про себе, скільки про близьку мені людину.

13. Неприємності у друзів викликають у мене стан, близький до хвороби.

14. Мені приємно допомагати іншим, навіть якщо це додасть мені значних труднощів.

15. З поваги до друга я можу погодитись з його думкою, навіть якщо він не має рації.

16. Мені більше подобаються пригодницькі оповідання, ніж про кохання.

17. Сцени насильства у кіно навіюють мені відразу.

18. Коли я один, я відчуваю тривогу і напруженість більше, ніж коли перебуваю серед людей.

19. Я ввважаю, що головною радістю у житті є спілкування.

20. Мені шкода покинутих собак та кішок.

21. Я вважаю, що краще мати менше друзів, але близьких.

22. Я люблю бувати серед людей.

23. Я довго переживаю після сварки з близькими.

24. У мене більше близьких людей, ніж у багатьох інших.

25. У мене більше прагнення до досягнень, ніж до дружби.

26. В судженнях про інших людей я здебільшого довіряю власній інтуїції і уяві, ніж судженням про них з боку інших людей.

27. Я надаю більшого значення матеріальному добробуту і престижу, ніж радості спілкування з приємними мені людьми.

28. Я співчуваю людям, у яких немає близьких друзів.

29. Стосовно мене люди часто були невдячними.

30. Я люблю оповідання про безкорисливе кохання і дружбу.

31. Заради друга я можу піти на жертву.

32. У дитинстві я входив до компанії, яка завжди трималася разом.

33. Якби я був журналістом, я писав би про силу дружби.

Обробка результатів:

Досліджуваний одержує по 1 балу, якщо він відповів «Так» на твердження : 1,2,7, 8, 11, 12, 13, 14, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 28, 30, 31, 32, 33 і «Ні» - на твердження 3, 4, 5, 6, 9, 10, 15, 16, 25, 27, 29.

Інтерпретація:

Сума балів свідчить про рівень потреби у спілкуванні:

до 22 балів – низький;

23 -25 – нижче середнього;

26-27 – середній;

28-29 – вище середнього;

30 – 33 – високий.

Додаток 3

Тест «Чи умієте ви слухати?» // В.В. Волошина, Л.В.Долинська, С.О. Ставицька, О.В.Темрук. Загальна психологія: Практикум. - К.: Каравела,2005. – 280с.- С.180 - 183.

Інструкція: Із запропонованих варіантів відповідей виберіть ту, що найбільш відповідає вашим переконанням.

Опитувальник:

23. Яка, на вашу думку, мета бесіди чи розмови?

а) краще познайомитися із співрозмовником;

б) висловити свою точку зору із даного питання;

в) поділитися думками й обговорити їх.

24. Чи ставлять ваші діти або діти ваших друзів такі питання, наприклад: «Де сплять хмаринки?» або «Чи була бабуся маленькою?»:

а) часто;

б) ніколи;

в) інколи.

25. Чи доводилося вам зранку, збираючись на роботу, наспівувати?

а) так, завжди одну і ту ж пісню;

б) так, зазвичай різні пісні;

в) ні, ніколи.

26. Чи ставите ви запитання доповідачеві у кінці зборів?

а)так, завжди є про що запитати;

б) інколи, коли ви не погоджуєтеся з викладеною точкою зору;

в) ніколи, оскільки не вірите, що одне запитання може змінити вашу точку зору.

27. Після розмови з другом чи колегою, чи траплялося вам змінювати свою точку зору з певної проблеми:

а) так, дуже часто;

б) інколи;

в) ніколи.

28. Коли розмовляєте з ким небудь, то:

а) частіше говорите ви;

б) частіше говорить ваш співрозмовник;

в) ви говорите приблизно однаково.

29. За однієї ціни, що ви купите?

а) книжку;

б) CD-диск;

в) білет у кіно.

30. Колега хоче поділитися з вами своїми проблемами, які вас не стосуються. Що ви подумаєте?

а) що втратили цінний час;

б) що тепер матимете на нього вплив;

в) що спробуєте йому допомогти.

31. Яка з трьох фраз найбільше підходить до вашої точки зору?

а) тільки спеціаліст може висловлювати думки з даних проблем;

б) кожен може говорити про все, якщо вміє добре висловлювати свою думку;

в) спеціалісти не завжди хороші оратори, щоб переконливо говорити про свої досягнення.

32. Якщо в розмові ви губите розуіння змісту слів, то:

а) зупините співрозмовника і попросите його знову пояснити сказане;

б) відзначите про себе незрозумілі місця, щоб запитати про них у кінці розмови;

в) вам завжди все зрозуміло.

33. Чи можете ви повторити повідомлення чи пісню, почуті вранці по радіо?

а) так, завжди;

б) так, але вам необхідний час, щоб пригадати;

в) не можете пригадати.

34. У естрадного співака, перш за все, ви цінуєте:

а) голос;

б) зовнішній вигляд;

в) поведінку на сцені.

35. Відвідування концерту для вас:

а) подія, яка приносить задоволення;

б) світський обов’язок;

в)задоволення, якщо виконують пісні ваших улюблених композиторів.

36. Ви в гостях, де окрім вас ще 5 – 6 чоловік. Коли ви включаєтесь у розмову, то найчастіше:

а) ніхто вас не слухає;

б) усі замовкають, щоб вислухати вас;

в) ви взагалі уникаєте втручання в розмову.

37. Ви знаходитеся в курсі подій суспільного життя, завдяки:

а) перегляду телепередач;

б) прослуховуванню радіопередач;

в) читанню газет.

Обробка результатів: здійснюється за ключем.

Ключ:

Запитання №	Бали за відповіді
	а	б	В
1	2	1	3
2	3	1	2
3	2	3	1
4	2	3	1
5	2	3	1
6	1	2	3
7	3	1	2
8	1	2	3
9	1	2	3
10	3	3	1
11	3	2	1
12	3	1	2
13	3	1	2
14	2	3	1
15	3	3	1

Підсумуйте набрану кількість балів.

Інтерпретація:

15 – 25 балів: якщо ви чесно відповіли на запитання й отримали вказану кількість балів, то це означає, що вам важко слухати свого співрозмовника. Ви навіть не уявляєте, яку користь можете отримати для себе з розмови і збагатити свої знання, або ж просто забуваєте про це.

25 – 35 балів: ви – посередній слухач. Для вас бесіда – не головне джерело інформації і не основа спілкування. Вам треба подолати психологічний бар’єр між собою і співрозмовником. Багато чого можна дізнатися і від інших, не лише ви один знаєте істину. Уважно прислухайтеся до того, що вам говорять, вислуховуйте навіть зауваження, оскільки вам необхідно слухати набагато більше, ніж ви це робите.

35 – 40 балів: вам властива рідкісна якість – уміння слухати і добре говорити. Вести розмову для вас - задоволення. Ваші співрозмовники завжди можутьузяти від вас щось корисне. Ви вмієте входити у становище інших людей, а це особлива риса характеру, яку потрібно цінувати.

Додаток 4.

Діагностика домінуючої перцептивної модальності (С.Єфремцева)// Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Соціально-психологическая діагностика развития личности и малых групп. – М., 2002.

Інструкція: Прочитайте запропоновані твердження. У бланку для відповідей обведіть колом тільки номери тих тверджень, з якими ви згодні.

Бланк відповідей

Опитувальник:

1. Люблю спостерігати за хмарами та зірками.

2. Часто наспівую собі потихеньку.

3. Не визнаю модний одяг, якщо він незручний.

4. Для мене має значення колір автомашини.

5. Дізнаюся по кроках, хто увійшов до приміщення.

6. Люблю потанцювати.

7. Зовнішньому виглядові надаю серйозного значення.

8. Мене розважає наслідування діалектів.

9. Мені подобається приймати масаж.

10. Коли є час, люблю спостерігати за людьми.

11. Коли почую стару мелодію, мене охоплюють спогади про минуле.

12. Погано себе почуваю, коли не насолоджуюсь рухом.

13. Побачивши одяг у вітрині магазину, знаю, що мені буде добре у ньому.

14. Люблю поговорити по телефону.

15. У мене є схильність до повноти.

16. Люблю читати під час їжі.

17. Більше полюбляю слухати оповідання, коли хтось читає, ніж читати самому.

18. Після поганого дня мій організм перебуває у напрузі.

19. Охоче і багато фотографую.

20. Довго пам’ятаю, що мені сказали приятелі або знайомі.

21. Увечері люблю прийняти гарячу ванну.

22. Легко віддаю гроші за квіти, тому що вони прикрашають життя.

23. Часто розмовляю із собою.

24. Після тривалого проїзду транспортом довго приходжу до тями.

25. Намагаюся записувати свої особисті справи.

26. Тембр голосу багато чого мені розкаже про людину.

27. Люблю потягуватися, розправляти кінцівки, розминатися.

28. Мені подобається, коли люди добре вдягаються.

29. Люблю ходити під дощем, коли краплі стукають по парасольці.

30. Занадто тверда або занадто м’яка постіль у мене викликає неприємні відчуття.

31. Люблю дивитися теле- і відеофільми.

32. Люблю слухати, коли говорять.

33. Мені нелегко знайти зручне взуття.

34. Навіть через роки можу впізнати особу, яку колись бачив.

35. Не можу заснути, коли поруч цокає годинник.

36. Коли слухаю музику, відбиваю такт ногою.

37. Люблю розглядати репродукції картин.

38. У мене непогана стереоапаратура.

39. Люблю займатися рухливим спортом або виконувати які-небудь рухові вправи.

40. Не виношу безладу в кімнаті.

41. Часто ходжу на концерти.

42. Не люблю синтетичних тканин.

43. Від яскравості освітлення у кімнаті залежить мій настрій.

44. Серйозна дискусія – це цікаво.

45. Потиск руки багато говорить мені про людину.

46. Охоче відвідую галереї і виставки.

47. Коли поряд гамірно, не можу зосередитися.

48. Через дотик можна сказати значно більше, ніж словами.

Обробка результатів: Підрахуйте кількість обведених кружків у кожному горизонтальному рядку. Отримані результати запишіть у графі СБ (сума балів). Максимальне число виборів свідчить про провідну репрезентативну систему.

Інтерпретація: Виділяються три провідні канали сприйняття – візуальний (В), аудіальний (А), кінестетичний (К).У кожної людини переважає певний канал отримання нової інформації – «бачити», «чути», «відчувати». Той канал сприйняття, якому віддається перевага, визначає провідну репрезентативну систему.

Рівні перцептивної модальності:

0 – 7 балів – низький,

8 – 12 балів – середній,

13 – 16 балів – високий.

Додаток 5.

Приклад аналізу конфлікту:

Ситуація :

Не дивлячись на те, що вона досить пристойно вчилася і дисципліну не порушувала, вчителі ненавиділи Зою. І знала про це вся школа. Поряд із перевагами, учениця Смирнягіна мала один величезний недолік : вроджену грамотність. І якби цей недолік проявлявся лише у безпомилковому правописі, це ще можна було б терпіти. Але Зоя мала нахабство сперечатися з педагогами і вказувати їм на їх власні граматичні помилки, які, на жаль, траплялися, і навіть частіше, ніж дозволялося правилами пристойності. Вперше такий казус трапився з нею у шостому класі. Зоя отримала після перевірки письмову роботу з російської мови, в якій в слові «пишется» буква «е» була перекреслена вчительською червоною ручкою, а зверху стояла така ж червона буква «и». Дівчинка розгубилася, полізла у підручник, потім у словники, проте ніде дивного слова «пишится» не знайшла. І з дитячою безпосередністю заявила про це прямо на уроці у присутності всього класу. Учителька, природно, свою помилку не визнала і зверхньо порадила Зої краще вчити правила. Правила Зоя знала. Тому дана вчителькою відсіч її не засмутила. Вона взяла свій зошит із виправленою «помилкою», пару підручників і словників і відправилася напрямки до учительської, де закликала у арбітри весь наявний педколектив навчального закладу. Старенький фізик голосно сміявся і підтвердив, що Зоя, безперечно, права, однак реакція інших педагогів не була такою ж однозначною. Зою попросили вийти з учительської, так напевне нічого не відповівши. Коли за дівчинкою зачинилися двері, дами-викладачки накинулися на фізика:

• Чи ви думаєте, що робите, Олександр Наумович! Як можна дитині дозволяти критикувати вчителя? Ніна Степанівна – досвідчений педагог, а ви дозволяєте шестикласниці сумніватися в ній. Як не соромно!

• То ж хіба я винен, що Ніна Степанівна російської мови не знає? Це їй має бути соромно, а не мені, і тим більше не Зої. Мушу вас засмутити, колеги, але безпомилкове знання рідної мови зустрічається нині вкрай рідко. Ви всі пишете із помилками. Звичайно, їх не катастрофічна кількість, але трапляються. Так що будьте готові, таке може повторитися. Це вам перший дзвіночок продзвенів.

Однак вчителів Зоя Смирнягіна у ролі «дзвіночка» їх власної неграмотності ніяк не влаштовувала. І вони, коротко порадившись, вирішили надати дівчинці певний урок…

До кінця тижня Зоя отримала «двійки» з усіх предметів, крім фізики, англійської мови та фізкультури. Старий фізик своїх принципів не порушував, тим більше, що і за свій правопис був спокійним – стара школа. Англійка Алла Сергіївна не вважала проблему для себе актуальною, тому що займалася виключно англійським правописом. А з фізкультури у Зої була прекрасна спортивна підготовка, вона з першого класу займалася легкою атлетикою… ( За О. Марініною).

Аналіз :

Основна проблема – організація навчальної діяльності, що переростає у проблему міособистісних стосунків.

Основні конфліктанти – це вчитель російської мови Ніна Степанівна та учениця 6-го класу Зоя Смирнягіна. В процесі ескалації конфлікту сторону вчителя прийняли її колеги, які за задумом Зої мали виконувати роль арбітрів. Це ускладнило структуру конфлікту; із конфлікту типу «особистість - особистість» він переростає у конфлікт типу «особистість - група».

Конфлікт розгортається в умовах педагогічної взаємодії у закладі освіти, до нього залучені колектив 6-го класу (спостерігачі), де навчається Зоя (конфліктант), та педагогічний колектив (конфліктант).

Образи конфліктної ситуації (внутрішні картини конфліктної ситуації) наступні :

• Уявлення учасників про самих себе: Зоя вважає свою позицію вірною, тому що її мета - відновити істину, ствердити свої можливості у навчанні; в цьому вона знаходить підкріплення, апелюючи до словників та підручників. Ніна Степанівна, вчитель російської мови, та її колеги вважають правомірною власну поведінку, стверджуючи свою статусно-рольову позицію. Їх мета – відновити ієрархічні авторитарні відносини у спілкуванні з учнями, на прикладі покарання Зої проілюструвати іншим учням неприпустимість порушення дистанції у спілкуванні із педагогами.

• Уявлення про опонента: у сприйманні учениці вчителька Ніна Степанівна просто припустилася помилки і тому дівчинка прагне встановити істину, виправляючи її. Стосунки між ними суто ділові, орієнтовані на розв`язання ділового питання. Для групи вчителів – дівчинка порушує етичні норми спілкування з вчителем, що переводить конфлікт на міжособистісний рівень.

• Уявлення про середовище: для дівчинки педагогічний колектив – це група об`єктивних людей, що здатні виконувати роль арбітрів у сеперечці і можуть допомогти. Спілкування організоване в системі «рівний - рівний». Для педагогів конфлікт набуває виховного значення (поставити Зою на місце – означає продемонструвати всім свою силу, ствердити авторитарні стосунки), спілкування організоване за типом «зверху - вниз».

На основі образів конкретної конфліктної ситуації конфлікт анти вдаються до конфліктних дій : дівчинка наполягає на власній правоті, посилаючись на словники та підручники, звертається до вчителів за арбітражем. Однак, лише старий фізик поводиться відповідно до очікувань Зої і виконує роль арбітра. Інші ж вчителі беруть сторону Ніни Степанівни і вдаються до жорсткої конфронтації : систематично на уроках дівчинка отримує негативні оцінки, принижується її гідність. Результат такої поведінки деструктивний.

Отже, функції конфлікту – деструктивна за наслідками, одержання інформації про соціальне середовище – предметно-орієнтоване, не гуманістичне (за Л.Козером).

Динаміка конфлікту передбачає виділення кількох стадій :

1. Виникнення об`єктивної конфліктної ситуації (вчитель невірно виправляє написання слова),

2. Усвідомлення об`єктивної конфліктної ситуації (Зоя в класі у присутності інших учнів зауважує помилку вчителя),

3. Кульмінація ( дівчинка з`являється в учительській, що розширює коло учасників конфлікту і спричиняє відкрите емоційно напружене протистояння),

4. Розв`язання конфліктної ситуації шляхом жорсткої конфронтації, що призводить до пригнічення дівчинки, зниження її самооцінки та рівня домагань,

5. Післяконфліктна ситуація - деструктивна.

Рекомендований вихід – переведення конфлікту із рівня стосунків на рівень діяльності і розв`язання проблеми шляхом співробітництва.

Додаток6.

Картографія конфлікту /Корнеліус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. – М.,1992; Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. – К., 2005./

Картографія відрізняється від аналізу тим, що її розробляє психолог разом із клієнтом. Карта конфлікту дає нам чітке уявлення про те, як компоненти конфліктної ситуації розташовані відносно одне одного.

Картографія складається з ряду етапів, розв`язання яких дозволяє зрозуміти сутність конфлікту:

Етап 1. Визначення проблеми.

Опишіть проблему в загальних рисах. На даному етапі немає потреби глибоко вдаватися у проблему чи намагатися знайти вихід з неї. Наприклад, можна означити проблемне поле означенням «спілкування» або «розподіл доручень», «поведінка» тощо.

Етап 2. З`ясування учасників конфлікту?

Вирішіть, хто є головними учасниками конфліктної взаємодії. Ви можете внести в список окремих осіб або ж цілі команди, відділи, групи або організації. У тій мірі, у якій втягнені у конфлікт люди мають спільні потреби щодо даного конфлікту, їх можна групувати разом.

Етап 3. З`ясування потреб і стурбованостей кожного. Необхідно перелічити основні потреби і побоювання кожного із основних учасників, що пов`язані із даною проблемою. Ви повинні з`ясувати мотивацію, що стоїть за позиціями учасників даного конфлікту.

Термін «потреби» в широкому розумінні означає бажання, інтереси і взагалі все, що може здаватися важливим для людини. Ви можете просто спитати учасників «Щодо проблеми …. В чому полягають ваші основні потреби?». В числі потреб можуть бути: постійна робота, повага, визнання і розуміння, прибраний дім (або письмовий стіл), дозвіл тримати речі у безладі, законність і респектабельність угоди тощо.

Побоювання можуть включати наступні категорії: провал і приниження, страх зганьбитися, можливість бути знехтуваним чи нелюбим, втрата контролю, самотність, страх бути підданим критиці чи осуду, втрата роботи, нецікава робота, побоювання, що людиною будуть керувати, страх, що все потрібно починати спочатку тощо.

Всю отриману інформацію розміщують на аркуші паперу у чотирьох його кутках, а по центру записують привід конфлікту (конкретну ситуацію, у якій виник конфлікт).

Як читати вашу карту:

• Шукайте нову інформацію та нове розуміння – те, що не помітили або не зрозуміли раніше. Карта допоможе вам побачити ситуацію очима іншої людини;

• Шукайте спільну «точку опору» - спільні потреби, інтереси чи побоювання;

• Шукайте спільну точку зору і підтримуйте спільні цінності чи ідеї, що поділяються всіма учасниками;

• Поєднуйте різні цінності і перспективи. В ідеалі спільні погляди повинні бути достатньо широкими для охоплення ними індивідуальних цінностей усіх сторін. Наприклад, для батьків важливо, щоб дитина виконувала домашні завдання, в той час як для дитини важливо мати час для ігор. Спільні цінності повинні включати як те, так і інше;

• Шукайте приховані прагнення. Часто це може бути прагнення врятувати свою репутацію або престиж. Виведіть ці приховані прагнення як додаткові потреби і побоювання на карті;

• Шукайте найбільш проблемні місця, що потребують невідкладної уваги;

• Шукайте шляхи розв`язання проблеми;

• Шукайте і стимулюйте передумови виграшу для всіх;

• Пропонуйте рішення, що включають елементи виграшу для всіх сторін.

Проаналізуйте наведені зауваження самі та обговоріть ії з усіма учасниками. Потім запишіть питання, що потребують уваги.

Етап 4. Вироблення варіантів рішень.

Процес картографії конфлікту має наступні переваги:

• обмежує дискусію певними формальними рамками, що дозволяє уникнути надмірного виявлення емоцій;

• утворює груповий процес, що допомагає організувати спільне обговорення проблеми;

• надає людям можливість висловити свої потреби;

• створює атмосферу емпатії, дозволяє почути кожного;

• допомагає чітко з`ясувати як власну точку зору, так і позиції інших;

• надає систематичного характеру поглядам кожної сторони на проблему;

• визначає нові напрями у виборі рішень, альтернативні, нестандартні рішення.

Приклад складання карти конфлікту в організації:

Додаток 7.

Тест визначення стилю поведінки людини у конфлікті / К.Томас/

Інструкція: У кожній парі суджень щодо поведінки особистості у конфліктній ситуації виберіть те, що є найбільш типовим для характеристики вашої поведінки.

Опитувальник:

1. А. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення проблемного питання.

Б. Ніж обглвлрювати те, у чому ми розходимося, я намагаюся звернути увагу на те, з чим ми обидва погоджуємось.

2. А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

Б. Я намагаюся влаштувати справи із врахуванням інтересів мого опонента та моїх власних.

3. А. Як правило я наполегливо прагну досягти свого.

Б. Я намагаюсь заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки.

4. А. Я намагаюсь знайти компромісне рішення.

Б. Іноді я жертвую своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.

5. А. Вирішуючи проблему, я завжди намагаюся отримати підтримку іншого.

Б. Я намагаюсь зробити все, щоб уникнути марного напруження.

6. А. Я намагаюсь уникнути неприємностей для себе.

Б. Я намагаюсь досягти свого.

7. А. Я намагаюсь відкласти рішення проблемного питання, щоб згодом вирішити його повністю.

Б. Я вважаю можливим чимось поступитися, щоб досягти іншого.

8. А.Зазвичай я наполегливо прагну досягти свого.

Б. Перш за все я намагаюсь чітко визначити сутність поставлених питань та інтереси сторін.

9. А. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через виникнення суперечностей.

Б. Я докладаю зусиль, щоб досягти свого.

10. А. Я твердо прагну досягнення своєї мети.

Б. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

11. А. Перш за все я намагаюся ясно визначити сутність піднятих питань та інтересів.

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки.

12. А. Зазвичай я уникаю займати позицію, яка може викликати конфлікт.

Б. Я надаю іншому можливість залишитись у чомусь на своїх позиціях, якщо він також іде мені назустріч.

13. А. Я пропоную середню позицію.

Б. Я наполягаю, щоб було зроблено по-моєму.

14. А. Я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його погляди.

Б. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

15. А. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші стосунки.

Б. Я намагаюся будь-що уникнути напруження.

16. А. Я намагаюся не зачіпити почуття іншого.

Б. Я намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.

17. А.Я завжди намагаюся досягти свого.

Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марного напруження.

18. А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на своєму.

Б. Я надаю іншому можливість залишитись у чомусь на своїх позиціях, якщо він також іде мені назустріч.

19. А. Перш за все я намагаюся ясно визначити сутність конфліктних питань та проблемних інтересів.

Б. Я намагаюсь відкласти рішення проблемного питання, щоб згодом вирішити його повністю.

20. А. Я намагаюся відразу подолати наші суперечності.

Б. Я намагаюся знайти найкраще узгодження здобутків і втрат для всіх.

21. А. У переговорах я намагаюся бути уважним до бажань іншого.

Б. Я завжди прагну прямого обговорення проблеми.

22. А.Я намагаюся знайти таку позицію, яка б узгодила мою позицію із точкою зору іншої людини.

Б. Я відстоюю свої бажання.

23. А. Як правило я турбуюся про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

Б. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення проблеми.

24. А.Якщо позиція іншого здається йому важливою, я спробую піти назустріч його бажанням

Б. Я намагаюся переконати іншого дійти компромісу.

25. А. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

Б. У переговорах я намагаюся бути уважним до бажань іншого.

26. А.Я пропоную середню позицію.

Б. Я майже завжди прагну задовольнити бажання кожного з нас.

27. А. Я уникаю займати позицію, що може викликати конфлікт.

Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на своєму.

28. А. Я настійливо прагну досягти свого.

Б. Вирішуючи проблему, я намагаюся знайти підтримку в іншого.

29. А. Я пропоную середню позицію.

Б. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через неузгодження поглядів.

30. А. Я намагаюся не зачіпити почуттів іншого.

Б. Я завжди займаю таку позицію у конфліктній ситуації, щоб ми спільно з іншою зацікавленою людиною могли досягти успіху.

Обробка результатів тестування здійснюється за ключем.

Ключ:

№п/п	Конкуренція протиборство	Співробіт ництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1				А	Б
2		Б	А
3	А				Б
4			А		Б
5		А		Б
6	Б			А
7			Б	А
8	А	Б
9	Б			А
10	А		Б
11		А			Б
12			Б	А
13	Б		А
14	Б	А
15				Б	А
16	Б				А
17	А			Б
18			Б		А
19		А		Б
20		А	Б
21		Б			А
22	Б		А
23		А		Б
24			Б		А
25	А				Б
26		Б	А
27				А	Б
28	А	Б
29			А	Б
30		Б			А
Всього

Кількість балів, набраних індивідом за кожною шкалою, дає уявлення про вираженість у нього тенденції до прояву певних типів поведінки у конфліктній ситуації.

Додаток 8.

Тест «Оцінка глибини конфлікту»// Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб.: Питер, 2001. – С. 78 – 80.

Інструкція: З метою оцінки конфліктної ситуації і характеру поведінки суб`єкта в умовах конфлікту, вашій увазі пропонується даний тест. У тесті представлені 8 основних позицій, які мають безпосереднє відношення до конфліктної ситуації. Ваше завдання полягає у тому, щоб оцінити виразність кожного фактора за п`ятибальною шкалою. Сильна вираженість факторів лівої сторони тесту оцінюється 1 балом, а правої – 5 балами.

1. Сторони усвідомлюють причину конфлікту	12345	Сторони не усвідомлюють причину конфлікту
2.Причина конфлікту має емоційний характер	12345	Причина конфлікту має матеріальний характер
3.Мета конфліктуючих – спрямованість до соціальної справедливості	12345	Мета тих, хто конфліктує, - одержання привілеїв.
4. Є спільна мета, до якої прагнуть всі	12345	Спільної мети немає
5.Сфери зближення виражені	12345	Сфери зближення не виражені
6.Галузі зближення торкаються емоційних проблем	12345	Галузі зближення торкаються матеріальних (службових) проблем
7.Лідери думок не виділяються	12345	Помічено вплив лідерів думок
8. У процесі спілкування опоненти дотримуються норм поведінки	12345	У процесі спілкування опоненти не дотримуються норм поведінки

Обробка результатів: Після оцінки кожної позиції у тесті слід підрахувати загальну суму балів, яка буде свідчити про глибину конфлікту.

Інтерпретація:

Сума балів 35 – 40 свідчить про те, що конфліктанти зайняли один до одного позицію жорсткої конфронтації.

Сума балів 25 – 34 вказує на коливання у стосунках конфліктантів (м’яка конфронтація).

Рекомендації суб’єктам, які залагоджують конфлікт:

а) якщо ви керівник, то:

• При сумі балів 35 – 40 ви повинні виступати в ролі обвинувачувача, і для вирішення конфліктної ситуації в основному слід вжити адміністративні заходи;

• При сумі балів 25 – 34 ви повинні виступати в ролі консультанта, і для вирішення конфліктної ситуації в основному слід вживати психологічні заходи;

• При сумі балів менше за 24 ви повинні виступати в ролі вихователя, і в цьому випадку для вирішення конфліктної ситуації доцільно використовувати педагогічні заходи.

б) якщо ви є медіатором (посередником), то:

• При сумі балів 35 – 40 – слід вжити заходи по роз’єднанню конфліктуючих сторін і приступити до переговорів з ними диз’юнктивним способом для зниження напруги у боротьбі між ними;

• При сумі балів 25 – 34 – можна спробувати на наступній зустрічі у переговорному процесі перевести конфлікт у конструктивну фазу;

• При сумі балів менше за 24 – можна активізувати зусилля по підготовці конструктивного рішення.

Додаток 9.

Діагностика психологічного клімату в малій виробничій групі (В.В.Шпалінський, Е.Г.Шелест)// Москаленко В.В. Соціальна психологія. – К., 2005. – С. 559 – 561.

Інструкція: Перед вами опитувальник з двома колонками із протилежними за смислом судженнями. Кожне з них – своєрідний параметр психологічного клімату первинного колективу. Між ними – п’ятибальна шкала. Чим ближче до лівого чи правого судження у кожній парі ви зробите позначення, тим більш виражено дану ознаку у вашій групі. Середня відповідь «3» є проміжною і свідчить про наявність обох ознак.

Опитувальник

Обробка та інтерпретація: Підсумкові результати діагностики психологічного клімату за даною шкалою знаходяться в діапазоні від 65 до 13 балів.

Високій сприятливості психологічного клімату відповідають показники в діапазоні 42 – 65 балів; середній сприятливості – 31 – 41 бал; незначній сприятливості – 20 – 30 балів.

Кількісні показники менш як 20 балів свідчать про несприятливий психологічний клімат.

Додаток 10.

Діагностика соціометричної структури групи / Психологічний клімат колективу/ Упоряд.: О.Марінушкіна, За заг. Ред. С.Максименко, О.Главник. – К.: Главник, 2004. – 96с. – (Психол. Інструментапій) – С.38 -40.

Концептуальний опис методики. Соціометрія (від лат. societas – суспільство і грец. metreo – вимірюю; буквально «соціальне вимірювання») набула популярності у психології після появи у 1934 році роботи американського психолога Дж. Морено «Хто виживе?». За визначенням Дж. Морено, соціометрія має справу із внутрішньою структурою соціальних груп, які можна порівняти із ядерною природою атома чи фізіологічною структурою клітини.

Соціометрична структура групи несе важливу інформацію про характер міжособистісних емоційних стосунків у групі.

Методика соціометричного оцінювання міжособистісних стосунків неформального типу (симпатії чи антипатії) має декілька модифікацій.

Досліджуваним потрібно обрати (назвати прізвища) членів групи за певними критеріями соціометричної анкети. Критерій – це вид діяльності, для спільного виконання якої індивіду потрібно обрати або відхилити одного чи кількох членів групи. За змістом критерії можуть бути формальними та неформальними. За допомогою перших вимірюються стосунки з приводу спільної офіційно визнаної діяльності (праця, навчання). Друга група виявляє емоційно-особистісні взаємини (наприклад, вибір товариша для проведення дозвілля).

Питання складаються за схемою:

• Позитивний формальний критерій : З ким би ви хотіли спільно працювати? До кого з учнів вашого класу ти звернешся за допомогою у навчанні?

• Негативний формальний вибір: З ким би ви не хотіли б разом працювати? До кого з учнів вашого класу ти не хотів би звертатися за допомогою?

• Питання для позитивного вибору в емоційній (неформальній) сфері: Кого б з групи ти запросив би на день народження? З ким із вашого класу ти б пішов у кількаденний похід?

• Негативний неформальний критерій: Кого б з групи ти не хотів би запрошувати на день народження? З ким би з учнів вашого класу ти не пішов би у похід?

Можливі три основні способи вибору:

а) кількість виборів обмежується 3-5 особами;

б)дозволяється повна свобода вибору (кожен може записати стільки рішень, скільки побажає);

в)досліджуваний ранжирує всіх членів групи залежно від запропонованого критерію.

З точки зору простоти і зручності обробки результатів більш доцільним є перший спосіб. З точки зору надійності й вірогідності отриманих результатів - третій. Крім того, методом ранжування можна зняти побоювання за негативний вибір. Однак, слід враховувати, що варіант із фіксованою кількістю виборів значно легше піддається математичній обробці: можна уникнути складних розрахунків, що особливо важливо для вчителя, який проводить експеримент з практичною метою.

Процедура опитування. Кожному члену групи дають список групи й лист опитування із інструкцією і двома критеріями емоційного змісту, наприклад:

1. З ким із групи Ви спілкуєтеся або хотіли б спілкуватися у вільний від занять час?

2. З ким із групи Ви рідше за все спілкуєтеся або менш за все хотіли б спілкуватися у вільний від занять час?

Приклад інструкції, яку зачитують досліджуваним: «Шановний товаришу! З метою поліпшення психологічного клімату і підвищення ефективності навчання просимо Вас взяти участь в опитуванні. Нагадуємо, що якість наших рекомендацій буде цілком залежати від щирості і точності Ваших відповідей.

Перед вами список групи за абеткою. Ліворуч від кожного прізвища стоїть номер, що є шифром відповідного учня Вашої групи. Виберіть зі списку 5 (або 3) осіб у порядку їх переваги (або відкидання) і вкажіть їхні шифри у прямокутниках, розташованих нижче питання. Гарантуємо нерозголошення Ваших відповідей.

1. З ким із групи Ви спілкуєтеся або хотіли б спілкуватися у вільний від занять час?

1/

2/

3/

4/

5/

2. З ким із групи Ви рідше за все спілкуєтеся або менш за все хотіли б спілкуватися у вільний від занять час?

1/

2/

3/

4/

5/

Дякуємо Вам за активну участь в опитуванні!»

Обробка результатів:

• За даними аркушів опитування заповнюється соціометрична матриця за критерієм емоційного тяжіння.

• Підраховується кількість позитивних («+») виборів для кожного учасника групи. Вона дорівнює кількості «+» виборів у кожному стовпчику матриці.

• Підраховується кількість позитивних («+») балів для кожного учасника. За перший вибір досліджуваному привласнюється 2 бали, за другий – 1 бал, за всі наступні вибори – 0,5 бала.

• Підраховується кількість відкидань («-» виборів) для кожного учасника.

• Підраховується кількість балів за відкидання («-» бали) для кожного учасника ( бали привласнюються аналогічно до балів за позитивні вибори тільки зі знаком «-»).

• Якщо застосування п`яти перерахованих критеріїв для однозначного визначення статусу виявляється недостатнім, то використовують у якості додаткового порядковий номер учасника у алфавітному списку. Так, наприклад, якщо два або й більше учасників мають однакові значення, то більш високе місце займає учасник, у якого більш низьке місце у списку групи.

• Будується соціограма. Вона являє собою графічне зображення емоційних зв`язків між учасниками групи. На схемі символічно позначаються учасники групи, вказуються їхні вибори і напрям цих виборів (стрілками).

Приклад соціометричної матриці:

Соціометрія класу (групи) ______сш № ____дата заповнення_________

Кількість виборів, отриманих кожним учнем, визначає його "соціометричний статус" (положення в системі міжособистісних взаємин).

Наочне уявлення про соціометричну структуру класу дає соціограма.

Приклад соціограми:

Дівчатка Хлопчики

О дносторонній вибір Двосторонній вибір

Кожне коло в соціограмі має своє значення.

I.Внутрішнє коло - це так звана "зона зірок", в яку потрапляють лідери, що набрали максимальну кількість виборів (6 і більше).

II.Друге коло - "зона наближених", в яку входять особи, що набрали виборів у кількості вище середнього показника.

3. Трете коло - "зона знехтуваних", в яку входять індивіди, що набрали виборів у кількості нижче середнього показника.

4. Четверте коло - "зона ізольованих", це ті, хто не отримав жодного вибору.

Якщо ж особа отримала тільки негативні вибори (відхилення), то її відносять до категорії "відторгнених".

Соціограма наочно представляє наявність мікрогруп та взаємини між ними (симпатії, контакти).

Індекс соціометричного статусу особистості в групі можна вирахувати за формулою:

С = b / n - 1

де b - кількість одержаних виборів учня;

n - кількість членів групи.

Для кожного з членів групи має значення не стільки число виборів, скільки задоволеність своїм положенням в групі. Коефіцієнт задоволеності визначається формулою:

К₃ = n* / n ∙ 100%

де n - кількість виборів, зроблених даним учнем;

n* - кількість взаємних виборів.

Наприклад, якщо учень А в соціометричному дослідженні вибрав 4 однокласники ( n = 4), з яких 2 вибрали і його (n* = 2), то коефіцієнт задоволеності положенням учня А буде дорівнювати

К₃ = 2/ 4 ∙ 100% = 50%;

Залежно від коефіцієнта задоволеності положенням в групі, учнів можна віднести до однієї з 4-х груп:

I - учні К₃ яких від 75 до 100%

II - школярі з К₃ від 50 до 75%

III - учні з К₃ від 25 до 50 %

IV - діти, що мають мінімальні показники - від 0 до 25%. Вони або взагалі не мають взаємного вибору, або мають взаємний вибір менше ніж з 1/4 вибраних ними учнів.

Існує і такий соціометричний параметр, як "Індекс групової згуртованості"

C₃ = n*/ n ∙ 100 %

де n* - сума взаємних (двосторонніх) виборів;

n - загальне число теоретично можливих виборів в групі (Загальне число теоретично можливих виборів вираховується із кількості опитаних, помноженої на кількість можливих виборів. Наприклад, групі з 30 осіб запропонували відповісти на соціометричні питання, називаючи по три прізвища: 30 ∙ 3 = 90. Припустімо, що сума взаємних виборів дорівнює 45. Тоді 45 / 90 ∙ 100% = 50%.)

В результаті соціометричного дослідження експериментатор отримує інформацію:

• про персональне положення кожного члена групи в системі міжособистісних взаємин. Наприклад, якщо коефіцієнт задоволеності людини дорівнює 0, а статус (кількість отриманих виборів) дорівнює 3, то ця ситуація свідчить про те, що людина взаємодіє не з тими, з ким їй хотілось би;

• про загальний стан міжособистісних стосунків в групі. Характеризується він особливим діагностичним показником - рівнем благополуччя взаємин (РБВ). РБВ може бути високим в групі, якщо "зірок" і "наближених" в сумі більше, ніж "знехтуваних", "ізольованих" та "відторгнених" членів групи Середній рівень благополуччя групи фіксується у випадку приблизної рівності ("зірки" + "наближені") = ("знехтувані" + "ізольовані" + "відторгнені"). Низький РБВ відмічається при переважній кількості в групі осіб з низьким статусом, а діагностичним показником вважається "індекс ізоляції" - відсоток людей, позбавлених виборів у групі.

Додаток 11.

Методика «Визначення стилю управління трудовим колективом» // Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации / Отв. Ред. А.Ф.Кудряшов. – Петрозаводск: Петроком, 1992. – С. 159 – 162.

Інструкція: Опитувальник містить 16 груп тверджень про ділові якості керівника. Кожна група складається з трьох варіантів : а, б, в. Вам належить обрати з них одне твердження, що найбільше відповідає вашій думці про керівника.

Опитувальник:

1. а) Центральне керівництво вимагає, щоб про всі справи доповідали саме йому;

б) Намагається все вирішувати разом з підлеглими, сам вирішує лише нагальні і оперативні питання;

в) Деякі важливі справи вирішуються фактично без участі керівника, його функції виконують інші.

2. а) Завжди щось наказує, розпоряджається, але ніколи не просить;

б) Наказує так, що хочеться виконувати;

в) Наказувати не вміє.

3. а)Намагається, щоб його заступники були кваліфікованими спеціалістами;

б) Йому байдуже, хто працює його заступником, помічником;

в) Вимагає від заступників та помічників безумовного виконання і підпорядкування.

4. а) Його цікавлять лише виконання плану, а не ставлення людей одне до одного;

б) У роботі не зацікавлений, підходить до справи формально;

в) Вирішуючи виробничи задачі, намагається створити добрі стосунки між колегами.

5. а) Напевне, він консерватор, бо боїться нового;

б) Ініціативу підлеглих не приймає;

в) Сприяє тому, щоб підлеглі працювали самостійно.

6. а) На критику звичайно не ображається, прислуховується до неї;

б) Не любить критики і не приховує цього;

в) Критику вислуховує, збирається відреагувати. Але нічого не робить.

7. а) Створюється враження, що керівник боїться відповідати за свої дії, бажає знизити свою відповідальність;

б) Відповідальність розподіляє між собою та підлеглими;

в) Одноосібно приймає рішення або відміняє їх.

8. а)Регулярно радиться з підлеглими, особливо з досвідченими працівниками;

б) Підлеглі не тільки радять, але можуть і давати вказівки своєму керівникові;

в) Не приймає порад, а тим більше заперечень підлеглих.

9. а) Звичайно радиться із заступниками та керівниками нижчого рангу, але не з підлеглими;

б) Регулярно спілкується з підлеглими, говорить про стан справ у колективі, труднощі, які треба подолати;

в) Для виконання якоїсь роботи йому нерідко доводиться вмовляти підлеглих.

10. а) Завжди спілкується з підлеглими ввічливо, доброзичливо;

б) У спілкуванні з підлеглими часто виявляє байдужість;

в) Щодо підлеглих буває нетактовним, навіть грубим.

11. а) У критичних ситуаціяхпогано справляється із своїми обов’язками;

б) У критичних ситуаціях, як правило, вдається до більш жорстких методів керівництва;

в) Критичні ситуації не впливають на способи його керівництва.

12. а) Сам вирішує навіть ті питання, з якими не дуже знайомий;

б) Якщо чогось не знає, то не боїться цього показати і звертається за допомогою;

в) Не може діяти сам і чекає підштовхування.

13. а) Здається, він не дуже вимоглива людина;

б) Вимогливий і водночас справедливий;

в) Про нього можна сказати, що він буває надмірно строгим і навіть прискіпливим.

14. а) Контролюючи результати, завжди помічає позитивну сторону, хвалить підлеглих;

б) Завжди строго контролює роботу підлеглих і колективу;

в) Контролює роботу час від часу.

15. а) Вміє підтримати дисципліну і порядок;

б) Часто робить підлеглим зауваження, догани;

в) Не може впливати на дисципліну.

16. а) У його присутності підлеглим доводиться працювати у напрузі;

б) З ним працювати цікаво;

в) Підлеглі залишаються сам на сам зі своїми проблемами.

Обробка : результати дослідження опрацьовуються за ключем.

Ключ

№ п/п	А	б	в	№ п/п	а	б	в
1	Д	К	П	9	Д	К	П
2	Д	К	П	10	К	П	Д
3	К	П	Д	11	П	Д	К
4	Д	П	К	12	Д	К	П
5	П	Д	К	13	П	К	Д
6	К	Д	П	14	К	Д	П
7	П	К	Д	15	К	Д	П
8	К	П	Д	16	Д	К	П

Підраховується загальна кількість типів. Домінуючий тип і визначає стиль керівництва колективом.

Інтерпретація:

Директивний компонент –Д.

Орієнтація на власну думку та оцінки. Прагнення до влади, впевненість у собі, схильність до жорсткої формальної дисципліни, велика дистанція щодо підлеглих, небажання визнавати свої помилки. Ігнорування ініціативи, творчої активності людей. Одноосібне прийняття рішення. Контроль за діями підлеглих.

Ліберальний компонент (пасивного невтручання) – П.

Поблажливість до працівників. Відсутність вимогливості, строгої дисципліни, контролю, ліберальність, панібратство з підлеглими. Схильність перекладати на підлеглих відповідальність у прийнятті рішень.

Колегіальний компонент – К.

Вимогливість і контроль поєднуються з ініціативним і творчим підходом до виконуваної роботи і свідомим дотриманням дисципліни. Прагнення розділити повноваження та відповідальність. Демократичність у прийнятті рішень.

Додаток 12.

Тест «Управлінська ситуація і спрямованість керівника»

Інструкція: Виберіть для кожної управлінської ситуації найбільш доцільний для вас варіант поведінки.

Опитувальник:

1. Ваш безпосередній керівник, минаючи вас, дає термінове завдання вашому підлеглому, який вже зайнятий виконанням іншого відповідального завдання. Ви і ваш керівник вважаєте свої завдання невідкладними.

Виберіть найбільш доцільний для вас варіант рішення:

А) Не заперечуючи завдання керівника, будете суворо дотримуватися посадової субординації, запропонуєте підлеглому відкласти виконання поточної роботи;

Б) Все залежатиме від того, наскільки для вас авторитетний керівник;

В)Висловите підлеглому свою незгоду із завданням керівника, попередите його, що надалі у подібних випадках будете відміняти завдання, отримані ним без погодження з вами;

Г)В інтересах справи запропонуєте підлеглому виконати розпочату роботу.

2. Ви отримали одночасно два термінових завдання : від вашого безпосереднього керівника і вашого вищого керівництва. Часу на узгодження терміну виконання завдань у вас немає, необхідно відразу розпочати роботу.

Виберіть доцільне рішення:

А)В першу чергу почнете виконувати завдання того, кого більше поважаєте;

Б)Спочатку будете виконувати завдання найбільш важливе, на ваш погляд;

В)Спочатку виконаєте завдання вищого керівництва;

Г)Будете виконувати завдання свого безпосереднього керівника.

3. Між двома вашими підлеглими виник конфлікт, який заважає їм успішно працювати. Кожен з них окремо звертався до вас із проханням розібратися і підтримати його позицію.

Виберіть свій варіант поведінки у цій ситуації:

А)Ви повинні припинити конфлікт на виробництві, а вирішення конфліктних взаємин – їх особиста справа;

Б) Краще за все попросити розібратися у конфлікті представників громадських організацій колективу;

В) Перш за все слід спробувати особисто розібратися в мотивах конфлікту і знайти прийнятний для них обох спосіб примирення;

Г) З`ясуєте, хто з членів колективу є авторитетом для конфліктуючих і спробуєте через нього вплинути на цих людей.

4. У найбільш напружений період завершення виробничого завдання у колективі здійснено негативний вчинок, порушено трудову дисципліну. Керівнику невідоме ім`я винного, однак виявити і покарати його потрібно. Як би ви вчинили на місці керівника?

А) Залишите з`ясування фактів цього інциденту до закінчення виконання робочого завдання;

Б) Підозрюваних у порушенні викличите до себе, круто поговорите з кожним окремо, запропонуєте назвати винного;

В) Повідомите про вчинок тим членам колективу, яким найбільше довіряєте, запропонуєте їм з`ясувати конкретних винних і доповісти;

Г) Після роботи проведете збори колективу, публічно поставите вимогу виявити винних і покарати їх.

5. Вам надано можливість вибрати собі заступника. Є кілька кандидатур. Кожен претендент відрізняється особливими якостями.

А) Перший намагається, перш за все, налагодити доброзичливі стосунки у колективі, створити на роботі атмосферу взаємної довіри та дружності, прагне уникати конфліктів, що не всі розуміють вірно;

Б) Другий часто вважає можливим в інтересах справи іти на загострення стосунків, відрізняється підвищеним почуттям відповідальності за доручену справу;

В) Третій намагається працювати чітко за правилами, завжди акуратний у виконанні своїх посадових обов`язків, вимогливий до підлеглих;

Г) Четвертий відрізняється наполегливістю, особистою зацікавленістю у справі, зосереджений на досягненні своєї мети, завжди намагається довести справу до кінця, не надає великого значення можливим ускладненням у взаєминах із підлеглими.

6. Вам пропонують обрати собі заступника. Кандидати відрізняються один від одного наступними особливостями взаємин із вищим керівництвом:

А) Перший швидко погоджується із думкою або розпорядженнями керівника, прагне чітко і у встановлені терміни виконувати всі його розпорядження;

Б) Другий може швидко погоджуватися з думкою керівника, зацікавлено і відповідально виконувати всі його розпорядження і завдання, але тільки тоді, коли керівник є авторитетною для нього особистістю;

В) Третій має багатий професійний досвід і знання, хороший спеціаліст, вмілий організатор, але буває незручним, важким у контакті;

Г) Четвертий дуже досвідчений і грамотний спеціаліст, але завжди прагне до самостійності і незалежності у роботі, не любить, коли йому заважають.

7. Коли ви спілкуєтеся із співробітниками, підлеглими у неформальних обставинах, під час відпочинку, до чого ви більше схильні?

А) Вести розмови близькі вам за інтересами;

Б) Задавати тон розмові, уточнювати думки із суперечливих питань, відстоювати свою точку зору, прагнути у чомусь переконати інших;

В) Розділяти спільну тему розмови, не нав`язувати своєї думки, підтримувати загальну точку зору, намагатися не виділятися своєю активністю, а тільки вислуховувати співрозмовника;

Г) Намагатися не говорити про справи і роботу, бути посередником у спілкуванні, бути невимушеним і уважним до інших.

8. Підлеглий удруге не виконав ваше завдання у відведений термін, хоча обіцяв і давав слово, що такого більше не повториться. Як би ви вчинили?

А) Дочекалися б виконання завдання, а потім суворо поговорили б з ним наодинці, попередили б в останнє;

Б) Не чекаючи виконання завдання, поговорили б з ним про причини повторного зриву, добилися б виконання завдання, покарали б за зрив;

В) Порадились би із досвідченим робітником, авторитетним у колективі, як вчинити з порушником. Якщо ж такого працівника немає, винесли б питання про недисциплінованість робітника на збори колективу.

Г) Не чекаючи виконання завдання, покарали б робітника. Надалі б підвищили вимогливість і контроль за його роботою.

9. Підлеглий ігнорує ваші поради і розпорядження, робить все по-своєму, не звертаючи уваги на зауваження, не виправляючи того, на чому ви наголошуєте. Як ви будете поводитися з цим підлеглим надалі?

А) Розібравшись у мотивах упертості і переконавшись у їх безпідставності, застосуєте звичайні адміністративні міри покарання;

Б) В інтересах справи спробуєте викликати його на відверту розмову, знайти з ним спільну мову, налаштувати на діловий контакт;

В) Звернетеся до активу колективу – нехай розберуть його поведінку і застосують міри суспільного впливу;

Г) Спробуєте розібратися у тому, чи не припускаєтеся ви самі помилок у взаєминах із цим підлеглим.

10. У виробничий колектив, де існує конфлікт між двома угруповуваннями з приводу реалізації нововведень, прийшов новий керівник, запрошений зі сторони. Як, на вашу думку, йому краще діяти, щоб нормалізувати психологічний клімат у колективі?

А) Перш за все налагодити діловий контакт із прибічниками нового, не сприймаючи серйозно аргументи прибічників старого порядку, вести роботу по впровадженню нововведень, впливаючи на супротивників силою свого прикладу і прикладу інших;

Б) Спробувати переконати і привернути на свою сторону прибічників колишнього стилю роботи, противників нововведень, впливаючи на них переконанням у процесі дискусій;

В) Перш за все слід вибрати актив, доручити йому розібратися і запропонувати міри із нормалізації стану у колективі, спиратися на актив, підтримку адміністрації і громадських організацій;

Г) Вивчити перспективи розвитку колективу і поліпшення якості його роботи, поставити перед колективом нові перспективні задачі спільної трудової діяльності, спираючись на трудові традиції колективу, не протиставляючи нове старому.

11. У найбільш напружений період завершення виробничої програми один із співробітників вашого колективу захворів. Кожен із підлеглих зайнятий виконанням своєї роботи. Робота відсутнього також має бути виконана вчасно. Як повестися у такій ситуації?

А) Подивитися, хто із співробітників менше завантажений і розпорядитися: «Ви візьмете цю роботу, а ви - допоможете доробити те»;

Б) Запропонувати колективу : «Давайте разом подумаємо, як вийти із складного становища»;

В) Попросити членів активу колективу висловити свої пропозиції, попередньо обговорити їх із членами колективу, а потім – прийняти рішення;

Г) Викликати до себе найбільш досвідченого і надійного робітника і попросити його виручити колектив, виконавши роботу відсутнього.

12. У вас склалися напружені стосунки з колегою. Припустимо, що причина цього вам не зовсім зрозуміла, але нормалізувати стосунки необхідно, щоб не страждала робота. Що б ви вчинили у першу чергу?

А) Відкрито викликали б колегу на відверту розмову, щоб з`ясувати справжню причину напруження;

Б) Перш за все спробували б розібратися у власній поведінці щодо нього;

В) Звернулися б до колеги зі словами: «Від наших напружених стосунків страждає справа. Час домовитися, як працювати надалі»;

Г) Звернулися б до інших колег, які обізнані із характером ваших взаємин і можуть стати посередниками у нормалізації стосунків.

13. Вас недавно обрали керівником колективу, в якому ви декілька років працювали рядовим співробітником. На 8 годин 15 хвилин ви викликали до себе у кабінет підлеглого для з`ясування причин його частих спізнень на роботу, але самі несподівано спізнилися на 15 хвилин. Підлеглий же прийшов вчасно і чекає на вас. Як ви почнете розмову при зустрічі?

А) Незалежно від свого запізнення відразу ж будете вимагати пояснень щодо запізнення на роботу;

Б) Вибачитесь перед підлеглим і почнете розмову;

В) Привітаєтесь, поясните причину свого спізнення і запитаєте у нього: «Як ви думаєте, чого можна чекати від керівника, який так же часто спізнюється, як і ви?»;

Г) В інтересах справи скасуєте розмову і перенесете її на інший час.

14. Ви працюєте керівником уже другий рік. Молодий робітник звертається до вас із проханням відпустити його з роботи на чотири дні за свій рахунок у зв`язку із укладенням шлюбу.

- Чому на чотири? - питаєте ви.

- А коли одружувався Іванов, ви йому дозволили чотири дні,- відповідає робітник і подає заяву.

Ви підписуєте заяву на три дні, згідно з діючим законодавством. Однак підлеглий виходить на роботу через чотири дні. Як ви будете поводитись?

А) Повідомите про порушення дисципліни вищому керівництву – нехай там вирішують;

Б) Запропонуєте підлеглому відпрацювати четвертий день у вихідний. Скажете : «Іванов теж відпрацьовував»;

В) Виходячи із виключності події (адже люди одружуються не часто), обмежитесь публічним зауваженням;

Г) Візьмете відповідальність за його прогул на себе. Просто скажете: «Так чинити не слід було». Привітаєте, побажаєте щастя.

15. Ви – керівник виробничого колективу. Під час нічного чергування один із ваших робітників у стані алкогольного сп`яніння зіпсував дороге обладнання. Інший, намагаючись його відремонтувати, був травмований. Винний телефонує вам додому із тривогою запитує, що ж їм тепер робити. Як ви відповісте на дзвінок?

А) « Дійте за інструкцією.Прочитайте її, вона у мене на столі, і зробіть все потрібне»;

Б) «Повідомте про подію чергового, складіть акт на зіпсоване обладнення, поранений нехай звернеться до лікаря. Завтра все з`ясуємо»;

В) «Без мене нічого не робіть. Я зараз приїду і розберемося»;

Г) «В якому стані потерпілий? Якщо це необхідно – терміново викликайте лікаря».

16. Якось ви стали учасником дискусії кількох керівників щодо того, як краще поводитись із підлеглими. Одна з точок зору вам сподобалася найбільше. Яка?

А) «Щоб підлеглий добре працював, потрібно підходити до нього індивідуально, враховуючи його особистісні властивості»;

Б) «Все це дрібниці. Головне в оцінці людей – це їх ділові якості, старанність. Кожен повинен робити те, що має робити»;

В) «Я вважвю, що успіху у керівництві можна досягти тільки тоді, коли підлеглі довіряють своєму керівнику, поважають його»;

Г) «Це правильно, але все ж кращими стимулами у роботі є чіткий наказ, належна зарплата, заслужені премії».

17. Ви – начальник цеху. Після реорганізації вам терміново необхідно перекомплектувати декілька бригад за новим штатним розкладом. Яким шляхом ви підете?

А) Візьметесь за справу самі, вивчите всі списки і особисті справи робітників цеху, запропонуєте свій проект на зборах колективу;

Б) Запропонуєте вирішити це питання відділу кадрів. Адже це їх робота;

В) Щоб уникнути конфліктів, запропонуєте висловити свої побажання всих зацікавлених осіб, створите комісію із комплектування нових бригад;

Г) Спочатку визначите, хто буде очолювати нові бригади й ділянки, потім доручите цим людям подати свої пропозиції щодо складу бригад.

18. У вашому колективі є працівник, який скоріше числиться, ніж працює. Його це положення влаштовує, а вас – ні. Як ви будете поводитись?

А) Поговорите з цією людиною віч на віч, дасте їй зрозуміти, що їй краще звільнитися за власним бажанням;

Б) Напишите доповідну вищому керівнику із пропозицією «скоротити» цю одиницю;

В) Запропонуєте членам колективу обговорити цю ситуацію і підготувати свої пропозиції щодо того, як слід повестися з цією людиною;

Г) Знайдете для цієї людини відповідну справу, прикріпите наставника, посилите контроль за її роботою.

19. При розподілі коефіцієнта трудової участі (КТУ) деякі члени колективу зауважили, що їх несправедливо «обійшли»; це стало приводом для їхніх скарг керівництву. Як би ви відреагували на ці скарги на місці керівника?

А)Ви відповіли б приблизно так: «КТУ затверджує і розподіляє колектив, я тут ні до чого»;

Б) «Добре, я врахую ваші скарги і спробую розібратися у цьому питанні з колективом»;

В) «Не хвилюйтеся, ви отримаєте свої гроші. Викладіть свої претензії на моє ім`я у письмовій формі»;

Г) Пообіцяєте встановити істину, відразу пройдете на ділянку і поговорите із членами активу. Якщо оскаржені факти підтвердяться, запропонуєте бригадирові перерозподілити КТУ наступного місяця.

20. Ви недавно почали працювати керівником сучасного цеху на великому виробництві. Ще не всі знають вас у обличчя. До обідньої перерви ще дві години. Йдучи коридором, ви бачите трьох робітників, які про щось жваво розмовляють і не звертають на вас уваги. Повертаючись через 20 хвилин, ви бачите ту ж картину. Як ви вчините?

А) Зупинитесь і дасте зрозуміти робітникам, що ви є новим керівником. Всковз відзначите, що їх розмова затяглася і час братися до справи;

Б) Запитаєте, хто їх безпосередній начальник. Викличите його до себе у кабінет;

В) Спочатку поцікавитесь, про що йдеться. Потім відрекомендуєтесь і запитаєте, чи немає у них якихось претензій до адміністрації. Після цього запропонуєте пройти на робоче місце.

Г) Перш за все представитесь, поцікавитесь, як справи у їхній бригаді, як завантажені роботою, що заважає працювати ритмічно. Візьмете цих робітників на замітку.

Обробка та інтерпретація результатів: тест вимірює чотири типи спрямованості керівника на вираження своєї особистісної позиції у взаєминах із людьми:

• Д – спрямованість на інтереси справи (ділова);

• П – спрямованість на психологічний клімат і взаємини у колективі;

• С – спрямованість на самого себе;

• О – спрямованість на офіційну субординацію, дотримання інструкцій.

Обробка результатів здійснюється за ключем.

Ключ:

Підраховується загальна кількість балів. Домінуючий тип і визначає спрямованість керівника при управлінні колективом.

Додаток 12.

Тест «Мотив влади» (Семиченко В.А. Проблемы мотивации поведения и деятельности человека. Модульный курс психологии. Модуль «Направленность». – К.: Милленниум, 2004. – 521с. – С.227-228)

Інструкція: Оберіть щодо кожного твердження опитувальника один із задовольняючих вас варіантів відповідей.

Опитувальник:

1. У виборі сфери праці мною у першу чергу керує можливість:

а) приймати незалежні рішення,

б) більш повно реалізувати свої можливості,

в) керувати людьми.

2. Я можу взяти у партнери людину, наділену рівними зі мною повноваженнями, заради:

а) економії часу,

б) щоб розділити тягар відповідальності,

в)щоб було з ким порадитися.

3. Чи приймете ви поради від підлеглих:

а) так,

б) сумніваюся,

в) ні.

4. Чи вважаєте ви, що вправі керувати іншими людьми і приймати за них рішення:

а) так,

б)можливо,

в)ні.

5. Вважаєте ви, що повинні пояснювати іншим людям причини своїх дій і вчинків:

а)так,

б) не знаю,

в) ні.

6. Яке ставлення ваших підлеглих до вас ви хотіли б бачити більше:

а) повагу,

б) страх,

в) визнання авторитету.

7. Делегували б ви іншим вирішення задач, які, за вашим переконанням, є вашою прерогативою як носія влади:

а) ні,

б) не знаю,

в) так.

8. Стали б ви консультуватися відносно власних дій з вашим заступником:

а) ні,

б) не знаю,

в) так.

9. Вважаєте ви необхідним інформувати підлеглих про наміри прийняти певне рішення:

а) так,

б)ні,

в) не знаю.

Обробка результатів: здійснюється за ключем.

Ключ до опитувальника:

	1	2	3	4	5	6	7	8	9
а	1	3	1	3	1	1	3	3	1
б	2	1	2	2	2	3	2	2	3
в	3	2	3	1	3	2	1	1	2

Підрахуйте набрану суму балів.

Інтерпретація: Чим більше балів ви набрали (мах – 27), тим сильніше виражене у вас прагнення до влади.

Додаток 13.

Тест на асертивність (Шпалінський В.В., Помазан К.А. Психологія управління. – Харків:Веста: Видавництво «Ранок», 2002. – 128с. – (Серія «Управління школою») – С.71- 75).

Асертивність (від англ. Assertive – впевненість у собі, своїх домаганнях) – це здатність особистості відкрито і вільно заявляти про свої бажання, вимоги і домагатися їхнього втілення. Асертивність – складова управлінського потенціалу керівника.

Інструкція: Перед вами твердження, що описують найбільш типові ситуації, в яких може опинитися кожен із нас. Як особисто Ви поводитеся у подібних випадках?

• Якщо твердження цілком описує Ваші дії – обведіть 1 («завжди»).

• Якщо подібним чином Ви поводитеся не завжди, але часто, або досить близькі до даного підходу, виділіть 2 («часто»).

• 3 обирайте у тому випадку, якщо стверджуване Вас не стосується і найчастіше Ви поводитеся інакше («інколи»).

• Якщо твердження не відповідає Вашій поведінці, тобто для Вас це абсолютно нехарактерно, відзначте цифру 4 («ніколи»).

Обробка та інтерпретація результатів . Підрахуйте отримані бали.

Ступінь своєї асертивності можна представити за шкалою:

Шкала асертивності.

Пасивність Асертивність Агресивність

Закомплексованість норма

20 30 40 50 60 70 80

Результати дослідження умовно можна поєднати у наступні групи:

• Менше 30 балів свідчать про пасивність, податливість зовнішньому натиску, надмірну делікатність і педантичність, що прирікають людину на положення «веденого» і «жертви». Людина, що поводиться пасивно (хоча і страждає від цього), не вміє чітко заявляти про свої бажання і потреби. Як правило, ці люди мають низьку самооцінку і низький рівень домагань, а у системі міжособистісних відносин їхній психологічний статус рідко підіймається до рівня лідера. Вони беззахисні перед сильними і нахабними вимогами інших;

• 30 – 50 балів свідчать про те, що, коли мова заходить про щось важливе, Вам не вистачає впевненості в собі і рішучості;

• 50 – 70 балів – Вам не треба за себе хвилюватися, у житті Ви не пропадете, у Вас нормальний рівень асертивності, що дозволяє Вам процвітати в управлінській діяльності. Людина, що поводиться асертивно, здатна чітко і ясно сформулювати, про що йде мова, якою бачиться ситуація. Її відрізняє позитивне ставлення до інших людей і адекватна самооцінка;

• Більше 70 балів – хоча Ви належите до тих, хто не дає вити із себе мотузки, з підлеглими і оточуючими Ви часто агресивні і безцеремонні. Оточуючі для Вас – лише об`єкт для маніпуляцій і впливів. Ви не звикли враховувати інтереси своїх співробітників і зважати на них.

Зміст

Загальні положення ………………………………………………… 3 – 11

Заняття № 1

Загальна характеристика соціальної психології як науки ……… .12 – 19

Заняття № 2

Закономірності спілкування і взаємодії людей …………………...19 – 27

Заняття № 3

Соціально-психологічний аналіз конфліктної взаємодії …………27 – 36

Заняття №4

Соціально-психологічні характеристики груп і колективу………37 – 50

Заняття № 5

Розвиток особистості в системі міжособистісних взаємин……….50 – 58

Заняття № 6

Психологічні закономірності управління соціальною групою …..58 – 63

Заняття № 7

Соціально-психологічні механізми керівництва

у закладах середньої освіти ……………………………………….63 – 67

Теми для самостійного опрацювання студентами

Тема № 1

Історія становлення соціальної психології як науки……………...67 – 71

Тема № 2

Характеристика соціально-психологічного мислення …………. 71 – 76

Тема № 3

Психологічні умови ефективного спілкування ………………… 76 – 84

Тема № 4

Психологічні засоби впливу в процесі спілкування …………… 84 – 90

Тема №5

Соціально-психологічні аспекти впливу засобів масової

інформації (ЗМІ) на розвиток особистості ……………………… 90 – 96

Додатки

1. Ознайомлення з методикою брейнстормінгу

(«Мозкового штурму») ……………………………………… 97 – 98

2. Тест для визначення рівня потреби у спілкуванні

(Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін, Л.П.Орлова) …………………… 98 – 99

3. Тест «Чи умієте ви слухати?» …………………………………100- 102

4. Діагностика домінуючої перцептивної модальності

(С.Єфремцева) …………………………………………………102 – 104

5. Приклад аналізу конфлікту ……………………………………104 – 107

6. Картографія конфлікту ………………………………………...107 – 109

7. Тест визначення стилю поведінки людини у конфлікті

(К.Томас) ……………………………………………………… 110 – 113

8. Тест «Оцінка глибини конфлікту» …………………………… 113 – 114

9. Діагностика психологічного клімату в малій виробничій

групі (В.В.Шпалінський, Е.Г.Шелест) ………………………114 – 116

10. Діагностика соціометричної структури групи …………… 116 - 122

11. Методика «Визначення стилю управління трудовим

колективом» ………………………………………………. . 122 – 124

12. Тест «Управлінська ситуація і спрямованість керівника» .. 124 – 131

13. Методика «Мотив влади» ………………………………….. 131 – 133

14. Тест на асертивність особистості …………………………. 133 – 135

Питання до заліку із курсу соціальної психології.

1. Специфіка соціальної психології як науки.

2. Предмет та основні розділи соціальної психології.

3. Основні етапи становлення та розвитку соціальної психології як науки.

4. Сутність дискусій щодо предмету та меж дослідження соціальної психології.

5. Основні завдання соціальної психології та її значення у педагогічній діяльності вчителя.

6. Зв'язок соціальної психології із соціологією, загальною психологією та іншими науками та галузями психології.

7. Класифікація методів соціально-психологічного дослідження.

8. Специфіка використання у соціальній психології емпіричних методів збору наукової інформації.

9. Сутність спеціалізованих соціально-психологічних методів (активного научіння, тренінгів, рольових та ділових ігор, мозкового штурму тощо).

10. Роль спілкування у житті суспільства і окремої людини. Спілкування як психологічний фактор розвитку особистості.

11. Види і форми спілкування.

12. Функції спілкування.

13. Спілкування як обмін інформацією. Структура комунікативного акту.

14. Основні способи передання інформації. Вербальне та невербальне спілкування.

15. Значення механізму зворотнього зв’язку в організації комунікативного процесу.

16. Психологічний зміст комунікативних бар’єрів. Основні причини їх виникнення.

17. Взаємодія людей у процесі спілкування. Імперативне і маніпулятивне спілкування.

18. Соціально-перцептивний аспект спілкування. Механізми соціальної перцепції.

19. Особливості педагогічного спілкування.

20. Загальна характеристика конфлікту.

21. Структура та динаміка конфлікту.

22. Причини та функції конфліктів.

23. Типологія конфліктів.

24. Типи поведінки в конфліктах.

25. Культура вирішення конфліктів. Принципи керування конфліктним процесом.

26. Характеристики та види внутрішньоособистісних конфліктів.

27. Особливості педагогічних конфліктів. Їх види і причини виникнення. Психологічні основи профілактики конфліктів.

28. Загальні характеристики соціальної групи.

29. Типологія груп. Типи груп за рівнем розвитку.

30. Динамічні процеси у групах.

31. Згуртованість і сумісність членів соціальних груп.

32. Соціометрична структура малої соціальної групи.

33. Соціально-психологічний клімат у соціальних групах.

34. Соціально-психологічні характеристики дитячих, підліткових та юнацьких груп.

35. Поняття соціалізації особистості. Джерела соціалізації індивіда.

36. Характеристика основних інститутів соціалізації (сім’я, заклади освіти та виховання, ЗМІ тощо). Соціально-психологічні фактори, що сприяють засвоєнню соціальних норм.

37. Стадії соціалізації особистості. Асоціальні прояви особистості.

38. Специфіка входження особистості в групу (адаптація, індивідуалізація, інтеграція).

39. Поняття управлінської діяльності як центрального об’єкта досліджень у психології управління.Функції управління.

40. Тенденції розвитку управління (менеджменту) у ХХ – ХХІ сторіччі.

41. Відмінності між лідерством і керівництвом.

42. Характеристика основних теорій лідерства. Авторитет лідера та фактори, що його визначають.

43. Характеристика психологічних типів лідерів.

44. Поняття про стиль управління та індивідуальний стиль керівництва. Стилі лідерської поведінки.

45. Особливості управління педагогічним колективом.

46. Особистість керівника освітньої установи. Професіограма менеджера освіти.

47. Формування авторитету педагога – керівника та фактори, що його визначають.

48. Стилі педагогічного керівництва. Вплив стилю педагогічного керівництва вчителя на характер міжособистісних взаємин у класі.

Питання до іспиту із соціальної психології.

1. Специфіка соціальної психології як науки.

2. Предмет та основні розділи соціальної психології.

3. Передумови виникнення соціальної психології.

4. Основні етапи становлення та розвитку соціальної психології. Основні філософські джерела соціально-психологічних знань.

5. Перші описові теорії соціальної психології. Сутність теорії мас М. Лацаруса та Г.Штейнталя, теорії натовпу Г.Лебона, концепції наслідування Г.Тарда, ідеї «психології народів», теорії «інстинктів соціальної поведінки» В.Мак-Даугалла тощо.

6. Експериментальний етап розвитку соціальної психології.

7. Розвиток вітчизняної соціальної психології. Сутність дискусій щодо предмету та меж дослідження соціальної психології.

8. Сучасні тенденції у соціально-психологічних дослідженнях. Основні напрямки сучасної зарубіжної соціальної психології (соціальний психоаналіз, біхевіоризм, когнітивізм, інтеракціонізм).

9. Основні завдання соціальної психології та її значення у педагогічній діяльності вчителя.

10. Зв'язок соціальної психології із соціологією, загальною психологією та іншими науками та галузями психології.

11. Академічна і прикладна соціальна психологія. Специфіка пізнання соціальних явищ.

12. Функції соціальної психології (теоретична, світоглядна, методологічна, прогностична, практична).

13. Соціальна ситуація та її характеристики.

14. Соціально-психологічні установки та стереотипи.

15. Класифікація методів соціально-психологічного дослідження.

16. Специфіка використання у соціальній психології емпіричних методів збору наукової інформації.

17. Сутність спеціалізованих соціально-психологічних методів ( активного научіння, тренінгів, рольових та ділових ігор, мозкового штурму тощо).

18. Роль спілкування у житті суспільства і окремої людини. Спілкування як психологічний фактор розвитку особистості.

19. Види і форми спілкування. Функції спілкування.

20. Спілкування як обмін інформацією. Структура комунікативного акту.

21. Основні способи передання інформації. Вербальне та невербальне спілкування.

22. Значення механізму зворотнього зв’язку в організації комунікативного процесу.

23. Психологічний зміст комунікативних бар’єрів. Основні причини їх виникнення.

24. Взаємодія людей у процесі спілкування. Імперативне і маніпулятивне спілкування.

25. Характеристика інтерактивної взаємодії в контексті транзактного аналізу Е.Берна.

26. Соціально-перцептивний аспект спілкування. Вплив стереотипізації на розуміння іншої людини.

27. Механізми соціальної перцепції. Помилка каузальної атрибуції та її роль в організації спілкування.

28. Етичні принципи успішної комунікації. Вплив «Ви (Ти) - тверджень» та «Я - тверджень» на перебіг комунікації.

29. Культура слухання як передумова успішної комунікації.

30. Поняття соціального впливу. Фактори, що сприяють соціально-психологічному впливу. Критерії конструктивного впливу.

31. Характеристика видів психологічного впливу. Специфіка навіювання як виду комунікативного впливу.

32. Етико – психологічні проблеми впливу ЗМІ на розвиток особистості. Протистояння особистості неконструктивним впливам.

33. Особливості педагогічного спілкування. Переконання і навіювання у процесі педагогічної комунікації.

34. Загальна характеристика конфлікту. Причини та функції конфліктів.

35. Структура та динаміка конфлікту.

36. Типологія конфліктів.

37. Типи поведінки в конфліктах.

38. Культура вирішення конфліктів. Принципи керування конфліктним процесом.

39. Характеристики та види внутрішньоособистісних конфліктів.

40. Особливості педагогічних конфліктів. Їх види і причини виникнення.

41. Структура та динаміка педагогічного конфлікту.

42. Конфлікти у взаємодії вчителів та учнів.

43. Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі.

44. Методи врегулювання педагогічних конфліктів. Психологічні основи профілактики конфліктів.

45. Загальні характеристики соціальної групи. Типологія груп.

46. Типи груп за рівнем розвитку. Референтна група та її роль у розвитку особистості.

47. Динамічні процеси у групах. Їх характеристика.

48. Процес групового тиску. Конформізм та його характеристики.

49. Психологічна сутність процесу прийняття групового рішення. Згуртованість і сумісність членів соціальних груп.

50. Соціометрична структура малої соціальної групи.

51. Соціально-психологічний клімат у соціальних групах. Чинники, що його визначають.

52. Соціально-психологічні характеристики дитячих, підліткових та юнацьких груп.

53. Поняття соціалізації особистості. Джерела соціалізації індивіда.

54. Характеристика основних інститутів соціалізації (сім’я, заклади освіти та виховання, ЗМІ тощо). Соціально-психологічні фактори, що сприяють засвоєнню соціальних норм.

55. Стадії соціалізації особистості. Асоціальні прояви особистості. Механізми ресоціалізації.

56. Специфіка входження особистості в групу (адаптація, індивідуалізація, інтеграція).

57. Поняття управлінської діяльності як центрального об’єкта досліджень у психології управління.Функції управління.

58. Тенденції розвитку управління (менеджменту) у ХХ – ХХІ сторіччі.

59. Відмінності між лідерством і керівництвом. Характеристика психологічних типів лідерів.

60. Характеристика основних теорій лідерства. Авторитет лідера та фактори, що його визначають.

61. Поняття про стиль управління та індивідуальний стиль керівництва. Стилі лідерської поведінки.

62. Особливості управління педагогічним колективом.

63. Особистість керівника освітньої установи. Професіограма менеджера освіти.

64. Формування авторитету педагога – керівника та фактори, що його визначають.

65. Соціально-психологічні особливості планування і прийняття управлінських рішень у закладах освіти.

66. Стилі педагогічного керівництва. Вплив стилю педагогічного керівництва вчителя на характер міжособистісних взаємин у класі.

136