Глава 14. Культура праці

14.1. Поняття культури праці та її чинники. Засоби регулювання культурного рівня у процесі праці

Зміст культури праці в соціології розкривається через взаємодію культури людини, що проявляться в її поведінці, і праці. Сама ж культура праці визначається відношенням одного члена трудового колективу до іншого, відношенням до праці та обов’язків, що виникають в її процесі. Отже, тут має місце рівень розвитку культури кожного окремого індивіда, бо надалі він сам визначає культуру праці. Культуру людини визначають за її потребами, а саме її відношенням до літератури, мистецтва, праці, суспільства, зовнішнього світу, інших людей. Розрізняють культуру загальну і професійну, причому друга з них значною мірою визначається першою і проявляється саме в процесі трудової діяльності. Загальна культура людини формує її ставлення до праці. Забезпечити її позитивність можна шляхом визначення і ліквідації часто суб’єктивних причин порушення дисципліни, тобто причин, що залежать від рівня свідомості працівника. Як правило, ці причини зумовлені недостатньо високим рівнем загальної культури окремих людей, їх свідомості. Саме тут необхідно в повному обсязі використати комплекс заходів виховного характеру, що передбачають як створення необхідних умов для творчої ініціативної діяльності, так і переконання працівників у необхідності сумлінної праці, високої відповідальності за результати особистої праці, праці колективу, точності і акуратності у виконанні своїх обов’язків і розпоряджень керівника.

У формуванні свідомості і культури велику роль відіграють групи профілактики, робітничі збори, виробничі наради, застосовуються ще економічні і правові заходи через дію на людське прагнення до самоствердження, покращення матеріального становища.

Спільну трудову діяльність членів певного колективу формує колективна професійна культура, яка в свою чергу визнає соціальні норми, тобто сукупність вимог і очікувань трудового колективу до своїх членів щодо трудової поведінки, ставлення до співробітників та інше. Виконуючи передбачувану функцію, норми задають певну поведінку, виступають мірилом допустимих її варіантів. В сфері праці діє багато норм: норма ставлення до суспільної власності, до праці, власної активності. Існує застережний захід, що застосовується до порушника подібних обмежень і має для нього ряд негативних наслідків, таких, наприклад, як санкції. Вони застосовуються адміністрацією, колективом відповідно до встановлених критеріїв та законодавства (попередження, пониження в посаді, звільнення з роботи). Існують ще неформальні санкції – різні реакції на поведінку окремого працівника іншими членами трудового колективу: відмова від контакту, колективний осуд. Вони більш ефективні. Однак право вибору прийому, норм чи відмова від них залишається за членами трудового колективу.

14.2. Функції культури праці

Виробнича творчість людини є альтернативою суспільному застою. Однак стати реальною альтернативою вона може тільки з утвердженням нових культурних функцій праці, які розкривають її зміст.

Виділимо головні з них.

Товариське творче спілкування. Воно безпосередньо і цілісно збагачує працю духовно практичним змістом і дозволяє людині привласнювати багатство колективних взаємовідносин для розвитку індивідуальних творчих сил. Творче спілкування вплітається в трудовий процес і здійснює тим самим матеріально-предметний вплив на дійсність, серцевиною предметного змісту якого є комунікабельність, – це те, що характеризує практику А разом з нею праця набуває комунікативної культури, весь трудовий процес характеризується культурою спілкування.

Творчий ціннісний вибір. Він здійснюється в процесі товариського ціннісного орієнтування і наступного ціннісного самовизначення. Він дозволяє людині здійснювати ідентифікацію з цінностями інших людей, самовизначатися. Тому в структурі ідейно-творчої культури праці здібність людини до ціннісного вибору може бути охарактеризована як ціннісно-орієнтаційна культура, як культура ціннісного самовизначення, що вплітається в процес праці і наповнює його новим змістом і значенням.

Ідейно-творча пізнавальна дія. Швидка практична реалізація товариських пізнавальних дій людини забезпечує їй почуття глибокого емоційно-вольового задоволення, яке саме може стати найважливішим стимулятором до наступної творчої праці і творчого пошуку.

Товариський емоційно-вольовий вплив. Його ознакою є глибина емоційно-вольового (хвилювання) переживання людиною процесу праці, як творчого самовідкриття. Коли духовно-практичні почуття починають впливати на самостимулюючі духовні начала людини, то можна говорити про специфічну емоційно-вольову діяльність людини, про соціально-психологічну культуру її праці і взаємовідносини в колективі.

Творче оцінююче нормування. – це духовно-практична форма оціночно-нормативної діяльності, яка характеризує культуру самореалізації людини, а з нею – нормативно-оціночну культуру її праці.