1.3. Предмет та завдання науки

Предметом вивчення соціології праці є праця як суспільне явище з усіма її характерними рисами, завдяки чому вона відрізняється від інших суспільних явищ, а також ті суспільні відносини, в які вступають учасники трудового процесу і через які розкриваються причинно-наслідкові зв’язки цих відносин з розвитком виробничих сил, ефективність діяльності людини і суспільні відносини в трудовому процесі. Відомий англійський соціолог Скотт визначає соціологію праці як спеціальну соціологічну дисципліну, що вивчає промисловість, її досягнення та зв’язок із суспільним розвитком. Водночас соціологію праці трактують як науку, що розглядає промислове виробництво з погляду суспільної користі, або як науку, що насамперед звертає увагу на психологічний бік праці, науку, що має на меті вивчення, дослідження соціальної поведінки окремих людей або цілих груп, які утворились, існують і розвиваються у специфічних умовах праці.

Окремі автори розглядають соціологію праці як науку, що вивчає стосунки між людьми: психологічний аспект, соціальна поведінка як окремих індивідів, так і колективів у цілому.

У французькій науковій літературі (Г.Тард, Є.Дюркгейм, Г.Вормс, Л.Бурд’є) соціологія праці визначається як наука, що розглядає в різних аспектах функціонування суспільних груп, які формуються в процесі людської діяльності.

Американські вчені (Д.Джемс, Ч.-Х.Кулі, Дж.Мід, Дж.Д’юї, В Скіннер) розглядають соціологію праці як науку, що вивчає суспільну роль, яку людина виконує на виробництві в процесі праці, суспільні обов’язки людини, пов’язані з її трудовою діяльністю.

Українські дослідники предметом науки вважають розкриття механізму функціонування соціальних законів і закономірностей в процесі праці, формах їх прояву та дії.

Усі викладені міркування про предмет соціології праці свідчать про те, що ця наука перебуває у пошуках визначення свого предмета дослідження. Різні визначення предмета соціології – це результат прямих та побічних цілей, що їх ставили перед собою дослідники залежно від конкретних особливостей історичного розвитку, а також різної науково-технічної бази вчених. Існують також інші чинники формування різних поглядів на предмет соціології праці: по-перше, з визнанням соціології праці як окремої науки стало очевидним, що сфера її досліджень дуже складна; по-друге, визначення предмета соціології ускладнюється нерозвиненістю інших наук, які по-своєму стосуються проблем людської праці.

Предметом соціології, таким чином, є вивчення відносин, які формуються в процесі праці. В цьому плані об’єктом дослідження соціології праці може бути більш-менш стабільний трудовий колектив, промислове підприємство, великий комплекс з інтенсивним сільськогосподарським виробництвом чи невелике господарство, де працює сім’я фермерів.

Завдання соціології праці як науки – відкриття закономірних зв’язків у соціальних явищах і процесах на виробництві і виявлення їх впливу на продуктивність праці робітників, систематизація знань про вказані зв’язки, розробка методів, форм і засобів використання цих знань для підвищення ефективності виробництва. В ширшому розумінні завданням науки соціології праці є створення такого соціально-економічного середовища, яке постійно спонукало б людину, колектив, суспільство до високопродуктивної праці з оптимальним напруженням фізичних та духовних сил протягом всього трудового періоду.

Завдання соціології праці як учбової дисципліни – узагальнення і систематизація знань, накопичених наукою соціологія праці і оволодіння ними студентами, а також надбання умінь і навичок використання соціальних закономірностей у роботі з підвищення ефективності виробництва.